Постанова

від 10.10.2023 по справі 761/39328/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року місто Київ.

Справа 761/39328/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10389/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Желепи О.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.

секретар судового засідання: Рябошапко М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року (ухвалене в складі судді Волошина В.О., повний текст рішення складено 28 квітня 2023 року)

в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання договорів та відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2020р. позивачка ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: ОСОБА_4 (яка змінила прізвище після реєстрації шлюбу на « ОСОБА_5 »), ОСОБА_2 , в якій просила суд:

- розірвати договір купівлі-продажу від 14 березня 2016р., укладеного між позивачкою з одної сторони та відповідачами з другої сторони, та додаткових угод до нього;

- стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на свою користь 1093175,0 грн.;

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь 614910,0 грн.;

- стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на свою користь суму судових витрат, а саме суму сплаченого судового збору у розмірі 7146,80грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу;

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь суму судових витрат, а саме суму сплаченого судового збору у розмірі 4204,0 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 14 березня 2016р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого позивачкою було сплачено відповідачам 30000,00 дол. США та підписано акт приймання-передачі від 14 березня 2016р. на засвідчення виконання позивачем умов договору.

17 травня 2016р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до первісного договору, на підставі якої позивачкою було сплачено відповідачам 7200,00 дол. США та підписано акт приймання-передачі від 17 травня 2016р. на засвідчення виконання позивачкою умов договору.

29 липня 2016р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до первісного договору, на підставі якої позивачкою було сплачено відповідачам 4800,00 дол. США та підписано акт приймання-передачі від 29 липня 2016р. на засвідчення виконання позивачем умов договору.

11 жовтня 2016р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до первісного договору на підставі якої позивачкою було сплачено відповідачам 9600,00 дол. США та підписано акт приймання-передачі від 11 жовтня 2016р. на засвідчення виконання позивачкою умов договору.

28 грудня 2017р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 від 28 грудня 2017р. до первісного договору, на підставі якої позивачкою було сплачено відповідачці 8400,00 дол. США та підписано акт приймання-передачі від 28 грудня 2017р. на засвідчення виконання позивачкою умов договору.

Таким чином, на виконання умов договору купівлі-продажу позивачкою в цілому було сплачено 60000,00 дол. США, з яких 38400,00 дол. США отримала відповідачка ОСОБА_6 , а 21600,00 дол. США отримав відповідач ОСОБА_7 .

Проте відповідачі, в порушення умов первісного договору не виконали своїх зобов`язань по договору, щодо передачі товару, що був об`єктом купівлі-продажу, чим істотно порушили норми договору та спричинили збитки позивачці.

Позивачка вважає, що істотним порушенням договору відповідачкою було завдано позивачці збитків у розмірі 38 400,00 дол. США, а відповідачем було завдано позивачці збитків у розмірі 21600,00 дол. США.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що договір підлягає розірванню, а завдані збитки підлягають відшкодуванню. Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом для захисту свого права.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2023 року позов ОСОБА_3 про розірвання договору; стягнення коштів - задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу від 14 березня 2016р., укладений між ОСОБА_3 з одної сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з другої сторони, та додаткові угоди до нього: № 1 від 17 травня 2016р., № 2 від 29 липня 2016р., № 3 від 11 жовтня 2016р.,№ 4 від 28 грудня 2017р.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1093175,0 грн. /один мільйон дев`яносто три тисячі сто сімдесят п`ять/ грн.; судовий збір у розмірі 7146 /сім тисяч сто сорок шість/ грн. 80 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 614910,0 грн. /шістсот чотирнадцять тисяч дев`ятсот десять/ грн.; судовий збір у розмірі 4204,00 /чотири тисячі двісті чотири/ грн.

Не погодившись з таким рішенням відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Скаргу обґрунтовував тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, судом не повно було встановлено обставини справи. Ті обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними. Зазначав, що він не підписував додаткову угоду № 4 , суд не врахував, що сторони продавали частку від усього мана, а не окремі предмети, що підтверджено п.2.2. додатку № 1 до договору в якому зазначено, що ціна 1% товару складає 1200 доларів США. Суд не встановив місцезнаходження майна та не встановив, чи має даний товар відношення до ресторанного бізнесу ТОВ "ЛЕХАІМ" . Судом не встановлено дати, коли відповідачі зобов`язані були передати товар. Скарга також містить доводи про безпідставне не застосування наслідків пропуску позовної давності.

Апеляційна скарга на рішення також була подана представником відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , в якому він просив про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. В скарзі зазначали, що інших правочинів та домовленостей між сторонами по справі, які б об`єднували сторони, окрім корпоративних прав ТОВ "ЛЕХАІМ" та діяльності ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1" не було. Передача за договором купівлі-продажу ресторанного бізнесу є наслідком та завершенням правовідносин, які виникли між сторонами по договору купівлі-продажу корпоративних прав. Скарга містить доводи про те, що відповідачами зобов`язання по договору були виконані, а суд безпідставно не прийняв докази відповідачів, які підтверджують передачу позивачу ресторанного бізнесу. Позивачем не доведено істотного порушення договору, а відповідно і підстави для його розірвання.

У відзивах на подані апеляційні скарги позивач просить залишити рішення суду без змін так як правочини не були визнані недійсними, а позивач повністю внесла грошові кошти за придбаний нею товар, передача якого не відбулася. Суд правомірно розірвав договори та стягнув в якості збитків вартість внесених нею коштів. Порушення істотних умов договору свідчить про те, що відповідачі не вручили позивачу жодних сертифікатів якості товару. У відзиві зазначено, що між сторонами укладались інші договори купівлі-продажу часток в статутному капіталі товариства "Лехаім", які були виконані і стосувались інших правовідносин. Виконання таких договорів, не позбавляло відповідачів від обов`язку виконати даний договір. Щодо пропуску строку позовної давності позивач посилається на висновок ВС у справі 910/11027/18 та початок перебіг позовної давності з моменту, коли особа могла оцінити розмір спричиненої шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_10 та їх представники ОСОБА_9 та ОСОБА_11 доводи поданих апеляційних скарг підтримали.

Позивач та її представник ОСОБА_12 заперечували проти задоволення апеляційної скраги.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини:

14 березня 2016р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого позивачкою було сплачено відповідачам 30000,00 дол. США та підписано акт приймання-передачі від 14 березня 2016р. на засвідчення виконання позивачем умов договору.

17 травня 2016р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до первісного договору, на підставі якої позивачкою було сплачено відповідачам 7200,00 дол. США та підписано акт приймання-передачі від 17 травня 2016р. на засвідчення виконання позивачкою умов договору.

29 липня 2016р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до первісного договору, на підставі якої позивачкою було сплачено відповідачам 4800,00 дол. США та підписано акт приймання-передачі від 29 липня 2016р. на засвідчення виконання позивачем умов договору.

11 жовтня 2016р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до первісного договору на підставі якої позивачкою було сплачено відповідачам 9600,00 дол. США та підписано акт приймання-передачі від 11 жовтня 2016р. на засвідчення виконання позивачкою умов договору.

28 грудня 2017р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 від 28 грудня 2017р. до первісного договору, на підставі якої позивачкою було сплачено відповідачці 8400,00 дол. США та підписано акт приймання-передачі від 28 грудня 2017р. на засвідчення виконання позивачкою умов договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 14 березня 2016р. та додаткових угод до нього (а.с. 14-30), позивачкою було сплачено на користь відповідачів 60000,00 дол. США, з яких 38 400,00 дол. США отримала відповідачка ОСОБА_1 , а 21600,00 дол. США отримав відповідач ОСОБА_2 .

Як встановлено судом, договір на сьогодні є чинним та не визнаний недійсним в передбачений чинним законодавством спосіб.

Відповідно до п. 1.1., 1.2 розділу 1 «Предмет договору» первісного договору від 14 березня 2016р., продавці (відповідачі) зобов`язуються на умовах, викладених в договорі, передати покупцю право власності на 25 % товару, детальний перелік якого наведений в додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (надалі - «Товар»), а покупець зобов`язується в свою чергу прийняти права власності на 25 % Товару і сплатити ціну, передбачену ст. 2 цього договору.

Сторони погоджуються, що покупець (позивачка) має преважне право на придбання прав власності ще на 25 % Товару на тих самих умовах і за цією ж ціною, що передбачені цим Договором.

Судом також встановлено, що між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 мав місце факт укладення договору № 1 купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «Лехаім», що був виконаний сторонами. Виконання зазначеного договору було засвідчене підписанням акта приймання-передачі частини частки в статутному капіталі товариства. Крім того, між відповідачами також мав місце факт укладення договору № 2 купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «Лехаім», що також був виконаний сторонами. Виконання зазначеного договору було засвідчене підписанням акта приймання-передачі частини частки в статутному капіталі товариства.

Однак як вбачається зі змісту наданих документів, зазначені правочини не пов`язані із договором купівлі-продажу від 14 березня 2016р., що є предметом судового розгляду та стосувались інших правовідносин. Тому наявність зазначених правочинів не впливає на обов`язок виконання відповідачами цього договору купівлі-продажу та не містить норм або доказів того, що виконання сторонами інших договірних зобов`язань може впливати на виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу, що став предметом судового розгляду.

Протягом всього часу розгляду справи в суді стороною відповідачів не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження виконання ними договору купівлі - продажу від 14 березня 2016р. та додаткових угод до нього, відповідачі не могли пояснити суду кількість та асортимент товарів, які були придбані стороною позивача, а тому суд вважав доведеними позовні вимоги та встановивши істотне порушення умов договору з боку відповідачів, дійшов висновку про наявність підстав для його розірвання, та повернення позивачу усіх сплачених нею відповідачам коштів.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів встановила, що ті обставини справи, які суд вважав встановленими є не доведеними, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 зроблено висновок, що «оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що позивачем не доведено наявності усіх чотирьох умов визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Не було доведено істотного порушення умов договору зі сторони відповідачів, які б давали підстави для розірвання спірного договору у судовому порядку.

Вирішуючи спір, суд першрої інстанції в рішенні суду не встановив, який саме товар був предметом договору купівлі-продажу, який розірвав суд та зобов`язав відповідачів повернути усі , отримані ними кошти за розірваним договором.

Так, відповідно до переліку товару, додатку номер 1 до договору від 14 березня 2016 року, сторони погодили такий перелік товару:

ПЕРЕЛІК ТОВАРУ

НайменуванняКількість, штВентиляційні зонти з системою 3Бойлер для нагріву води Ariston1Морозильна камера (вертикальна)1Морозильний ларь (жовтий)1Холодильна шафа дводверна Славутич2Холодильна шафа однодверна Пепсії1Мийка кухонна 1Столи;металеві кухонні6Електроплита на 4 комфорки1Електрогриль1Апарат для випікання вафель (вафельниця)2М`ясорубка1Міксер Philips3Блендер Philips (погрузний)1 Ваги електронні1Годинник1Лампа денного освітлення2 Дзвінок кухонний2Стіл для видачі страв2Кастрюля 12 л3Кастрюля 6 л5Кастрюля 30л4Кастрюлі в асортименті8Сотейник9Пательня для грилю2Пательня в асортименті16Пательня для яєшні1Протівень5Миска велика2Миска в асортименті11Сито велике1Сито маленьке1Доска для нарізування в асортименті12Ємність для соусів25Економка6Сушка для зелені1

Тёрка кухонна2 Форми для випікання7Форма для фарширування1Набір для спецій на 6 ємностей2Перечниця велика1Пудрениця2Скалка 3Ножиці звичайні, кухонні2Тортовниця1Кулер для лимонаду1Самовар1 Щипці для гарячого6Половник 7Ступка1Вінчик7Лопатка кухонна10Ступка для приготування пюре1Пензлик силіконовий2Лопатка силіконова4Відкривачка2Ніж кухонний маленький1Ніж великий кухонний4Лінійка 30см1Термометр для м`яса1Відро для сміття 1Поличка навісна дерев`яна5Поличка навісна металева2Сушка для посуду підвісна2Стелаж чотириярусний1Стелаж білий1Бокси кухонні95Кільця для викладання6Мікрохвильова піч1Ложка для морозива1Ніж для шинкування1Ніж для хліба2Слайсер для нарізання 1Холодильник Inter1Морозильний ларь (барний) 1Поличка настільна металева для гофр 1Сейф барний1Бойлер для води барний 1Кофемолка 1Электрочайник1Прес для кави 2 Молочники 5Ложка барна1Сісвізер1Стрецнер1Термощуп1Мадлер1Лійка1Шейкер2Фрешниця для цитрусових1Ніж барний1Холодильник барний1Ніж для фігурного нарізання барний1Мірка 1л1Джагер1Дзвінок барний1Ємність для спецій1Ємність для соломки (органайзер барний)1Стонер (для проціжування)1Терка барна1Поличка дерев`яна підвісна барна1Столешня барна1Мийка барна1Поличка дерев`яна барна5Чайник-термос2Ноутбук Acer1Принтер Canon1Клавіатура1Монітор1Стіл офісний на 2 працівника1Сейф адміністративний маленький1Сейф вмонтований великий1Стілець офісний1Шафа для сувенірів1Стілець барний дерев`яний високий17Стіл круглий5Стіл квадратний на 2 персони10Стіл прямокутний на 4 персони11Тумба офіціанта (дровер)1Шафа офіціанта (відкрита)1Стілець67Стіл барний3Торшер14Лампа підвісна помаранчева велика7Лампа підвісна помаранчева маленька2 Диван5Коза декоративна1Роги декоративні 1 Фортепіано1 Килим в дитячій-кімнаті1 Колонки музичні6 Камери відео спостереження7 Утюг1 Телефон мобільний1 Підсилювач звуку 1 вилка138 ніж для стейка32 ніж141 ложка столова111 ложка чайна 46 ложка кавова13 ложка латте2 чашка Julius Meinl5 чашка еспрессо10 чашка американо 8 Бокал Латте 400мл12 Бокал Латте 300 мл5 Чашка червона6 чашка чай скло25 блюдце чайне скло46 блюдце американо11 блюдце еспрессо3 блюдце Julius Meinl 8 молочник великий5 молочник маленький4 френч-пресс 9 графин 0.25 (для води) 2 графин 0,3 (для води) 2 графин 0,5 (для води) 2 графин 0,5(для лимонаду)4 графин 1 л (для лимонаду) 8 Винка Сангрія 3 Винка біле (маленька) 5 винка біле (велика)1 винка біле (нова)24 винка червоне вино1 мартинка2 шампанки41 Оттінгер 0.58 Оттінгер 0.37 Хайнікен 0.58 Хайнікен 0.310 Баварія 0.5 0 Перштейн 0.5 1 коньячки1 рюмки8 мілк шейк5 Маргарита3 колінс35 Графинчик для лимонаду 12 стакан для соку10 стакан нов лимонад4 олд фешн 260 мл(мал.)88 олд фешн 270 мл (великий) 10 хайбл40 Баночка шок. Мусс 28 стакан під панакоту1 креманка17 цукорниця9 соусник великий17 супниця кераміка :8 супниця скло8 супниця чорна кер.24 супниця біж кер.36 салатниця скло17 салатниця бізнес16 тарілка сет до вина2 тарілка до гарніру11 тарілка на бізнес13 тарілка підставна Б.10 тарілка підставна Ч.23 тарілка під друге Біла10 тарілка під друге Ч.19 тарілка під друге беж21 попільниці5 кувшин 1л4 спецовники20

Разом з тим, сторони під час укладення договору не визначили вартість кожного товару окремо, який придбавався позивачем, але сторони визначили вартість 25 % товару та ціну права власності 1% товару і відповідно погодили ціну договору .

Відповідно до п.3.2. договору купівлі-продажу від 14 березня 2016 року сторони погодили, що перехід права власності на 25 % товару до покупця відбувається в день підписання цього договору і підтверджується шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі.

Передача прав власності здійснюється в приміщенні ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Умовами договору не передбачено термін передачі вищенаведеного товару позивачу, також не визначено обов`язку відповідачів поставити, зазначений в додатку товар за будь-якою адресою, що повністю спростовує позицію позивача про те, що відповідачі не виконали свого обов`язку та не поставили їй товар, зазначений в додатку до договору.

Разом з тим , з укладеного сторонами договору вбачається, що вони погодили спільне використання ресторанного обладнання, яке входило до предмету договору в роботі ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

З пояснень сторін, наданих в суді, а також показів допитаних свідків, зокрема свідка ОСОБА_13 встановлено, що ресторанне обладнання, яке придбавала позивачка, і яке сторони зазначили в додатку № 1 до договору, це було ресторанне обладнання, яке використовувалось в роботі ресторану , який знаходився в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 в подальшому, коли ресторан змінив місце своєї локації, саме позивачка , як директор ресторану організовувала та здійснювала перевезення майна за іншою адресою, оскільки функціоонування ресторану за попередньою адресою було вже неможливим , через його закриття. Так, свідок ОСОБА_13 , зокрема підтвердив перевезення фортепіано та зазначив, що процесом перевезення майна за іншою адресою керувала директор ресторану - позивачка.

Проаналізувавши зміст договору та пояснення сторін, наявну в справі електронну переписку між сторонами, апеляційний суд встановив, що фактично майно, після укладення договору було в наявності, знаходилось в спільному користуванні сторін, в управлінні позивача, яка була директором ресторану, а в подальшому частина майна була перевезена позивачем за іншою адресою.

Під час судового засіданні в апеляційному суді, як позивачка так і відповідач ОСОБА_6 пояснювали, що до переліку обладнання сторонами було включено в тому числі і обладнання, яке належало особі, у якої орендувалось приміщення ресторану , відповідно позивачка не могла його забрати та перевезти.

Позивачка стверджувала, що до обладнання, яке не належало продавцям належало дороговартістне обладнання, разом з тим доказів такому суду не подавалось.

Апеляційний суд зазначає, що істотне порушення умов договору мала довести саме позивачка, яка не заперечувала факт спільного використання ресторанного обладнання з 2016 року в роботі ресторану, одразу після укладення договору, не надавала суду докази, щодо вартості отриманого нею та перевезеного обладнання і вартості обладнання, яке вона так і не змогла перевезти та залишити у своїй власності.

Тобто на переконаня суду істотне порушення умов договору, можна було б констатувати, встановивши відсоток майна, яке позивачка отримала та перевезла за іншою адресою і того майна, що остання так і не змогла отримати, через його належність іншій особі.

Слід зазначити, що не зазначення в актах прийому-передачі, підписаних сторонами, переліку майна, яке передавалось від продавців до покупця, за встановлених судом обставин та наданих пояснень не є достатнім доказом істотного порушення відповідачами умов договору. При цьому суд враховує, що сторони в основному договорі, вже погодили, що право власності на все майно переходить до позивача з моменту підписання основного договору, тому в актах, які сторони підписували, зазначалась лише сума коштів, оплату якої проводила позивачка частинами.

Позивачка в апеляційному суді стверджувала, що відповідачі не поставили їй товар, який перелічений в переліку, при цьому остання підписала договір, в якому було зазначено про те, що обладнання, яке є предметом договору, сторони спільно використовують в ресторанному бізнесі в ресторані "Любовь -Морковь" за адресою: АДРЕСА_1 , що фактично обладнання перебувало в наявності на момент укладення договору, було справним.

За таких обставин, ухвалення рішення про розірвання договору, лише через не зазначення в акті прийому передачі переліку рухомого майна, що переходило позивачу після сплати нею чергової суми за додатковими угодами не відповідає дійсним правовідносинам, які склались між сторонами.

Позивачем також не доведено, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б її того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

За таких обставин, недоведеності підстав для розірвання договору, відсутні підстави для встановлення обов`язку повернення усіх, отриманих відповідачами коштів за договором.

Вимоги про стягнення з відповідачів збитків у розмірі 60 000 доларів США є похідними від заявлених вимог про розірвання укладеного між сторонами договору на підставі ст. 651 ЦК України.

Разом з тим, позивачка не позбавлена права звернутись до суду за захистом своїх прав в інший спосіб , довівши часткове не виконання умов , укладеного між сторонами договору купівлі-продажу обладнання в конкретній його частині.

Крім того, обгрунтованими є доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що він взагалі не укладав додаткову угоду від 28 грудня 2017р. Дослідивши надану позивачем вказану тристоронню угоду, суд встановив, що на ній взагалі відсутній підпис ОСОБА_2 , (а.с.29) тобто вона є неукладеною і відповідно взагалі не породжує жодних правових наслідків.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно п. 7.1. розділу 7 договору купівлі-продажу, цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Водночас, враховуючи правову позицію, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021р. у справі № 910/11027/18, початок строку позовної давності слід рахувати від дати коли особа отримала змогу оцінити розмір спричиненої шкоди.

Апеляційний суд зазначає, що позиція позивача та суду про те, що звертаючись з позовом про розірвання договору та повернення сплачених за таким договором коштів в грудні 2020 року, позивач не пропустила строк звернення до суду є помилковою, з огляду на те, що додаткова угода від 28 грудня 2017 року є не укладена, так як не підписувалась відповідачем ОСОБА_2 , а з часу укладення додаткової угоди від 16 жовтня 2016 року та передачею позивачем коштів за такою додатковою угодою в сумі 9600 доларів США минуло більш ніж три роки, які сплинули іще до початку карантину.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, не відповідність висновків суду встановленим обставинам, недоведеність обставин , які мали значення для справи, які суд визнав встановленими.

З огляду на те, що суд першої інстанції вважав встановленими обставини, які не були доведені, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд також стягує з позивача, судовий збір сплачений відповідачами за подачу апеляційної скарги. На користь відповідача ОСОБА_8 17 026 грн. 20 коп. , а на користь відповідача ОСОБА_2 10 834 грн. 05 коп.,

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_14 задовольнити .

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року скасувати.

В задоволенні позовуОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання договорів та відшкодування збитків відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 17 026 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір 10 834 грн. 05 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повни текст постанови складено 25 жовтня 2023 року.

Головуючий суддя: О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська