Рішення

від 02.10.2023 по справі 203/582/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 203/582/21

Провадження № 2/175/327/22

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2023 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області

у складі:головуючого судді Бойка О.М.

при секретарі Бабко-Мала В.В.,

представника позивача(у відео-конференції) адвоката Гапонець А.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 (у режимі відео-конференції) ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 (участь особисто) адвоката Єрмолова Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільнусправу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Тараненко Руслан Володимирович про стягнення суми авансу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Тараненко Руслан Володимирович про стягнення суми авансу.

В лютому 2021 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою про стягнення суми авансу.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.03.2021 року цивільна справа була надіслана за підсудністю до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовна заява ОСОБА_4 була розподілена до провадження судді Бойко О.М.

В позовних вимогах, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму авансу в розмірі 50000,00 доларів США, що складає 1828000,00 грн., штраф за невиконання умов попереднього договору у сумі 50000 доларів США, що складає 1828000,00 грн., та 3% річних, що становить 13257,53 доларів США, що складає 532971,06 грн., а всього 4188971,00 грн., з кожного по 1396324,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.08.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено попередній договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Тараненко Р.В. та зареєстровано в реєстрі за №1439.

Згідно попереднього договору сторони домовились укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1923 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , у строк до 01.12.2013 року.

Ціна вказаної земельної ділянки була визначена в сумі 651200,00 грн., що на момент підписання попереднього договору становила 80000,00 доларів США. Сторони погодили, що ціна може бути зменшена чи збільшена, проте завжди еквівалентна 80000,00 доларів США.

Під час підписання попереднього договору було зазначено, що позивач вже сплатив ОСОБА_5 аванс в розмірі 122100,00 грн, що є еквівалентом суми 15000 доларів США та нотаріально це засвідчено.

10.12.2013 року сторони внесли зміни в попередній договір, якими визначили, що строком виконання умов договору є період до 15.03.2014 року та ОСОБА_4 сплачує ОСОБА_6 аванс у розмірі 319720,00 грн., що на момент укладання змін до попереднього договору було еквівалентом 40000,00 доларів США.

Також, 18.10.2013 року ОСОБА_4 було додатково сплачено суму у розмірі 79930,00 грн., що еквівалентно 10000,00 доларів США.

Таким чином, станом на день укладання основного договору, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 була сплачена сума авансу у розмірі 399650,00 грн., що є еквівалентом 50000,00 доларів США.

Проте, 15.03.2023 року, між сторонами не було укладено основний договір купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки за даними позивача, ОСОБА_6 не з`явився до нотаріуса.

В травні 2014 року, ОСОБА_6 повідомив позивача, що його призвали до лав ЗСУ для участі в АТО, яке діяло на території Донецької та Луганської областей України. Не зважаючи на це, ОСОБА_6 запевнив, що домовленості діють і під час повернення додому вони укладуть нотаріальний договір купівлі-продажу земельної ділянки.

З початку 2019 року, ОСОБА_6 перестав контактувати із ОСОБА_4 та позивач почав вважати, що той навмисно уникає контакту із ним.

Звернувшись за юридичною допомогою, ОСОБА_4 була надана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якої дізнався, що 14.08.2019 року приватним нотаріусом Кравченко О.О., Дніпровського міського нотаріального округу, Дніпропетровської області було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 1221486200:09:002:0131, за адресою АДРЕСА_1 , за ТОВ «ІНГРАД НЕРУХОМІСТЬ».

Внаслідок цього, позивач вважає, що ОСОБА_6 навмисно ухилявся від виконання умов попереднього договору із ОСОБА_4 , оскільки вже відчужив зазначене майно, а тому сума сплаченого авансу у еквіваленті 50000,00 доларів США повинна бути повернена позивачеві. Станом на дату подання уточненої позовної заяви (на 12 січня 2023 року) 50000,00 доларів США, згідно курсу НБУ станом на 12.01.2023 року дорівнює 1828000,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до умов попереднього договору в разі якщо ОСОБА_6 порушить вимоги договору, то на користь ОСОБА_4 повинно бути поверненні кошти внесенні, як аванс, та додатково стягнено штраф у розмірі внесеного авансу, тобто 1828000,00 грн. у еквіваленті 50000,00 доларів США.

Крім того, в уточненій редакції позову від 10 березня 2023 року (т. 2 а.с. 130-136) позивач просить стягнути з відповідачів суму 3 % річних 13257,53 доларів США, що еквівалентно 532971 гривень.

Отже, всього позивач просить стягнути з відповідачів суму у розмірі 4188971 гривень, з кожного по 1396324 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що в серпні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом про стягнення з ОСОБА_6 авансу у сумі 202100,00 грн. авансу та 202100,00 грн. штрафу, а всього 404200,00 грн.

Заочним рішенням суду позовні вимоги були задоволенні, проте в січні 2021 року, при відкриті виконавчого провадження, було встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після нього була відкрита спадщина.

З матеріалів виконавчого провадження, позивачу стало відомо, що державним нотаріусом Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Янковою І.В. зареєстровано спадщину після ОСОБА_6 , яку отримали: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .

Тому, позивач вважає, що даний позов слід адресувати до спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , оскільки після смерті особи ОСОБА_6 вони повинні відшкодовувати борги за зобов`язаннями спадкодавця.

Позивачем на адреси спадкоємців надсилались поштою вимоги про добровільне виконання зобов`язань.

Проте, станом на момент подання останньої редакції позовної заяви, жодні зобов`язання за вимогою ОСОБА_4 спадкоємцями ОСОБА_6 не виконанні, тому позивач звернувся до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначив, що не визнає позовні вимоги та просить відмовити в їх задоволенні.

Обґрунтовує відзив тим, що борг ОСОБА_6 на який посилається позивач і який він намагається стягнути зі спадкодавців не доведений та не встановлений.

Звертає увагу, що основний договір купівлі продажу за умовами попереднього договору, повинен бути виконаним до 15.03.2014 року, а позивач вперше звернувся із позовом до ОСОБА_6 , на невиконання умов попереднього договору, у серпні 2020 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Вважає, що позовна заява порушує вимоги Цивільного законодавства про позовну давність, яка складає 3 роки за цією категорією справ.

З позиції відповідача ОСОБА_1 , оскільки строк подання позовної заяви до ОСОБА_6 сплинув 2017 році, вимога позивача щодо обов`язку спадкодавця з повернення суми авансу за попереднім договором на час його смерті був відсутнім, з огляду на наступне.

Земельна ділянка, із кадастровим номером 1221486200:09:002:0131, яка була визначена у попередньому договорі купівлі-продажу, була продана ОСОБА_9 у 2019 році юридичній особі, ТОВ «ІНГРАД НЕРУХОМІСТЬ».

Тобто з березня 2014 року по серпень 2020 року позивач не звертався із вимогами до ОСОБА_6 , щодо повернення сум авансу.

Додатково, відповідач ОСОБА_1 наголошує, що до матеріалів позовної заяви та в ході судового розгляду взагалі не були наданні фактичні докази, щодо існування боргу ОСОБА_6 перед ОСОБА_4 .

В попередньому договорі купівлі-продажу зазначалось, що факт сплати авансу та сум по договору повинні були бути нотаріально засвідченні у відповідності до умов договору. Доказів про нотаріальне засвідчення факту сплати авансу на сум по попередньому договору не надано.

Тому, відповідач ОСОБА_1 вважає, що посилання позивача на те, що ОСОБА_6 сплачував певні суми не мають доказового обґрунтування.

ОСОБА_1 звертає увагу суду, що, у відповідності до матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 першу вимогу про зобов`язання задовольнити вимоги кредитора подав до нотаріуса 28.04.2021 року, а ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом отримав 06.08.2020 року, тобто за рік до того, як позивач звернувся до нотаріуса із вимогою і відповідач в момент прийняття спадщини не знав про можливі борги спадкодавця.

ОСОБА_1 у відзиві також зазначає, що позивач ОСОБА_4 залучив його як спадкоємця ОСОБА_6 , у справі про стягнення суми авансу за попереднім договором, щодо земельної ділянки із кадастровим номером 1221486200:09:002:0131, яка за заповітом не була визначена ОСОБА_1 . Керуючись цим, відповідач не розуміє, чому він був залучений, як відповідач за зобов`язанням, відношення до якого він не має і спірного майна в спадок не утримував.

Щодо розрахунку заборгованості, відповідач зазначає, що суми розрахунку боргу не мають належного обґрунтування.

В попередньому договорі було зазначено, що ціна земельної ділянки із кадастровим номером 1221486200:09:002:0131 станом на момент укладання основного договору повинна бути еквівалентна 80000,00 доларів США. Проте, як вбачається із справи, основний договір не укладений, а тому не має обставин за якими визначається сума земельної ділянки станом на час подання останньої уточненої позовної заяви.

У відзиві на уточнену позовну заяву відповідач ОСОБА_3 зазначив, що заперечує проти позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовує це тим, що позивачем ОСОБА_4 взагалі не доведено, що саме з вини ОСОБА_6 не було укладено основний договір купівля продажу земельної ділянки із кадастровим номером 1221486200:09:002:0131, а також жодного доказу фактичної передачі коштів.

Зазначає, що в матеріалах справи (т.1 а.с. 12) є розписка ОСОБА_6 про отримання 10000,00 доларів США за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , проте ця розписка, не містить відомостей від кого отриманні кошти та не засвідчена нотаріально, як вимагають умови попереднього договору.

Відповідач ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_4 , який вважає себе кредитором по відношенню до спадкоємців ОСОБА_6 , в порушення вимог чинного законодавства продовжує нараховувати відсотки та штрафні санкції після смерті боржника ОСОБА_6 .

Зазначає, що нарахування штрафних санкцій можливі лише до смерті особи, а спадкоємці відповідають лише за борги спадкодавця станом на день смерті.

Також, звертає увагу суду, що ОСОБА_4 помиляється, що не знав про смерть ОСОБА_6 до січня 2021 року.

Проте, ще в червні 2020 року ОСОБА_4 звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_6 та ухвалою суду від 22 червня 2020 року, у відкриті провадження по справі №201/4667/20 було відмовлено, у зв`язку із смертю особи ОСОБА_6 .

В судовому засіданні пердставник позивача ОСОБА_10 підтримує уточнений позов та просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Левковська К.Ю., позовні вимоги заперечувала, просила відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Єрмолов Є.М., позовні вимоги заперечував, просив відмовити в їх задоволенні.

Суд, вислухавши учасників сторін, дослідивши наданні докази, встановив, що 08 серпня 2013 року позивач ОСОБА_4 (як майбутній покупець) уклав з ОСОБА_6 (з майбутнім продавцем) нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу, у якому сторони домовилися про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1923 га, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на умовах передбачених цим договором (т.1 а.с. 8-11).

Пунктом 4 попереднього договору передбачалось, що договір купівлі-продажу земельної ділянки буде укладено в строк до 01 грудня 2013 року.

У п. 7 попереднього договору сторони домовилися про те, що ОСОБА_4 сплачує ОСОБА_6 284 900,00 грн., що еквівалентно 35 000 доларів США, в рахунок майбутніх платежів, з яких 122 100,00 грн. (що еквівалентно 15 000 доларів США) передано до підписання договору, а решту 162 800,00 грн. (що еквівалентно 20 000 доларів США), ОСОБА_4 зобов`язується сплатити не пізніше 15 вересня 2013 року, що буде підтверджено заявою ОСОБА_6 , справжність підпису якого має бути підтверджена нотаріально.

Згідно умов попереднього договору і на виконання його умов, позивач передав відповідачеві аванс в розмірі 122 100 грн.

Позивачем надана до суду копія розписки про те, що 18 жовтня 2013 року ОСОБА_6 отримано суму, еквівалентну 10 000 доларів США у гривнях по курсу НБУ в рахунок оплати по договору (попередньому) по придбанню земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 12).

Таким чином, загальна сума авансу склала 202 100,00 грн.

10 грудня 2013 року між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір про внесення змін та доповнень № 1 до попереднього договору, яким внесені зміни до п.п. 4., 4.1, 7., 9. попереднього договору від 08 серпня 2013 року (викладені в іншій редакції), зокрема, сторони зобов`язалися у строк до 15 березня 2014 року укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки (т. 1 а.с. 13-14).

Згідно із п. 7. договір про внесення змін та доповнень № 1, до підписання цього договору, ОСОБА_4 сплачує ОСОБА_6 аванс (завдаток) в сумі 319 720,00 грн. (що за курсом НБУ еквівалентно 40 000 доларів США) в рахунок майбутніх платежів.

Проте, 15 березня 2014 року сторони основний договір купівлі-продажу земельної ділянки не уклали, оскільки відповідач не з`явився до нотаріуса та перестав виходити на зв`язок.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивач дізнався, що 14 серпня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського МНО Кравченком О.О. зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 1221486200:09:002:0131, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Інград нерухомість» (т.1 а.с 18).

В період часу з 2014 року по 2019 рік позивач зазначає, що постійно намагався домовитись із ОСОБА_6 про укладання основного договору, проте не дав до суду доказів цих стверджень.

Суду не були наданні докази, щодо передачі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошових коштів як аванс перед укладанням основного договору купівлі-продажу земельної ділянки.

У відповідності до п.7 попереднього договору сторона продавця повинна засвідчити нотаріально отримання коштів від покупця. В п.7 попереднього договору із змінами, ця умова була не зазначений, проте в п.9 попереднього договору в першій редакції та в редакції зі змінами містить обов`язок сторони продавця підтвердити документально сплату відповідних обов`язкових платежів.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підтверджень, щодо передачі ОСОБА_4 . ОСОБА_6 в матеріалах справи відсутнє. Доказів, що ОСОБА_4 протягом 5 років, а саме з 2014 року по 2019 рік намагався укласти основний договір із ОСОБА_6 до суду не надано.

Також, судом встановлено, що 22 червня 2020 року Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у відкриті провадження по справі №201/4667/20, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Тараненко Руслан Володимирович, про стягнення авансу, було відмовлено, у зв`язку із смертю особи ОСОБА_6 .

Тобто, позивач ОСОБА_4 вже 22 червня 2020 року знав про смерть ОСОБА_6 , проте вирішив ввести суд в оману та подав такий самий повторний позов до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та отримав заочне рішення від 03 грудня 2020 року по справі №201/7729/20 із задоволеними вимогами, яке було скасоване постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року.

Перша вимога щодо добровільного виконання зобов`язань позивачем ОСОБА_4 була надіслана 01.02.2021 року та 11.02.2021 року на адресу спадкоємця ОСОБА_1 .

До спадкоємця ОСОБА_3 вимога ОСОБА_11 була подана 09.01.2023 року.

У відповідності до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановленічастинами другоюітретьою цієїстатті, позбавляється права вимоги.

Тобто, як встановлено судом, ОСОБА_4 дізнався про смерть ОСОБА_6 ще ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2020 року у справі у відкриті провадження по справі №201/4667/20, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Тараненко Руслан Володимирович, про стягнення авансу, було відмовлено, у зв`язку із смертю особи ОСОБА_6 .

Строк для подання вимоги кредитора спадкодавця до спадкоємців складає 6 місяців, у відповідності до ст. 1281 ЦК України, тобто цей строк сплинув 22 грудня 2020 року. Позивач мав можливість подати відповідну вимогу до нотаріальної контори, яка при отриманні звернень від спадкоємців про прийняття спадщини могла проінформувати спадкоємців про наявні боргові зобов`язання перед ОСОБА_4

ОСОБА_4 зазначає, що відповідачі знали про борг, проте, ці ствердження не підтвердженні, а є лише припущеннями позивача, які не можуть бути враховані судом.

У постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі

№ 6-33цс15, зроблено висновок, що «згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), вказано що «сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань».

Суд, встановивши вказані обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Таким чином, суд вважає, що витрати понесені позивачем по сплаті судового збору при подачі позову залишається за його рахунок.

Тому, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 15, 16, 1281 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Тараненко Руслан Володимирович про стягнення суми авансу відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бойко О.М.