Ухвала

від 09.10.2023 по справі 17/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.10.2023Справа № 17/346

За скаргою Фізичної особи - підприємця Заплавного Олексія Івановича

на дії (бездіяльність) державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

та за заявою Фізичної особи - підприємця Заплавного Олексія Івановича

про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 17/346

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андора"

до Фізичної особи - підприємця Заплавного Олексія Івановича

про стягнення 309 333,85 грн

Суддя Удалова О.Г.

Секретар судового засідання Бенчук О.О.

Представники учасників справи:

від позивача (стягувача) не з`явився

від відповідача (боржника) Заплавний О.І.

від ВДВС не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 17/346 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андора" (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця Заплавного Олексія Івановича (далі - відповідач) про стягнення 309 333,85 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Удалова О.Г.) від 27.01.2010 у справі № 17/346 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача збитки в сумі 132 193,86 грн, витрати по сплаті державного мита в сумі 1 321, 94 грн та 100,85 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 у справі № 17/346 рішення залишено без змін.

24.06.2010 на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 17/346 від 27.01.2010 видано наказ.

15.08.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла скарга Фізичної особи - підприємця Заплавного Олексія Івановича від 15.08.2023 на дії (бездіяльність) державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 № 05-23/828/23 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу вказаної скарги у зв`язку з відпусткою судді Удалової О.Г.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу матеріалів скарги від 15.08.2023 вказану скаргу передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою суду від 16.08.2023 (суддя Ломака В.С.) скаргу повернуто заявнику зважаючи на відсутність доказів направлення іншим учасникам справи копії скарги.

29.08.2023 Фізичною особою - підприємцем Заплавним Олексієм Івановичем подано заяву про прийняття до розгляду скарги на неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця, яка містить в собі клопотання про відновлення процесуального строку на її подання.

У скарзі на дії та бездіяльність ДВС заявник (відповідач) просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невиконання рішення суду шляхом закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог, у порядку та у спосіб, передбачені Законом;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови відповідачу (заявнику) у знятті арешту з усього майна та виключенні відомостей є Єдиного реєстру боржників;

- визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю, у зв`язку з його припинення через закінчення строку, встановленого законом для пред`явлення до виконання;

- поновити права заявника шляхом зняття арешту з усього майна боржника та зобов`язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження згідно з чинним законодавством і вчинити усі необхідні дії щодо виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.

Ухвалою суду від 01.09.2023 вказану скаргу та заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2023, а також запропоновано державному виконавцю Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та позивачу надати пояснення щодо поданої скарги та заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у справі № 17/346.

Крім того, вказаною ухвалою суду зобов`язано орган виконання рішень надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 20148783.

Ухвалою суду від 07.09.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено 21.09.2023.

У судове засідання 21.09.2023 представники позивача та органу виконання не з`явились на виклик суду повторно, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду в частині надання суду матеріалів виконавчого провадження № 20148783 органом виконання не виконано, також не надано пояснень з приводу неможливості надання суд матеріалів вказаного виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 21.09.2023 відкладено судове засідання на 09.10.2023, а також повторно зобов`язано Оболонський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 20148783 або повідомити про неможливість подати матеріали виконавчого провадження № 20148783 з зазначенням причин, пояснення по суті вимог, викладених у скарзі, та повідомлено останнього про відповідальність, встановлену процесуальним законодавством за невиконання вимог ухвали суду щодо надання документів або повідомлення про неможливість їх подання.

06.10.2023 від Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов лист, в якому останній повідомив, що на виконанні у відділі в період з 09.07.2010 по 26.12.2014 перебувало виконавче провадження № 20148783, постановою від 26.12.2014 виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на той момент), проте на даний момент матеріали вказаного виконавчого провадження надати не має можливості, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, становить три роки.

Також орган виконання просив розгляд скарги та заяви здійснювати без участі представника відділу та відмовити в задоволенні вимог в повному обсязі.

Представники позивача та органу виконання рішень у судове засідання 09.10.2023 не з`явились.

Розглянувши матеріали скарги, судом встановлено наступне.

Як вбачається з пояснень відповідача та органу виконання, 09.07.2010 виконавцем відкрито виконавче провадження № 20148783 з виконання наказу Господарського суду міста Києва у даній справі про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 133 616,65 грн.

21.07.2010 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, зокрема, відносно нерухомого майна відповідача за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А, кв. 181.

Постановою виконавця від 26.12.2014 виконавчий документ повернуто стягувачу.

Вказане підтверджується листом від 14.08.2023 № 671/11 Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Проте, за поясненнями органу виконання, станом на даний момент матеріали виконавчого провадження не збереглись у зв`язку з закінченням терміну їх зберігання, встановленими Правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017

У період з 09.07.2010 по 26.12.2014 був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 № 606-XIV.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону (тут на далі в редакції станом на момент виконання рішення суду у даній справі) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Статтею 23 вказаного Закону визначено підстави переривання строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, зокрема, строки пред`явлення виконавчого документа до перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Згідно з ч. 3 вказаної норми у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 30 Закону державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з п. 1 ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як встановлено ч. 2 ст. 50 Закону, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ст. 60 Закону з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Станом на момент розгляду поданої відповідачем скарги Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV втратив чинність у зв`язку з прийняттям Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 59 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів виконання ним рішення суду у даній справі.

При цьому судом не встановлено порушення виконавцем при накладання арешту на майно відповідача (боржника).

Водночас, за приписами Закону від 21 квітня 1999 № 606-XIV (ст.ст. 50, 60) не передбачена можливість зняття арешту з майна боржника, якщо виконавчий документ повертається стягувачу без виконання на підставі п. 2 ст. 47 вказаного Закону.

Крім того, під час розгляду даної скарги судом не встановлено підстав для зняття арешту з майна відповідача (боржника), визначених ст. 59 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, оскільки рішення суду у справі на даний момент не виконано.

Як вказано вище, частиною 5 ст. 59 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд зазначає, що зняття арешту у зв`язку з тим, що з моменту виконавчого провадження минуло 13 років, не може бути підставою для визнання неправомірної бездіяльності виконавця щодо незняття арешту з майна, оскільки судом під час розгляду скарги не встановлено порушень виконавцем при проведенні виконавчого провадження з виконання рішення суду, оскільки арешт накладався під час примусового виконання рішення, а у виконавця станом на момент повернення виконавчого документу стягувачу були відсутні підстави для знаття такого арешту, оскільки рішення не було виконано.

Крім того, згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналіз вищевказаних норм законодавства дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Аналогічний висновок викладено в поставові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 127/1541/14-ц.

Повернення виконавчого документу стягувачу без виконання не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження в розумінні приписів ЗУ "Про виконавче провадження" та не тягне за собою наслідків щодо неможливості розпочати виконавче провадження з виконання рішення знову, не позбавляє позивача (стягувача) права пред`явити документ до виконання, звернутися з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Скаржник не позбавлений права звернутись до суду з позовом про зняття арешту з майна боржника на підставі ч. 5 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження".

Під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) органу виконання суд перевіряє лише правомірність або неправомірність дій виконавця під час виконання рішення суду, проте це не є окремим позовом з обґрунтуванням його підставами та поданими доказами на підтвердження доводів особи, на майно якої накладано арешт, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні скарги відповідача на дії та бездіяльність виконавця.

Стосовно заяви відповідача про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд зазначає, що під час розгляду заяви та скарги відповідачем не наведено підстав, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення суду на даний момент не виконано відповідачем, сторонами під час розгляду даної скарги не надано доказів прощення позивачем (стягувачем) боргу за судовим рішенням у даній справі.

Доводи про те, що строк пред`явлення наказу до виконання закінчився, не є підставою для визнання документу таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлені випадки переривання такого строку, крім того позивач (стягувач) має право звернутись до суду з заявою про поновлення такого строку, обґрунтувавши причини поважності пропущення такого строку.

Керуючись ст.ст. 234, 328, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги на дії та бездіяльність державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити повністю.

2. У задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст ухвали складено 25.10.2023.

Суддя О.Г. Удалова