Постанова

від 25.10.2023 по справі 229/578/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7315/23 Справа № 229/578/17 Суддя у 1-й інстанції - Грубник О.М. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Шумило І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №229/578/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, треті особи: Служба безпеки України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація, про відшкодування шкоди,

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Кабінету Міністрів України,

на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 05 червня 2023 року,

встановив:

У лютому 2017 року позивачі звернулись до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, треті особи: Служба безпеки України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація, про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтували тим, що вони є співвласниками 1/2 частини житлового будинку, що є окремою квартирою АДРЕСА_1 . Загальна площа нерухомості становить 60,5 кв. м.

З липня 2014 року на території с. Піски, Ясинуватського р-ну, Донецької обл. велись та продовжуються активні бойові дії.

В результаті потрапляння снарядів, нерухоме майно позивачів у вигляді квартири АДРЕСА_1 було зруйновано.

Вважають, що враховуючи той факт, що інше житло позивачам не надано, завдана шкода не відшкодована, є всі правові підстави стягнення з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування матеріальної шкоди, завданої житлу позивачів внаслідок проведення антитерористичної операції.

Уточнивши позовні вимоги, просили стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України на користь позивачів заподіяну їм матеріальну шкоду в сумі 886 720 гривень, тобто по 221 680,00 гривень кожному, та моральну шкоду по 100 000 гривень кожному.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 05 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, треті особи: Служба безпеки України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація, про відшкодування шкоди задоволені частково.

Стягнуто з Держави України в особі Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 221 680 гривень.

Стягнути з Держави України в особі Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 221 680 гривень.

Стягнуто з Держави України в особі Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 221 680 гривень.

Стягнуто з Держави України в особі Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі 221680 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, просять змінити рішення Дружківського міського суду Донецької області від 05 червня 2023 року та задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди не гуртуються на чинному законодавстві, оскільки законом передбачено можливість відшкодування моральної шкоди незалежно від вини у випадках передбачених законом. Посилаючись на положення ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» наголошують, що компенсація моральної шкоди повинна бути присуджена постраждалим від терористичного акту та стягнута з відповідачів незалежно від наявності вини державних органів.

В апеляційній скарзі Кабінет Міністрів України, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції та недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 05 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду про порушення державою позитивних зобов`язань у вигляді неприйняття відповідних нормативно-правових актів направлених на відновлення прав громадян є безпідставним. При цьому судом не враховано, що внаслідок збройної агресії РФ Україна вирішила створити спеціальний механізм для визначення всіх збитків, які завдала держава агресор. Такий обов`язок Україна підтвердила у постанові КМУ «Про затвердження порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» від 20 березня 2022 року № 326. Щодо порушення державою позитивних обов`язків, посилається, що доказом незаконності відповідних дій та рішень слідчого має бути відповідний обвинувальний вирок, яким встановлена вина у вчиненні відповідного кримінального правопорушення. На даний час відсутні рішення вищевказаних уповноважених органів і відповідно позивачі не набули право на отримання відшкодування у порядку, передбаченому ст. 1176 ЦК України. Також звертає увагу, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки мотивувальна частина позовної заяви не містить доводи, які б наводилися на підтвердження вимог про стягнення шкоди, завданої порушенням державою свого позитивного обов`язку.

Посилається, що у позові відсутня вимога про стягнення моральної шкоди, завданої позивачам порушенням державою свого позитивного обов`язку щодо забезпечення мирного володіння майном, позов не містить жодних доказів такої шкоди і її розміру. При цьому саме позивач має довести наявність шкоди та її розмір. Самого по собі факту наявності шкоди у будь-якому розмірі недостатньо для її компенсації саме державою.

Служба безпеки України в поясненнях, наданих щодо апеляційної скарги Кабінету Міністрів України, просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 05 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачів Служба безпеки України, посилаючись на те, що заявлена вимога про стягнення моральної шкоди не пов`язується позивачами з будь-яким порушенням державою її позитивних обов`язків стосовно права власності позивачів, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, ухваленим із дотриманням національних та міжнародних норм права, просять апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

В судове засідання апеляційного суду позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи. Подали заяву про розгляд справи без їх участі.

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції ОСОБА_5 , яка діє в інтересах Кабінету Міністрів України, доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримала та просила її задовольнити. Апеляційну скаргу позивачів просила залишити без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції Зубар М.В., який діє в інтересах Служби Безпеки України, просив апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задовольнити, апеляційну скаргу позивачів залишити без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції Поляк У.Ю., яка діє в інтересах Антитерористичного центру при Службі Безпеки України апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України підтримала та просила її задовольнити. Апеляційну скаргу позивачів просила залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Кабінету Міністрів України підлягають залишенню без задоволення за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч. 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивачів про відшкодування шкоди за пошкоджене під час терористичного акту майно на підставі ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та статті 86 Кодексу цивільного захисту України є безпідставними. Також суд виходив з необґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди. Разом з тим, суд дійшов висновку, що позивачі мають право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного матеріального та процесуального обв`язку за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Визначаючи розмір компенсації, суд першої інстанції, враховуючи фактичні обставини справи, за принципом розумності та справедливості та із врахуванням практики ЄСПЛ визначив суму компенсації у розмірі 886720 гривень.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є власниками 1/2 частини житлового будинку, що є окремою квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 60,5 кв. м., що підтверджується, свідоцтвом про право власності на житло від 30 липня 1996 року, реєстраційного напису від 12 серпня 1996 року за реєстровим 330. (т.1 а.с.17)

В довідці виконавчого комітету Пісківської сільської ради № ДЗЖ-146 від 09 вересня 2015 року вказано, що в результаті декількох влучень артилерійських снарядів, будинок розташований за адресою АДРЕСА_2 , був зруйнований. (т.1 а.с.22)

Позивачі в позовній заяві посилалися, що збитки їм завдані внаслідок проведення антитерористичної операції.

Відповідно листа в.о. голови Ясинуватської райдержадміністрації № вх. 02-1739/51 від 24 жовтня 2017, Ясинуватська районна державна адміністрація, Ясинуватська районна військово-цивільна адміністрація забезпечити житлом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 не має можливості через відсутність житлового фонду. Щодо питання можливості райдержадміністрацією, прийняти від зазначених вище осіб пошкодженого в наслідок надзвичайної ситуації житла для подальшої виплати їм компенсації, то, по-перше, вони з цього приводу не звертались, по-друге, на час надання відповіді такий порядок та правовий механізм законодавством України не передбачений. (т.2 а.с.85-86)

Відповідно листа в.о. департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної адміністрації № Л-250 від 07 липня 2016 (станом на день надання відповіді) інфраструктура с. Піски зруйнована повністю. Житловий фонд зруйнований в значній мірі або суттєво пошкоджений, що робить неможливим проживання в ньому. На території с. Піски тривають бойові дії, внаслідок чого відсутня можливість комісійного обстеження зруйнованого (пошкодженого) житлового фонду.(т.3 а.с.6)

Як вбачається з листа начальника ГУ СБУ в Донецькій області О.І. Куць №78/2/13/КО-25/11/150 від 26 січня 2018, за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018050000000013 від 22.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.258 КК України.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 787 від 06 липня 2018 року встановлено, що вартість ремонтно-відновлюваних робіт (житлового будинку), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , пошкодженого в результаті бойових дій станом на проведення дослідження, становить 886720 гривень. (т.3 а.с.107-118)

Згідно ч. 1 ст.15, ч. 1 ст.16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частин 1 та 2статті 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

У справі, що переглядається, позивачі звернулися з позовом до Держави України з метою отримати від держави відшкодування за пошкодження (знищення) під час терористичного акту належного їм майна.

При цьому позивачі посилалися на положення статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та статті 86 Кодексу цивільного захисту України. Вказували також, що їх права як власників майна захищені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивачі не скаржилися, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Стосовно права, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, такі позитивні обов`язки згідно з практикою ЄСПЛ можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме:

у матеріальному аспекті: держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов`язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов`язки) (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2012 року у справі «Котов проти Росії», заява № 54522/00, § 113).

у процесуальному аспекті: хоча стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює чітких процедурних вимог, існування позитивних обов`язків процесуального характеру відповідно до цього положення визнані ЄСПЛ як у справах, що стосуються державних органів, так і у спорах між приватними особами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Котов проти Росії», § 114).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 66-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (провадження № 14-17цс19) зроблено висновок, що: «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права й інтереси, що становлять активи, теж можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно». Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві. Останнє повинно давати змогу чітко визначити конкретний майновий інтерес особи, який, наприклад, має бути передбаченим у відповідних нормативних приписах або підтвердженим в іншому правовому акті, зокрема, у судовому рішенні.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Відшкодування шкоди, заподіяної організації, підприємству або установі терористичним актом, провадиться в порядку, визначеному законом. (стаття 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»). Передбачене у статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» право на відшкодування відповідно до закону шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, з огляду на відсутність відповідного закону не породжує легітимного очікування на отримання від Держави України такого відшкодування за пошкоджений у період проведення антитерористичної операції об`єкт нежитлової нерухомості незалежно від того, на якій території - підконтрольній чи непідконтрольній Україні - мав місце вказаний акт. За статтею 1 Першого протоколу до Конвенції поряд із негативним обов`язком утриматися від неправомірного втручання у право мирного володіння майном держава має позитивні обов`язки гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, ефективне використання цього права та його відновлення у разі порушення. Позитивні обов`язки можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме: у матеріальному аспекті: держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов`язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов`язки); у процесуальному аспекті: хоча стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює чітких процедурних вимог, існування позитивних обов`язків процесуального характеру відповідно до цього положення визнані ЄСПЛ як у справах, що стосуються державних органів, так і у спорах між приватними особами.

Відсутність у законодавстві України відповідних приписів щодо відшкодування власникові шкоди, заподіяної його об`єкту нежитлової нерухомості терористичним актом, не перешкоджає особі, яка вважає, що стосовно її права власності на таке майно певний позитивний обов`язок не був виконаний, вимагати від держави компенсації за це невиконання на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Проте залежно від змісту порушення та зумовлених ним наслідків для потерпілого означена компенсація з огляду на практику ЄСПЛ може суттєво відрізнятися: у разі встановлення факту порушення державою позитивних обов`язків розробити компенсаційні механізми за втручання, зокрема, у право мирного володіння майном і провести об`єктивне й ефективне розслідування факту втручання у це право, відсутні підстави для висновку про те, що така компенсація має передбачати відшкодування реальної вартості пошкодженого (знищеного) майна; тоді як за порушення негативного обов`язку не втручатися у вказане право держава може бути зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану майну, у повному обсязі. Вирішуючи питання про стягнення з держави відповідної компенсації, суд має керуватися вимогами Конвенції, інших актів національного законодавства та задля ефективного захисту конвенційного права встановити, зокрема, за порушення якого виду конвенційних обов`язків позивач вимагає від держави компенсацію, і чи обґрунтованим відповідно до цього порушення є її розмір».

Оскільки Конвенція покликана захищати права, які є практичними й ефективними, порушення державою будь-якого з конвенційних обов`язків може зумовлювати необхідність присудження за це компенсації. Така компенсація може мати різні форми та встановлюватися, зокрема, залежно від виду порушення (див., наприклад, вирішення проблеми відповідальності держави за порушення права заявників на доступ до їхнього майна: рішення ЄСПЛ від 29 червня 2004 року щодо суті та від 13 липня 2006 року щодо справедливої сатисфакції у справі «Доган та інші проти Туреччини» (Dogan and Others v. Turkey), заява № 8803-8811/02 й інші; рішення ЄСПЛ від 16 червня 2015 року щодо суті у справі «Чірагов та інші проти Вірменії» (Chiragov and Others v. Armenia), заява № 13216/05, § 188-201; рішення ЄСПЛ від 16 червня 2015 року щодо суті у справі «Саргсян проти Азербайджану»(Sargsyan v. Azerbaijan), заява № 40167/06, § 152-242).

Відсутність у законодавстві України відповідних положень щодо відшкодування власникові шкоди, заподіяної його об`єкту житлової нерухомості терористичним актом, не перешкоджає особі, яка вважає, що стосовно її права власності на таке майно певний позитивний обов`язок не був виконаний, вимагати від держави компенсації за це невиконання на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, провадження № 14-17цс19.

Установивши, що належна позивачам квартира зруйнована в результаті обстрілу під час проведення АТО, а державою на момент виникнення спірних правовідносин та протягом тривалого часу після їх виникнення не було розроблено правовий механізм відшкодування власникам шкоди, заподіяної їх майну під час проведення антитерористичної операції, суд першої інстанції, зробив правильний висновок про те, що позивачі мають право на грошову компенсацію від держави саме внаслідок невиконання нею свого позитивного матеріального та процесуального обов`язку за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Визначаючи розмір грошової компенсації, суд врахував висновки судової будівельно-технічної експертизи №787 від 06 липня 2018 року та визначив розмір грошової компенсації на рівні 886720 гривень, тобто по 221680 гривень кожному з позивачів.

Колегія суддів апеляційного суду критично відноситься до посилання представника Кабінету Міністрів України в апеляційній скарзі на запроваджений у 2022 році порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, оскільки позивачі у даній справі звернулися до суду з позовом у лютому 2017 року та мають право на компенсацію від Держави за невиконання державою свого позитивного матеріального та процесуального обов`язку за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Аргументи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Фактично доводи, викладені в апеляційних скаргах, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Оскільки апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 05 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текстпостанови складено25жовтня 2023 року.

Головуючий О.І. Корчиста