Рішення

від 21.09.2023 по справі 911/1116/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. м. Київ Справа №911/1116/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецметтранс» (18000, м. Черкаси, вул. Кривалівська, 7)

до Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударівка, вул. Гоголя, 62-А)

про стягнення 926039,89 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецметтранс» (далі позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства «Чайка» (далі відповідач) про стягнення 926039,89 грн заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.07.2022 №163.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.07.2022 №163 щодо здійснення розрахунку за надані експедиторські послуги у строк, визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2023 відкрито провадження у справі №911/1116/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій, підготовче засідання призначено на 25.05.2023. Ухвала суду 27.04.2023 направлена сторонам 01.05.2023 поштовими відправленнями, які вручені відповідно позивачу 10.05.2023 та відповідачу 17.05.2023.

15.05.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 18.05.2023 задоволено.

В підготовче засідання 25.05.2023 з`явився позивач (в режимі відеоконференції), відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, ухвалою суду від 25.05.2023 підготовче засідання відкладено на 15.06.2023.

12.06.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення на позов, у яких відповідач проти позову заперечив, пояснивши, що позивач як експедитор не повідомляв відповідача як клієнта листом чи телефоном про простій вагонів, а підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.11.2022 щодо простою вагонів відповідач не вважає первинним документом, оскільки до нього не надано первинних бухгалтерських документів щодо простою за підписом залізниці. Щодо наданого позивачем акта звірки розрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.07.2022 по 14.12.2022, який підписаний з боку позивача та відповідача та в якому зафіксована заборгованість відповідача перед позивачем (сальдо на користь позивача) станом на 14.12.2022 в сумі 926039,89 грн, відповідач пояснив, що цей акт звірки був підписаний не головним бухгалтером відповідача, а т.в.о. генерального директора відповідача, щодо якого проводиться внутрішнє службове розслідування, а сам акт звірки не є первинним документом.

В підготовче засідання 15.06.2023 з`явився позивач (в режимі відеоконференції), відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, ухвалою суду від 15.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.07.2023. Ухвала суду від 15.06.2023 направлена відповідачу поштовим відправленням №0600029155590, яке вручене відповідачу 28.06.2023.

В судове засідання сторони не з`явились, ухвалою суду від 20.07.2023 судове засідання відкладено на 07.09.2023. Ухвала суду від 20.07.2023 направлена 25.07.2023 відповідачу поштовим відправленням №0600034789069, яке вручене відповідачу 02.08.2023.

В судове засідання 07.09.2023 з`явився позивач (в режимі відеоконференції), який підтримав позовні вимоги, відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою суду в судовому засіданні оголошена перерва на 21.09.2023.

18.09.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення з доказами направлення їх примірника відповідачу, у яких позивач повторив свою правову позицію про виникнення у відповідача непогашеної заборгованості в сумі 926039,89 грн, а саме заборгованості в сумі 178039,87 грн за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000667 від 07.10.2022 на загальну суму 898136,04 грн та заборгованості в сумі 748000,02 грн за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.12.2022 на загальну суму 748000,02 грн (178039,87+748000,02=926039,89). Також позивач пояснив, що факт простою вагонів, поряд із актами здачі прийняття-робіт (надання послуг), які підписані з боку відповідача, підтверджується також залізничними накладними на вагони після їх вивантаження, при цьому відповідач при підписанні додаткових угод до договору №163 від 12.07.2022 брав на себе зобов`язання по оплаті простою вагонів.

У судове засідання 21.09.2023 сторони не з`явились, що не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору судом.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про наявність справи №911/1116/23, оскільки отримував направлені відповідачу судом рекомендовані поштові відправлення з відповідними ухвалами суду у справі.

Крім того, про обізнаність відповідача із справою №911/1116/23 свідчить також подання відповідачем 12.06.2023 до суду письмових пояснень у цій справі, в яких відповідач виклав свою правову позицію у спорі, тобто вказані письмові пояснення відповідача за своєю суттю були відзивом на позов. При цьому, хоча відповідачем до вказаних письмових пояснень не надано доказів надсилання їх копії іншому учаснику справи позивачу, тим не менше із поданих до суду 18.09.2023 позивачем письмових пояснень випливає, що позивач обізнаний із письмовими поясненнями відповідача у справі №911/1116/23, а тому судом на підставі передбаченого статтею 7 Господарського процесуального кодексу України принципу рівності сторін перед законом і судом при розгляді даної справи враховуються як письмові пояснення, надані позивачем, так і письмові пояснення, надані відповідачем.

Також суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідач у судові засідання не з`являвся, про поважні причини неявки суд не повідомляв.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності сторін, які були повідомлені про розгляд справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, який з`являвся в судове засідання, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

12.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецметтранс" (позивач) в якості експедитора та Державне підприємство "Чайка" (відповідач) в якості клієнта уклали між собою договір на транспортно-експедиційне обслуговування №163 (далі договір), за яким експедитор (позивач) зобов`язався за плату та за рахунок клієнта (відповідача) організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом (надалі Послуги) (пункт 1.1 договору).

Обов`язки сторін сторони визначили в статті 2 договору.

Так, відповідно до пункту 2.1 статі 2 договору експедитор зобов`язався, зокрема:

-укладати від свого імені в інтересах клієнта цивільно-правові угоди (перевезення, доручення, підряду, зберігання тощо);

-робити розрахунки з третіми особами у межах угод, укладених з метою надання Послуг, що є предметом цього договору;

-отримувати від клієнта документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором;

-взяв на себе інші обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до підпункту 2.1.13 пункту 2.1 договору експедитор після закінчення завантаження зобов`язується надати клієнту оригінали рахунків-фактур та акти виконаних робіт. Зазначені документи експедитор зобов`язується надавати не пізніше 10-го числа місяця, що слідує на місяцем, в якому здійснювались перевезення.

Відповідно до пункту 2.2 статті 2 договору клієнт зобов`язався, зокрема:

-видавати експедиторові заявки на перевезення, у випадку необхідності доручення (довіреності);

-завчасно надавати експедиторові усі документи, необхідні для здійснення останнім завантаження (вивантаження), сертифікації і митного оформлення товару не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів робочих днів до дати завантаження;

-протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури відшкодувати погоджені з клієнтом витрати та здійснені в його інтересах витрати експедитора, які передбачені п.2.1.8 договору та/або які пов`язані із наданням Послуг, що є предметом цього Договору, та оплатити йому винагороду;

-підписати акт наданих послуг, або у разі незгоди клієнта з актом він зобов`язаний надіслати/надати експедитору протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту, лист із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання. У випадку, якщо протягом 15 календарних днів з моменту відправлення експедитором акту від клієнта не надійде підписаного акту або мотивованих причин відмови від його підписання, акт вважається підписним мовчазною згодою і клієнт зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок з експедитором. Проте, підписання такого акта не позбавляє клієнта права на пред`явлення до експедитора претензій з приводу неналежного виконання його обов`язків за Договором в межах строків, передбачених чинним законодавством та цим Договором.

Порядок розрахунків між сторонами та оплати послуг експедитора (позивача) сторони визначили в статті 3 договору, відповідно до п.3.2 якого оплата проводиться клієнтом наступним чином: 100% предоплати договірної ціни згідно з виставленого експедитором рахунку протягом 1 банківського дня по факту подачі вагонів в пункт навантаження. Розрахунки між експедитором та клієнтом здійснюються в національній валюті Україні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора (пункт 3.3 договору). По закінченню надання Послуг з відправлення заявленого вантажу здійснюється звірка виконаних сторонами обов`язків, після чого експедитор надсилає клієнтові акт звірки взаєморозрахунків. У відповідності до цього акта здійснюються кінцеві взаєморозрахунки сторін (пункт 3.6 договору).

Строком дії цього договору сторони визначили до 31 грудня 2023 (пункт 7.1 договору).

В процесі виконання договору позивач та відповідач підписували додаткові угоди до договору із зазначенням в додаткових угодах конкретних замовлень на Послуги, що будуть надати клієнту експедитором, у т.ч. умов надання Послуг, їх обсягу, вартості тощо.

Так, відповідно до додаткової угоди (орендований парк) №3 від 08.09.2022 сторони погодили надання експедитором (позивачем) клієнту (відповідачу) наступних транспортно-експедиторських послуг: послуг з перевезення кукурудзи 3 кл. по маршруту: ст.Ніжин-ст.Одеса-порт, кількість вантажу 17 вагонів (1200 т +/-10%), термін виконання вересень 2022, загальна вартість послуг з ПДВ 3092400,00 грн із розрахунку ціни 2577,00 грн/т.в. (2577 x 1200=3092400). В пункті 4 цієї додаткової угоди №3 від 08.09.2022 сторони передбачили, що у вказану вартість транспортно-експедиційних послуг включена винагорода експедитора, а ставка винагороди буде перерахована у випадку зменшення натурної ваги зерна та середньої ваги в вагоні менше, ніж для культур кукурудза-69т. Також, в пункті 4.3 цієї додаткової угоди №3 від 08.09.2022 сторони окремо передбачили, що розрахунковий час навантаження складає 2 доби. Починаючи з третьої доби клієнтом сплачується оренда вагона 3000,00 грн/за добу за кожен вагон до моменту прийняття вагону до перевезення, неповна доба рахується за повну.

Крім того, сторони підписали також іншу додаткову угоду до договору на інше замовлення Послуг, що будуть надані клієнту експедитором, а саме додаткову угоду (орендований парк) №5 від 10.10.2022, у якій сторони погодили надання експедитором (позивачем) клієнту (відповідачу) наступних транспортно-експедиторських послуг: послуг з перевезення кукурудзи 3 кл. по маршруту: ст.Заворичі-ст.Чорноморська, кількість вантажу 8 вагонів (561,400 т +/-10%), термін виконання жовтень 2022, загальна вартість послуг з ПДВ 1515780,00 грн із розрахунку ціни 2700,00 грн/т.в. (2700 x 561,4=1515780). В пункті 4 цієї додаткової угоди №5 від 10.10.2022 сторони передбачили, що у вказану вартість транспортно-експедиційних послуг включена винагорода експедитора, а ставка винагороди буде перерахована у випадку зменшення натурної ваги зерна та середньої ваги в вагоні менше, ніж для культур кукурудза-69т. Також, в пункті 4.3 цієї додаткової угоди №5 від 10.10.2022 сторони окремо передбачили, що розрахунковий час навантаження складає 2 доби. Починаючи з третьої доби клієнтом сплачується оренда вагона 5500,00 грн/за добу за кожен вагон до моменту прийняття вагону до перевезення, неповна доба рахується за повну.

Відповідно до Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000667 від 07.10.2022, який підписаний з боку позивача та відповідача без зауважень, позивач надав, а відповідач прийняв транспортно-експедиційні послуги, надання яких було передбачено додатковою угодою №3 від 08.09.2022 до договору, а саме транспортно-експедиційні послуги по перевезенню кукурудзи 3 кл. зі ст.Ніжин до ст.Одеса-порт, фактична кількість вантажу склала 348,52 т., загальна вартість послуг з ПДВ 898136,04 грн із розрахунку погодженої в додатковій угоді ціни 2577,00 грн/т.в. (2577 x 348,52=898136,04).

З підстав неповної оплати відповідачем позивачу заборгованості за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000667 від 07.10.2022 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000706 від 18.10.2022 на суму залишку заборгованості в розмірі 178039,87 за цим актом.

Також відповідно до Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000696 від 17.10.2022, який підписаний з боку позивача та відповідача без зауважень, позивач надав, а відповідач прийняв транспортно-експедиційні послуги, надання яких було передбачено додатковою угодою №5 від 10.10.2022 до договору, а саме транспортно-експедиційні послуги по перевезенню кукурудзи 3 кл. зі ст.Заворичі до ст.Чорноморська, фактична кількість вантажу склала 561,4 т., загальна вартість послуг з ПДВ 1515780,00 грн із розрахунку погодженої в додатковій угоді ціни 2700,00 грн/т.в. (2700 x 561,4=1515780).

Крім того, позивач та відповідач підписали також Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022, який підписаний з боку позивача та відповідача без зауважень та відповідно до якого позивач як експедитор має право на відшкодування за рахунок відповідача додаткових витрат по простою 8 вагонів по ст. Чорноморська в загальній сумі з ПДВ 748000,02 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000779 від 14.11.2022 на суму 748000,02 грн для оплати відповідачем позивачу заборгованості за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022 на суму 748000,02 грн.

В подальшому сторони підписали також Акт звірки взаємних розрахунків з контрагентом ДП «Чайка» за період з 01.07.2022 по 14.12.2022, надалі акт звірки, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем (сальдо на користь позивача) станом на 14.12.2022 становить 926039,89 грн, що відповідає сукупному розміру нарахувань позивача у рахунку-фактурі №СФ-0000706 від 18.10.2022 на суму залишку заборгованості відповідача в розмірі 178039,87 грн за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000667 від 07.10.2022 та у рахунку рахунку-фактурі №СФ-0000779 від 14.11.2022 в розмірі 748000,02 грн для оплати відповідачем позивачу заборгованості за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022 (178039,87+748000,02=926039,89).

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, суд виходить з того, що між сторонами на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.07.2022 №163 разом з додатковими угодами до нього (тут і надалі договір) виникли майнові правовідносини за договором транспортного експедирування, який є різновидом договору про надання послуг.

Загальні положення про договір про надання послуг містяться в главі 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Договір транспортного експедирування регулюється главою 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст. 929 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного. Відповідно до ст.1 вказаного Закону:

транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Також відповідно до ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 629 Цивільного кодексу України закріплений принцип договірного права pacta sunt servanda, відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на виникнення у відповідача заборгованості за договором в загальній сумі 926039,89 грн, яка складається із залишку заборгованості в сумі 178039,87 грн за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000667 від 07.10.2022 та заборгованості за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022 в сумі 748000,02 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог на суму 926039,89 грн повністю, відповідач тим не менш свої заперечення у спорі викладає щодо вимог позивача на суму 748000,02 грн, які ґрунтуються на обставині простою 8 вагонів та підписаному сторонами Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022 на суму 748000,02 грн. Так, відповідач у спорі посилається на те, що позивач як експедитор не повідомляв відповідача як клієнта листом чи телефоном про простій цих вагонів, а підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022 щодо простою вагонів відповідач не вважає первинним документом, оскільки до нього не надано первинних бухгалтерських документів щодо простою вагонів за підписом залізниці. Щодо наданого позивачем акта звірки розрахунків, який підписаний з боку позивача та відповідача та в якому зафіксована заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14.12.2022 в загальній сумі 926039,89 грн, то відповідач пояснює, що цей акт звірки не був підписаний головним бухгалтером відповідача, а був підписаний т.в.о. генерального директора відповідача, щодо якого проводиться внутрішнє службове розслідування, а сам акт звірки не є первинним документом.

Відповідач при цьому у своїх поясненнях суду не наводить конкретних заперечень, доводів, обставин, які стосуються вимог позивача на суму 178039,87 грн, що ґрунтуються на підписаному сторонами акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000667 від 07.10.2022, відповідно до якого позивач надав, а відповідач прийняв транспортно-експедиційні послуги, надання яких було передбачено додатковою угодою №3 від 08.09.2022 щодо перевезення кукурудзи 3 кл. зі ст.Ніжин до ст.Одеса-порт, фактична кількість вантажу - 348,52 т., загальна вартість послуг з ПДВ 898136,04 грн.

Вирішуючи спір між сторонами, в тому числі надаючи оцінку доводам та запереченням позивача та відповідача, суд зазначає, що передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.

Так, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що із Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000667 від 07.10.2022, який підписаний з боку позивача та відповідача без зауважень, випливає, що позивач надав, а відповідач прийняв транспортно-експедиційні послуги, надання яких було передбачено додатковою угодою №3 від 08.09.2022 до договору, а саме транспортно-експедиційні послуги по перевезенню кукурудзи 3 кл. зі ст.Ніжин до ст.Одеса-порт, фактична кількість вантажу склала 348,52 т., загальна вартість послуг з ПДВ 898136,04 грн із розрахунку погодженої в додатковій угоді ціни 2577,00 грн/т.в. (2577 x 348,52=898136,04).

Позивач посилається на неповну оплату відповідачем позивачу заборгованості за цим Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000667 від 07.10.2022 на суму 898136,04 грн, а саме на наявність залишку заборгованості в розмірі 178039,87 грн за вказаним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до ст.ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Умовами пункту 2.1.13 укладеного між позивачем та відповідачем договору від 12.07.2022 №163 було передбачено обов`язок позивача (експедитора) після закінчення надання послуг надати відповідачу (клієнту) акт виконаних робіт (наданих послуг), який відповідно до п.2.2.6 договору відповідач (клієнт) зобов`язаний підписати або, у разі незгоди з актом, надіслати/надати позивачу (експедиторові) протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта лист із зазначенням мотивованих причин відмови від його підписання.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000667 від 07.10.2022 на загальну суму 898136,04 грн підписаний з боку позивача та відповідача без зауважень, є відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом та є належним доказом надання експедиторських послуг експедитором (позивачем) клієнту (відповідачу) відповідно до пунктів 2.1.13 та 2.2.6 договору від 12.07.2022 №163 та умов додаткової угоди №3 від 08.09.2022 на суму, що зазначена в цьому акті.

При цьому відповідач факт отримання від позивача експедиторських послуг на загальну суму 898136,04 грн, які зазначені в цьому Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000667 від 07.10.2022, не заперечив, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отримані вказані експедиторські послуги у повному обсязі не надав, факт наявності у відповідача перед позивачем залишку заборгованості в сумі 178039,87 грн за вказаним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідач не спростував.

Тобто вимоги позивача в сумі 178039,87 грн, що ґрунтуються на Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000667 від 07.10.2022 на суму 898136,04 грн, є доведеними позивачем та не спростовані відповідачем.

Щодо вимог позивача на суму 748000,02 грн, які ґрунтуються на Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022 на суму 748000,02 грн, суд зазначає, що вказаний акт також підписаний відповідачем без зауважень, є первинним документом та є належним доказом надання експедиторських послуг експедитором (позивачем) клієнту (відповідачу) відповідно до пунктів 2.1.13 та 2.2.6 договору від 12.07.2022 №163 та умов додаткової угоди №5 від 10.10.2022 на суму, що зазначена в цьому акті.

Так, додатковою угодою №5 від 10.10.2022 до договору сторони домовились про надання позивачем відповідачу в жовтні 2022 експедиторських послуг щодо перевезення кукурудзи 3 кл. по маршруту ст.Заворичі-ст.Чорноморська, кількість вантажу 8 вагонів (561,400 т +/-10%). При цьому в пункті 4.3 додаткової угоди №5 від 10.10.2022 сторони домовились, що розрахунковий час навантаження/вивантаження становить 2 доби, а починаючи з третьої доби клієнт (відповідач) зобов`язався сплачувати експедитору (позивачу) плату за оренду вагона в розмірі 5500,00 грн за добу за кожен вагон до моменту прийняття вагону до перевезення/оформлення порожнього вагону (пункт 4.3 додаткової угоди №5 від 10.10.2022).

Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000696 від 17.10.2022 на суму 1515780,00 грн підтверджується надання позивачем (експедитором) відповідачу (клієнту) в жовтні 2022 транспортно-експедиторських послуг відповідно до умов додаткової угоди №5 від 10.10.2022 щодо перевезення кукурудзи 3 кл. по маршруту ст.Заворичі-ст.Чорноморська, фактична кількість вантажу відповідно до акта 8 вагонів (561,400 т). Вказаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний відповідачем без зауважень, факт надання зазначених транспортно-експедиторських послуг в жовтні 2022 щодо перевезення кукурудзи 3 кл. по маршруту ст.Заворичі-ст.Чорноморська відповідач не оспорює.

Крім того, між позивачем та відповідачем підписаний також Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022 на суму 748000,02 грн щодо відшкодування додаткових витрат по простою 8 вагонів по ст.Чорноморська.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо цих вимог позивача на суму 748000,02 грн, які ґрунтуються на Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022 на суму 748000,02 грн, а саме доводи відповідача про те, що:

(1) позивач як експедитор не повідомляв відповідача як клієнта листом чи телефоном про простій цих вагонів,

(2) підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022 щодо простою вагонів відповідач не є первинним документом, оскільки до нього не надано первинних бухгалтерських документів щодо простою за підписом залізниці,

(3) акт звірки розрахунків, який підписаний з боку позивача та відповідача та в якому зафіксована заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14.12.2022 в загальній сумі 926039,89 грн, не був підписаний головним бухгалтером відповідача, а був підписаний т.в.о. генерального директора відповідача, щодо якого проводиться внутрішнє службове розслідування, а сам акт звірки не є первинним документом,

суд відмічає, що зазначена правова позиція відповідача у спорі по суті полягає в тому, що відповідач ставить під сумнів факт простою 8 вагонів по ст.Чорноморська в ході надання позивачем відповідачу транспортно-експедиторських послуг на підставі додаткової угоди №5 від 10.10.2022.

Разом з тим, суд також відмічає, що відповідачем не надано суду ніяких доказів на підтвердження зазначеної правової позиції відповідача у спорі, а саме доказів, які вказували би на те, що простою 8 вагонів по ст.Чорноморська в ході надання позивачем відповідачу транспортно-експедиторських послуг на підставі додаткової угоди №5 від 10.10.2022 не було.

Так, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022 на суму 748000,02 грн, в якому зафіксований факт простою вагонів, та акт звірки розрахунків між сторонами станом на 14.12.2022, в якому зафіксована заборгованістю відповідача (сальдо на користь позивача) в загальній сумі 926039,89 грн, підписані відповідачем без зауважень, а саме підписані т.в.о. генерального директора відповідача Какалом О.Г. Відповідач у спорі посилається на те, що щодо т.в.о. генерального директора відповідача проводиться внутрішнє службове розслідування, а позивачем не надано первинних бухгалтерських документів щодо простою вагонів за підписом залізниці.

При цьому, суд зауважує, що позовна заява у цьому спорі була подана позивачем до суду ще в квітні 2023, а відзив, у якому відповідач посилався на проведення щодо т.в.о. генерального директора відповідача внутрішнього службового розслідування та на відсутність у відповідача бухгалтерських документів щодо простою вагонів за підписом залізниці, був поданий відповідачем до суду ще в червні 2023, тобто відповідач, якщо він відповідно до його правової позиції у спорі вважав, що факту простою 8 вагонів по ст. Чорноморська в жовтні 2022 не було і що т.в.о директора відповідача безпідставно підписав Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022 та акт звірки розрахунків, мав можливість та достатньо часу для того, щоб подати до суду докази, зокрема докази завершеного внутрішнього службового розслідування щодо т.в.о. директора відповідача, на яке посилається відповідач у спорі, докази від залізниці щодо наявності/відсутності факту простою вагонів тощо.

Однак ніяких доказів на підтвердження своєї правової позиції і на спростування факту простою 8 вагонів по ст. Чорноморська в жовтні 2022, на який посилається позивач у спорі і щодо якого позивач надав суду докази, відповідач суду не надав.

Як вказував при цьому Верховний Суд, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

За таких обставин, вказана правова позиція відповідача у спорі судом відхиляється, оскільки відповідач не спростував надані позивачем докази, які підтверджують факт простою 8 вагонів по ст. Чорноморська в жовтні 2022.

При цьому, суд зазначає, що крім Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022, підписанням якого відповідач погодився із фактом простою 8 вагонів по ст. Чорноморська в жовтні 2022 та виникненням у зв`язку з цим заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 748000,02 грн по оплаті простою, цей факт простою 8 вагонів по ст. Чорноморська підтверджується також наданими позивачем іншими доказами, а саме залізничними накладними.

Так, із залізничних накладних №332073325 та №33207291 від 14.10.2022 та відомостей вагонів до цих накладних вбачається, що для перевезення кукурудзи за маршрутом ст.Заворичі-ст.Чорноморська, що відповідає погодженому сторонами в додатковій угоді №5 від 10.10.2022 обсягу транспортно-експедиційних послуг, були залучені 8 вагонів, а саме вагони №95842126, №95561742, №95925335, №95784740, №98208747, №98208861, №95902318, №95784013, які прибули на станцію Чорноморська (станція призначення) 19.10.2022.

В той же час із наданих позивачем залізничних накладних №41995523 від 13.11.2022, №41913393 від 05.11.2022, №41913401 від 05.11.2022, №41995531 від 13.11.2022, №41913443 від 05.11.2022, №41913450 від 05.11.2022, №41913476 від 05.11.2022, №41913492 від 05.11.2022 вбачається відправлення вказаних порожніх вагонів із станції Чорноморська, а саме: вагона №95561742 13.11.2022, вагона №95784013 05.11.2022, вагона №95784740 05.11.2022, вагона №95842126 13.11.2022, вагона №95902318 05.11.2022, вагона №95925335 05.11.2022, вагона №98208747 05.11.2022, вагона №98208861 - 05.11.2022.

При цьому умовами пункту 4.3 додаткової угоди №5 від 10.10.2022 сторони домовились, що розрахунковий час навантаження/вивантаження вагонів становить 2 доби, а починаючи з третьої доби клієнт (відповідач) зобов`язався сплачувати експедитору (позивачу) плату за оренду вагона в розмірі 5500,00 грн за добу за кожен вагон до моменту прийняття вагону до перевезення/оформлення порожнього вагону.

Таким чином, час простою вагонів (понад погоджену позивачем та відповідачем норму розрахункового часу навантаження/вивантаження 2 доби до моменту прийняття вагону до перевезення/оформлення порожнього вагону) по станції Чорноморська склав: вагонів №95842126 та №95561742 по 23 доби кожен, вагонів №95925335, №95784740 №98208747, №98208861, №95902318, №95784013 по 15 діб кожен, всього 136 вагонодіб (23+23+15+15+15+15+15+15=136), що, виходячи із погодженого сторонами в додатковій угоді №5 від 05.11.2022 розміру плати за простій вагонів в сумі 5500,00 грн за кожну добу, відповідає сукупному розміру плати за простій в сумі 748000,02 грн (136х5500=748000,02), яка зафіксована в підписаному позивачем та відповідачем Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022.

Щодо доводів відповідача у спорі про те, що позивач не повідомляв відповідача про простій вагонів та не надав складеного за підписом залізниці комерційного акта про простій вагонів відповідно пункту 129 Статуту залізниць України, яким передбачено складання комерційного акта для підтвердження обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача або пасажирів під час залізничного перевезення, то суд додатково до викладеної вище оцінки також зауважує, що умовами пункту 4.3 додаткової угоди №5 від 10.10.2022 сторони домовились саме про додаткову плату від клієнта експедитору за понаднормативну оренду вагона в розмірі 5500,00 грн за добу, тобто факт простою вагонів в даному випадку стосується правовідносин експедитора (позивача) та клієнта (відповідача) щодо нарахування додаткової плати від клієнта експедитору у зв`язку із використанням вагонів понад погоджений ними нормативний час, а не у зв`язку із матеріальною відповідальністю залізниці за простій вагонів в ході залізничного перевезення. Тому ці доводи відповідача у спорі є хибними, оскільки Статут залізниць не регулює право експедитора на додаткову плату від клієнта у випадку понаднормативної оренди вагона, яка погоджена в укладеному між експедитором та клієнтом договорі. Крім того, відповідач в ході розгляду справи не обґрунтував та не довів того, що він не знав та не міг знати про виникнення понаднормативного простою вагонів після їх прибуття 19.10.2022 на станцію Чорноморська (станція призначення) для вивантаження кукурудзи, враховуючи, що при підписанні додаткової угоди №5 від 10.10.2022 відповідач погодився із розрахунковим часом навантаження/вивантаження вагонів в розмірі 2 доби та погодився сплачувати експедитору додаткову плату у випадку понаднормативної оренди вагонів, що вказує на те, що у межах договірних правовідносин позивача та відповідача саме на відповідачеві лежав обов`язок забезпечити вивантаження вагонів протягом погодженого сторонами розрахункового часу. При цьому суд також відмічає, що при підписанні Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000766 від 16.11.2022, в якому сторони зафіксували розмір плати відповідача позивачу за простій вагонів в загальній сумі 748000,02 грн (136х5500=748000,02), відповідач не посилався на те, що відповідачу не було відомо про понаднормативне використання (простій) вагонів, а сам цей акт підписаний відповідачем без зауважень.

Щодо доводів відповідача у спорі про те, що акт звірки розрахунків, який підписаний з боку позивача та відповідача та в якому зафіксована заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14.12.2022 в загальній сумі 926039,89 грн, був підписаний не головним бухгалтером, а т.в.о. генерального директора відповідача, щодо якого проводиться внутрішнє службове розслідування, а сам акт звірки не є первинним документом, то суд додатково до викладеної вище оцінки також зауважує, що відсутність на акті звірки розрахунків підпису головного бухгалтера відповідача не тягне за собою недопустимість такого акта звірки як доказу, при цьому цей акт звірки розрахунків підписаний т.в.о. керівника відповідача, повноваження якого на момент підписання не були скасовані, а виникнення заборгованості відповідача перед позивачем в загальній сумі 926039,89 грн підтверджується не тільки цим актом звірки станом на 14.11.2022, а й іншими наданими позивачем письмовими доказами, а саме складеними на виконання додаткових угод до договору актами виконаних робіт (наданих послуг) та залізничними накладними, які відповідач в ході розгляду справи не спростував.

Таким чином, оскільки строк оплати наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг за договором від 12.07.2022 №163 настав, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку про те, що основний борг відповідача в сумі 926039,89 грн (178039,87 + 748000,02=926039,89) за надані транспортно-експедиторські послуги за договором матеріалами справи підтверджений та підлягає стягненню з відповідача.

У зв`язку із задоволенням позову сплачений позивачем відповідно до платіжної інструкції від 13.04.2024 №469 судовий збір за подання позову відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача в сумі 13890,60 грн (926039,89 х 0,015=13890,60).

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецметтранс» до Державного підприємства «Чайка» про стягнення 926039,89 грн основного боргу задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударівка, вул. Гоголя, 62-А, код ЄДРПОУ 31245250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецметтранс» (18000, м. Черкаси, вул. Кривалівська, 7, код ЄДРПОУ 42100958) 926039 (дев`ятсот двадцять шість тисяч тридцять дев`ять) грн 89 коп. основного боргу та 13890 (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто) грн 60 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2023.

Суддя О.О. Третьякова