Постанова

від 19.10.2023 по справі 128/720/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/720/21

Провадження № 22-ц/801/1491/2023

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 рокуСправа № 128/720/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Якушинецька об`єднана територіальна громада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницька районна державна нотаріальна контора,

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Якушинецької об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Вінницька районна державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 квітня 2023 року, ухваленого місцевим судом під головуванням судді Саєнко О.Б., дата складення повного тексту рішення 22 травня 2023 року,

встановив:

В березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Якушинецької об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Вінницька районна державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її співмешканець ОСОБА_4 , з яким вони проживали протягом останніх п`ятнадцяти років до дня його смерті. Вказує, що вона здійснювала за ним догляд, вела спільне господарство, мала спільні витрати із ним, купувала з ним майно для спільного користування, брала участь в утриманні житла, та здійснила його поховання.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, яке складається із чотирьох земельних ділянок.

Позивач вважає, що після смерті спадкодавця, вона своєчасно прийняла спадщину, оскільки 13 серпня 2018 року звернулася до Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини за законом. Заповіту спадкодавець не складав. Вінницькою районною державною нотаріальною конторою було зареєстровано спадкову справу № 62842976.

Поряд з цим, вказує, що вона звернулась із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення до Вінницького міського суду Вінницької області, справа 128/3257/18, 26 вересня 2019 року по даній справі було постановлено ухвалу про залишення її без розгляду. Одночасно їй було роз`яснено про право подання позову на загальних підставах.

13 травня 2020 року рішенням Вінницького міського суду по справі №128/330/20 було задоволено її позов та встановлено факт її проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , починаючи з 2003 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яке 26 листопада 2020 року постановою Вінницького апеляційного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким їй відмовлено в задоволенні її позовних вимог та роз`яснено право звернутись до суду з позовом до належних відповідачів.

Вказує, що на даний час вона користується та розпоряджається спадковим майном, але реалізувати свої спадкові права та належним чином оформити спадщину не може, оскільки відсутній факт постійного проживання її зі спадкодавцем на день смерті останнього. Вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_2 не було складено заповіту і вона не є спадкоємцем його майна першої, другої та третьої черги.

Встановити вищевказаний факт в судовому порядку їй необхідно для реалізації її спадкових прав.

З огляду на викладені обставини просила встановити факт її проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 2003 року і по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, в АДРЕСА_1 .

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25 квітня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області мотивоване тим, що позивач не надала суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження факту проживання нею однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу із ОСОБА_2 , починаючи з 2003 року і по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, по АДРЕСА_1 . А сам по собі факт перебування позивача із ОСОБА_2 при житті у близьких стосунках, не може свідчити про те, що вони проживали в зазначений період однією сім`єю, оскільки відсутні будь-які письмові докази ведення ними спільного господарства.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання заявника суд першої інстанції не надав належної оцінки показам свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтвердили обставини викладені в позовній заяві. Покликається на те, що питання реєстрації позивача за адресою місця проживання ОСОБА_2 не ставилось, зокрема, через наявність у останнього пільг з оплати комунальних послуг. Поряд з цим, зазначає, що вони планували одружитися, що підтверджується купівлею необхідних речей, однак, у зв`язку із щоденними турботами та частими хворобами ОСОБА_2 цього не сталось. Водночас, вважає, що місцевий суд помилково розтлумачив словесну конструкцію «співмешканець», як таку, що не породжує юридичних наслідків, оскільки Верховний Суд у своїх рішення застосовує вказану дефініцію при характеристиці та оцінці відносин чоловіка і жінки, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вважає, що матеріали справи містять достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин. Також, звертає увагу на те, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 травня 2020 року в справі № 128/330/20 було встановлено факт її проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . Проте вказане рішення було скасоване постановою Вінницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, з підстав звернення із позовом до неналежного відповідача. Крім того, на підтвердження факту проживання однією сім`єю покликається на наявність у неї оригіналів усіх документів ОСОБА_2 , наявність її меблів у будинку, а також численних спільних фотознімків. Зазначає також, що вона вже майже 5 років після смерті ОСОБА_2 , володіє, користується та утримує майно, що йому належало. Натомість, сини ОСОБА_2 не допомагали та не доглядали за батьком. Поряд з цим, вважає, що місцевий суд помилково послався в оскаржуваному рішенні на практику Верховного Суду у справі № 531/295/19, оскільки остання має відмінний від цієї справи предмет позову.

Сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Разом з апеляційної скаргою ОСОБА_1 подала клопотання про приєднання доказів та виклик свідків.

Вказане клопотання про приєднання доказів, в силу ч. 2 ст. 356 ЦПК України подане разом із апеляційною скаргою, а тому з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених кодексом (п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України) колегія суддів приходить до переконання про можливість долучення наданих позивачкою додаткових доказів.

Поряд з цим, клопотання про виклик свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не наведено обґрунтованих підстав для їх виклику до суду апеляційної інстанції, зокрема, додаткових обставин які вони можуть підтвердити або спростувати, крім тих що були надані свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , під час розгляду справи в місцевому суді.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років помер гр. ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13 серпня 2018 року виконавчим комітетом Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис №18 (а.с.7).

Після його смерті відкрилася спадщина на відповідне спадкове майно, яке належало померлому на праві власності , в тому числі на земельні ділянки:

- кадастровий номер 0520685500:01:001:0094 площею 0,2500 га, розташовану на території Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 604067, виданого 29 грудня 2012 року (а.с.8);

- кадастровий номер 0520685500:01:001:0095 площею 0,2047 га, розташована на території Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області і призначена для ведення особистого селянського господарства та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 604068, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052060001009122 (а.с.9).

- кадастровий номер 0520685500:06:001:0077 площею 1,6932 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області .належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 483581, виданого 13 квітня 2009 року (а.с.10);

- кадастровий номер 0520685500:05:004:0119 площею 0,2665 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 411013, виданого 13 квітня 2009 року (а.с.11).

Згідно копії довідки № 897 від 13 серпня 2018 року виданої Пултівецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області вбачається, що ОСОБА_1 дійсно похоронила свого співмешканця ОСОБА_2 , який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , а також, що на день смерті проживали разом і вели спільне господарство (а.с.12).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2019 року, заяву ОСОБА_1 за участю зацікавлених осіб: Вінницької районної державної нотаріальної контори та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишено без розгляду на підставі ч.6 ст.294 ЦПК України, оскільки між сторонами існує спір про право (а.с.13).

Крім цього, 13 травня 2020 року рішенням Вінницького районного суду Вінницької області позов ОСОБА_1 до Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, за участю третіх осіб Вінницької районної державної нотаріальної контори та ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, - задоволено та встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 2003 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , тобто не менш як 5 (п`ять) років до часу відкриття спадщини (а.с.15-17).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, вищевказана рішення Вінницького районного суду Вінницької області скасовано та ухвалено нове. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, оскільки суд першої інстанції розглянув справу не встановивши коло усіх спадкоємців та до участі у справі в якості співвідповідача не був залучений ОСОБА_2 (а.с.18-21).

З копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за індексним номером № 52945564 від 13 серпня 2018 року, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 Вінницькою районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа за № 349/2018 (а.с.14).

З копії спадкової справи №349/2018, заведеної Вінницькою районною державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася його співмешканка ОСОБА_1 - позивач по даній справі, в якій також остання зазначила, що крім неї спадкоємцями за законом є діти померлого: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.49).

Окрім того, відповідач ОСОБА_2 після смерті батька також прийняв спадщину за законом, про що свідчить копія заяви останнього від 14 вересня 2018 року, посвідчена належним чином секретарем Заборольської сільської ради Стефанською О.М. та зареєстровано в реєстрі за №56 (зворотній бік а.с.51).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 7).

Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.

Отже, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім`ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу.

Крім того, частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11, ухваленій за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, сформульовано правову позицію щодо визначення ознак сім`ї при встановленні наявності чи відсутності фактичних шлюбних стосунків та визначено, що положення частини другої статті 3 СК України стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів. Встановлення факту проживання однією сім`єю у період до 01 січня 2004 року не передбачено Кодексом законів про шлюб та сім`ю України.

Таким чином, позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу позивача із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 починаючи з 2003 року і до 01 січня 2004 року не підлягають до задоволення.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу позивача із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 починаючи з 01 січня 2004 року і по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, в АДРЕСА_1 , колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі СК України) встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

У частинах першій та другій статті 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною першою статті 36 СК України встановлено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Таким чином, для встановлення спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки до уваги беруться докази щодо ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації чи фактичного проживання, фотографії певних подій, докази придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (договори купівлі-продажу, фіскальні чеки, інші письмові докази і таке інше).

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного подружжя сім`єю без наявності інших ознак сім`ї.

З системного аналізу наведених вище норм закону, доказів, встановлених судом першої і апеляційної інстанцій та показань допитаних в місцевому суді свідків, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , вбачається, що позивач ОСОБА_1 та померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , проживали однією сім`єю, доглядали один за одним, разом систематично вели спільне господарство, брали участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сімї, мали взаємні права та обов`язки тощо.

Факт проживання однією сім`єю також підтверджується приєднаними до справи фотосвітлинами, на яких зображено позивачку та ОСОБА_2 в різних місцях на відпочинку, в колі інших осіб у спірний період (т.2 а.с. 84-86).

Крім того, позивачем додано особисту переписку ОСОБА_2 і ОСОБА_11 (колишньої дружини) в якій остання запрошує ОСОБА_2 та позивача, як його дружину, на весілля до їх спільного сина ОСОБА_3 , та на її новосілля (т.2 а.с. 88-89).

На беззаперечне підтвердження факту проживання однією сім`єю позивача з ОСОБА_2 в спірний період, вказує наявність у ОСОБА_1 оригіналів усіх документів померлого, зокрема, пенсійного посвідчення, трудової книжки, ощадних книжок, медичних документів, свідоцтва про розірвання шлюбу, листів, фотознімків, свідоцтва про право власності на майно (будинковолодіння), державних актів на земельні ділянки тощо, а також квитанцій про оплату комунальних послуг, копії яких додано до матеріалів справи (т.2 а.с. 26-62, 51-64, 80-83, 90-97).

Вказані обставини підтверджуються також актом від 06 червня 2023 року затвердженого старостою села Пултівці і довідкою Якушинецької сільської ради №302/02-06 від 06 червня 2023 року де зазначено, що ОСОБА_1 дійсно з 2003 року по день смерті ОСОБА_2 проживала однією сім`єю як жінка і чоловік без реєстрації шлюбу у АДРЕСА_1 та вели з ним спільне господарство (т. 2 а.с. 100-102).

Державна реєстрація ОСОБА_1 за іншою адресою, яка відмінна від адреси проживання спадкодавця ОСОБА_2 , само по собі не спростовує відсутність фактичного постійного проживання позивача з спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1 , зокрема, у спріний період.

Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в. справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св-20).

Водночас, ОСОБА_1 на теперішній час продовжує проживати в будинку АДРЕСА_1 де утримує вказане житло, сплачує комунальні послуги та обробляє земельну ділянку, що не спростовано стороною відповідача та/або матеріалами справи .

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 здійснила усі витрати на поховання ОСОБА_2 , що зважаючи на встановлені вище обставини, в сукупності з іншими доказами, дає підстави стверджувати про наявність близьких стосунків між ними, зокрема, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Відтак, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання разом із ОСОБА_2 в період з 01 січня 2004 року по час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 поза розумним сумнівом знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню, що свідчить про часткову доведеність обставин викладених в позовній заяві, апеляційної скарги та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду попередньої інстанції.

На вказані обставини суд попередньої інстанції не звернув належної уваги, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Отже, обставини на які посилається сторона позивача в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права частково знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки при вирішенні справи суд допустився порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині підлягає скасуванню з підстав, встановлених статтею 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 01 січня 2004 року і по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, в АДРЕСА_1 .

В решті позов залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.С. Панасюк

Т.М. Шемета