Постанова

від 27.10.2023 по справі 804/3730/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 804/3730/15

касаційне провадження № К/9901/20340/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року (головуючий суддя - Юрков Е.О.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іванов С.М.; судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.)

у справі № 804/3730/15

за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Офісу великих платників податків ДПС

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Реймс Транспорт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ПромГруп», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Електронтехсервіс ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехтранс-М», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська нафтогазова компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі трейд груп»,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «СГЗК», позивач, платник, підприємство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року № 0000665103.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За наслідками останнього її розгляду рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на безтоварному характері розглядуваних поставок. Також, звертає увагу на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07 вересня 2016 року у справі № 646/8865/16-к, відповідно до якої ОСОБА_1 (засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія») звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків даності.

Ухвалою від 16 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

20 липня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «СГЗК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими фінансово-господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Реймс транспорт» за квітень 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-Сервіс» за вересень 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промгруп» за березень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Електронтехсервіс ЛТД» за січень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехтранс-М» за грудень 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія» за листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі трейд груп» за січень, лютий 2013 року, за результатами якої складено акт від 26 листопада 2014 року № 46/28-01-51-03/14309787.

Відповідно до висновків названого акта перевірки податковим органом встановлено порушення платником вимог статті 22, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 4 432 152,71 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на неправомірне включення платником до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі трейд груп» інструменту до бурової установки та вузлів до машин і устаткування, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія» газу, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-Сервіс» паливно-мастильних матеріалів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Реймс транспорт» запасних частин до бурового станку та пневматичного перфоратора, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехтранс-М» слюди, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Електронтехсервіс ЛТД» картоплі та інших продуктів харчування, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промгруп» запасних частин до залізничних локомотивів і рухомого складу, внаслідок непідтвердження реального характеру здійснених операцій належним чином оформленими первинними документами у зв`язку із наявністю в них недоліків (дефектів).

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року № 0000665103, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 6 648 229,07 грн, з яких за основним платежем 4 432 152,71 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 2 216 076,36 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз вказаних норм свідчить, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме:

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі трейд груп»: специфікацій; рахунків; товарно-транспортних накладних; видаткових накладних; податкових накладних; довіреностей; перепусток; прибуткових ордерів; накладних на внутрішнє переміщення; накладних на відпуск матеріалів у виробництво;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська нафтогазова компанія»: актів виконаних послуг; актів виконаних робіт з транспортування природного газу по магістральних газопроводах; актів приймання-передачі природного газу; актів про кількість поданого газу; актів добового використання газу; актів розподілу природного газу; довідок про розподіл природного газу; документів щодо встановлення ліміту газу; податкових накладних;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Екосервіс»: специфікацій; товарно-транспортних накладних; актів приймання-передачі; видаткових накладних; податкових накладних; довіреностей; паспортів якості; прибуткових ордерів; накладних на внутрішнє переміщення; звітів про витрачання паливно-мастильних матеріалів; бухгалтерських регістрів; платіжних доручень;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Реймс транспорт»: специфікацій; довіреностей; паспортів якості; видаткових накладних; податкових накладних; прибуткових ордерів; лімітно-забірних карток; накладних на внутрішнє переміщення; накладних на відпуск товарів у виробництво; бухгалтерських регістрів;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Електронтехсервіс»: специфікацій; рахунків-фактур; товарно-транспортних накладних; довіреностей; видаткових накладних; податкових накладних; довіреностей; прибуткових ордерів; товарних звітів; складських накладних; накладних на внутрішнє переміщення;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промгруп»: рахунків-фактур; видаткових накладних; податкових накладних; довіреностей; прибуткових ордерів, лімітно-забірних карток;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехтранс-М»: прибуткової накладної; податкової накладної; накладної.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, недостатньої кількості трудових ресурсів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування та незнаходження останніх за місцем реєстрації, то суди зазначили, що негативні наслідки у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку можуть бути застосовані саме до того платника податку, який їх припустився, а не до іншої особи. Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника із протиправним характером діяльності його контрагентів та, відповідно, недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника.

Суди також дослідили ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07 вересня 2016 року у справі № 646/8865/16-к та вказали, що вона не свідчить про фіктивність господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія».

Верховний Суд погоджується з висновком відносно того, що ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтею 205 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності не може створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача, чого в кримінальній справі № 646/8865/16-к встановлено не було. Разом з тим, Суд зазначає, що вказана ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07 вересня 2016 року за результатами розгляду кримінального провадження має були оцінена у цій справі разом з наданими первинними документами та обставинами щодо правильності їх оформлення, протоколом допиту свідка - директора Tовариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія», висновком судово-почеркознавчої експертизи.

Також зазначені докази мають бути оцінені і в сукупності з можливістю виконання (здійснення) спірних господарських операцій, тобто дослідженню також підлягає технічна можливість Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія» виконати спірні поставки природного газу з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (орендні та комунальні платежі, оплата електроенергії, виплата заробітної плати тощо), а також з урахуванням специфіки предмету договору. В контексті зазначеного слід також звернути увагу і на посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень та ухвал судів щодо засновників та директорів постачальників газу для Tовариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія».

Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають встановленню під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у цій справі.

У розглядуваній ситуації судами не розмежовано здійснене контролюючим органом збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за кожним окремим епізодом, а тому в Суду відсутня можливість виокремити неправомірні нарахування від тих, законність яких підлягає додатковій перевірці.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суди на підставі встановлених ними обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинні дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова