Постанова

від 25.10.2023 по справі 738/1961/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 738/1961/15

провадження № 61-11306св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

треті особи: приватне підприємство «ТВІН»; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Онищенко О. І., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт» (далі - ПАТ Банк «Контракт») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО) на здійснення тимчасової адміністрації цього товариства звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, витребування майна та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позов обґрунтований тим, що 01 жовтня 2015 року ПАТ Банк «Контракт» здійснило відчуження прав грошової вимоги до Приватного підприємства «ТВІН» (далі - ПП «ТВІН») за договором № 25/2013 про відкриття кредитної лінії від 29 березня 2013 року, іпотечним договором від 29 березня 2013 року № 25/2013-01, договором поруки від 25 червня 2014 року № 25/2013-04, договором поруки від 25 червня 2014 року № 25/2013-05, договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 .

З метою перевірки договору відступлення прав вимоги на предмет наявності підстав для нікчемності 09 листопада 2015 року операційний департамент ПАТ Банк «Контракт» провів розрахунок заборгованості позичальника станом на 01 жовтня 2015 року, який становив 5 618 856,69 грн, а відчуження прав вимоги за кредитним договором відбулося за 4 313 215,02 грн, що на 23,3 % менше за вартість, розраховану станом на 01 жовтня 2015 року.

З урахуванням вказаних порушень уповноважена особа ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк «Контракт» Шкурко В. М. видав наказ від 11 листопада 2015 року № 86 про визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за номером 812, нікчемним. Банк надіслав на адресу відповідача повідомлення № 41/07-4808 про визнання договору відступлення прав вимоги нікчемним з вимогою про повернення отриманих майнових прав. Однак вказану вимогу відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Враховуючи викладене, позивач просив:

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та зобов`язати ОСОБА_1 повернути майнові права грошової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги й зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 812, на користь ПАТ «Банк «Контракт» шляхом передання оригіналів документів, що підтверджують майнові права грошової вимоги;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 (витяг від 01 жовтня 2015 року № 44944061, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М.);

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 (витяг від 01 жовтня 2015 року № 44944026, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М.).

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2016 року приватне підприємство «ТВІН» (далі - ПП «ТВІН») залучено до участі у справі як третю особу.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що уповноважена особа ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк «Контракт» Шкурко В. М. видав наказ від 11 листопада 2015 року № 86 про визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року нікчемним на підставі пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки ПАТ Банк «Контракт» здійснив відчуження майнових прав грошової вимоги за ціною, нижчою від звичайної (тобто оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості майна банку). Однак вказаний наказ уповноваженої особи ФГВФО визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у справі № 826/26098/15 і позивач не надав належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

В березні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» (далі - ТОВ «ЕйПіЕс Україна»), яке є правонаступником ПАТ Банк «Контракт», подало апеляційну скаргу на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року.

В травні 2019 року ТОВ «ЕйПіЕс Україна» подало заяву, в якій просило не приймати до розгляду у зв`язку з відкликанням апеляційну скаргу в частині оскарження рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року щодо вирішення позовної вимоги про витребування майна.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2019 року заяву ТОВ «ЕйПіЕс Україна» про часткове відкликання апеляційної скарги задоволено. Апеляційну скаргу ТОВ «ЕйПіЕс Україна» в частині оскарження рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування майна повернуто заявнику. В іншій частині відкрито апеляційне провадження у справі.

Справа розглядалася апеляційним судом неодноразово.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «ЕйПіЕс Україна» відхилено, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі № 826/26098/15 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року, яким визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Банк «Контракт» Шкурка В. М. від 10 листопада 2015 року № 86 про нікчемність договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за номером 812, закрито провадження у адміністративній справі. Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а при виявленні нікчемних правочинів ФГВФО, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою ФГВФО. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою ФГВФО - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов`язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача. Встановивши, що договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Банк «Контракт», є чинним, та те, що наказ № 86 від 10 листопада 2015 року про нікчемність договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року є внутрішнім документом банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року не оскаржувалося, а тому апеляційним судом не переглядалося.

Постановою Верховного Суду від 30 червня 2021 року (касаційне провадження № 61-12711св19) касаційну скаргу ТОВ «ЕйПіЕс Україна» задоволено частково. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що предметом позову є застосування наслідків нікчемного правочину, виявленого уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк «Контракт» відповідно до підпункту 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Суди попередніх інстанцій, розглянувши питання обрання позивачем ефективного способу захисту порушених прав, не врахували того, що вимога неплатоспроможного банку про застосування наслідків нікчемності правочину, виявленого відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Разом з тим, суд першої інстанції не забезпечив позивачу доступ до суду, не звернув уваги на ефективність та законність обраного ним способу захисту порушенного права та дійшов передчасного висновку про відмову в позові. Суд апеляційної інстанції ці недоліки не усунув, неправильно застосував норми матеріального права та не з`ясував фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору про застосування наслідків нікчемності правочину.

ТОВ «ЕйПіЕс Україна» змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» (далі - ТОВ «Стар Інвестмент Ван»), що підтверджено рішенням учасника цього товариства від 30 травня 2019 року № 5.

За клопотанням ТОВ «Стар Інвестмент Ван» протокольною ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року ФГВФОзалучено до участі у справі як третю особу.

Останньою постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Стар Інвестмент Ван» задоволено частково. Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову й відмовлено у задоволенні позову з мотивів наведених в цій постанові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного договору шляхом передання оригіналів документів не оскаржується. Апеляційний суд не встановив підстав для застосування з власної ініціативи наслідків нікчемного правочину за недостатністю для цього доказів. Відповідно до пунктів 1, 9 частини першої статті 2, частини третьої статті 10, статті 11, пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абзацу першого пункту 18, пунктів 40, 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, питання, пов`язані з внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщеного на території України, та обтяжень таких прав (в тому числі й відомостей про їх припинення у будь-який спосіб, зокрема й за судовими рішеннями) є компетенцією державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно. Крім того, згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 . Враховуючи викладене висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позову в оскаржуваній частині є правильним, однак мотиви, з яких суд дійшов цього висновку, є помилковими. Тому оскаржуване рішення підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову і залишенню без змін в іншій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14 листопада 2022 року ТОВ «Стар Інвестмент Ван» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, а 22 грудня 2022 року - уточнену касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ «Стар Інвестмент Ван» права грошової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 812, шляхом передання оригіналів документів, що підтверджують ці права грошової вимоги, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, а також - не дослідив зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Менського районного суду Чернігівської області.

23 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про нікчемність договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ Банк «Контракт», однак помилково не застосував наслідків недійсності нікчемного правочину та залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

В подібних правовідносинах постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 було задоволено позовні вимоги про застосування наслідків недійсності договору шляхом витребування оригіналів документів.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У січні 2023 року ФГВФО подав відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав її та просив задовольнити, посилаючись на те, щодоговір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Банк «Контракт» є нікчемним з моменту укладення в силу закону, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар Є. В. також подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Крім того, вимоги касаційної скарги ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про скасування постанови Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ «Стар Інвестмент Ван» права грошової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 812, шляхом передання оригіналів документів, що підтверджують ці права грошової вимоги, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, не можуть бути задоволені, оскільки ТОВ «Стар Інвестмент Ван» не оскаржувало в апеляційному порядку рішення місцевого в частині вирішення вказаних позовних вимог та рішення суду першої інстанції в цій частині вимог не переглядалося судом апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 березня 2013 року між ПП «ТВІН» та ПАТ Банк «Контракт» укладено договір № 25/2013 про відкриття кредитної лінії, в пункті 2.2 якого зазначено, що ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 3 000 000 грн, а згідно з пунктом 2.3 - процентна ставка становить 24 % річних.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 додаткової угоди від 25 червня 2014 року № 1 до договору від 29 березня 2013 року № 25/2013 ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 4 000 000 грн. Процентну ставка за кредитними коштами в розмірі 3 000 000 грн визначено 24 % річних, а за кредитними коштами в розмірі 1 000 000 грн - 27 % річних.

29 березня 2013 року між ТОВ «ТД «ТВІН» та ПАТ Банк «Контракт» було укладено іпотечний договір № 25/2013-01 з майновим поручителем, в пункті 1.1 статті 1 якого вказано, що цей договір частково забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору № 25/2013 від 29 березня 2013 року. Предметом іпотеки за договором є нерухоме майно - нежитлові будівлі загальної площею 1 311,30 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

25 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ Банк «Контракт» укладено договір поруки № 25/2013-04, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язується солідарно у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання ПП «ТВІН» своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій та комісій у розмірі та у випадках, передбачених договором від 29 березня 2013 року № 25/2013.

25 червня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ Банк «Контракт» укладено договір поруки № 25/2013-05, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов`язується солідарно у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання ПП «ТВІН» своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій та комісій у розмірі та у випадках, передбачених договором від 29 березня 2013 року № 25/2013.

Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди від 25 червня 2014 року № 1 до договору від 29 березня 2013 року № 25/2013 ПП «ТВІН» зобов`язується повернути суму кредиту до 27 березня 2015 року.

01 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 (новий кредитор) та ПАТ Банк «Контракт» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні, за яким ПАТ Банк «Контракт» відступив ОСОБА_1 право вимоги, що випливають з договору № 25/2013 про відкриття кредитної лінії від 29 березня 2013 року, іпотечного договору № 25/2013-01 від 29 березня 2013 року, договору поруки № 25/2013-04 від 25 червня 2014 року та договору поруки № 25/2013-05 від 25 червня 2014 року.

Згідно з пунктом 1.3.1 договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні ОСОБА_1 отримала право вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі 4 313 215,02 грн, а саме: 3 588 879,72 грн - заборгованість за кредитом; 240 332,79 грн - проценти; 484 002,51 грн - штрафні санкції.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору про відступлення права вимоги та зміни сторони ПАТ Банк «Контракт» та ОСОБА_1 домовилися, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором, іпотечним договором та договорами поруки становить 4 313 215,02 грн. ОСОБА_1 повинна виконати своє зобов`язання щодо сплати вартості відступленого права з договору № 25/2013 про відкриття кредитної лінії від 29 березня 2013 року, шляхом перерахування суми, зазначеної в пункті 2.1 цього договору у гривні на рахунок банку.

01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 сплатила 4 313 215,02 грн.

За витягами № 44944026, № 44944061 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено записи про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 від 01 жовтня 2015 року.

11 листопада 2015 року ПАТ Банк «Контракт» направив ОСОБА_1 повідомлення про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2015 року у зв`язку з тим, що наказом № 86 від 10 листопада 2015 року за підписом уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк «Контракт» Шкурка В. М. договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року визнано нікчемним на підставі підпункту 3 частини третьої статті 38 Закону.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року (адміністративна справа № 826/26098/15) скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року, яким визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Банк «Контракт» Шкурка В. М. від 10 листопада 2015 року № 86 про нікчемність договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за номером 812, закрито провадження в адміністративній справі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «Стар Інвестмент Ван» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки постанова Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ «Стар Інвестмент Ван» права грошової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 812, шляхом передання оригіналів документів, що підтверджують ці права грошової вимоги, тому суд касаційної інстанції переглядає судове рішення лише в оскаржуваній частині.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Таким способом може бути, зокрема визнання правочину недійсним (частина друга статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частин першої, другої, десятої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.

Договір про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2015 року визнано нікчемним наказом від 10 листопада 2015 року № 86 за підписом уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк «Контракт» Шкурка В. М. на підставі підпункту 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу чи рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 ЦК України та частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього Закону перевірка правочинів банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін відповідно до вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, таке рішення не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття такого рішення. Таким чином, права позивачів у цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку (наказу, розпорядження, повідомлення тощо), сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами цього банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа такого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду вимоги щодо його скасування, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними договорів неплатоспроможного банку не можуть бути розглянуті в судовому порядку.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 761/13371/18, провадження № 14-256цс19, від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 813/1061/16, від 14 та 21 листопада 2018 року у справах №127/25132/17 та № 804/2111/16, від 06 лютого 2019 року, у справі № 804/1055/16, від 02 квітня 2019 року, у справі № 816/4666/15.

Оскарження наказу про нікчемність правочину є неналежним способом захисту порушених прав, проте неможливість оскарження такого наказу в суді не підтверджує автоматично дійсність правочину.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати нікчемність цих правочинів.

Наказ, виданий за результатами такої перевірки, не є підставою для застосування наслідків нікчемності правочину. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку. Цей наказ спрямований на збереження активів і документації банку та діє у межах цієї юридичної особи.

Сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активів, банк має право звернутися до суду з вимогою про застосування наслідків нікчемності правочинів.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 761/13371/18, провадження № 14-256цс19, від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16.

У справі, що переглядається, в позовній заяві позивач просив:

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та зобов`язати ОСОБА_1 повернути майнові права грошової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги й зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 812, на користь ПАТ «Банк «Контракт» шляхом передання оригіналів документів, що підтверджують майнові права грошової вимоги;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 (витяг від 01 жовтня 2015 року № 44944061, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М.);

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 (витяг від 01 жовтня 2015 року № 44944026, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М.).

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого суду в березні 2019 року ТОВ «ЕйПіЕс Україна», яке є правонаступником ПАТ Банк «Контракт», оскаржило його в апеляційному порядку.

В травні 2019 року ТОВ «ЕйПіЕс Україна» подало заяву, в якій просило не приймати до розгляду у зв`язку з відкликанням апеляційну скаргу в частині оскарження рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року щодо вирішення позовної вимоги про витребування майна. При цьому ТОВ «ЕйПіЕс Україна» зазначило, що після відкликання апеляційна скарга буде вважатися поданою за двома вимогами немайнового характеру - про поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майнозаписів про державну реєстрацію іпотеки.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2019 року заяву ТОВ «ЕйПіЕс Україна» про часткове відкликання апеляційної скарги задоволено. Апеляційну скаргу ТОВ «ЕйПіЕс Україна» в частині оскарження рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування майна повернуто заявнику. В іншій частині відкрито апеляційне провадження у справі.

Отже, рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року переглядалося апеляційним судом лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 (витяги від 01 жовтня 2015 року № 44944061, № 44944026, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М.).

В касаційній скарзі ТОВ «Стар Інвестмент Ван» просило скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ «Стар Інвестмент Ван» права грошової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 812, шляхом передання оригіналів документів, що підтверджують ці права грошової вимоги, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначив неврахування апеляційним судом правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, якою було задоволено позовні вимоги про застосування наслідків недійсності договору шляхом витребування оригіналів документів.

Однак у справі, яка переглядається, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного договору шляхом передання оригіналів документів не оскаржувалося в апеляційному порядку та, відповідно, не переглядалося апеляційним судом в зазначеній частині. Тому, з огляду на межі доводів та вимог апеляційної скарги, правові висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, не підлягали врахуванню судом апеляційної інстанції.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року в касаційному порядку не оскаржується і касаційна скарга ТОВ «Стар Інвестмент Ван» не містить посилань на інші підстави касаційного оскарження судового рішення згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, як і посилання на докази на їх підтвердження.

Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, в яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Відповідно, подібність лише предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог не є достатньою підставою для застосування висновку Верховного Суду, викладеного у іншій судовій справі, оскільки необхідною умовою застосування правового висновку є тотожність предмета правового регулювання, що у справі, яка переглядається, та у наведених заявником правових висновках Верховного Суду відрізняється з огляду на різну правову природу спірних правовідносин.

З урахуванням того, що Верховний Суд встановив необґрунтованість заявленої в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, доводи касаційної скарги про недослідження апеляційним судом наявних в матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович