Ухвала

від 18.10.2023 по справі 487/3801/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суд м. Миколаєва від 21 вересня 2023 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2023 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.10.2023.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та доповнень.

Підозрюваний ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати.

Захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу.

Підозрюваний ОСОБА_6 , не наводячи мотивів, просить ухвалу слідчого судді скасувати.

Захисник ОСОБА_7 з ухвалою слідчого судді не погоджуються, вважає, що вона є незаконною та підлягає скасуванню.

Зазначає, що ОСОБА_6 вважає не обґрунтованою повідомлення про підозру від 30.08.2023 відносно нього та яке було принесено йому до психіатричного медичного закладу, де він лікувався стаціонарно. Вважає, що було порушено право підозрюваного на захист та ст. 52 КПК України.

Вказує, що ОСОБА_6 вважає, що він не набув статусу підозрюваного, оскільки порушено порядок повідомлення про підозру особі, порушено порядок залучення захисника, порядок виклику до слідчого, який взагалі не здійснювався.

Також вважає, що порушено підслідність вказаного кримінального провадження, оскільки відомості до ЄРДР внесені 05.09.2022 за фактом того, що «громадяни України за попередньою змовою групою осіб (серед яких встановлено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) разом із працівниками правоохоронних органів Миколаївської області здійснюють збут наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів військовослужбовцям ЗС України на прифронтовій території у зоні бойових дій на території Херсонської області». На думку апелянта, будь-які докази того, що працівники поліції причетні до вчинення злочину, що інкримінований ОСОБА_6 , відсутні. Тому, на думку захисника, у ДБР не було повноважень на проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження.

Зазначила, що 18.09.2023 ОСОБА_6 повідомили про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри та вже тільки за підозрою за ч. 3 ст. 307 КК України, виключивши ч. 2 ст. 27 КК України. Вважає, що правова кваліфікація за ч. 3 ст. 307 КК України, а саме вчиненні збуту організованою групою, є невірною та такою, що не знайшла свого об`єктивного підтвердження в ході досудового розслідування та матеріалів кримінального провадження, оскільки відсутні докази, які б свідчили про ймовірність вчинення цих діянь підозрюваними у складі організованої злочинної групи. ОСОБА_10 підозрюють в організації, про що він категорично заперечує.

Вказала, що слідчий суддя не звернула уваги, що ОСОБА_6 після звільнення з СІЗО у іншому кримінальному провадженні майже 2 місяці сумлінно виконував покладені на нього обов`язки ухвалою Жовтневого суду та Миколаївського апеляційного суду. Він здав на зберігання свій закордонний паспорт, не втік, а навпаки залишався за місцем проживання та лікувався.

Зазначила, що у кримінальному провадженні по якому обвинувальний акт вже направлено до Березнегуватського районного суду Миколаївської області, ризику переховування від органів досудового розслідування та суду не існує, а внесення застави дійсно слугувало стримуючим фактором для підозрюваного.

Вказала, що слідчий суддя безпідставно не визначила розмір застави, але ж це було можливо, як і обрання більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, у вигляді особистого зобов`язання або цілодобового домашнього арешту.

На думку захисника, прокурором не доведені ризики, а ОСОБА_10 своєю поведінкою довів, що він здатний і в подальшому належним чином виконувати обов`язки, покладені на нього відповідно до вимог ст. 194 КПК України.

Зазначила, що ОСОБА_10 займався фермерським господарством, яке офіційне зареєстроване, допомагав військовим, ремонтував техніку та надавав свої складські приміщення для розташування військової техніки та її ремонту. Характеризується виключно позитивно. Розлучений, має сина 16 років.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, за процесуального керівництва Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022231270000106 від 05.09.2022, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

30.08.2023 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України, вчиненого у складі організованої групи, а 18.09.2023, з урахуванням уточнених фактичних обставин, ОСОБА_6 повідомлено про нову підозру, зміну раніше повідомленої підозри, у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_6 , вказавши в обґрунтування клопотання, що наявні ризики, передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя зазначив, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, є обґрунтованою.

Слідчий суддя при прийнятті рішення врахував тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним в інкримінованому злочині, а також дані про особу підозрюваного, зокрема, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_6 має професійно-технічну освіту, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2007 року народження, яка проживає з матір`ю. Підозрюваний має постійне місце реєстрації та постійне місце мешкання, за яким проживає один, характеризується позитивно, є обмежено здатним до військової служби у воєнний час. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022150000000259 за ч. 2 ст. 307 КК України відносно ОСОБА_6 надійшов на розгляд до Березнегуватського районного суду Миколаївської області (справа №470/538/23), повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень не має.

За висновком слідчого судді, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливості підозрюваним переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази, доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Слідчий суддя вважав, що доводи, наведені стороною захисту, в тому числі, внесення застави ОСОБА_6 в межах іншого кримінального провадження щодо нього за ч. 2 ст. 307 КПК України, зазначених висновків суду не спростовують.

Окрім того, слідчий суддя, посилаючись на п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачала правових підстав для призначення альтернативного запобіжного заходу та визначення розміру застави.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_6 підтримали апеляційні скарги.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно із приписами п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Зазначені вимоги закону дотримані слідчим суддею при вирішенні питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, за процесуального керівництва Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022231270000106 від 05.09.2022, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

Органом досудового розслідування 30.08.2023 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України, у складі організованої групи, а 18.09.2023, з урахуванням уточнених фактичних обставин, ОСОБА_6 повідомлено про нову підозру, зміну раніше повідомленої підозри, у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Пунктом «с» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Зокрема, у п. 127-128 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18), Суд зазначив, що особа може бути затримана відповідно до п. 1 (с) ст. 5 Конвенції лише в рамках кримінального провадження з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення. Для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред`явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою.

Також не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання.

Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.

Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень".

Не погоджуючись із доводами сторони захисту про необґрунтованість підозри, колегія суддів наголошує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами, на які послався слідчий суддя в обґрунтування оскаржуваного рішення.

На думку колегії суддів, ці дані здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже, підтверджують наявність обґрунтованої підозри.

Також колегією суддів, всупереч доводам апелянта в поданій апеляційній скарзі, встановлено, що під час апеляційного розгляду знайшла своє підтвердження та обставина, що заявлені ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, мають місце.

У клопотанні слідчий зазначив, як ризики задля запобігання яких необхідне застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою те, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.

Суд погоджується з обґрунтуванням, наведеним слідчим суддею, щодо наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки слідчий суддя навів з цього приводу достатньо мотивів.

Так, наявність ризиків слідчим суддею обґрунтовано тим, що з урахуванням обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а також враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, є достатні підстави вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності, підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, в тому числі на тимчасово непідконтрольній Україні території, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також прокурором у судовому засіданні доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

При цьому слідчий суддя правильно врахував, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин, слідчий суддя дійшов правильного висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків та інших підозрюваних, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_6 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Також доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, в умовах воєнного стану, шляхом організації збуту психотропної речовини особі, яка є військовослужбовцем ЗС України та залучається до завдань з метою захисту суверенітету і територіальної цілісності України. У випадку не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний перебуваючи за місцем свого проживання, може продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також з метою залякування інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а також дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов правильного висновку, що до підозрюваного ОСОБА_6 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею належним чином вмотивована. Більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленим ризикам.

Доводи, наведені стороною захисту, в тому числі, внесення застави ОСОБА_6 в межах іншого кримінального провадження щодо нього за ч. 2 ст. 307 КПК України, зазначених висновків слідчого судді не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Враховуючи, що ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, в умовах воєнного стану, беручи до уваги дані про особу підозрюваного та встановлені під час розгляду клопотання ризики, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для призначення альтернативного запобіжного заходу та визначення розміру застави.

Апеляційний суд вважає, що обраний щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження. Отже, підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу, на чому наголошувала сторона захисту, у тому числі застави, на даній стадії кримінального провадження відсутні.

Слідчий суддя дійшов правильного висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 404, 405, 407 ч. 3, 422, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Заводського районного суд м. Миколаєва від 21 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 , - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3