Постанова

від 24.01.2024 по справі 912/530/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/530/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Волковицької Н. О., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Забужиної Світлани Давидівни (далі - ФОП Забужина С. Д.)

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023

(суддя Кабакова В. Г.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2023

(судді Іванов О. Г., Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.)

у справі за позовом Олександрійської міської ради Кіровоградської області

до ФОП Забужиної С. Д.

про стягнення 252 397,93 грн

та за зустрічним позовом ФОП Забужиної С. Д.

до Олександрійської міської ради Кіровоградської області

про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Олександрійська міська рада Кіровоградської області звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до ФОП Забужиної С. Д. про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 252 397,93 грн.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач фактично користується земельною ділянкою без передбаченого чинним законодавством договору оренди земельної ділянки та відмовляється у досудовому порядку укласти відповідний договір оренди земельної ділянки.

1.3. ФОП Забужина С. Д. звернулася із зустрічним позовом до Олександрійської міської ради Кіровоградської області, в якому просила: 1) визнати незаконним (недійсним) та скасувати рішення Олександрійської міської ради від 17.05.2022 № 451; 2) визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63898248, від 17.06.2022 відносно об?єкта нерухомого майна за № 2600266935080, земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019; 3) скасувати державну кадастрову реєстрацію шляхом закриття Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019 за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

1.4. На обґрунтування зустрічного позову ФОП Забужина С. Д. зазначила, що подала до міської ради заяву про визначення поштових адрес та надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під нерухомим майном. Однак міська рада незаконним рішенням від 17.05.2022 № 451 затвердила технічну документацію з інвентаризації земель. На підставі рішення створено об?єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 2,7617 га (кадастровий номер 3510300000:09:380:0019). При цьому міська рада не прийняла рішення про припинення права постійного користування та не надала дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок, чим порушила порядок, встановлений частиною тринадцятою статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

2.1. ФОП Забужина С. Д. у період з грудня 2016 по лютий 2017 набула у власність частки комплексу виробничих будівель та споруд - нерухомого майна за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, Новопразьке шосе, буд. 157.

2.2. За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.03.2023 № 324572628 Забужина Світлана Давидівна є власником об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 115240235103, а саме: 7/200, 9/400, 47/1000, 1/200, 1/500, 7/4000, 1/800, 1/40, 1/400, 3/100, 9/250, 7/100, 47/500, 1/400, 7/2000, 1/200, 1/100, 9/200, 1/20, 1/250, 1/40, 1/100 та 3/50 часток комплексу виробничих будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Олександрія, Новопразьке шосе, буд. 157 (спільна часткова власність), що становить 587/1000 частки комплексу виробничих будівель та споруд.

2.3. Попереднім землекористувачем земельної ділянки, на якій розташоване належне ФОП Забужиній С. Д. майно, був ВАТ "Олександрійський завод поліграфічної техніки" відповідно державного акта на право постійного користування від 24.07.1998.

2.4. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.02.2010 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи ВАТ "Олександрійський завод поліграфічної техніки" у зв`язку з визнанням банкрутом.

2.5. Рішенням Олександрійської міської ради "Про інвентаризацію державних актів на право постійного користування земельними ділянками по м. Олександрії" від 27.04.2018 № 492 (пункт 73) скасовано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою по Кіровоградському шосе, 157 від 24.07.1998, що виданий ВАТ "Олександрійський завод поліграфічної техніки".

2.6. Рішенням Олександрійської міської ради "Про інвентаризацію земель" від 26.11.2021 № 339 надано дозвіл на розробку технічної документації щодо інвентаризації земель комунальної власності для формування земельної ділянки в м. Олександрії по Новопразькому шосе, 157 орієнтовною площею 3, 2510 га для будівництва та обслуговування комплексу будівель та доручено управлінню приватизації оренди майна та землі міської ради замовити розробку вищевказаної технічної документації із землеустрою.

2.7. Олександрійська міська рада рішенням від 17.05.2022 № 451 затвердила технічну документацію з інвентаризації земель. На підставі вказаного рішення створено об`єкт нерухомого майна (р/н 2600266935080) - земельну ділянку площею 2,7617 га (кадастровий номер 3510300000:09:380:0019). Земельна ділянка як об`єкт нерухомого майна та право власності на неї зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.06.2022 №63898248.

2.8. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.03.2023 № НВ-0000409932023 18.01.2022 проведено державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 2,617 га, кадастровий номер 3510300000:09:380:0019, місце розташування м. Олександрія, Новопразьке шосе, 157.

2.9. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.06.2022 щодо об`єкта нерухомого майна № 2600266935080 земельна ділянка площею 2,7617 га, кадастровий номер 3510300000:09:380:0019, форма власності - комунальна, власник - Олександрійська міська рада, код ЄДРПОУ 33423535, дата та час державної реєстрації: 14.06.2022 15:54:14.

2.10. Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 09.06.2022 № 8827/295-22, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га за адресою: Новопразьке шосе, 157, м. Олександрії (за 2022 рік) становить 11 868 155,61 грн.

2.11. Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 09.03.2023 № НВ 9914463272023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019 загальною площею 2,7617 га за адресою: Новопразьке шосе, 157, м. Олександрія (на 2023 рік) становить 14 526 622,46 грн.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 31.05.2023 задовольнив повністю первісний позов та відмовив у задоволенні зустрічного позову.

3.2. Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд виходив з того, що з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна Забужина С. Д. стала фактичним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, на якій розташоване майно, а тому в неї виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, суд виходив з того, що Олександрійська міська рада, приймаючи як рішення від 26.11.2021 № 339 "Про інвентаризацію земель", так і рішення від 17.05.2022 № 451 "Про інвентаризацію земель", діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на те, що інші позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення від 17.05.2022 № 451 "Про інвентаризацію земель", яке є законним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

3.3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 11.10.2023 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та прийняв нове рішення - про задоволення первісного позову частково, яким стягнув з ФОП Забужиної С. Д. на користь позивача 121 471,40 грн. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

3.4. Суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку з огляду на те, що матеріали справи містять платіжні доручення, які є належними та допустимими доказами про сплату ФОП Забужиною С. Д. 130 926,53 грн земельного податку за спірний період.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. ФОП Забужина С. Д. подала до Верховного Суду касаційну скаргу (в паперовій формі) на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2023, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного позову.

4.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ФОП Забужина С. Д. зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду:

- від 30.09.2020 у справі № 599/567/17 та від 11.10.2023 у справі № 314/1418/21 (провадження № 61-2898св23) (щодо правильного застосування статті 186 ЗК України щодо наслідків порушення порядку погодження (непогодження) технічної документації із землеустрою);

- у пунктах 54, 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (щодо правильного застосування (не застосування) статті 120 ЗК України, статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та норм статей 122, 123, 124 ЗК України щодо порядку розроблення, погодження та затвердження певного виду технічної документації із землеустрою при передачі в оренду земельних ділянок під нерухомим майном які не перебували у користуванні попереднього власника будівель і споруд);

- у пунктах 122, 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (щодо правильного визначення розміру земельної ділянки при її формуванні);

- у пункті 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 906/961/17 (на думку скаржниці, оскільки у цьому випадку співвласниками комплексу будівель і споруд є в тому числі фізична особа Климович Н. Ю., тому справа не підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і підлягає закриттю);

- у пунктах 6.14-6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 906/961/17 щодо обов`язкової процесуальної співучасті інших співвласників (співорендарів) у справі щодо стягнення плати за користування земельною ділянкою.

4.3. Загалом доводи заявниці зводяться до такого:

- позов про стягнення орендної плати не можна звертати окремо до кожного із співорендарів окремо;

- визначення розміру орендної плати відповідно до належної співвласнику частки у праві спільної власності на такий об`єкт є незаконним;

- надання земельної ділянки підприємцю відбувається шляхом надання дозволу на розробку технічної документації, однак міська рада відмовилась розглянути заяву підприємця щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж кожної земельної ділянки в натурі (на місцевості) під окремими об`єктами нерухомого майна, а самостійно сформувала земельну ділянку, яка за розмірами в рази перевищує площу, на яку може претендувати власник нерухомого майна.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін як законну та обґрунтовану.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. За умовами частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

6.4. Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

6.5. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

6.6. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

6.7. Користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

6.8. Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

6.9. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

6.10. Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

6.11. За обставинами цієї справи Забужиній С. Д. належить 587/1000 частки комплексу виробничих будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці, права на яку Забужиною С. Д. не оформлені.

6.12. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 906/961/17 (провадження № 12-121гс19), на яку посилається скаржниця, зроблені такі висновки (пункти 6.19, 6.22, 6.24). Велика Палата Верховного Суду враховує, що оформлення прав на земельну ділянку, на якій розташована будівля, яка перебуває у спільній власності декількох суб`єктів, можливе шляхом надання у користування та укладення договору оренди земельної ділянки з усіма власниками будівлі, в якому сторонами (орендарями) виступатимуть кілька осіб (множинність сторін). У справі, що розглядається, Міськрада звернулася до суду з позовом про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, сторонами якого (співорендарями) є чотири особи, у тому числі фізичні особи, які не є підприємцями. Отже, зважаючи на зміст та суб`єктний склад правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про можливість розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

6.13. Водночас у справі, що переглядається, предметом спору є не спонукання до укладення договору оренди (тобто визнання його укладеним), а стягнення на підставі статті 1212 ЦК України коштів, які відповідачка зберегла у себе за рахунок іншої особи (позивача) без достатньої правової підстави внаслідок того, що договір оренди із Забужиною С. Д. , ОСОБА_2 та ТОВ "Світ Лан" укладений не був, а орендна плата не сплачувалась.

6.14. Відповідно до частини першої статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

6.15. Отже, якби договір оренди земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єкта нерухомості комплексу виробничих будівель та споруд, був би укладений між позивачем як орендодавцем і з Забужиною С. Д. , ОСОБА_2 та ТОВ "Світ Лан" як орендодавцями, то Забужина С. Д. була би зобов`язана сплачувати 587/1000 частину від загального розміру орендної плати за таким договором. Вирішення спору про стягнення такої суми з Забужиної С. Д. як самостійного платника не є вирішенням спору про права чи обов`язки ОСОБА_2 чи інших осіб. Тому суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір за правилами господарського судочинства та не залучали вказаних осіб до участі у розгляді спору.

6.16. Колегія суддів нагадує висновок Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18, пункти 8.5, 8.17) про те, що відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

6.17. Отже, якщо нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, яка сформована, власник нерухомого майна, який не уклав договір оренди земельної ділянки, вправі доводити, що сформована земельна ділянка насправді завелика для обслуговування нерухомості, а частина земельної ділянки, яка дійсно необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, є меншою. Відповідно така особа в разі спору може надати власний розрахунок орендної плати, яка належала би до сплати в разі укладення договору оренди земельної ділянки належної площі.

6.18. Водночас у справі, що переглядається, скаржниця не доводить, що сформована земельна ділянка є явно неспівмірною розмірам земельної ділянки, необхідної для функціонування цілісного майнового комплексу (наприклад, за даними державного акта на право постійного користування від 24.07.1998). Забужина С. Д. не стверджує, що сформована земельна ділянка насправді завелика для обслуговування всього об`єкта нерухомості, тобто комплексу виробничих будівель та споруд, що знаходиться у спільній частковій власності Забужиної С. Д. , ОСОБА_2 та ТОВ "Світ Лан". Натомість вона посилається на те, що сформована земельна ділянка завелика для обслуговування окремих будівель чи споруд, які є частиною цього комплексу і, як стверджує Забужина С. Д. , знаходяться у її та ОСОБА_2 користуванні та займають площу 1,6045 га, маючи намір виокремити та сформувати іншу земельну ділянку як об`єкт цивільних прав.

6.19. Колегія суддів відхиляє цей довід, виходячи з такого. Відповідно до частин першої-другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Водночас домовленість співвласників про те, хто з них якими частинами спільного майна користується, не впливає на загальний розмір орендної плати, збережений співвласниками внаслідок її несплати в разі неукладення договору оренди. Також така домовленість сама по собі не впливає на обов`язок співвласника нести витрати зі сплати збереженої суми орендної плати пропорційно до своєї частки у праві спільної часткової власності.

6.20. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли цілком правильного висновку про наявність підстав для стягнення із Забужиної С. Д. безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 ЦК України, а тому судові рішення в цій частині слід залишити без змін.

Щодо зустрічного позову

6.21. Щодо вимоги визнати незаконним (недійсним) та скасувати рішення Олександрійської міської ради від 17.05.2022 №451

6.21.1 Цим рішенням вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки.

6.21.2. Колегія суддів звертає увагу, що метою такого затвердження було формування земельної ділянки. Оскільки земельна ділянка вже сформована, то задоволення зазначеної позовної вимоги не матиме правових наслідків. Отже, така вимога є неефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

6.21.3 .Тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в позові в частині цієї вимоги, але з інших підстав.

6.22. Щодо вимоги визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019

6.22.1. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зустрічні позовні вимоги в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майно - земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019 та скасування державної кадастрової реєстрації шляхом закриття Поземельної книги на зазначену земельну ділянку є похідними від вимог про визнання недійсним рішення від 17.05.2022 №451 "Про інвентаризацію земель".

6.22.2. Колегія суддів не погоджується з такими висновками. Оскільки вимога визнати незаконним (недійсним) та скасувати рішення міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки є неналежним (зокрема неефективним) способом захисту прав чи інтересів, то жодна інша вимога не є похідною від неї.

6.22.3. Колегія суддів звертає увагу на те, що оспорюваним рішенням про державну реєстрацію вирішено зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку. При цьому позивачка не оспорює таке право комунальної власності і не вважає, що право власності на цю ділянку належить їй. Тому права Забужиної С. Д. як таким рішенням, так і самою реєстрацією не порушені. Отже, суди попередніх інстанцій правильно відмовили в позові в цій частині, але з інших підстав.

6.22.4. Колегія суддів також нагадує, що за практикою Великої Палати Верховного Суду вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право, є неналежними, зокрема неефективними способами захисту права власника (див. зокрема, постанову від 04.07.2023 у справі № 373/626/17, пункт 66) та наведені в ній посилання на інші постанови). Зазначене є самостійною підставою для відмови в позові про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію.

6.23. Щодо вимоги скасувати державну кадастрову реєстрацію шляхом закриття Поземельної книги на земельну ділянку

6.23.1. Позивачка вважає, що цією реєстрацією порушені її права на укладення договорів оренди належних земельних ділянок, оскільки Забужиною С. Д. та ОСОБА_2 констатовано технічну можливість поділу комплексу будівель на окремі об`єкти нерухомого майна та закріплення за цими об`єктами відповідних земельних ділянок, необхідних для їх обслуговування.

6.23.2. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, Забужина С. Д. за принципом реєстраційного підтвердження володіння не володіє будь-якими окремими об`єктами нерухомості ані самостійно, ані разом з ОСОБА_2 . Натомість вони разом з ТОВ "Світ Лан" володіють як співвласники єдиним об`єктом нерухомості - комплексом виробничих будівель та споруд, розташованим на земельній ділянці з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019. Тому Забужина С. Д. , ОСОБА_2 та ТОВ "Світ Лан" вправі спільно вимагати укладення з ними договору оренди цієї земельної ділянки, якщо вона є необхідною для обслуговування комплексу виробничих будівель та споруд у цілому.

6.23.3. Якщо ж Забужина С. Д. бажає орендувати (самостійно або разом з ОСОБА_2 ) земельні ділянки під окремими будівлями чи спорудами, які зараз є частиною єдиного об`єкта нерухомості - комплексу виробничих будівель та споруд, то вона набуде таке право лише в разі і після поділу цього єдиного об`єкта нерухомості, внаслідок чого в Державному реєстрі прав буде зареєстроване її (або разом з ОСОБА_2 за бажанням останньої) право власності на окремі будівлі чи споруди. У цьому разі особи, чиє право власності на такі об`єкти нерухомості буде зареєстроване, набудуть права вимагати відповідного поділу земельної ділянки з подальшим укладенням договорів оренди нових земельних ділянок.

6.23.4. Тому Забужина С. Д. не довела порушення її прав реєстрацією земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019. Отже, суди попередніх інстанцій правильно відмовили в позові в цій частині, але з інших підстав.

6.24. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, втім з інших підстав, тому судові рішення в частині зустрічного позову слід змінити та викласти їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.4. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

7.5. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7.6. За наведених обставин Касаційний господарський суд, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне судові рішення в частині задоволення первісного позову залишити без змін, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову оскаржувані судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8. Судові витрати

8.1. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин оскаржуваних рішення і постанови в частині відмови у задоволенні зустрічного позову із залишенням без змін їх резолютивних частин відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Забужиної Світлани Давидівни задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі № 912/530/23 щодо первісного позову залишити без змін.

3. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі № 912/530/23 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову змінити, виклавши їх мотивувальні частині в редакції цієї постанови. В решті судові рішення в цій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Н. Волковицька

Г. Мачульський