Постанова

від 19.02.2024 по справі 903/886/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року Справа № 903/886/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Тимошенко О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Яцеленка Валентина Володимировича на рішення господарського суду Волинської області від 24.10.2023 у справі №903/886/23 (Дем`як В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза"

до Фізичної особи - підприємця Яцеленка Валентина Володимировича

про стягнення 97346,71 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.10.2023 у справі №903/886/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" до Фізичної особи - підприємця Яцеленка Валентина Володимировича про стягнення 97346,71 грн. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Яцеленко Валентина Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" 97346,71 грн заборгованості в тому числі 72990,90 грн основного боргу 19697,30 грн пені, 3140,72 грн інфляційних втрат, 1517,79 грн 3% річних та 2684 грн витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Яцеленко Валентин Володимирович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що для вирішення ситуації щодо постачання електроенергії директором ТОВ "Ковельська міжрайбаза" Сорокою П.А., який є одночасно і директором ТОВ "Ковельська ОТБ" було запропоновано з 06.05.2022 укласти договір оренди з ТОВ «Ковельська міжрайбаза» із орендною платою 36495,00 гривень, і відповідно відшкодуванням електроенергіії, у спожитому розмірі, оскільки припинення постачання електроенергії, фактично унеможливлювало здійснення підприємницької діяльності.

Звертає увагу, що 06.05.2022 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" був укладений договір з метою отримання електроенергії, а не оренди складського приміщення, оскільки не було потреби та можливості додатково орендувати приміщення.

Зазначає, що фактично ніякого складського приміщення за адресою вул. Володимира Кияна, 44 в м. Ковель ніколи не орендував, тому вважав, що договір від 06.05.2022 з ТОВ "Ковельська міжрайбаза" припинений з 01.11.2022.

Стверджує, що будь-яких доказів щодо його перебування на території ТОВ "Ковельська міжрайбаза" та фактичного використання будь-яких приміщень ТОВ "Ковельська міжрайбаза" немає.

Зауважує, що наявні в матеріалах акти наданих послуг за листопад-грудень ним не підписувались, а тому буде заявлене клопотання про призначення у справі експертизи.

На підставі викладеного просить рішення господарського суду Волинської області від 24.10.2023 у справі №903/886/23 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга надійшла на поштову адресу суду апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/886/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г.

Листом від 17.11.2023 матеріали справи витребувано з господарського суду Волинської області.

24.11.2023 належним чином оформлені матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 (суддею-доповідачем у справі Юрчуком М.І.) апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Яцеленка Валентина Володимировича на рішення господарського суду Волинської області 24.10.2023 у справі №903/886/23 - залишено без руху.

15.12.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду поштовим зв`язком від апелянта надійшов лист на виконання вимог ухвали суду до якого долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 4026,00 грн судового збору.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.12.2023, у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Юрчука М.І. у період з 11.12.2023 по 29.12.2023 та судді-члена колегії Крейбух О.Г. у період з 11.12.2023 по 22.12.2023, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/886/23.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/886/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Павлюк І.Ю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Яцеленка Валентина Володимировича на рішення господарського суду Волинської області від 24.10.2023 у справі №903/886/23. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу у строк до 05.01.2024 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

03.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" через систему "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач зазначає, що взяті на себе згідно Договору зобов`язання в частині проведення з Орендодавцем повних та своєчасних розрахунків по сплаті за оренду Орендар в повній мірі не виконав.

Також зазначає, що орендна плата згідно Договору сплачена Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" ФОП Яцеленком В.В. повністю лише за період з 06.05.2022 по 31.10.2022.

Звертає увагу, що сторонами Договору підписано відповідні акти надання послуг за вказані місяці оренди на визначену Договором суму щомісячного платежу 36495,00 грн, тобто підтверджено факт оренди приміщення в листопаді та грудні 2022 року.

Вважає, що також немає підстав для призначення апеляційним судом судової експертизи, оскільки в суді першої інстанції відповідачем клопотання про призначення судової експертизи не подавалося.

На підставі викладеного позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Яцеленка Валентина Володимировича та залишити в силі рішення господарського суду Волинської області від 24.10.2023.

15.01.2024 на поштову адресу суд від Фізичної особи - підприємця Яцеленка Валентина Володимировича надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (лист від 12.01.2024).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Яцеленка Валентина Володимировича про зупинення провадження у справі №903/886/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №903/1093/23.

17.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" через систему "Електронний суд" надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

06.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Яцеленко Валентином Володимировичем (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна №32 (Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що за цим договором Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у зворотне строкове платне користування частину приміщення склад цегляний 1 черга (літер А-1), площею 617 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. Володимира Кияна, 44 (Об`єкт оренди), а Орендар зобов`язується прийняти об`єкт оренди, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути його Орендодавцеві в належному стані.

Відповідно до п.п.3.1. Договору сторони визначили, що вступ Орендаря у користування Об`єктом оренди настає з 06.05.2022. З цього дня розпочинається нарахування орендної плати за користування об`єктом оренди.

Згідно з п.3.2. передача Об`єкта оренди в користування Орендарю засвідчується Актом приймання- передачі, який підписується сторонами Договору.

Факт передачі майна в оренду підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі від 06.05.2022.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що повернення Об`єкта оренди з оренди здійснюється за Актом передачі-приймання. Об`єкт оренди вважається поверненим Орендодавцю з оренди з моменту підписання сторонами Акта передачі-приймання.

Відповідно до п.4.1, п.4.2 договору, розмір орендної плати за користування Об`єктом оренди складає 36495,00 грн на місяць, без ПДВ. Орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок Орендодавця на підставі виставлених Орендодавцем рахунків не пізніше 20 числа поточного місяця (розрахунковий місяць).

Згідно з п.5.1.2 договору, Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Договір укладено строком з 06.05.2022 по 31.07.2022 включно (87 календарних днів, п.7.1. Договору).

Після 31.07.2022 Фізична особа-підприємець Яцеленко Валентин Володимирович Об`єкт оренди за актом передачі-приймання Орендодавцю не повернув. Пропозиції щодо припинення або зміну умов договору оренди не висловлював.

Внаслідок продовження користування Фізичною особою-підприємцем Яцеленком Валентином Володимировичем (Орендарем) Об`єктом оренди після закінчення строку дії Договору та відсутності заперечень Орендодавця щодо цього, Договір в подальшому продовжувався на той же строк і на тих самих умовах на кожні наступні 87 календарних днів - з 01.08.2022 по 26.10.2022 та з 27.10.2022 до 21.01.2023.

31.12.2022 між сторонами Договору укладено додаткову угоду про розірвання Договору, за умовами якої сторони вирішили розірвати укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна №32 від 06.05.2022 за згодою сторін з 31.12.2022.

В підтвердження користування відповідачем орендованим приміщенням позивачем було долучено до матеріалів справи акти наданих послуг №498 від 30.11.2022 на суму 36495,00 грн та №545 від 31.12.2022 на суму 36495,00 грн, підписаних сторонами Договору.

Відповідач зобов`язання зі сплати орендних платежів не виконав належним чином, що і стало підставою для звернення з даним позовом до місцевого господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Положеннями ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено абз.2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до п.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між останніми виникли правовідносини притаманні для договорів оренди.

Як вбачається з положень ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.283, 286 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як визначено ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України, ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору оренди №32 від 06.05.2022 відповідачу було надано, а останнім прийнято у строкове платне користування приміщення, визначене угодою, що також підтверджується підписаним актом прийому-передачі від 06.05.2022.

Як вже зазначалося вище, Договір укладено строком з 06.05.2022 по 31.07.2022 включно.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина 4 статті 291 ГК України).

Виняток з наведеного правила передбачено частиною 1 статті 764 ЦК України, відповідно до якої в разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2023 зі справи №904/2275/22, суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні (п.6.10); відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді» і в такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Застосування принципу «мовчазної згоди» при поновленні договору оренди фактично означає, що таке поновлення пов`язується не з волевиявленням сторін договору, а з сукупністю юридичних фактів, наведених у відповідних положеннях законодавства (п.6.11); у контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди після закінчення строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19) (п.6.12); правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України, спрямоване на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №921/163/19) (п.6.13).

Колегією суддів встановлено, що відповідач не заперечував проти продовження строку дії Договору, наявними в матеріалах справи актами наданих послуг підтверджуються обставини користування орендарем приміщенням, жодних актів про повернення орендованого майна орендодавцю сторони не підписували.

Однак, відповідач взяті на себе згідно договору оренди зобов`язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, орендні платежі не сплатив у зв`язку з чим за період оренди нерухомості з 01.11.2022 по 31.12.2022 заборгував 72990,00 грн, а також 0,90 грн - заборгованість за попередній період дії договору.

Апелянт в скарзі зазначає, що наявні в матеріалах справи акти наданих послуг за листопад-грудень ним не підписувались, а тому ним буде заявлене клопотання про призначення судової експертизи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час провадження у суді першої інстанції, відповідачем не ставились під сумнів надані позивачем належним чином завірені копії актів наданих послуг з оренди за листопад-грудень та не заявлялось клопотання про призначення експертизи. Доказів неможливості звернення з таким клопотанням апелянтом не подано.

Також, апелянтом, всупереч власним твердженням, не було подано клопотання про призначення експетризи і до суду апеляційної інстанції, а тому твердження про підробку актів наданих послуг з оренди за листопад-грудень колегією суддів не приймається до уваги.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати у розмірі 72990,90 грн.

Згідно із ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами було передбачено, що за порушення строків сплати орендних платежів, передбачених умовами договору, орендар сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення (п.6.2 Договору).

Враховуючи положення Договору та наявний факт прострочення відповідачем сплати належних платежів, позивачем при зверненні з позовом було заявлено вимоги щодо стягнення з боржника 19697,30 грн пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період з 21.11.2022 по 20.05.2023.

Перевіривши в апеляційному провадженні методику нарахування пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що пеня за період з 21.11.2022 по 20.05.2023 нарахована позивачем вірно та підлягає до задоволення в сумі 19697,30 грн.

Крім цього, ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 3140,72 грн інфляційних втрат за період прострочки платежів з 21.11.2022 по 15.08.2023 та 1517,79 грн 3% річних за аналогічний період.

Переглянувши вимоги позивача щодо стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що дані вимоги відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України,)

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" до Фізичної особи - підприємця Яцеленка Валентина Володимировича про стягнення 97346,71 грн.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Яцеленка Валентина Володимировича на рішення господарського суду Волинської області від 24.10.2023 у справі №903/886/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 19.02.2024

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Тимошенко О.М.