Ухвала

від 26.10.2023 по справі 573/2525/16-ц

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/2525/16-ц

Номер провадження 2-во/573/12/23

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2023 року м. Білопілля

Суддя Білопільського районного суду Сумської області Свиргуненко Ю.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Нежевело Валентини Вікторівни про виправлення описки в тексті рішення,

у с т а н о в и л а :

25 жовтня 2023 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Нежевело В.В. надійшла заява про виправлення описки в рішенні Білопільського районного суду Сумської області від 10 лютого 2017 року у справі №573/2525/16 за позовом ОСОБА_1 до Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області, ОСОБА_2 , третя особа: Улянівська державна нотаріальна контора Білопільського району Сумської області про визнання права власності на земельну ділянку.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 10 лютого 2017 року у справі №573/2525/16-ц, яке набрало законної сили 21 лютого 2017 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після рідного брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за нею визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,62 га в межах згідно з планом, з них: рілля №774 площею 3,4184 га з кадастровим номером 5920688900:02:006:0026 та кормові угіддя №774.01 площею 0,1994 га з кадастровим номером 5920688900:00:001:0462, яка знаходиться на території Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчена державним актом на право приватної власності на землю серії СМ №102689, виданим Білопільською районною державною адміністрацією 30 березня 2004 року на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 28 березня 2002 року №106, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №127.

В абзаці 2 описово мотивувальної частини вказаного рішення зазначено наступне: «З довідок Товстянської сільської ради вбачається, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та постійно до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою був зареєстрований, але не проживав син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт від імені померлого виконкомом Товстянської сільської ради не посвідчувався (а. с. 10, 51).» (стор. 3 тексту судового рішення).

По змісту описово-мотивувальної частини рішення судом здійснено висновок, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України - абз. 2 стор. 3 тексту судового рішення. В свою чергу, вказана частина, в редакції, яка діяла станом на день смерті ОСОБА_3 , була викладена наступним чином: «Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї».

Отже, на думку адвоката Нежевело В.В., Білопільським районним судом при ухваленні рішення від 10 лютого 2017 року здійснено неправильну визначеність з фактичними та юридичними обставинами проживання ОСОБА_2 з батьком ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно, невірне застосування та аргументація по змісту рішення норм матеріального права.

Посилаючись на викладені вище обставини, представник позивача просить виключити з сторінки 3 описово - мотивувальної частини рішення абзац 2 наступного змісту: «Враховуючи наведене вище, суд вважає, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України» та викласти абзац 2 сторінки 3 описово-мотивувальної частини рішення наступним чином: «Враховуючи наведене вище, суд вважає, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України.»

Ознайомившись з заявою про виправлення описки, дослідивши матеріали справи №573/2525/16-ц та рішення суду, ухвалене за результатами її розгляду, приходжу до наступних висновків.

Згідно з ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відсутністю необхідності заслухати пояснення заявника та отримати від нього додаткові докази для вирішення питання щодо виправлення описки в рішенні суду, із врахуванням достатності доказів для розгляду заяви про виправлення описки, на підставі ч. 2 ст. 269 ЦПК України ця заява розглянута без повідомлення учасників справи.

У розумінні процесуального законодавства описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Таким чином, під опискою слід розуміти зроблену судом механічну (мимовільну, випадкову) граматичну помилку в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу. До описок слід відносити неточності, пов`язанні з написанням окремих слів, зокрема імен, учасників процесу, назв підприємств. До цього виду помилок слід також віднести помилкове зазначення реквізитів юридичної особи, номерів, дат, кількості.

З огляду на викладене, підстави для задоволення заяви адвоката Нежевело В.В. про виправлення описки в рішенні суду від 10 лютого 2017 року відсутні, оскільки заявлені вимоги зводяться лише до незгоди останньої з висновками суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, що не є за своєю суттю опискою у розумінні положень статті 269 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 260, 269 ЦПК України, п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Нежевело Валентини Вікторівни про виправлення описки в тексті рішення відмовити.

Копію ухвали направити позивачу та її представнику адвокату Нежевело В.В.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.

Суддя