Постанова

від 11.10.2023 по справі 910/6454/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2023 р. Справа№ 910/6454/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Щербаха Р.С. (посвідчення адвоката ЗП001581 від 28.02.2018)

від відповідача: Наруцька О.І. (витяг з ЄДРЮОФОП)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 (повний текст складений 30.11.2022)

у справі № 910/6454/22 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Компанії ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (TOTTENHAM OFFICES AND HOUSES LIMITED)

до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві

про припинення податкової застави,

ВСТАНОВИВ:

Компанія ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (TOTTENHAM OFFICES AND HOUSES LIMITED) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві про припинення податкової застави нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.10.2016 (номер запису про обтяження 32213092) щодо об`єкту нерухомого майна - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1862900980000, нежитлові приміщення (в літ. А), загальною площею 35,3 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 14, що належить на праві власності Компанії ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (TOTTENHAM OFFICES AND HOUSES LIMITED).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу належить на праві власності об`єкт нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862900980000, загальною площею 35,3 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 14, а відтак відповідач не мав та не має законних підстав для встановлення позивачу обмежень володіти, розпоряджатися та/або користуватися цим майном, а отже спірне обтяження податковою заставою належного позивачу на праві власності об`єкта нерухомого майна є неправомірним.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 позов задоволено повністю. Вирішено припинити податкову заставу нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.10.2016 (номер запису про обтяження 32213092) щодо об`єкту нерухомого майна - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1862900980000, нежитлові приміщення (в літ. "А"), загальною площею 35,3 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 14, що належить на праві власності Компанії ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (TOTTENHAM OFFICES AND HOUSES LIMITED) (реєстраційний номер 3841279; місцезнаходження зареєстрованого офісу; Пемброук Хауз, Стенмур Роуд, Берроубрідж, м. Бриджвотер, Сомерсет, Англія, ТА7 0RX (PEMBROKE HOUSE, STANMOOR ROAD, BURROWBRIDGE, BRIDGWATER, SOMERSET, ENGLAND TA7 ORX). Вирішено стягнути з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві на користь Компанії ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (TOTTENHAM OFFICES AND HOUSES LIMITED) 2481,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником спірного нерухомого майна, яке підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/21187/20, а з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що таке майно знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, тобто ці обставини перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Компанії ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (TOTTENHAM OFFICES AND HOUSES LIMITED).

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що на момент опису майна у податкову заставу, нежитлові приміщення (в літ. "А"), загальною площею 35,3 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 14 належали на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс", а рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 по справі № 910/21187/20 ще не існувало.

За таких обставин, відповідач вважає, що опис майна у податкову здійснено в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством України.

Також, відповідач наголошує на тому, що він не був стороною по справі № 910/21187/20 та рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 не було зобов`язано Головного управління ДПС у м. Києві звільнити з-під податкової застави нежитлові приміщення (в літ. "А"), загальною площею 35,3 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 14.

Крім того враховуючи, що позивачем не надано відповідачу відповідного документу, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених п. 93.1 ст. 91 Податкового кодексу України, відповідач вважає, що у нього відсутні підстави для звільнення нежитлових приміщень (в літ. "А"), загальною площею 35,3 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 14 з-під податкової застави.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що саме він, а не Товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс", з 26.04.2007 є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень (в літ. "А"), загальною площею 35,3 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 14.

Таким чином, позивач стверджує, що на дату прийняття відповідачем рішення про опис майна в податкову заставу 30.09.2016, на дату складення відповідачем акту опису майна 19.10.2016, на дату державної реєстрації обтяження у вигляді податкової застави 20.10.2016, так і на дату звернення позивача з даним позовом, вищевказане спірне нерухоме майно не було власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс", а є власністю позивача, тому обтяження належного позивачу на праві власності майна податковою заставою за невиконання податкових обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс" є неправомірним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі № 910/6454/22 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/6454/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/6454/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю.; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.07.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 розгляд справи № 910/6454/22 відкладено на 11.10.2023.

В судове засідання, яке відбулося 11.10.2023, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві перебуває Товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс", код ЄДРПОУ 30634134, як платник податків за основним місцем обліку.

У зв`язку з наявністю податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс", з метою забезпечення виконання останнім обов`язків, визначених Податковим кодексом України, 20.10.2016 на підставі: рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 30.09.2016 № 17687-17 про опис майна у податкову заставу; акту опису майна № 19/26-55-17-02 від 19.10.2016, складеного ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві, було зареєстровано обтяження у вигляді податкової застави щодо нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс", код ЄДРПОУ 30634134, а саме: нежитлові приміщення (в літері "А") загальною площею 35,4 кв.м, що складає 2/100 частин нежитлової будівлі (літ. "А") та дворівневої автостоянки загальною площею 1663,1 кв.м. (номер запису про обтяження 32213092).

Як встановлено судом першої інстанції, в даному випадку власником майна, яке перебуває у податковій заставі, є особа - Компанія ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (TOTTENHAM OFFICES AND HOUSES LIMITED), відмінна від особи, яка не виконала зобов`язання щодо сплати податків, і перебування вказаного майна у податковій заставі фактично перешкоджає позивачу, як власнику володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Таким чином, позивач, як власник майна позбавлений права вимагати виключення спірного майна з податкової застави у позасудовому порядку, оскільки Податковим кодексом України така підстава для виключення майна з податкової застави не передбачена.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом про припинення податкової застави на вищевказане нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 позов задоволено повністю. Вирішено припинити податкову заставу нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.10.2016 (номер запису про обтяження 32213092) щодо об`єкту нерухомого майна - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1862900980000, нежитлові приміщення (в літ. "А"), загальною площею 35,3 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 14, що належить на праві власності Компанії ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (TOTTENHAM OFFICES AND HOUSES LIMITED) (реєстраційний номер 3841279; місцезнаходження зареєстрованого офісу; Пемброук Хауз, Стенмур Роуд, Берроубрідж, м. Бриджвотер, Сомерсет, Англія, ТА7 0RX (PEMBROKE HOUSE, STANMOOR ROAD, BURROWBRIDGE, BRIDGWATER, SOMERSET, ENGLAND TA7 ORX). Вирішено стягнути з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві на користь Компанії ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (TOTTENHAM OFFICES AND HOUSES LIMITED) 2481,00 грн судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з ст. 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення ст. 20 Цивільного кодексу України та принцип диспозитивності господарського судочинства, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для припинення податкової застави нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1862900980000, нежитлові приміщення (в літ. "А"), загальною площею 35,3 кв.м за адресою: м. Київ, вулиця Госпітальна, будинок 14, який, на твердження позивача належить на йому праві власності, а не Товариству з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс".

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та те, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За приписами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивач у позові та у відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що обтяження належного йому на праві власності нерухомого майна податковою заставою порушує його право власності та створює перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п. 14.1.155 ст. 14 Податкового кодексу України податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не оплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Пунктом 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг, оренду, схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління (пп. 87.3.2).

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в п. 100.11 ст. 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Пунктом 89.2 Податкового кодексу України встановлено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення, такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому.

Припинення податкової застави врегульовано ст. 93 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 93.1 якої майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;

93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним;

93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

93.1.4. отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.

93.1.6. отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.

Пунктом 93.2 ст. 93 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

З викладених вище правових норм слідує, що податкова застава виникає у випадку несплати платником податків грошового зобов`язання та пені, поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і припиняється у випадках, визначених п. 93.1 Податкового кодексу України. Отже, предметом податкової застави може бути виключно майно, яке належить на законних підставах платнику податків, який має податковий борг.

Як встановлено судом першої інстанції у даній справі, що Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/21187/20 за позовом Компанії ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (позивач у справі № 910/21187/20) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс" (відповідач у справі № 910/21187/20) про визнання права власності, витребування майна та зобов`язання вчинити дії встановлено такі обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/21187/20 визнано з 26.04.2007 за Компанією ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (TOTTENHAM OFFICES AND HOUSES LIMITED), реєстраційний номер 3841279; зареєстрований офіс за адресою: 3-й поверх, Палладіум Хаус, 1-4 Арджил Стріт, Лондон, W1F 7LD, Англія, право власності на нежитлові приміщення (в літ. "А"), за реєстраційним номером 1862900980000, загальною площею 35,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Госпітальна, будинок 14.

При цьому, в наведеному рішенні Господарським судом міста Києва встановлено, що "сплативши сто відсотків вартості суми інвестицій, позивач згідно пункту 3.3. інвестиційного договору став власником відповідного нерухомого майна за адресою: вул. Госпітальна, 14 у Печерському районі м. Києва, загальною площею 35,3 кв.м, а тому має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій", тоді як "відповідач зареєструвавши за собою право власності на спірне майно, протиправно позбавив позивача права власності на відповідне майно, чим у свою чергу унеможливив володіння та розпорядження цим майном на власний розсуд".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведену норму ст. 75 Господарського процесуального України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищезазначені обставини щодо належності Компанії ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (TOTTENHAM OFFICES AND HOUSES LIMITED) з 26.04.2007 права власності на нежитлові приміщення (в літ. "А"), за реєстраційним номером 1862900980000, загальною площею 35,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Госпітальна, будинок 14, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/21187/20, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва № 910/6454/22, у якій бере участь вказана особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.02.2022, індексний номер витягу: 297286447, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.02.2022, номер інформаційної довідки: 299517905, підтверджується, що власником об`єкту нерухомого майна - нежитлові приміщення (в літ. "А"), загальною площею 35,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вулиця Госпітальна, будинок 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1862900980000, є Компанія ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (TOTTENHAM OFFICES AND HOUSES LIMITED) - позивач у даній справі № 910/6454/22.

Отже, нерухоме майно, яке перебуває у спірній податковій заставі (номер запису про обтяження 32213092 від 20.10.2016) не є власністю платника податків, який має податковий борг - ТОВ "Торг-Альянс", а є з 26.04.2007 та на даний час власністю позивача - Компанії ТОТТЕНХЕМ ОФІСІЗ ЕНД ХАУСІЗ ЛІМІТЕД (TOTTENHAM OFFICES AND HOUSES LIMITED).

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом, станом на 30.09.2016 - дату прийняття ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві рішення про опис майна в податкову заставу № 17687-17, на 19.10.2016 - дату складання ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві акту опису майна № 19/26-55-17-02, а також на 20.10.2016 - дату державної реєстрації обтяження у вигляді податкової застави, номер запису про обтяження 32213092, обтяження податковою заставою нерухомого майна, належного позивачу на праві власності з 26.04.2007, є неправомірним.

Згідно з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.09.2019 у справі № 906/1063/18, "власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Ураховуючи, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, вони перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном".

В силу вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем доведено наявність правових підстав для припинення податкової застави нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.10.2016 (номер запису про обтяження 32213092) щодо об`єкту спірного нерухомого майна, оскільки позивач є власником спірного нерухомого майна, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/21187/20, а з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що таке майно знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, які свою чергу перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.

Доводи відповідача про те, що на момент опису майна у податкову заставу, спірні нежитлові приміщення належали на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс", а рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 по справі № 910/21187/20 ще не існувало, а також те, що відповідач не був стороною по справі № 910/21187/20 та рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 не було зобов`язано Головного управління ДПС у м. Києві звільнити з-під податкової застави нежитлові приміщення (в літ. "А"), загальною площею 35,3 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 14.

Колегія суддів вважає безпідставними вищевказані доводи відповідача, оскільки з 26.04.2007 саме позивач є власником вищезгаданих нежитлових приміщень.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надано відповідачу відповідного документу, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених п. 93.1 ст. 91 Податкового кодексу України, тому на переконання відповідача у нього відсутні підстави для звільнення спірних нежитлових приміщень з-під податкової застави, судовою колегією оцінюється критично так, як позивач не є платником податків, який має податковий борг, тому у нього відсутній обов`язок відповідати за податковий борг іншої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс".

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

В свою чергу, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи про те, що у відповідача відсутні законні підстави для встановлення обмежень позивачу у володінні, користуванні та розпорядженні власним майном є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/6454/22 - без змін.

Матеріали справи № 910/6454/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.10.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала