Постанова

від 10.10.2023 по справі 759/10178/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи:759/10178/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13436/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Бабич Н.Д.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Желепа О.В., Мазурик О.Ф.

секретар - Ольшевський П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірдіс», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірдіс» - Телющенка Віталія Петровича на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року,

встановив:

у серпні 2022 року позивачі, від імен яких діяв представник ОСОБА_4 , звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути з ТОВ «Ірдіс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10 395 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 395 грн., на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 415 000 грн., посилаючись на те, що шкода була заподіяна в результаті ДТП, яка сталась з вини водія ОСОБА_3 , який перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Ірдіс».

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_2 зменшив позовні вимоги та просив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 413 129 грн. 25 коп.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року позов було задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Ірдіс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10 395 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., судовий збір в сумі 1 984 грн., витрати на надання правової допомоги в розмірі 3 000 грн., на користь ОСОБА_2 - матеріальну шкоду в розмірі 413 129 грн. 25 коп., судовий збір в розмірі 4 131 грн., та витрати за надання правової допомоги в розмірі 7 000 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року було відмовлено в задоволенні заяви представника ТОВ «Ірдіс» про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Ірдіс» - Телющенко В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно встановлено обставини, які мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суд першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника відповідача - ОСОБА_5 та представника позивачів - ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі вказували, що 11.09.2021 о 12.00 по вул. Кільцева дорога у м. Києві сталась ДТП за участю автомобіля марки «MAN TGA 26.440», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Ірдіс» під керуванням водія ОСОБА_3 та мотоцикла марки «Harley-Davidson» державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Через порушення ПДР водієм ОСОБА_3 , який створив аварійну ситуацію, відбулось зіткнення транспортних засобів - мотоцикла та автомобіля марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керування водія ОСОБА_6 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження.

Оскільки ДТП сталась з вини водія ОСОБА_3 , ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Ірдіс», яке є власником автомобіля «MAN TGA 26.440», державний номерний знак НОМЕР_1 , завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 10 395 грн., яка складається з витрат на лікування та моральну шкоду в розмірі 10 395 грн., завдану в результаті ушкодження здоров`я. Позивач ОСОБА_2 , просив стягнути з відповідача заподіяну йому матеріальну шкоду в розмірі 413 129 грн. 25 коп., яка складається з вартості пошкодженого мотоцикла. Також позивачі просили провести розподіл судових витрат.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року позов було задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Ірдіс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10 395 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., судовий збір в сумі 1 984 грн., витрати на надання правової допомоги в розмірі 3 000 грн., на користь ОСОБА_2 - матеріальну шкоду в розмірі 413 129 грн. 25 коп., судовий збір в розмірі 4 131 грн., та витрати за надання правової допомоги в розмірі 7 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 11.09.2021 у м. Києві на Кільцевій дорозі, 5-А ОСОБА_3 , виконуючи обов`язки водія та працюючи в ТОВ «Ірдіс», керуючи транспортним засобом-автомобілем марки «MAN TGA 26.440», державний номерний знак НОМЕР_4 , при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним, і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого створив аварійну ситуацію водію мотоцикла марки «Harley-Davidson» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в попутньому напрямку, внаслідок чого він впав, та сталось зіткнення з автомобілем марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керування водія ОСОБА_6 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Суд вважав, що цивільно-правова відповідальність власника транспортний засіб «MAN TGA 26.440», державний номерний знак НОМЕР_1 не була застрахована та задовольнив заявлені до відповідача позовні вимоги в повному обсязі.

Вказаний висновок суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам та зроблений з порушенням норм матеріального права.

Як видно з матеріалів справи, 11.09.2021 о 12.00 по вул. Кільцева дорога у м. Києві сталась ДТП за участю автомобіля марки «MAN TGA 26.440», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Ірдіс» під керуванням водія ОСОБА_3 та мотоцикла марки «Harley-Davidson» державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Через порушення ПДР водієм ОСОБА_3 , який створив аварійну ситуацію, відбулось зіткнення транспортних засобів - мотоцикла та автомобіля марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керування водія ОСОБА_6 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження.

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року було визнано водія ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Представник позивачів вказував в позовній заяві про те, що звертався до ПАТ НАСК «Оранта» з приводу виплати страхового відшкодування, однак відповіді не отримав. В матеріали справи представник позивачів надав копію заяви, яка була направлена до страховика. Суд першої інстанції не взяв до уваги зазначене та не з`ясував вказану обставину, що призвело до неповноти встановлення обставин по справі.

Відмовляючи в перегляді заочного рішення суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано жодних належних доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а також відомостей щодо неналежного повідомлення про виклик до суду.

Відповідно до чч. 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

В положеннях статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ч. 1 статті 1172 ЦК України закріплено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина друга та п`ята статті 1187 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України)

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Ірдіс» посилається на те, що вказана юридична особа не може бути відповідачем по справі, оскільки транспортний засіб марки «MAN TGA 26.440», державний номерний знак НОМЕР_1 був переданий в оренду ТОВ «Компанія Металсервіс» за Договором оренди №03/05-К від 03 травня 2017 року з урахуванням Додаткової угоди №14 від 01 квітня 2019 року. В Додатковій угоді від 16 грудня 2020 року термін дії договору був продовжений до 31 грудня 2022 року включно.

Також представник відповідача посилався на те, що водій ОСОБА_3 не є працівником ТОВ «Ірдіс».

Вказані обставини не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки в Протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №291197, який був складений 11.09.2021 на місці ДТП, зазначено, що ОСОБА_3 працює на посаді водія в ТОВ «Ірдіс». Доказів про те, що ОСОБА_3 є працівником ТОВ «Компанія Металсервіс», представник відповідача не надав.

Надання транспортного засобу в оренду не звільняє відповідача як власника транспортного засобу від цивільної відповідальності за заподіяну позивачам шкоду в результаті ДТП. Крім того, саме ТОВ «Ірдіс» як власником транспортного засобу було укладено Поліс №АТ/0004567 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також відповідач після здійснення виплати не позбавлений права звернутись з вимогами про стягнення сплаченої суми відшкодування з орендаря.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/0004567, укладеного між ПАТ НАСК «Оранта та ТОВ «Ірдіс», забезпеченим транспортним засобом є вантажний автомобіль марки ««MAN TGA 26.440», державний номерний знак НОМЕР_1 , страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000 грн., за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 130 000 грн., франшиза - 2 000 грн.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Та обставина, що представник позивачів - ОСОБА_4 не отримав відповіді від страховика на своє звернення з приводу виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 не позбавляло його права залучити ПАТ НАСК «Оранта» до участі в справі в якості відповідача та заявити відповідні позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування. Також ОСОБА_2 не позбавлений права звернутись до суду з позовом до страховика про виплату страхового відшкодування в межах ліміту, визначеного в Полісі №АТ/0004567.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження, що підтверджується висновком лікаря від 11.09.2021 та актом огляду ортопеда-траматолога від 11.09.2021.

Як видно з матеріалів справи, за результатами огляду ортопеда-травматолога від 11.09.2021 ОСОБА_1 було встановлено діагнози відповідно до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10): 566.2 - травма розгинача великого пальця і його сухожилля на рівні зап`ястка і кисті, 590 - поверхнева травма області гомілкостопного суглоба і стопи. За результатами огляду хворому було проведено рентгенографію, призначено лікарські засоби, рекомендовано спостереження у травматолога за місцем проживання, обмеження навантаження на праву верхню кінцівку, гіпсову іммобілізацію правої кисті, дообстеження.

Загальний розмір понесених ОСОБА_1 витрат на лікування внаслідок травм, спричинених ДТП, становить 10 395,00 грн.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: «з огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Згідно із зазначеними нормами законодавства в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».

Представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я. Оскільки Полісом №АТ/0004567 було передбачено також відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю в межах ліміту 260 000 грн., позивач ОСОБА_1 також не позбавлений права звернутися до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування.

Визначаючи розмір заподіяної ОСОБА_2 матеріальної шкоди, суд першої інстанції визнав належним доказом по справі, наданий позивачем Висновок експерта №417 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, складеного 19.09.2022 судовим експертом Таракановим Ю.Ю., на замовлення власника транспортного засобу марки «Harley-Davidson» державний номерний знак НОМЕР_2 .

З наданого позивачем висновку експерта вбачається, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт транспортного засобу марки «Harley-Davidson» державний номерний знак НОМЕР_2 станом на момент його пошкодження склала 413 129 грн. 25 коп., а вартість відновлювального ремонту - 366 701 грн. 89 коп. В зв`язку з цим розмір матеріального збитку, завданого власнику мотоциклу, станом на момент його пошкодження, було визначено експертом в сумі 413 129 грн. 25 коп., що дорівнює його ринковій вартості до ДТП. Також у Висновку було визначено вартість мотоцикла в пошкодженому стані - 46 427 грн. 36 коп.

За змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Таким чином, ремонт належного ОСОБА_2 мотоцикла, вважається економічно необґрунтованим, а отже, транспортний засіб вважається фізично знищеним.

Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, набувши право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

У Висновку експерта визначено вартість мотоциклу після пошкодження в сумі 46 427 грн. 36 коп., що слід відрахувати від розміру збитку, який підлягає стягненню на користь позивача. Таким чином з урахуванням суми страхового відшкодування, на яке має право ОСОБА_2 від страховика в розмірі 130 000 грн., та з урахуванням вартості залишків транспортного засобу, який залишився у позивача, на його користь слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі 236 701 грн. 89 коп.

Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 395 грн., що еквівалентно розміру матеріальної шкоди, ОСОБА_1 обґрунтовував розмір відшкодування тим, що в результаті ДТП, отримав тілесні ушкодження, йому було завдано фізичний біль та страждання.

За положеннями ст. 26-1 Закону № 1961-IV, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки

З урахуванням викладеного розмір заявленої ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої в результаті ушкодження здоров`я, слід визначити в сумі 5 000 грн.

Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Інтереси позивачів при розгляді справи в суді першої інстанції представляв адвоката Єфімов О.М., який діяв на підставі Договорів про надання правової допомоги, укладених 16.09.2021. Також до справи було надано копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №171, видане Єфімову О.М. 17.09.2002 та ордери від 16.09.2021. В позовній заяві було зазначено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 в сумі 18 000 грн. (15 000 грн. з урахуванням ПДВ 3 000 грн.), ОСОБА_2 - 47 160 грн. (39 300 грн. з урахуванням ПДВ 7 860 грн.).

Обсяг витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 , зазначений в позовній заяві, складався з підготовки та направлення 4 адвокатських запитів, ОСОБА_2 - з аналізу справи і формування стратегії захисту, підготовки позовної заяви та доказів до неї, складання відповіді на відзиву на позовну заяву, участь представника під час розгляду справи у підготовчому засіданні, участь представника у судовому засіданні під час розгляду справи, участь представника у судових дебатах. Як видно з матеріалів справи, представником ОСОБА_4 було подано спільну позовну заяву від імені обох позивачів, він брав участь у підготовчому судовому засіданні 13.10.2022, яке тривало 26 хвилин. В судому засіданні 06 грудня 2022 року представник позивачів присутнім не був.

Підстави для розмежування обсягу наданих юридичних послуг кожному з позивачів за обставинами даної справи відсутні.

За таких обставин на користь кожного з позивачів слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.

Також з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України на користь ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір в розмірі 2 367 грн., на користь ОСОБА_1 - 992 грн. 40 коп.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 368, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірдіс» - Телющенка Віталія Петровича задовольнити частково.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірдіс» на корись ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 236 701 грн. 89 коп., судовий збір в сумі 2 367 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірдіс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп., витрати на правову допомогу в сумі 2 500 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку у випадках, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 23 жовтня 2023 року.

Головуючий

Судді