Постанова

від 25.10.2023 по справі 372/2962/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 372/2962/21

провадження № 61-9429св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна, Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 (відповідачка за зустрічним позовом),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стельникович Сергій Анатолійович, на рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Висоцької Г. В. від 29 вересня 2022 року, додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Висоцької Г. В. від 11 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. С. від 31 травня 2023 року.

Зміст позовної заяви, зустрічної позовної заяви та їх обґрунтування

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М. В., Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , про визнання права власності на нежитлове приміщення та земельну ділянку.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 29 січня 2015 року між нею та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки. На момент укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості приватним нотаріусом здійснена перевірка продавця в Єдиному реєстрі боржників, а також проведено перевірку нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Будь-які обтяження чи обмеження, які б унеможливлювали відчуження ОСОБА_3 вищевказаного нерухомого майна, були відсутні.

3. Вказувала, що 27 лютого 2015 року між нею, як іпотекодавцем, та ОСОБА_4 , як іпотекодержателем було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого були нежитлове приміщення загальною площею 39,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка загальною площею 0,004979 га, кадастровий номер 3223110100:01:099:0164, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для комерційного використання.

4. 27 липня 2021 року вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про заборону вчинення реєстраційних дій відносно нерухомого майна, яке належить їй на праві власності, та приватним нотаріусом зареєстровано два обтяження (заборона) на нежитлове приміщення та земельну ділянку кадастровий номер 3223110100:01:099:0164.

5. Посилалася на те, що ОСОБА_2 намагалася припинити її право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна на підставі рішення Київського апеляційного суду від 18 січня 2016 року у справі

№ 22-ц/7806957/15.

6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 39,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 29 січня 2015 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Обухівського міського нотаріального округу Мельник М. В., реєстраційний № 243, орієнтовною вартістю 650 000,00 грн; визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 0,004979 га, кадастровий номер 3223110100:01:099:0164, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для комерційного використання, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 29 січня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського міського нотаріального округу Мельник М. В., реєстраційний номер договору 245, орієнтовною вартістю 150 000,00 грн.

7. У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М. В., про витребування майна та визнання договору іпотеки недійсним.

8. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що рішенням Апеляційного суду Київської області 18 січня 2016 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року, витребувано на її користь з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 , орендарів - ТОВ «Аптекарь»,

ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі відділення Київської регіональної дирекції ПАТ «Креді Агріколь Банк» м. Обухів, ФОП ОСОБА_6 , зокрема магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 39,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0,004979 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням земельної ділянки: для комерційного використання, кадастровий номер: 3223110100:01:099:0164. Підставою для витребування на її користь зазначеного майна слугувало те, що воно вибуло з володіння без її волі та згоди.

9. ОСОБА_2 посилалася на те, що заволодіння ОСОБА_1 зазначеним нерухомим майном та передача його в подальшу іпотеку є незаконними. Витребування магазину та земельної ділянки у останнього набувача

ОСОБА_1 буде ефективним способом захисту її порушених прав.

10. Договір іпотеки щодо спірного нежитлового приміщення та земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений 28 вересня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. і зареєстрований в реєстрі за № 3839, на думку позивачки за зустрічним позовом, не відповідає вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку», а тому підлягає визнанню недійсним.

11. Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд: витребувати у ОСОБА_1 на її користь об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 20347332231: нежитлове приміщення, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літ. А, загальною площею 79,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2034453223: земельну ділянку, на якій розміщене нежитлове приміщення, кадастровий номер 3223110100:01:099:0164, загальною площею 0,004979 кв. м; визнати недійсним договір іпотеки від 28 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. і зареєстрований в реєстрі за № 3839, скасувати рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. про державну реєстрацію обтяження прав № 60630112, № 60630582 від 28 вересня 2021 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

12. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

13. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 20347332231: нежитлове приміщення, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літ. А, загальною площею 79,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2034453223: земельну ділянку, на якій розміщене нежитлове приміщення, кадастровий номер 3223110100:01:099:0164, загальною площею 0,004979 кв. м.

14. Визнано недійсним договір іпотеки від 28 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3839. Скасовано рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 60630112 і № 60630582

від 28 року 2021 року.

15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спірне нерухоме майно вибуло з власності ОСОБА_2 без її волі, реєстрація права власності позивачки на нього та подальша передача такого майна в іпотеку є незаконною. Обраний ОСОБА_2 спосіб захисту її порушених прав та інтересів шляхом витребування магазину і земельної ділянки у останнього їх набувача ОСОБА_1 , відповідає способам захисту, визначеним пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України, та сприяє ефективному відновленню її порушеного права та інтересу. Крім того, суд вважав, що позовна давність позивачкою за зустрічним позовом пропущена з поважних причин, а тому право підлягає захисту.

16. Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що його вимоги є взаємовиключними з вимогами за зустрічним позовом, які підлягають задоволенню.

17. Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: понесений судовий збір у розмірі 4 049,00 грн за подання зустрічної позовної заяви; судовий збір у розмірі 242,00 грн за подання заяви про забезпечення зустрічного позову та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 24 000,00 грн. Стягнуто з

ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: понесений судовий збір у розмірі 4 049,00 грн за подання зустрічної позовної заяви; судовий збір у розмірі 242,00 грн за подання заяви про забезпечення зустрічного позову та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 24 000,00 грн.

18. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлений ОСОБА_2 до відшкодування розмір судових витрат є обґрунтованим. Зокрема, понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується належними та допустимими доказами, а їх розмір не перевищує заявлений при подачі зустрічної позовної заяви орієнтовний розмір витрат, які сторона понесла та планує понести у зв`язку із розглядом цієї справи. Витрати зі сплати судового збору розподілені між сторонами згідно з приписами статті 141 ЦПК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

19. Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 .

20. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року залишено без змін.

21. Додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області

від 11 жовтня 2022 року скасовано з ухваленням нового судового рішення.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: понесений судовий збір у розмірі 4 049,00 грн за подання зустрічної позовної заяви; судовий збір у розмірі 242,00 грн за подання заяви про забезпечення зустрічного позову та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 24 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: понесений судовий збір у розмірі 4 049,00 грн за подання зустрічної позовної заяви; судовий збір у розмірі 242,00 грн за подання заяви про забезпечення зустрічного позову та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 24 000,00 грн.

22. Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції виходив із відсутності порушень оскарженим рішенням його прав та інтересів, як особи, яка не приймала участі у розгляді справи.

23. В частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо їх обґрунтованості, зазначивши, що витребування майна у ОСОБА_1 є законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, не порушує гарантій, визначених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Первісний позов ОСОБА_1 про визнання права власності на спірне нерухоме майно не підлягає задоволенню у зв`язку з обранням позивачкою неефективного способу захисту, спрямованого на уникнення застосування положень статей 387-388 ЦК України.

24. Водночас, скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції вважав передчасним розгляд справи у судовому засіданні 11 жовтня 2022 року за відсутності учасників та їх представників, які мали об`єктивні перешкоди для явки у судове засідання через оголошення сигналу «повітряна тривога». Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, апеляційний суд вважав такий розмір доведеним та обґрунтованим. Підстав для зменшення розміру заявлених судових витрат не встановлено.

Узагальнені доводи касаційної скарги

25. 26 червня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Стельникович С. А., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року, додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

26. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 травня 2016 року

у справі № 6-1327цс15, від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17,

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 рокуу справі № 653/1096/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від

07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 02 листопада 2021 рокуу справі № 925/1351/19, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17, від 05 червня 2018 року у справі №904/8308/17, від 29 жовтня 2018 рокуу справі № 612/553/15-ц, від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18,

від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 2033/5916/12, від 18 листопада 2020 року у справі № 694/1726/18,

від 08 квітня 2021 року у справі № 161/20630/18, від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21, від 19 грудня 2022 року у справі № 372/1927/17, та у додатковій постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі

№922/2821/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. На обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що спірне майно було придбано подружжям ОСОБА_8 у період перебування їх у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_7 не був залучений до участі у справі, а належна частка ОСОБА_2 у спірному майні не виділена в натурі.

28. Вважає, що судами попередніх інстанцій протиправно не було застосовано до вимог ОСОБА_2 наслідки спливу позовної давності з посиланням на встановлені судами при розгляді справи № 372/4917/13-ц обставини переходу права власності на спірне майно до третіх осіб.

29. Зосереджує увагу на порушенні критерію пропорційності втручання у її право власності, з огляду на те, що вона є добросовісним набувачем спірного майна та при набутті права власності на нього покладалася на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які не містили даних щодо наявності будь-яких обтяжень щодо такого майна.

30. Посилається на здійснення нею невід`ємних поліпшень спірного нерухомого майна, зокрема приміщення магазину, внаслідок яких його площа збільшилася з 39,8 кв. м до 79,3 кв. м.

31. В частині оскарження додаткового рішення, яким стягнуто з неї на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, зазначає про відсутність належних доказів на обґрунтування їх розміру та реального понесення позивачкою за зустрічним позовом. Крім того, вважає, що було порушено процедуру подання заяви про відшкодування судових витрат та не направлено іншим учасникам справи документи, які підтверджують їх понесення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

32. Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

33. Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 501/3560/19, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стельникович С. А., про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року до закінчення касаційного провадження.

34. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2023 року клопотання ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Терновий Р. Б., про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу задоволено, продовжено

до 18 вересня 2023 рокустрок на подання відзиву ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стельникович С. А., на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня

2022 року, додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду

від 31 травня 2023 року.

35. 06 вересня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

36. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

37. 18 вересня 2023 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат

Войнаровський О. В., через засоби поштового зв`язку, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . Однак, до відзиву на касаційну скаргу додано докази направлення його копії лише ОСОБА_1 . Доказів направлення копії відзиву усім учасникам справи, як це передбачено частиною четвертою статті 395 ЦПК України, не надано.

38. Ураховуючи те, що відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Войнаровський О. В., подано без дотримання вимог статті 395 ЦПК України, колегія суддів залишає його без розгляду та вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

39. 07 жовтня 2002 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в реєстрі за № 5364 та договору купівлі-продажу земельної ділянки в реєстрі за № 5360 придбала у ОСОБА_9 магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 (у подальшому під літерою «А») площею 39,8 кв. м та земельну ділянку площею 49,79 кв. м для комерційного використання, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на території КП «Ринок ранковий».

40. 28 серпня 2003 року Обухівською міською радою, на підставі договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2002 року в реєстрі за № 5360, ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,004979 га (49,79 кв. м) серії КВ № 020918. Надалі, 14 вересня 2011 року земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223110100:01:099:0164.

41. 27 жовтня 2011 року між ПАТ «Платинум Банк» (кредитодавець) та

ТОВ «Фірма «Лезіс» (позичальник) були укладені кредитні договори №GCREF.2011101093, №REF.2011101094, №BDL.2011101095, за умовами яких банк відкрив позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію зі встановленням кредитного ліміту в розмірі 3 100 000,00 грн, строком повернення до 26 жовтня 2016 року, а також надав позичальнику кредит у розмірі 2 305 000,00 грн строком на 60 місяців зі сплатою 19,4 % за користування кредитом та кредит у розмірі 795 000,00 грн, строком на 60 місяців зі сплатою 20,2 % за користування кредитом.

42. 27 жовтня 2011 року між ПАТ «Платинум Банк», як кредитором/ іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем/майновим поручителем, з метою забезпечення належного виконання ТОВ «Фірма «Лезіс» зобов`язань за кредитними договорами було укладено договір іпотеки, за умовами якого вона передала в іпотеку банку, крім іншого майна, зазначені вище магазин та земельну ділянку.

43. 04 квітня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О. О. вчинено виконавчий напис №354 про звернення стягнення, крім іншого майна, на магазин та земельну ділянку, в рахунок стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі

3 192 725,80 грн.

44. 17 квітня 2012 року виконавчий напис № 354 пред`явлено до виконання, у зв`язку із чим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Київській області Токарем Д. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

45. 30 січня 2013 року за результатами проведених прилюдних торгів в межах ВП НОМЕР_1 було реалізовано, крім іншого майна, магазин та земельну ділянку, належні на праві власності ОСОБА_2 . Переможцем торгів стала ОСОБА_3 .

46. 06 лютого 2013 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р. ОСОБА_3 були видані свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

47. 12 березня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Козловим Ю. В. на підставі заяви ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були проведені реєстраційні дії щодо магазину та земельної ділянки, а саме: зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на магазин (відкрито розділ та сформовано реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 20347332231) та на земельну ділянку (відкрито розділ та сформовано реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 20344532231).

48. 29 липня 2013 року ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу (в реєстрі за № № 866, 867) відчужила на користь ОСОБА_5 (магазин та земельну ділянку).

49. У жовтні 2013 році ОСОБА_2 звернулася із позовом до відділу ПВР УДВС ГУЮ у Київській області, ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ТОВ «Аптекар», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ФОП ОСОБА_6 , треті особи: ПАТ «Платинум Банк», ТОВ «Фірма Лезіс», приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько А. П., про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, протоколів, свідоцтв, актів, договорів та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння (справа № 372/4917/13-ц).

50. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

51. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2015 року у вказаній справі (провадження 22-ц/780/6957/15) з метою забезпечення позову на магазин та земельну ділянку було накладено відповідні арешти.

52. Справа по суті переглядалась в апеляційному та касаційному порядку неодноразово.

53. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року, рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , зокрема: визнано недійсними результати прилюдних торгів, які відбулися 30 січня 2013 року з продажу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під літерою «А», загальною площею 39,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, площею 0,004979, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням земельної ділянки: для комерційного використання, кадастровий номер: 3223110100:01:099:0164, що належали на праві власності ОСОБА_2 ; визнано недійсним протокол №2-284/12/ПР-І проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна боржника ОСОБА_2 від 30 січня 2013 року, затверджений заступником директора ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» Кривенко O. A. 30 січня 2013 року; визнано недійсним

акт НОМЕР_1-1/2 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 05 лютого 2013 року, затверджений начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби ГУ юстиції у Київській області Штепою С. О. 05 лютого 2013 року; визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 06 лютого

2013 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р. щодо магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під літерою «А», загальною площею 39,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, площею 0,004979 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223110100:01:099:0164; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,004979 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223110100:01:099:0164, виданий ОСОБА_3 ; витребувано на користь ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 , орендарів - ТОВ «Аптекарь», ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі відділення Київської регіональної дирекції ПАТ «Креді Агріколь Банк» м. Обухів, ФОП ОСОБА_6 , зокрема, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 39,8 кв. м, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0,004979 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням земельної ділянки: для комерційного використання, кадастровий номер: 3223110100:01:099:0164.».

54. Задовольняючи позовні вимоги в частині витребування майна у згаданій справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_2 без її волі та згоди, на підставі виконавчого напису нотаріуса № 354 від 04 квітня 2012 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О. О. Встановлено, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2015 року у справі № 372/4940/14-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

від 15 липня 2015 року, було задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ «Платинум Банк», треті особи приватний нотаріус Сергеєв О. О., ТОВ «Фірма «Лезіс», управління державної виконавчої служби, ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, з підстав порушення статті 88 Закону України «Про нотаріат», статті 35 Закону України «Про іпотеку», інших норм чинного законодавства.

55. 08 листопада 2019 року Обухівським районним судом Київської області на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року у справі № 372/4917/13-ц ОСОБА_2 було видано чотири виконавчі листи.

56. Ухвалами Обухівського районного суду Київської області від 30 січня 2020 року у справі № 372/4917/13-ц (провадження № 6-11/20, провадження

№6-8/20, провадження №6-10/20, провадження №6-9/20) визнано поважними причини пропуску строку для пред`явлення вказаних виконавчих документів до виконання і поновлено строк на їх пред`явлення до виконання.

57. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 вересня 2020 року, залишеної без змін постановою Київського апеляційного суду

від 19 січня 2021 року, у задоволенні заяви АТ «Креді Агріколь Банк» про визнання виконавчого листа у справі №372/4917/13-ц таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

58. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_11 про визнання виконавчого листа № 372/4917/13 таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

59. 13 серпня 2020 ОСОБА_2 , як стягувачем, було пред`явлено до виконання приватному виконавцю Київського міського нотаріального округу Яцишину Я. М. виконавчі листи № 372/4917/13-ц, видані 08 листопада

2019 року Обухівським районним судом Київської області, щодо боржників: ОСОБА_5 , ТОВ «Аптекарь», АТ «Креді Агріколь Банк»,

ФОП ОСОБА_6 .

60. Постановами приватного виконавця Яцишина А. М. від 28 серпня

2020 року у ВП №62813580, №62813020 виконавчі листи щодо боржників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у зв`язку з відсутністю у боржника майна, визначеного виконавчим документом, яке підлягає витребуванню, на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу без виконання; встановлено строк для повторного пред`явлення до 28 серпня 2023 року.

61. Постановою приватного виконавця Яцишина А. М. від 25 вересня

2020 року у ВП №62813379, виконавчий лист щодо боржника ТОВ «Аптекарь», у зв`язку з відсутністю у боржника майна визначеного виконавчим документом, яке підлягає витребуванню, на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу без виконання; встановлено строк для повторного пред`явлення до 25 вересня 2023 року.

62. 28 вересня 2020 року приватним виконавцем Яцишиним А. М. було винесено постанову про завершення виконавчого провадження № 62810836 у зв`язку з фактичним виконанням.

63. 28 вересня 2020 року виконавчий лист №372/4917/13-ц, виданий

08 листопада 2019 року на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року, щодо боржника АТ «Креді Агріколь Банк» було виконано. Актом вилучення та передачі майна стягувачу від 28 вересня

2020 року у ВП № 62810836 частину нежитлового приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 , загальна площа якого складає 62,0 кв. м, яке фактично займав боржник передано стягувачу ОСОБА_2 .

64. В ході виконання виконавчого листа суду ОСОБА_2 стало відомо, що відносно належного їй магазину і земельної ділянки, яке за рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року у справі №372/4917/13-ц було витребувано на її користь з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 , у процесі розгляду вказаної справи, а саме у період з 29 грудня 2014 року по березень 2015 року, а також у подальшому було вчинено ряд незаконних правочинів, зазначених нижче.

65. 29 грудня 2014 року ОСОБА_5 (відповідач у справі

№ 372/4917/13-ц, встановлений судом як останній за ланцюгом набувач, у якого й витребуване майно) та ОСОБА_3 (відповідач у справі №372/4917/13-ц, яка придбала з торгів нерухоме майно) (тітка та племінниця) розірвали договори купівлі-продажу витребуваного майна, які були посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу

Гринько А. П. і зареєстровані в реєстрі за № № 1433, 1434, внаслідок чого було відновлено за ОСОБА_3 право власності на магазин і земельну ділянку.

66. 29 січня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договори купівлі-продажу нежитлового приміщення (магазину) та земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. і зареєстровані в реєстрі відповідно за

№ № 243, 245.

67. 27 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки магазину і земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. і зареєстрований в реєстрі за № 562. Іпотеку було припинено на підставі заяви ОСОБА_4 від 21 вересня 2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. і зареєстрованої в реєстрі за № 3671.

68. 08 жовтня 2020 року рішенням № 573 виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на підставі заяви ОСОБА_1 магазину було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

69. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року у справі №372/1273/21 задоволено позов ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Обухівської міської ради про зняття арешту з майна, скасовано арешти (обтяження) з магазину та земельної ділянки, накладені ухвалою Апеляційного суду Київської області

від 21 грудня 2015 року у справі №372/4917/13-ц (провадження

№22-ц/780/6957/15).

70. 09 липня 2021 року державним реєстратором реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області

Заставенко А. В. на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року у справі № 372/1273/21 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено вищезгадані арешти (обтяження).

71. 21 липня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до ЦНАП виконавчого комітету Обухівської міської ради із заявами про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та земельну ділянку на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року у справі №372/4917/13-ц.

72. Рішеннями про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №59760633 і №59761824 від 10 серпня 2021 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Литовченко Т. О. виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області відмовив ОСОБА_2 у державній реєстрації прав власності на нерухоме майно і земельну ділянку, посилаючись на статтю 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та зазначаючи, що існують розбіжності, а саме: відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки 3223110100:01:099:0164, яка витребовується з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 , є інша особа. Крім того, зазначене майно перебуває в іпотеці у третьої особи та додатково має обтяження.

73. Рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 07 вересня 2021 року № 484 на підставі заяви ОСОБА_1 та поданих документів внесено зміни у рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 08 жовтня 2020 року № 573 щодо присвоєння адреси магазину в частині виправлення номеру договору купівлі-продажу, зареєстрованого у відповідному реєстрі (замість № 245 зазначено № 243).

74. 22 вересня 2021 року державний реєстратор - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. на підставі заяви ОСОБА_12 та поданих документів (рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 07 вересня 2021 року № 484; декларації про готовність об`єкта до експлуатації КС101210413158, виданої 13 квітня

2021 року Обухівської міської ради Київської області; договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29 січня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В., провела державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на магазин з урахуванням проведеної реконструкції, унаслідок чого було збільшено його площу з 39,8 кв. м до 79,3 кв. м. Водночас номер об`єкту та його інші характеристики залишилися незмінними.

75. 28 вересня 2021 року між ОСОБА_12 і ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. і зареєстрований в реєстрі за № 3839. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 цього договору в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. 28 вересня

2021 року за реєстровим № 3838, за умовами якого ОСОБА_1 (іпотекодержатель) надала ОСОБА_4 (іпотекодавцю) грошові кошти в сумі 877 686,00 грн, що є еквівалентом 33 120 дол. США, іпотекодавець передала іпотекодержатель в іпотеку нежитлове приміщення (магазин) та земельну ділянку.

Позиція Верховного Суду

76. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

77. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

78. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

79. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

80. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

81. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

82. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

83. Спірні правовідносини стосуються захисту права власності на нежитлове приміщення, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літ. А, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій розміщене нежитлове приміщення, кадастровий номер 3223110100:01:099:0164, загальною площею 0,004979 кв. м.

84. Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

85. Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

86. Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

87. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

88. Виходячи з положень зазначених статей, власник майна має право витребувати майно з чужого незаконного володіння за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема шляхом подання віндикаційного позову.

89. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові

від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

90. Майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

91. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, які викладені у постановах від 24 червня 2015 року № 6-251цс15,

від 21 грудня 2016 року № 6-2233цс16.

92. У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 285/3414/17 Верховний Суд дійшов висновку, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

93. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду

від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18, від 13 квітня 2022 року у справі № 750/3763/21,

від 22 лютого 2023 року у справі № 206/5891/16-ц, від 01 березня 2023 року у справі № 741/1523/20, від 27 липня 2023 року у справі № 201/12927/17.

94. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне нерухоме майно належало на праві власності ОСОБА_2 , було передано останньою в іпотеку ПАТ «Платинум Банк» та вибуло з її володіння в результаті проведення прилюдних торгів в процесі виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергеєва О. О.

від 04 квітня 2012 року № 354 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

95. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2015 року у справі № 372/4940/14-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

від 15 липня 2015 року, виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню з підстав порушення статті 88 Закону України «Про нотаріат», статті 35 Закону України «Про іпотеку».

96. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року, визнано недійсними результати прилюдних торгів, які відбулися 30 січня

2013 року, з продажу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під літерою «А», загальною площею 39,8 кв. м, а також земельної ділянки, площею 0,004979 га, що розташовані по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223110100:01:099:0164, що належали на праві власності ОСОБА_2 , а також протокол №2-284/12/ПР-І проведення прилюдних торгів, акт НОМЕР_1-1/2 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 05 лютого 2013 року, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 06 лютого 2013 року ОСОБА_3 , державний акт на право власності на земельну ділянку. Витребувано спірне майно на користь ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння.

97. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

98. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17).

99. Встановивши на підставі преюдиційних фактів незаконність вибуття з власності ОСОБА_2 спірного нерухомого майна, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для його витребування на користь позивачки.

100. Посилання касаційної скарги, як на підставу для відмови у витребуванні спірного майна, на належність 1/2 частини приміщення магазину

ОСОБА_7 , як такого, що було придбане ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, не є підставою для скасування судових рішень, з урахуванням того, що суду апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, зазначивши, що оскаржуваним судовим рішенням не обмежено та не припинено права або обов`язки ОСОБА_7 , а також того, що судове рішення апеляційного суду ОСОБА_7 не оскаржувалося.

101. В контексті оцінки добросовісності набувача спірного майна, а також доводів позовних вимог ОСОБА_1 про захист її права власності на спірне майно в порядку статті 392 ЦК України колегія суддів враховує наступне.

102. Правовий аналіз положень статей 387, 388 ЦК України свідчить про те, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

103. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

104. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»

від 23 вересня 1982 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

105. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягарю, покладеному на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

106. Саме при вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або чи міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі

№ 914/2618/16, пункт 52).

107. Враховуючи наявність законної підстави для витребування на користь ОСОБА_2 належного їй нерухомого майна, яке вибуло з її володіння поза її волею, наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про витребування на її користь такого майна з власності попереднього реєстраційного власника, яке не було виконано через перепродаж майна, з огляду на дії реєстраційних власників спірного майна щодо продажу майна та розірвання договорів купівлі-продажу після подання ОСОБА_2 позову про витребування такого майна, а також беручи до уваги придбання ОСОБА_1 спірного майна на підставі оплатного цивільно-правового договору за наявності декількох відкритих судових проваджень щодо спірного майна, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що витребування майна на користь його законного власника є пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету, необхідним у демократичному суспільстві та не порушує гарантії, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Натомість ОСОБА_1 не позбавлена можливості на захист своїх прав відповідно до статей 22, 390, 661 ЦК України.

108. В аспекті доводів касаційної скарги заявниці щодо здійснення нею поліпшень спірного нерухомого майна, колегія суддів зауважує, що здійснення кінцевим набувачем поліпшень майна не може бути єдиною підставою для відмови у його витребуванні на користь законного власника. Водночас, ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевому набувачу збитків. Так з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач може заявити до власника спірного нерухомого майна позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на його повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваного майна, а у разі здійснення поліпшень цього майна, які не можна відокремити від нього без завдання йому шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість спірного нерухомого майна.

109. Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07 вересня 2016 року, провадження

№ 6-389цс16, та Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

110. З огляду на відсутність у ОСОБА_1 достатніх правових підстав для набуття у власність спірного нерухомого майна, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у неї права на передачу такого майна в іпотеку та відповідно наявності правових підстав для визнання іпотечного договору недійсним.

111. В частині доводів касаційної скарги про пропуск ОСОБА_2 позовної давності при зверненні до суду з вимогами про витребування майна, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, було правильно встановлено початок перебігу позовної давності, враховано об`єктивну необізнаність власника з неодноразовим перепродажем майна та розірванням договорів купівлі-продажу з метою відновлення права власності попереднього реєстраційного власника, неможливість дізнатися про набуття ОСОБА_1 права власності на спірне майно до видачі виконавчих листів у справі № 372/4917/13-ц.

112. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції було надано обґрунтовану правову оцінку доводам ОСОБА_1 щодо визначення початку перебігу позовної давності за зустрічними позовними вимогами та правильно враховано відсутність у судових рішеннях, ухвалених у справі № 372/4917/13-ц, встановлених обставин продажу спірного нерухомого майна на користь ОСОБА_1 .

113. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

114. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

115. Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, надали належну правову оцінку поданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 .

116. В частині доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), колегія суддів зазначає наступне.

117. Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

118. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

119. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

120. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

121. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

122. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

123. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

124. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

125. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

126. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

127. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

128. Оцінюючи заявлений ОСОБА_2 розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, суд правильно урахував їх реальність (професійну правничу допомогу позивачці за зустрічним позовом в суді першої інстанції надавали адвокати АО «Інвікта» на підставі договору про надання правничої допомоги від 28 жовтня 2021 року №1408; обсяг наданих послуг та час, витрачений на їх надання, визначено у рахунку-акті

від 30 вересня 2022 року № 00891-1). З огляду на умови договору про надання правової допомоги, погодженої вартості послуг у розмірі 2 500,00 грн за 1 год, обсяг наданої правової допомоги (19,2 год), зміст заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також з урахуванням складності справи, співмірності, доцільності та необхідності понесених ОСОБА_2 витрат, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та доведеним.

129. В контексті доводів касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні додаткового рішення, колегія суддів зауважує, що зазначені порушення були виправлені судом апеляційної інстанції шляхом скасування зазначеного судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді першої інстанції.

130. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 50)).

131. Розподіл судових витрат у спорі здійснений судом апеляційної інстанції з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, а також сталої судової практики щодо відшкодування судових витрат.

132. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.

133. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

134. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду в оскарженій частині, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

135. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стельникович Сергій Анатолійович, залишити без задоволення.

2. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня

2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович