Ухвала

від 25.10.2023 по справі 619/1680/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

25 жовтня 2023 року? SYIT HE[JVT XB YTHE[ м. Харків Справа № 619/1680/17

Східний апеляційний господарський суд у складі судді:

суддя Медуниця О.Є.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.2192Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 (суддя Ольшанченко В.І., повний текст складено 02.10.2023) у справі №619/1680/17

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури, м.Дергачі Харківської області,

до відповідачів:

1. ОСОБА_1 , с.Цупівка Харківської області;

2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів:

1. Фермерське господарство "Веселе", м.Дергачі Харківської області;

2. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, м.Київ;

про визнання наказу незаконним, договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Дергачівська місцева прокуратура Харківської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 і Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (відповідачі), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Фермерське господарство "Веселе" та Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якому прокурор просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №124-СГ від 22.01.2015 про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.01.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області земельну ділянку площею 71,6083 га (кадастровий номер 6322057300:04:000:0545), розташовану за межами населених пунктів Слатинської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у справі №619/1680/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із означеним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023, виключивши з неї висновок про те, що: "З урахуванням висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, а тому відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним".

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2023 означена апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

Перевіривши апеляційну скаргу на предмет відповідності її форми та змісту вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), суд зазначає наступне.

Згідно з п.2 ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Частиною 2 ст.123 ГПК України унормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.4 п.2 ч.2 ст.4 означеного Закону за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплаті підлягає судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ст.4 Закону України «Про судовий збір», якою встановлено ставки судового збору за подання апеляційної скарги, визначення розміру судового збору не ставиться в залежність від того, з якою саме частиною судового рішення - мотивувальною чи резолютивною - не погоджується особа, яка подала апеляційну скаргу. У свою чергу, приписи ст.6 Закону України «Про судовий збір» встановлюють можливість пропорційної сплати судового збору лише у випадку, коли скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням).

Частиною 3 ст.4 Закону України Про судовий збір встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи ставки судового збору, а також те, що апеляційну скаргу подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», у розглядуваному випадку за подання апеляційної скарги сплаті підлягає судовий збір у розмірі 5 760,00 грн. (4 800,00 грн. * 150% * 0,8).

Апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору. Разом з тим, за змістом апеляційної скарги міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення на стадії апеляційного провадження. В обґрунтування клопотання апелянт зазначає наступне. ОСОБА_1 є малозабезпеченою особою, яка втратила єдине житло внаслідок бойових дій, стала вимушеною біженкою та наразі проживає на соціальні виплати, які надає ФРН як спосіб прихистку для потерпілих внаслідок війни. На підтвердження обставин знищення житла ОСОБА_1 до апеляційної скарги додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, талон-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, акт про пожежу. Скаржник, разом з іншим, звертає увагу, що предмет даного спору - земельна ділянка є повністю замінованою та непридатною для ведення господарської діяльності, у зв`язку із чим будь-яка сільськогосподарська діяльність на ній не ведеться та ще довгий час вестися не зможе.

Суд, розглянувши вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору, зазначає наступне.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу ст.8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст.8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Умови, визначені у пунктах 1 та 2 ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями; батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; членами малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п.3 ч.1 ст.8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у ст.8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення, є вичерпним.

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на те, що він є малозабезпеченою особою (членом малозабезпеченої сім`ї), оскільки до апеляційної скарги не додано належних доказів наявності такого соціального статусу. Самі по собі обставини знищення домоволодіння та евакуації скаржника до Німеччини не є належними доказами наявності такого соціального статусу.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі»).

Апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Апеляційна скарга не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу окрім соціальної виплати ФРН (вклади, нерухоме та рухоме майно, цінні папери, грошові компенсації тощо).

При цьому достатнім доказом для підтвердження скрутного майнового становища скаржника, серед іншого, може бути видана в установленому законом порядку довідка про доходи за останні 12 місяців, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

У розумінні приписів ст.8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. Отже, ненадання апелянтом достатніх доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища зумовлює відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що апелянтом не надано доказів, які б свідчили про можливість сплати ним судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі (тобто у разу задоволення судом його клопотаня).

Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, обставини, пов`язані з руйнуванням домоволодіння, в якому мешкав апелянт, евакуацією останнього до Німеччини та неможливістю використання спірної земельної ділянки для ведення господарської діяльності, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

З огляду на вищевикладене, клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору не піддягає задоволенню.

Враховуючи наведене, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху в порядку ст.174 та відповідно до приписів ч.2 ст.260 ГПК України.

Згідно з приписами ч.6 ст.260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху вирішує суддя-доповідач.

Керуючись ст.ст.174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу залишити без руху.

3. Апелянту усунути допущені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5 760,00 грн.

4. Роз`яснити, що при невиконанні вимог цієї ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.Є. Медуниця