Ухвала

від 22.11.2023 по справі 912/530/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 912/530/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Забужиної Світлани Давидівни (далі - ФОП Забужина С. Д.)

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2023

у справі за позовом Олександрійської міської ради Кіровоградської області

до ФОП Забужиної С. Д.

про стягнення 252 397,93 грн

та за зустрічним позовом ФОП Забужиної С. Д.

до Олександрійської міської ради Кіровоградської області

про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Олександрійська міська рада Кіровоградської області звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до ФОП Забужиної С. Д. про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 252 397,93 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач фактично користується земельною ділянкою без передбаченого чинним законодавством договору оренди земельної ділянки та відмовляється у досудовому порядку укласти відповідний договір оренди земельної ділянки.

Забужина С. Д. звернулася із зустрічним позовом до Олександрійської міської ради Кіровоградської області, в якому просила: 1) визнати незаконним (недійсним) та скасувати рішення Олександрійської міської ради від 17.05.2022 № 451; 2) визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63898248, від 17.06.2022 відносно об?єкта нерухомого майна за № 2600266935080, земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019; 3) скасувати державну кадастрову реєстрацію шляхом закриття Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019 за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

На обґрунтування зустрічного позову ФОП Забужина С. Д. зазначила, що подала до міської ради заяву про визначення поштових адрес та надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під нерухомим майном. Однак міська рада незаконним рішенням від 17.05.2022 № 451 затвердила технічну документацію з інвентаризації земель. На підставі рішення створено об?єкт нерухомого майна (р/н 2600266935080) - земельну ділянку площею 2,7617 га (кадастровий номер 3510300000:09:380:0019). При цьому міська рада не прийняла рішення про припинення права постійного користування та не надала дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок, чим порушила порядок, встановлений частиною тринадцятою статті 120 Земельного кодексу України.

Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 31.05.2023 задовольнив повністю первісний позов та відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд виходив з того, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна Забужина С. Д. стала фактичним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, на якій розташоване майно, а тому у неї виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, суд виходив з того, що Олександрійська міська рада, приймаючи як рішення від 26.11.2021 № 339 "Про інвентаризацію земель", так і рішення від 17.05.2022 № 451 "Про інвентаризацію земель", діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на те, що інші позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення від 17.05.2022 № 451 "Про інвентаризацію земель", яке є законним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 11.10.2023 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та прийняв нове рішення - про задоволення первісного позову частково, яким стягнув з ФОП Забужиної С. Д. на користь позивача 121 471,40 грн. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку з огляду на те, що матеріали справи містять платіжні доручення, які є належними та допустимими доказами про сплату ФОП Забужиною С. Д. 130 926,53 грн земельного податку за спірний період.

30.10.2023 ФОП Забужина С. Д. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою (у паперовій формі) на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2023 (повний текст складений та підписаний суддями Івановим О. Г. та Парусніковим Ю. Б. 23.10.2023, суддею Верхогляд Т. А. - 24.10.2023), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного позову.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги

Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

ФОП Забужина С. Д. у касаційній скарзі зазначила, що вона подається відповідно до частини другої статті 287 ГПК України у випадку, передбаченому пунктом 1, оскільки суди щодо зустрічного позову не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 599/567/17 та від 11.10.2023 у справі № 314/1418/21, а також висновків, викладених у пунктах 54, 65, 122- 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19.

Крім того, щодо первісного позову ФОП Забужина С. Д. у касаційній скарзі зазначила, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у пунктах 6.14- 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 906/961/17 щодо обов?язкової процесуальної співучасті інших співвласників (співорендарів) у справі стосовно стягнення плати за користування земельною ділянкою. На думку ФОП Забужиної С. Д., справа не підлягає розгляду за правилами ГПК України і підлягає закриттю, адже у цьому випадку співвласниками комплексу будівель і споруд є фізична особа.

При цьому ФОП Забужина С. Д. посилається на частину шосту статті 120 Земельного кодексу України та частину четверту статті 7 Закону України "Про оренду землі" та вважає, що стягнення орендної плати не можна звертати окремо до кожного із співорендарів окремо, а висновок щодо комплексного застосування вказаних норм закону наразі відсутній.

У разі подання касаційної скарги у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити норму права, яку суд апеляційної інстанції неправильно застосував та щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, що передбачено частиною третьою статті 311 ГПК України.

У справі, що розглядається, за первісним позовом спірним є питання про наявність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться майно скаржниці, без належного оформлення правовідносин щодо її користування.

Таким чином, посилання скаржниці на неврахування судами попередніх інстанцій норм права, які регулюють питання про порядок користування декількома орендарями (землекористувачами) орендованою земельною ділянкою (земельною ділянкою, що перебуває у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію) не може бути підставою касаційного оскарження відповідно у цій справі до випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Враховуючи викладене, ФОП Забужиній С. Д. необхідно належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо обов?язку реєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) та змісту касаційної скарги

З 18.10.2023 введено в дію Закон України від 29.06.2023 № 3200-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", зокрема, щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (далі - ЄСІТС).

Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно з приписами частин п`ятої, шостої статті 6 ГПК України:

- суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

- електронний кабінет - це персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу;

- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;

- процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом, у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат;

- якщо реєстрація електронного кабінету в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви;

- реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі (абзац перший частини восьмої статті 6 ГПК України).

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що відповідно до вищевказаних вимог закону ФОП Забужина С. Д. може зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС у добровільному порядку.

Водночас касаційну скаргу від імені ФОП Забужиної С. Д. підписав адвокат Назаренко Юрій Володимирович, який відповідно до абзацу першого частини шостої статті 6 ГПК України зобов?язаний зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС. Проте касаційна скарга не містить відомостей про наявність в адвоката електронного кабінету, а у Верховного Суду також відсутні відповідні відомості щодо адвоката.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України, адже не містить відповідних відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у ФОП Забужиної С. Д.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, для усунення недоліків цієї касаційної скарги необхідно:

- обґрунтувати підстави касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України;

- виконати вимоги пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України, а саме зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у ФОП Забужиної С. Д.;

- зазначити відомості про наявність електронного кабінету у адвоката Назаренка Юрія Володимировича, а у випадку відсутності зареєстрованого електронного кабінету - адвокату необхідно зареєструвати електронний кабінет в обов`язковому порядку відповідно до статті 6 ГПК України.

Керуючись статтями 6, 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Забужиної Світлани Давидівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі № 912/530/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 912/530/23 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач