Рішення

від 24.10.2023 по справі 761/22656/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/22656/23

Провадження № 2/761/8247/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

24 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Матвєєвій Ю.О.

при секретарі: Каніковського Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 - адвоката Гуримського О.В. до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

28.06.2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 2 751 100 84 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2023 року, встановлено, що ОСОБА_3 не будучи офіційним засновником чи директором, однак фактично повністю керуючи діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабіл» (код ЄДРПОУ № 33102734), зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (далі ТОВ «Стабіл»), з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння коштами фізичних осіб шляхом шахрайства, протягом 2005-2007 рр. надавав вказівки працівникам та офіційним директорам ТОВ «Стабіл», які не були обізнані про його злочинні наміри, розміщати у засобах масової інформації та мережі Інтернет інформацію про початок будівництва будинку на АДРЕСА_1 . У результаті зловживання довірою та шляхом обману заволодів коштами ОСОБА_1 у загальному розмірі 2 751 100 84 грн., а тому у зв`язку з порушенням його прав, вимушений звернутися до суду за їх захистом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2023р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.09.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, поважності причин неявки суду не повідомив, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подав.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини - в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі положень ст. 280 та у відповідності до ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2023 року було закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013110000000544 від 04.06.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно вказаної ухвали, обвинувачений ОСОБА_2 не будучи офіційним засновником чи директором, однак фактично повністю керуючи діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабіл» (код ЄДРПОУ № 33102734), зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (далі ТОВ «Стабіл»), з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння коштами фізичних осіб шляхом шахрайства, наприкінці 2005 року надав вказівки працівникам та офіційним директорам ТОВ «Стабіл», які не були обізнані про його злочинні наміри, розмістити у засобах масової інформації та мережі Інтернет інформацію про початок будівництва будинку на АДРЕСА_1 .

3 метою створення враження у потенційних інвесторів щодо наміру будувати будинок по АДРЕСА_1 та залучення коштів інвесторів, ОСОБА_2 , повністю керуючи діяльністю ТОВ «Стабіл», протягом 2005-2007 років отримав дозвільні документи для початку будівництва, хоча наміру будувати будинок не мав.

Надалі, ОСОБА_2 , використовуючи службових осіб ТОВ «Стабіл», які формально обіймали у різний час посади керівників підприємства та не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_2 і неналежним чином виконували свої службові обов`язки, внаслідок недобросовісного ставлення до них - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , - у період з 27.10.2005 по 02.04.2007 заволодів коштами фізичних осіб - інвесторів будівництва нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які, у зазначений період часу, були залучені під виглядом інвестування будівництва зазначеного житлового будинку.

3 цією метою учасниця ТОВ «Стабіл», якої належить 51% статутного капіталу товариства, ОСОБА_8 , яка одночасно перебувала із ОСОБА_2 у юридичному та фактичному шлюбі, у зазначений вище період часу, уповноважила ОСОБА_2 керувати ТОВ «Стабіл» довіреністю, засвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кунда Я.І., зареєстрованою в реєстрі за номером 926, виданою на управління товариством, отримання інформації про його діяльність, прийняття рішень, пов`язаних з діяльністю ТОВ «Стабіл», підписання документів та договорів усіх видів, прийняття участі у призначенні будь-яких посадових та відповідальних осіб ТОВ «Стабіл».

Керуючи діяльністю ТОВ «Стабіл» та його посадовими особами, ОСОБА_2 неодноразово давав вказівки керівникам товариства у різний час - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 - про укладання договорів купівлі-продажу майнових прав та пайової участі у будівництві від імені ТОВ «Стабіл» з фізичними особами - інвесторами будівництва нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Останні, введені в оманусвідомо неправдивими відомостями щодо використання залучених інвестиційних коштів на будівництво будинку та власне намірів забудовника збудувати житловий будинок за вказаною адресою, у приміщенні офісу ТОВ «Стабіл», за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , уклали зТОВ «Стабіл», в особі директорів, якіненалежно виконували свої службові обов`язки, внаслідок недобросовісного ставлення до них з боку ОСОБА_2 , договори купівлі-продажу майнових прав та пайової участі у будівництві, згідно з якими введення будинку по АДРЕСА_1 в експлуатацію мало відбутися не пізніше 30.11.2007, та внесли кошти на рахунки ТОВ «Стабіл» у банківських установах (ТОВ «Фортуна-банк», потім АКБ «Форум»).

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) внесками фізичних осіб під виглядом залучення коштів на інвестування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , у період 27.10.2006 - 02.04.2007 року заволодів, шляхом шахрайства, грошовими коштами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_1 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 і ОСОБА_36 на загальну суму 15 803 900.94 грн.

Так, на підставі укладених16.03.2006 року між ОСОБА_37 та ТОВ «Стабіл», в особі директора Міліневської М.С. у приміщенні офісу вказаного підприємства за адресою: АДРЕСА_2 договорів пайової участі № 26/33 та № 27/34у будівництві об`єктів нерухомого майна кв. АДРЕСА_4 на 8 поверсі загальною площею 91,7кв.м. та кв. АДРЕСА_5 на 8 поверсі загальною житловою площею 78,63 кв.м., 22 березня 2006 року ОСОБА_38 внесено на рахунок ТОВ «Стабіл» кошти на суму 555 728 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисячі сімсот двадцять вісім) гривень13 копійок - платіжне доручення № 1 та 476 520 (чотириста сімдесят шість тисяч п`ятсот двадцять) гривень 21 копійка - платіжне доручення № 2.

Надалі, реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_2 отримавши реальну можливість розпорядитись коштами, внесеними на рахунки ТОВ «Стабіл» громадянами - інвесторами будівництва житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , та заволодіти ними, та користуючись тим, що директори зазначеного підприємства у різний час: ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неналежним чином виконують свої службові обов`язки, внаслідок недобросовісного ставлення до них, дав вказівку останнім безпідставно перерахувати кошти на рахунки підконтрольних йому підприємств, а саме: ТОВ «Укркоксохіммонтаж», ТОВ «Стабіл-груп», ТОВ «Нафта-Груп», ТОВ «Тревел-Груп». ТОВ «Захід-Нафта-Груп», засновником яких є ОСОБА_39 та його родичі.

Внаслідок цього, ОСОБА_2 заволодів перерахованими коштами в особливо великих розмірах і використав їх на власний розсуд, а будівництво по АДРЕСА_1 так і не розпочалося.

Так, згідно з актом № 13-30/793 від 28.07.2008 року ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Стабіл» за період з 01.01.2005 по 20.08.2007, встановлено, що між СБУ та ТОВ «Стабіл» укладено договір від 10.02.2005 № 19/30-ж17 про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_6 , термін введення в експлуатацію якого - 4 квартал 2007 року. У ході ревізії проведено обстеження фактичної наявності зазначеного об`єкта будівництва та встановлено факт відсутності будь-яких будівельних робіт на даному об`єкті. Проте для проведення відповідного будівництва ТОВ «Стабіл» протягом 2005-2007 років по 59 договорам було залучено коштів від фізичних осібдля проведення зазначеного будівництва на загальну суму 18 563,0 тис. грн.

На виконання договору від 27.10.2005 № 10/27 купівлі-продажу майнових прав, згідно з яким ТОВ «Стабіл-Груп» зобов`язано передати ТОВ «Стабіл» майнове право на збудовану квартиру в будинку за адресою: АДРЕСА_7 , ТОВ «Стабіл» перерахувало ТОВ «Стабіл-Груп» кошти на загальну суму 2849,8 тис. грн. без одержання відповідного товару. Проведеним обстеженням фактичної наявності зазначеного об`єкта будівництва встановлено факт відсутності проведення будь-яких будівельних робіт.

На виконання договору підряду від 11.08.2005 № Ст-Є/18-A на капітальне будівництво об`єкту за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 18-А, згідно з яким ТОВ «Укркоксохіммонтаж»» зобов`язане у строк до 30.11.2007 передати ТОВ «Стабіл» об`єкт будівництва, ТОВ «Стабіл» перераховано ТОВ «Укркоксохіммонтаж» кошти на загальну суму 7 333,1 тис. грн. без отримання відповідних робіт. Проведеним обстеженням фактичної наявності зазначеного об`єкта будівництва встановлено факт відсутності проведення будь-яких будівельних робіт.

Таким чином, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння коштами громадян шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), ОСОБА_2 протягом 27.10.2005-02.04.2007 років, повторно, заволодів шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) коштами громадян, у тому числі 28 зазначених вище громадян, на загальну суму 15 803 900,94 грн., що у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент скоєння злочинів, тобто в особливо великих розмірах. Тим самим, встановлено достатність доказів для обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Своїми навмисними діями, що виявились у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно, в особливо великих розмірах, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України.

Позивачу надано статус потерпілої особи в кримінальному провадженні №42013110000000544 від 04.06.2013 року.

Своїми протиправними діями ОСОБА_2 заподіяв матеріальних збитків позивачу на загальну суму 411 302,51 грн.

Згідно із положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

За змістом ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача в користь позивача 411 302,51 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Згідно розрахунків, складених позивачем, за період з 01.01.2008 по 16.06.2023 (включно) відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 2 339 798,33 грн., з якої розмір трьох відсотків річних та індекс інфляції, згідно наведених позивачем розрахунків, становить: 2 149 066,65 грн. - інфляційні втрати (підстава ч. 2 ст. 625 ЦК України); 190 731,68 грн. - три відсотки річних (підстава ч.2 ст.625 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Верховний Суд зробив висновок, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, встановивши прострочення виплати з 01.01.2008 по 16.06.2023, суд обґрунтовано встановив розмір стягнень у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки такі розрахунки були проведені позивачем з дотриманням вимог законодавства.

Будь-яких доводів на спростування вказаного висновку суду відзив на позовну заяву не містить. Правильність розрахунків відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказовий процес у цивільному судочинстві має велику значимість через його важливість для вирішення кожної справи і загальнообов`язковість, оскільки без належного підтвердження необхідних обставин особа не отримає бажаного результату та не зможе повною мірою використати надані державою юрисдикційні гарантії захисту прав, свобод та інтересів осіб у разі їх порушення, невизнання або їх оспорення.

Належність та допустимість доказів визначають ст. ст. 77,78 ЦПК України.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Отже, на підставі викладеного, та досліджених в сукупності доказів, суд прийшов до переконання, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положенням ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач при зверненні до суду із позовом звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі вставленому законодавством в сумі 13420,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 22, 625,1166 ЦК України,суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_9 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) суму матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 411 302 (чотириста одинадцять тисяч триста дві) гривні51 копійка, а також 3 % річних у розмірі 190 731 (сто дев`яносто тисяч сімсот тридцять одна) гривня68 копійок та інфляційні витрати у розмірі 2 149 066 (два мільйони сто сорок дев`ять тисяч шістдесят шість) гривні 65 копійки, а всього 2 751 100 (два мільйони сімсот п`ятдесят одна тисяча сто) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 13420,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

24 жовтня 2023 року