Ухвала

від 01.02.2012 по справі 2а-5702/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 р. Справа № 136167/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.

з участю секретаря Прухницької Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. про залишення без розгляду по справі № 2а-5702/11/1370 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці, Головного управління Державного Казначейства України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці, Головного управління Державного Казначейства України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди.

ОСОБА_1 не погоджуючись з даною ухвалою з підстав порушення норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог посилаються на те, що Закон України "Про державну службу" не регулюють трудові відносини між державним службовцем і державною установою, а це згідно ст.3 КЗпП України покладається на законодавство про працю, яке у відповідності до ст.4 КЗпП України складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Саме трудовим законодавством регулюється питання розгляду трудових спорів за заявами службових осіб митних органів до суду з питань звільнення, зміни дати і формування причин звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу та інше.

Стягнення оплати за час вимушеного прогулу як предмет спору не ідентичне предмету спору зверненню до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби і тому до таких позовів не може застосовуватись обмежений термін звернення до суду строком в один місяць.

ч.2. і ч.3 ст.99 КАС України дає підстави стверджувати, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи може встановлюватися інший строк. Також іншими законами встановлюються інші строки звернення до суду.

Таким іншим законом, який встановлює інші строки звернення до суду, де предметом спору є трудові відносини слід визнати ст.233 КЗпП України, яка і визначає строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Ч.1 ст.100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Разом з тим, оскільки на думку суду адміністративний позов ОСОБА_1 поданий після закінчення строків і позивач не подав клопотання про поновлення пропущеного строку, то суд повинен

був, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 КАС України постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначити недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановити строк, достатній для усунення недоліків, чого не зробив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, представника митних органів, який просить залишити без змін ухвалу, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Оскаржуваною ухвалою від 24.10.2011р. позов ОСОБА_1 про стягнення з Державної митної служби України, Львівської митниці середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 5000грн. залишено без розгляду, з підстав пропуску строку, передбаченого ч.3 ст.99 КАС України, оскільки суд першої інстанції вважає, що право позивача порушено було 29.07.2010р., тобто з часу видання оскаржуваного наказу про звільнення позивача, а позивач звернувся до суду лише 18.05.2011р.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що позивач (а.с.42) зазначає, що про своє порушене право він дізнався лише в березні 2011 року, згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.02.2011р. про прийняття до свого провадження касаційної скарги Державної митної служби України та Львівської митниці на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011р. та фактичного невиконання рішення суду, яке набрало законної сили щодо поновлення позивача, і судом першої інстанції цьому факту не надано правової оцінки.

При таких обставинах, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу такою, що винесена передчасно, а тому її слід скасувати та скерувати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

керуючись ст.160 ч.3, 195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ст.202, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. про залишення без розгляду позову по справі № 2а-5702/11/1370 - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

ОСОБА_2

Повний текст виготовлено 06.02.2012р.