Постанова

від 26.10.2023 по справі 240/3941/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №240/3941/19

провадження № К/9901/1181/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за №240/3941/19

за позовом Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області до Державного реєстратора комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирської області Годзь Євгена Івановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства «Житомирський центр науково-технічної інформації та інновацій», за участю третьої особи на стороні відповідача - Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирської області, ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді (судді доповідача) Іваненко Т.В., суддів - Граб Л.С., Сторчака В.Ю.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. У березні 2019 року Корольовський відділ державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив:

- визнати дії державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирської області Годзь Євгена Івановича щодо реєстрації відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», протиправними;

- скасувати державну реєстрацію відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, здійснену 15 лютого 2019 року за №45543073 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзь Євгеном Івановичем.

2. Наведені позивачем на обґрунтування цих вимог доводи зводяться до того, що 15 лютого 2019 року відповідач незаконно здійснив державну реєстрацію відчуження зазначеного нерухомого майна, зазначивши підставою виникнення права власності акт про проведення електронних торгів, які насправді не проводилися.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року позов Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення.

4. Місцевий адміністративний суд мотивував свої висновки тим, що відповідач вчинив оскаржувані реєстраційні дії попри те, що заявник не надав жодних документів, які підтверджують перехід права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна.

5. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 грудня 2019 року скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

6. Апеляційний суд мотивував свої висновки тим, що спір у цій справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за третьою особою, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію, стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року.

8. Мотиви скаржника зводяться до того, що спір у цій справі є публічно правовим, а отже підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства. Обґрунтовуючи свою позицію у цій частині, скаржник послався, зокрема, на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у справі №128/3652/16-ц. На його переконання, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення і апеляційний суд не мав підстав для його скасування.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

9. 08 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача.

10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Дашутін І.В., судді Єресько Л.О., Шевцова Н.В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року касаційну скаргу позивача залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

12. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року задоволено клопотання скаржника та продовжено йому строк для усунення недоліків його касаційної скарги.

13. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі №240/3941/19.

14. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, здійсненого на підставі Розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року №1848/0/78-20, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Жук А.В., судді Мартинюк Н.М., Мельник Томенко Ж.М.

15. Ухвалою Верховного Суду 25.10.2023 закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено її до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Позиція Верховного Суду

16. За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17. Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

18. За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

19. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикційної належності та критеріїв розмежування спорів, предметом оскарження в яких є дії та рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, висновки із цього приводу наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня, 19 червня, 28 серпня, 06 листопада 2019 року у справах №826/9341/17, №802/385/18 а, №752/8287/18, №826/3731/18 та інших, які загалом зводяться до такого.

20. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

22. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

23. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

24. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

25. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів".

26. Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17).

27. Крім цього, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

28. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справах №817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі №808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі №826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі №815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі №804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі №823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах №820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16).

29. Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду в силу частини шостої статті 346 КАС України наділена повноваженнями щодо вирішення питання юрисдикційної належності спору, колегія суддів не має підстав не враховувати її висновків із цього питання.

30. Спір у справі, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення від 15 лютого 2019 року про припинення права власності ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» на будинок літера «А», загальною площею 1185,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення 45543073), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося припинення права власності іншої особи, а не позивача.

31. При цьому, як видно зі змісту позовної заяви, мотиви, якими позивач обґрунтовує незгоду з оскаржуваними діями та рішенням державного реєстратора зводяться до того, що відповідні електронні торги, на його переконання, не проводилися, тобто позивач першочергово ставить під сумнів правомірність набуття права власності на згадане нерухоме майно та реєстрацією цього права за третьою особою - ОСОБА_1 , що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. У цьому контексті колегія суддів також враховує, що питання правомірності державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв.м (будівля літера «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також витребування цього майна у ТОВ "Майфорс" на користь держави в особі ДУ «Житомирська політехніка», є предметом судової оцінки у справі №906/29/21, яка розглядається в порядку господарського судочинства.

32. З огляду на положення частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав у зв`язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення, як-от правочину, свідоцтва тощо.

33. Водночас за правилами частини третьої статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

34. Таке розмежування обумовлене й обсягом судового контролю в адміністративному судочинстві, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, який не охоплює оцінку правомірності діянь/рішень суб`єкта владних повноважень з огляду на наслідки, які це діяння/рішення спричинили, чи правомірність юридичного факту, що став підставою для здійснення реєстраційних дій.

35. З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та наявність у зв`язку із цим правових підстав для закриття у ній провадження.

36. У касаційній скарзі позивач посилається на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 25 липня 2018 року у справі №128/3652/16 ц за позовом фізичної особи до приватного нотаріуса про визнання протиправними дій останнього з реєстрації за фактором права власності на нерухоме майно (звернення стягнення на предмет іпотеки) та про скасування відповідних рішень цього нотаріуса, у якій суд касаційної інстанції закрив провадження, мотивувавши свої висновки тим, що ця справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

37. Із цього приводу колегія суддів зауважує, що у зазначеній справі Верховний Суд застосував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №826/9928/15 (провадження №11-211апп18), від якого, як уже зазначалося, Велика Палата Верховного Суду згодом відступила у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп18).

38. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, ніж той, який передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №161/12771/15-ц).

39. Крім цього, висновок щодо недоречності посилань за подібних правовідносин на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25 липня 2018 року у справі №128/3652/16 ц, міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №200/14507/18-а (провадження № 11-1020апп19), де оскаржувалося рішення про відмову в державній реєстрації прав, мотивований тим, що 30 січня 2019 року Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 квітня 2017 року у справі № 21 3197а16 та Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №619/2019/17 про те, що у справах про оскарження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими проведено державну реєстрацію права приватної власності на майно на підставі договорів іпотеки спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень, тому спір є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки зазначена категорія справ відноситься до спорів щодо права на предмет іпотеки, тобто права цивільного, отже має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

40. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи та міркування скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ІІІ. Висновки щодо судових витрат

43. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А. В. Жук

Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду