Ухвала

від 25.12.2012 по справі 17/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 17/346 25.12.12

за скаргою комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві

у справі

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»в особі розрахункового департаменту

до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про стягнення 2 694 849,55 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

скаржник (відповідач) від позивачаКоломийченко І.В. (за довіреністю) Шатун С.С. (за довіреністю) від ДВС третя особане з'явились не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва про стягнення заборгованості у розмірі 2 694 849,55 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2010 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2011 р. вказане рішення скасовано частково, позовні вимоги в частині стягнення з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва основного боргу в сумі 1 610 308,83 грн., 26 157,01 грн. пені, 4 091,04 грн. трьох процентів річних, 15 523,76 грн. державного мита та 143,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу задоволено.

23.04.2012 р. на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду, Господарським суду м. Києва було видано наказ щодо стягнення зі скаржника витрат по сплаті судового збору в розмірі 7 761,81 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»(який є правонаступником комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва) звернулося до суду зі скаргою на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, у якій просить визнати дії державного виконавця незаконними та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.10.2012 р. ВП № 33589845.

Скарга мотивована наступними обставинами. 02.10.2012 р. відповідач добровільно сплатив на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 7761,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 518 від 02.10.2012 р. Враховуючи факт добровільної сплати коштів та відсутність будь-яких дій для примусового виконання рішення, за твердженням скаржника, виключається наявність підстав для стягнення з боржника виконавчого збору згідно з оскаржуваною постановою (ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Ухвалою суду від 20.11.2012 р. скаргу прийнято до розгляду.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав заявлені вимоги. Представник позивача зазначив, що вимоги пред'явлено обґрунтовано. Представник органу виконання рішень проти задоволення скарги заперечив. Суд відклав розгляд скарги на 25.12.2012 р.

18.12.2012 р. у судовому засідання представник ВДВС Шевченківського РУЮ у. м. Києві надав письмові заперечення та копії матеріалів виконавчого провадження.

25.12.2012 р. у судовому засіданні представник скаржника надав письмові пояснення та підтримав скаргу. Представник позивача не заперечував проти задоволення скарги. Представник ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві в судове засідання не з'явився.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про задоволення скарги з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакцій, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з пунктами 1, 2 статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»(далі -Закон) передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2012 р. позивач звернувся до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві з заявою про примусове виконання рішення суду та відкриття виконавчого провадження.

30.07.2012 р. старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Артемчуком Т.В. постановою ВП № 33589845 від 30.07.2012 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 17/346 від 23.04.2012 р. та надано строк на добровільне виконання рішення суду до 06.08.2012 р.

28.09.2012 р. відповідач повідомив ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про укладення 21.09.2012 р. мирової угоди, яку направлено до суду для затвердження та про намір сплатити суму 7 761,81 грн. безпосередньо на рахунок позивача.

02.10.2012 р. скаржник сплатив на користь ПАТ «Київводоканал»суму судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 7 761,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 518 від 02.10.2012 р.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 49 Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

29.10.2012 р. ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 776,18 грн. (постанова ВП № 33589845).

Таким чином, дана постанова була винесена після добровільної фактичної сплати суми витрат по сплаті судового збору.

Частиною 1 ст. 46 Закону державний виконавець, який забезпечив своєчасне виконання виконавчого документа в повному обсязі, за рахунок стягнутого з боржника виконавчого збору одержує винагороду в розмірі п'яти відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру - не більше п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 4.14 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5 (далі - Інструкція) з грошової суми (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно до фактично задоволених вимог стягувача.

Відповідно до п. 4 . 16.1. Інструкції у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 3), стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а за невиконання рішення немайнового характеру у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення у тому самому порядку стягується виконавчий збір - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника-громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з примусовим виконанням рішення суду. Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України в постановах від 04.07.2012 р. у справі № 10/9 та від 19.04.2010 у справі № 6/93-09.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавцем жодної дії примусового характеру, передбаченої ст. 11 Закону, вчинено не було. Враховуючи те, що боржником 02.10.2012 р., тобто до винесення оскаржуваної постанови, добровільно сплачено витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 761,81 грн., підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121І ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неправомірними дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови ВП № 33589845 від 29.10.2012 р. про стягнення виконавчого збору з комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

2. Скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ВП № 33589845 від 29.10.2012 р. про стягнення з комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»виконавчого збору.

Суддя О.Г. Удалова