Постанова

від 11.04.2012 по справі 2а-5702/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2012 р. № 2а-5702/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді Журомської М.В.,

судді Костіва М.В.,

судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Козьміна А.М.,

за участю представника позивача Даньківа О.В, представника відповідачів

Писарева О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 року залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 року по справі № 2а-7203/10/1370, якою позивача поновлено на посаді начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська`Львівської митниці. Зазначає, що на момент звернення з позовом до суду його не поновлено згідно рішення суду. Така затримка у поновленні призвела до підриву його здоров`я, у зв`язку з чим, він отримав гіпертонічний криз, відчув невпевненість у проживанні на Україні. Завдані моральні переживання зумовлені незаконними діями відповідачів щодо не виконання рішення суду про поновлення на роботі, а тому певна грошова компенсація у розмірі 5000,00 грн. може, на його думку, зменшити вплив завданих моральних збитків. Також зазначає, що всупереч вимогам Кодексу законів про працю України, відповідачі відмовляють у виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 р. по справі №2а-7302/10/1370 такого обов`язку не вказано.

Відповідачі - Львівська митниця та Державна митна служба України проти позову заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Ухвалою суду залучено у якості відповідача Головне управління Державного казначейства України у Львівській області, що подало письмові пояснення на адміністративний позов з обгрунтуванням позиції щодо заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні у відповідності до ст.52 КАС України здійснено заміну відповідача Головне управління Державного казначейства України у Львівській області на правонаступника Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З матеріалів справи встановлено, що 29 липня 2010 року на підставі подання Львівської митниці від 28.07.2010 р., наказом Державної митної служби № 1468-к «По особовому складу митних органів» за порушення Присяги державних службовців з 29.07.2010 року припинено перебування на державній службі в митних органах начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська`Львівської митниці Кобилецького Ігоря Мар`яновича.

06 серпня 2010 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , згідно якої він просив визнати протиправними дії Львівської митниці при проведенні перевірки щодо наявності в діянні працівників відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська`Львівської митниці порушень законодавства України при проведенні митного огляду автомобілів - в частині, що стосуються начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська`Львівської митниці ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 1468-к від 29.07.2010 року в частині, що стосується начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська`Львівської митниці ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава Руська`Львівської митниці.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року позов задоволено повністю. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 року дану постанову залишено без змін.

З пояснень представника позивача встановлено, що ОСОБА_1 фактично поновлено на роботі згідно наказу Львівської митниці 02.08.2011 року.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 235 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше не звертався до суду з позовною вимогою про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, хоча міг заявити таку вимогу під час розгляду справи № 2а-7302/10/1370 за його позовом про поновлення на посаді, що розглядалвся Львівським окружним адміністративним судом у 2010 році. У позивача не було жодних перешкод для заявлення таких вимог. Львівським окружним судом з власної ініціативи не вирішувалось питання про стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відтак, правової підстави для виплати ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу, якою могло б бути відповідне рішення суду, у відповідачів не було. З огляду на це, невиплата заробітної плати за весь час вимушеного прогулу не є наслідком протиправної бездіяльності відповідачів, як помилково вважає позивач. Спір з цього приводу не було вирішено раніше внаслідок свідомих дій позивача, який не заявляв відповідних вимог. Саме така бездіяльність позивача призвела до того, що питання про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не вирішувалось у 2010 році.

Стаття 235 КЗпП України обмежує стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу річним строком. Як виняток, стягнення за більш тривалий період можливе, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, а також у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу. Зазначені обставини у справі відсутні.

Як повідомив представник позивача, у період з 29.07.2010 року по 02.08.2011 року у трудових відносинах позивач не перебував.

Відповідно до ч. 3, 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, для визначення середнього заробітної плати за час вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно пункту 4 цього Порядку передбачено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Як встановлено з пояснень сторін, позивач 02.08.2011 р. поновлений на роботі згідно рішення суду від 07.10.2010 року по справі № 2а-7203/10/1370 та 05.08.2011 року звільнений з роботи. В період з 29.07.2010 року по 02.08.2011 року позивач в трудових відносинах не перебував, його трудова книжка в цей період знаходилась у Львівській митниці.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити, стягнувши на користь ОСОБА_1 з Львівської митниці середньомісячну заробітну плату за один рік у розмірі 58046,52 гривень (4837,21 грн. х 12 місяців).

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику має місце у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації його життя.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежить від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивач під час судового розгляду справи не довів наявність моральної шкоди, заподіяної йому незаконним невиконанням рішення суду про поновлення його на роботі, не зазначив, з яких міркувань він виходив при визначенні розміру компенсації за її заподіяння, не надав доказів суду про те, що незаконне невиконання рішення суду про поновлення його на роботі спричинило йому моральні чи фізичні страждання, або якісь інші негативні явища немайнового характеру.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн.

Згідно з ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Судові витрати у справі відсутні, тому між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Львівської митниці (м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 35775617) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 58046,52 грн. (п`ятдесят вісім тисяч сорок шість гривень 52 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова в частині стягнення у межах суми за один місяць 4837,21 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять сім гривень 21 коп.) - виконується негайно.

Судові витрати зі сторін не стягуються.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 13.04.2012 року.

Головуючий суддя /підпис/ Журомська М.В.

Суддя /підпис/ Костів М.В.

Суддя /підпис/ Крутько О.В.

З оригіналом згідно

Суддя Журомська М.В.