Рішення

від 01.11.2007 по справі 16/602

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/602

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.07                                                                                 Справа № 16/602.

Суддя  Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали  справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-К", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ойл", м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 233 535 грн. 37 коп.

при секретарі судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Цоцка Н.В., дов. від 15.10.07.,

від відповідача –не прибув,

ВСТАНОВИВ:

          Суть спору: заявлена вимога про стягнення з відповідача отриманої ним передоплати в сумі 211146,57грн. за договором поставки від 23.11.06. №30-2006, пені за несвоєчасне виконання обов'язків в сумі 9990,41грн., інфляційних нарахувань в сумі 10517,22грн., три проценти річних в розмірі 1881,18грн. за несвоєчасне виконання обов'язку по поставці товару за вказаним договором.

          Заявою від 01.11.07. позивач зменшив розмір позовних вимог і заявив до стягнення борг в сумі 211146,57грн., інфляційні нарахування в сумі 13821,93грн. за період з 01.06.07. по 30.09.07., пеню в сумі 5151,98грн. за період з травня 2007 року по 30.09.07. Всього 230120,48грн.

Суд приймає зменшення розміру позовних вимог позивачем і позовними вимогами по справі є: стягнення боргу в сумі 211146,57грн., інфляційні нарахування в сумі 13821,93грн. за період з 01.06.07. по 30.09.07., пеню в сумі 5151,98грн. за період з травня 2007 року по 30.09.07.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув, участі повноважного представника не забезпечив, хоча був повідомлений про час і місце проведення судового засідання належним чином. Про причини відсутності у судових засіданнях під час слухання справи відповідач суд не повідомив. Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Між сторонами по справі укладено договір поставки від 23.11.06. №30-2006, на підставі якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити у власність продукцію покупцю (позивачу) товар по ціні, в асортименті та у кількості, визначених у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, протягом строків, вказаних у додатках до договору. Позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар  на умовах 100% вартості продукції передоплати.

За соєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає нормам правового інституту поставки Господарського кодексу України, стаття 265.

         На виконання умов вказаного договору і пред'явленого відповідачем позивачеві рахунку від 12.04.07. на оплату дизельного пального на суму 211146,57грн. позивач переказав на вимогу відповідача, а відповідач отримав передоплату за вказаним договором у сумі 211146,33грн., що підтверджено матеріалами справи, в тому числі платіжним дорученням від 12.04.07. №503 на суму 211146,33грн.

         В порушення умов договору і на неодноразову вимогу позивача повернути гроші за непоставлений товар (а.с.19-21,31-32), відповідач не поставив товар і не повернув отримані гроші як передоплату, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь 211146,57грн.

          Крім того, за несвоєчасне виконання вимоги позивача про повернення передоплати, до стягнення позивач заявив інфляційні нарахування в сумі 13821,93грн. за період з 01.06.07. по 30.09.07. на підставі ст.625 ЦК України, пеню в сумі 5151,98грн. за період з травня 2007 року по 30.09.07.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представника позивача, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити гроші, надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених Господарським  кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.  

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором поставки від 23.11.06. №30-2006, укладеним сторонами по справі, не визначено порядок виконання відповідачем зобов'язань по поставці товару і, відповідно, строк права вимоги у позивача настає у відповідності до вимог ч.2ст.530 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт переказу грошових коштів на суму 211146,33грн. як передоплату за поставляємий товар у відповідності до умов договору. Позивач належним чином довів суду факт надіслання відповідачу вимог про повернення грошових коштів. Таким чином, позивач виконав свої обов'язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 265 ГК України та 693 ЦК України зобов'язують відповідача виконати обов'язок по поставці товару покупцю (повідомити покупця про місце знаходження продукції)  у відповідності до умов договору.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов'язки перед позивачем по поставці продукції на отриману суму передоплати 211146,33грн., чим спричинив йому збитки та порушив умови укладеного з позивачем договору і вимоги закону.

За таких підстав, з відповідача слід стягнути отриману ним передоплату на користь позивача в сумі 211146,33грн. та позов слід задовольнити в частині 211146,33грн., оскільки позивачем доведено належним чином обставини правовідносин сторін за вказаним договором і заборгованість відповідача в розмірі основного боргу на суму 211146,33грн., а не 211146,57грн. як помилково вказано у позовній заяві.

Позов в частині інфляційних нарахувань 13821,93грн. за період з 01.06.07. по 30.09.07. слід задовольнити на підставі ст.625 ЦК України, оскільки закон зобов'язує боржника (відповідача) виконати прострочене грошове зобов'язання з урахуванням індексу інфляції.

У позові в частині стягнення пені слід відмовити у зв'язку з безпідставністю даної вимоги: укладеним сторонами договором поставки не встановлено строків поставки, відповідно до цього, відповідальність постачальника (відповідача) за затримку поставки (або за поставку з порушенням строків) у вигляді сплати пені не може наступати. При цьому слід зазначити, що позивач не має права на стягнення неустойки у вигляді пені за не поставку продукції у зв'язку з тим, що договором така відповідальність не встановлена.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Надмірно сплачене держмито в сумі 14,65грн. слід повернути позивачу на підставі даного рішення, засвідченого гербовою печаткою суду.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193 ГК України, ст.ст.526,629,901-903 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ойл", м. Лисичанськ Луганської області, квартал 40 років Перемоги, 3, кв.158, ід. код 32792540 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-К", м. Харків, проспект «Фрунзе», 8 «а», кв.12, ід. код 31802039  борг в сумі 211146,33грн., інфляційні нарахування в сумі 13821,93грн., витрати по державному миту в сумі 2263,80грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113,70грн. Видати наказ.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Повернути з державного бюджету надмірно сплачене державне мито 14,65грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Спіка-К", м. Харків, проспект «Фрунзе», 8 «а», кв.12, ід. код 31802039.

Рішення підписане 06.11.07.

Суддя                                                                 Р.М. Шеліхіна