Рішення

від 24.10.2023 по справі 903/886/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 жовтня 2023 року Справа № 903/886/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/886/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Володимира Кияна, будинок 44, код ЄДРПОУ 01744174)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Яцеленко Валентина Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 97 346, 71 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" звернулося до Господарського суду Волинської області до відповідача Фізичної особи - підприємця Яцеленко Валентина Володимировича про стягнення 97346, 71 грн. заборгованості в т.ч. 72 990, 90 грн. по сплаті орендної плати, 19 697, 30 грн. пені, 3140, 72 грн. інфляційних втрат, 1517, 79 грн. 3% річних згідно договору оренди нерухомого майна № 32 від 06.05.2022 та 2684 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору оренди нерухомого майна № 32 від 06.05.2022, в частині своєчасної оплати за користування об`єктом оренди.

Ухвалою суду від 24.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 24.08.2023 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою на адресу позивача.

Ухвала суду від 24.08.2023 про відкриття провадження у справі, яка була направлена з рекомендованим листом на адресу відповідача Фізичної особи - підприємця Яцеленко Валентина Володимировича та була отримана відповідачем 30.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №4301040706431.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Відповідач 05.09.2023 через відділ діловодства суду подав клопотання за вх.№01-74/1361/23 від 05.09.2023 про зупинення провадження у справі №903/886/23 за позовом ТОВ "Ковельська міжрайбаза" до ФОП Яцеленко Валентина Володимировича про стягнення 97 346, 71 грн. до набрання рішенням у справі №903/648/23 законної сили.

13.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" через відділ діловодства суду надійшли заперечення за вх.№01-75/5419/23 від 13.09.2023 на клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

25.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" через відділ діловодства суду надійшло клопотання за вх.№01-75/5646/23 від 25.09.2023 про долучення до матеріалів справи ухвали Господарського суду Волинської області від 19.09.2023 у справі №903/648/23 про закриття провадження у даній справі у зв`язку з відмовою позивача від позову.

17 жовтня 2023 року до суду надійшла заява ТОВ "Ковельська міжрайбаза" за вх. №01-75/6233/23 від 17.10.2023 про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Щодо клопотання ФОП Яцеленко В.В. за вх.№01-74/1361/23/23 від 05.09.2023 про зупинення провадження у справі №903/886/23 за позовом ТОВ "Ковельська міжрайбаза" до ФОП Яцеленко Валентина Володимировича про стягнення 97 346, 71 грн. до набрання рішенням у справі №903/648/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська міжрайбаза 2) Фізичної особи- підприємця Яцеленка Валентина Володимировича про визнання недійсним договору оренди законної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду зазначеної справи, слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №922/1962/17, від 17.12.2019 у справі №917/131/19).

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі, слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 10.06.2019 у справі №914/1983/17 від 16.01.2020 у справі №908/1188/19).

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України, рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі Фрідлендер проти Франції). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі Красношапка проти України).

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про його необґрунтованість, зокрема, з тих обставин, що відповідач не довів об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №903/648/23 та не спростував доводів позивача про відсутність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, тому суд відмовляє в задоволенні поданого клопотання.

Також, суд враховує, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.09.2023 у справі №903/648/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська міжрайбаза 2) Фізичної особи- підприємця Яцеленка Валентина Володимировича про визнання недійсним договору оренди, провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Поруч з цим, 24 жовтня 2023 року через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання за вх.№01-74/1586/23 від 24.10.2023 про зупинення провадження у справі №903/886/23 за позовом ТОВ "Ковельська міжрайбаза" до ФОП Яцеленко Валентина Володимировича про стягнення 97 346, 71 грн. до набрання рішенням у справі №903/1093/23 законної сили.

В обгрунтування клопотання зазначив, що 23.10.2023 до Господарського суду Волинської області подано позовну заяву ФОП Яцеленко Валентина Володимировича до ТОВ "Ковельська міжрайбаза" про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №32 від 06.05.2022. Згідно протоколу розподілу справу №903/1093/23 передано на розгляд судді Вороняку А.С.

Суд враховуючи, закінчення (збіг) 24.10.2023 визначеного процесуальним законодавством шістдесятиденного строку (ст. 248 ГПК України) розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відсутність станом на 24.10.2023 ухвали Господарського суду Волинської області про відкриття провадження у справі №903/1093/23, дійшов вимновку, що копотання ФОП Яцеленко В.В. за вх.№01-74/1586/23 від 24.10.2023 про зупинення провадження у справі №903/886/23 за позовом ТОВ "Ковельська міжрайбаза" до ФОП Яцеленко Валентина Володимировича про стягнення 97 346,71 грн. до набрання рішенням у справі №903/1093/23 законної сили до задоволення не підлягає.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

06 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковельська міжрайбаза» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Яцеленко Валентином Володимировичем (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна № 32 (надалі - Договір).

У відповідності до п. 1.1 договору, за цим договором Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у зворотне строкове платне користування частину приміщення склад цегляний 1 черга (літер А-1), площею 617 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. Володимира Кияна, 44 (надалі - Об`єкт оренди), а Орендар зобов`язується прийняти об`єкт оренди, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути його Орендодавцеві в належному стані.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору сторони визначили, що Вступ Орендаря у користування Об`єктом оренди настає з « 06» травня 2022 року. З цього дня розпочинається нарахування орендної плати за користування об`єктом оренди.

Передача Об`єкта оренди в користування Орендарю засвідчується Актом приймання- передачі, який підписується сторонами Договору.

Факт передачі майна в оренду підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі від 06.05.2022.

Повернення Об`єкта оренди з оренди здійснюється за Актом передачі-приймання. Об`єкт оренди вважається поверненим Орендодавцю з оренди з моменту підписання сторонами Акта передачі-приймання. (п.3.3 Договору).

Цей Договір укладено строком з 06 травня 2022 року до 31 липня 2022 року включно (87 календарних днів, п. 7.1. договору).

Згідно з ч. 1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ч. 4 ст.284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після 31 липня 2022 року фізична особа-підприємець Яцеленко Валентин Володимирович Об`єкт оренди за актом передачі-приймання Орендодавцю не повертав та не висловлював пропозиції щодо припинення або зміну умов договору оренди.

Внаслідок продовження користування фізичною особою-підприємцем Яцеленком Валентином Володимировичем (Орендарем) Об`єктом оренди після закінчення строку дії Договору та відсутності заперечень Орендодавця щодо цього, Договір в подальшому продовжувався на той же строк і на тих самих умовах на кожні наступні 87 календарних днів - з 01.08.2022 по 26.10.2022 та з 27.10.2022 до 21.01.2023

31 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" та Фізичною особою-підприємцем Яцеленком Валентином Володимировичем укладено додаткову угоду до договору про розірвання договору, за умовами якої сторони вирішили розірвати укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна №32 від 06.05.2022 за згодою сторін з 31.12.2022.

Згідно п. 4.1, п. 4.2 договору, розмір орендної плати за користування Об`єктом оренди складає 36 495 грн. на місяць, без ПДВ. Орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок Орендодавця на підставі виставлених Орендодавцем рахунків не пізніше 20 числа поточного місяця (розрахунковий місяць).

Відповідно до п. 5.1.2 договору, Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Згідно приписів ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Суд встановив, що в даному випадку на виконання умов договору оренди №32 від 06.05.2022 відповідачу було надано, а останнім прийнято у строкове платне користування приміщення, визначене угодою, що також підтверджується підписаним актом прийому-передачі від 06.05.2022.

31 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" та Фізичною особою-підприємцем Яцеленком Валентином Володимировичем було укладено додаткову угоду про припинення договору оренди нерухомого майна №32 від 06.05.2022 за згодою сторін з 31.12.2022.

Проте, підприємець Яцеленко В.В. взяті на себе згідно договору оренди №32 від 06.05.2022 зобов`язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, орендні платежі не сплатив у зв`язку з чим за період оренди нерухомості з 01.11.2022 по 31.12.2022 заборгував 72 990 грн. та - 0,90 грн. - заборгованість за попередній період дії договору.

До матеріалів справи позивачем долучено акти наданих послуг №498 від 30.11.2022 на суму 36 495 грн. та № 545 від 31.12.2022 на суму 36 495 грн., підписаних між підприємцем Яцеленко В.В. та ТОВ "Ковельська міжрайбаза" в підтвердження користування відповідачем орендованим приміщенням.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 759, 762 ЦК України, ст.ст. 283, 286 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами (у період до 31.12.2022) носили договірний характер, укладений між останніми договір оренди нерухомого майна, станом на визначену вище дату предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами змінений не був.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 72 990, 90 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів підтверджується матеріалами справи, відповідачем належними та допустимим доказами не спростована.

Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2 договору, сторонами було передбачено, що що за порушення строків сплати орендних платежів, передбачених умовами договору, орендар сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем сплати належних платежів, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 19 697, 30 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період з 21.11.2022 по 20.05.2023.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19 697,30 грн. пені, перевіривши методику нарахування пені, суд встановив, що пеня нарахована позивачем за період з 21.11.2022 по 20.05.2023 є підставна та підлягає до задоволення в сумі 19 697,30 грн.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 3140, 72 грн. інфляційних втрат за період прострочки платежів з 21.11.2022 по 15.08.2023 та 1517, 79 грн. 3% річних за аналогічний період.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2684,00 грн. покладаються на відповідача.

17 жовтня 2023 року до суду надійшла заява ТОВ "Ковельська міжрайбаза" за вх. №01-75/6233/23 від 17.10.2023 про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України, встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги заявлене клопотання позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав та необхідність призначення судового засідання для вирішення клопотання позивача про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Яцеленко Валентина Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Володимира Кияна, будинок 44, код ЄДРПОУ 01744174) 97 346, 71 грн. заборгованості в т.ч. 72 990, 90 грн. основного боргу 19 697, 30 грн. пені, 3140, 72 грн. інфляційних втрат, 1517, 79 грн. 3% річних та 2684 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

4. Судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат за клопотанням позивача призначити на "01" листопада 2023р. на 11:50 год. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а) в залі судових засідань №103.

5. Запропонувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" направити на адресу відповідача заяву про розподіл судових витрат, докази направлення надати суду.

6. Запропонувати Фізичній особі-підприємцю Яцеленко В.В. відповідно до ст. 126 ГПК України надати Господарському суду Волинської області та ТОВ "Ковельська міжрайбаза" письмові пояснення/заперечення по суті понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя В. М. Дем`як