Постанова

від 14.03.2024 по справі 573/2525/16-ц

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м.Суми

Справа №573/2525/16-ц

Номер провадження 22-ц/816/329/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Нежевело Валентиною Вікторівною

на ухвалу Білопільського районного суду Сумської областівід 26 жовтня 2023 року у складі судді Свиргуненко Ю.М., постановлену у м. Білопілля Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області, ОСОБА_2 , третя особа: Улянівська державна нотаріальна контора Білопільського району Сумської області,про визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Нежевело В.В. звернулася до суду із заявою про виправлення описки в рішенні Білопільського районного суду Сумської області від 10 лютого 2017 року у справі №573/2525/16 за позовом ОСОБА_1 до Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області, ОСОБА_2 , третя особа: Улянівська державна нотаріальна контора Білопільського району Сумської області, про визнання права власності на земельну ділянку.

Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 10 лютого 2017 року у справі №573/2525/16-ц, яке набрало законної сили 21 лютого 2017 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після рідного брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за нею визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,62 га в межах згідно з планом, з них: рілля №774 площею 3,4184 га з кадастровим номером 5920688900:02:006:0026 та кормові угіддя №774.01 площею 0,1994 га з кадастровим номером 5920688900:00:001:0462, яка знаходиться на території Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчена державним актом на право приватної власності на землю серії СМ №102689, виданим Білопільською районною державною адміністрацією 30 березня 2004 року на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 28 березня 2002 року №106, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №127.

В абзаці 2 описово мотивувальної частини вказаного рішення зазначено наступне: «З довідок Товстянської сільської ради вбачається, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та постійно до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою був зареєстрований, але не проживав син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт від імені померлого виконкомом Товстянської сільської ради не посвідчувався (а. с. 10, 51).» (стор. 3 тексту судового рішення).

По змісту описово-мотивувальної частини рішення судом здійснено висновок, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України ( абз. 2 стор. 3 тексту судового рішення). В свою чергу, вказана частина, в редакції, яка діяла станом на день смерті ОСОБА_3 , була викладена наступним чином: «Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї».

Вказувала,що Білопільським районним судом при ухваленні рішення від 10 лютого 2017 року здійснено неправильну визначеність з фактичними та юридичними обставинами проживання ОСОБА_2 з батьком ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно, невірне застосування та аргументація по змісту рішення норм матеріального права.

Посилаючись на вищевказані обставини, просила виключити з сторінки 3 описово - мотивувальної частини рішення абзац 2 наступного змісту: «Враховуючи наведене вище, суд вважає, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України» та викласти абзац 2 сторінки 3 описово-мотивувальної частини рішення наступним чином: «Враховуючи наведене вище, суд вважає, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України.»

Ухвалою Білопільського районногосуду Сумськоїобластівід 26жовтня 2023рокуу задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Нежевело В.В. про виправлення описки в тексті рішення відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Нежевело В.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення про виправлення описки у тексті рішення Білопільського районного суду Сумської області від 10 лютого 2017 року.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що реєстрація місця проживання ОСОБА_2 , за місцем проживання спадкодавця не може бути (та не є) доказом фактичного та постійного проживання особи разом (спільного проживання) із спадкодавцем, оскільки сама по собі реєстрація не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець фактично та постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України не підтверджуються іншими належними доказами.

Вказує, що обставини фактичного та постійного проживання відповідача зі спадкодавцем, як до смерті спадкодавця, так і на день відкриття спадщини (смерті спадкодавця), ОСОБА_2 не довів, а наявні в матеріалах справи довідки Товстянської сільської ради свідчать про інше.

В установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу, учасниками справи подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

За змістом пункту 19 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені впунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За таких обставин розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Постановляючиухвалу провідмовуу задоволенні заяви про виправлення описки, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для задоволення заяви про виправлення описки в рішенні Білопільського районного суду Сумської області від 10 лютого 2017 року відсутні, оскільки заявлені вимоги зводяться лише до незгоди ОСОБА_1 з висновками суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, що не є за своєю суттю опискою у розумінні положень статті 269 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення заяви про виправлення описки.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків.Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття.

Як роз`яснено у п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»,вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли в процесі виготовлення тексту рішення).

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 521/1074/17 від 21 липня 2020 року.

Обгрунтовуючи вимоги про виправлення описки, представник ОСОБА_1 адвокат Нежевело В.В. у заяві посилалася на ту обставину, що суд помилково зазначив в абзаці 2 описово мотивувальної частини рішення Білопільського районного суду Сумської області від 10 лютого 2017 року, що « ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України». У свою чергу, вказана частина, в редакції, яка діяла станом на день смерті ОСОБА_3 , була викладена наступним чином: «Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Проте, посилання у рішенні суду, що « ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України» не є опискою, а є висновком суду, прийнятим за результатами розгляду даної справи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені представником позивача у заяві про виправлення описки обставини вказують, що вона фактично не погоджується з висновками суду, наведеними у мотивувальній частині рішення суду від 10 лютого 2017 року, що не може вважатися опискою у розумінністатті 269 ЦПК України.

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 рішення Білопільського районного суду Сумської області від 10 лютого 2017 року в апеляційному порядку не оскаржувала, а звернулася до суду із заявою про виправлення описки 25 жовтня 2023 року.

Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Нежевело Валентиною Вікторівною, залишити без задоволення.

Ухвалу Білопільського районного суду Сумської областівід 26 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов