Постанова

від 17.10.2023 по справі 520/13913/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/282/23

Справа № 520/13913/17

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Спец Профіль», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ТОВ «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Спец Профіль», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 265 314 грн., 3% річних у розмірі 15 090 грн., та інфляційних нарахувань у розмірі 56 040 грн. Позовна заява мотивована тим, що відповідачі орендували у позивача приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для ведення господарської діяльності. 08.12.2016 року в орендованих ними приміщеннях виникла пожежа, внаслідок якої було знищено майно орендодавця. Розмір матеріальної шкоди становить 265 314 грн. У зв`язку з тим, що відповідачі не вживають жодних дій щодо відновлення майна та відшкодування збитків, позивач звернувся до суду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2019 року у задоволенні позову ТОВ «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У частині першій статті 130 ЦПК України зазначено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Аналіз частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси (Постанова Верховного Суду від 08.05.2023 року у справі № 201/9898/19).

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 сформульовано висновок про те, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то потрібно припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому потрібно виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи сторони в особі своїх представників у поданих ними до суду першої та апеляційної інстанції заявах та клопотаннях в якості засобів комунікації з ними зазначали адресу електронної пошти та номера телефонів мобільного зв`язку.

Будучи врозумінні ст.ст.128,130ЦПК Україниналежним чиномповідомленими продату,час тамісце розглядусправи,в судовезасідання,призначене на17.10.2023року на 16:00 годину, сторони не з`явились, від представника позивача-апелянта ТОВ «Український науково-досліднийінститут верстатів,інструментів,приладів» адвокатаСтеблинської О.А.надійшла заявапро розглядсправи заїї відсутністю;відповідачі та їх представник адвокат Телешевська С.М. про причини не явки не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки апеляційним судом не встановлено поважність причин відсутності на судовому засіданні наведених учасників справи, і позивач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а представник відповідачів - у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, і наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності сторін при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Спец Профіль», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що шкоду завдано саме з вини відповідачів.

Колегія суддів погоджується з висновками районного суду.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- згідно з актом прийому-передачі нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , позивач передав відповідачам на підставі договору оренди № 08/15-01 від 1.01.2015 року приміщення загальною площею 180 кв.м., з яких 150 кв.м. цех та 30 кв.м. офісні приміщення в задовільному стані (т. 1, а.с. 144);

- 08.12.2016 року у виробничому комплексі, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів приладів» за адресою: АДРЕСА_1 , виникла пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 08.12.2016 року, згідно з яким попередньою причиною пожежі є коротке замикання електромережі;

- на замовлення відповідача ОСОБА_2 судовим експертом Одеського НДІСЕ В.В. Швець 31.01.2017 року було проведено дослідження та складено висновок електротехнічного експертного дослідження № 5905/31, яким на поставлені питання було надано наступні відповіді:

1. Знищення та пошкодження майна 08.12.2016 року майнових речей у орендованих ФОП ОСОБА_2 за договором оренди приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , відбувалося внаслідок безпосереднього впливу небезпечних факторів пожежі.

2. Найбільш ймовірною причиною пожежі є займання ізоляції електричної мережі, яка була прокладена за непрохідною перегородкою в зіткненні з горючими оздоблювальними будівельними матеріалами, у результаті аварійного режиму роботи електропроводки, з перевантаження електромережі, та слідством чого далі відбулося коротке замикання.

3. Даним експертним дослідженням по факту пожежі були виявлені наступні відступи від вимог діючих технічних нормативних актів:

- незадовільний стан електропроводки, в тому числі за відсутністю при експлуатації офісних приміщень протоколів норм випробування електрообладнання (електропроводки);

- електричні мережі офісних приміщень прокладені відкрито, без металевих та і закритих коробів, за непрохідними підвісними стелями і в перегородках із горючих матеріалів не згідно з ДСТУ Б В.2.7-19;

- додатково допущено збільшення навантаження в мережі: несанкціоноване підключення електроконвекторів для обігріву приміщень.

4. В причинному зв`язку між відступами і наслідками події, незадовільний стан електропроводки є несприятливою обставиною, достатніми умовами реалізації потенційного небезпечного фактору є допущення збільшення навантаження в мережі: несанкціоноване підключення електроконвекторів для обігріву приміщень. Прокладка електричної мережі в офісних приміщеннях відкрито, без металевих і закритих коробів, за непрохідними підвісними стелями і в перегородках із горючих матеріалів можливо віднести до необхідних умов, за яких сталася пожежа.

5. Обставини пожежі характеризують рівень пожежної безпеки у складовій частині управління ризиком для: орендодавця (основний споживач за договором з енергопостачальником) в особі представників ТОВ «Укрндівіп» - допустили відступи від вимог діючих технічних нормативних актів; не забезпечили приміщення офісу пожежною сигналізацією; для орендатора (субспоживач електричної мережі без договору з енергопостачальником) не перевірив стан електричної мережі.

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт Одеського НДІСЕ ОСОБА_3 дав пояснення, що орендодавець не забезпечив орендаря офісних приміщень належними та безпечними електричними мережами та задовільним станом електропроводки, тому дотримання правил експлуатації електричних мереж та використання об`єкту за цільовим призначенням не було безпечним. Орендар, не володіючи спеціальними знаннями в галузі електротехніки, не міг встановити невідповідповідність електромереж в орендованому приміщенні технічним нормам як в момент передачі, так і у час їх використання.

Свідок ОСОБА_4 дала суду пояснення, що працює завгоспом на підприємстві позивача. Вона не бачила як ОСОБА_2 встановлював у орендованому приміщенні обігрівачі, вона не знає чи можливо встановити обігрівачі не вимикаючи електромережу, прибори вона виявила на початку грудня 2016р.

Свідок ОСОБА_5 дав суду пояснення, що працює на підприємстві позивача, в момент пожежі його на місці не було, 4 конвектори він побачив у грудні, про що ОСОБА_6 було виписано припис, але він його не отримав. Проводку у цеху не переробляли, конвектори не вішали.

Судом відмовлено у клопотанні про приєднання до матеріалів справи у якості доказів копії договору надання послуг охорони, сертифікатів, свідоцтв, копії висновку комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження №25048/522 від 15.01.2019 року через недотримання позивачем строків подання доказів у відповідності до ст. 83 ЦПК України.

Колегія суддів виходить з такого.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом заявленого позову є відшкодування шкоди, завданою пожежею.

В якості обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що причиною виникнення пожежі є порушенням правил пожежної безпеки орендарями нежитлових приміщень - ТОВ «Одеса Спец Профіль» (директор Дяченко Максим Вікторович) та ФОП ОСОБА_2 , який припинений 14.12.2016 року.

Оскільки судупершої інстанціїжодною ізсторін небуло наданодоговір оренди нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 , але при цьому жодна із сторін не заперечувала факту укладення такого договору, суд першої інстанції вірно визначився, що між сторонами справи виникли правовідносини оренди нежитлових приміщень, які врегульовані відповідними нормами глави 58 ЦК України.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов`язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.

Відповідно до ч.1 статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Відповідно до ч. 3 статті 779 Цивільного кодексу України наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Згідно ч. ч. 2, 3 статті 780 Цивільного кодексу України шкода, завдана у зв`язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати. Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.

Таким чином, чинним законодавством передбачено, що шкода, завдана майну орендодавця, яка спричинена через існування недоліків в об`єкті оренди, про які орендар не був попереджений, орендарем не відшкодовується.

Пунктом 5.1.38 розділу Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання Правил пожежної безпеки, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 року №126, що були чинними на момент укладення договору оренди, передачі приміщень та на день виникнення пожежі, передбачено, що власник підприємства зобов`язаний забезпечити обслуговування та технічну експлуатацію електроустановок, у тому числі електроустановок слабкого струму. Особа, призначена відповідальною за їх протипожежний стан (головний енергетик, енергетик, інженерно-технічний працівник відповідної кваліфікації), зобов`язана серед іншого, організовувати і проводити своєчасне усунення порушень, які можуть призвести до пожежі.

Згідно п.5.1.33 вищевказаних правил несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормований нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, повинні негайно ліквідовуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу потрібно відключати до приведення її в пожежобезпечний стан.

Відповідно до ч.3 ст.55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до позовної заяви не додано договору оренди, внаслідок чого відсутня можливість встановити та дослідити погоджені сторонами умови прийому-передачі нерухомого та рухомого майна в оренду, права та обов`язки сторін, строк на який укладено договір, межі відповідальності сторін договору тощо.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з норм ЦК України, якими врегульовано відносини оренди, а також з нормативних актів, які регламентують обов`язок власника забезпечити обслуговування та технічну експлуатацію електроустановок, у тому числі електроустановок слабкого струму та організовувати своєчасне усунення порушень, які можуть призвести до пожежі.

Висновком електротехнічного експертного дослідження № 5905/31 від 31.01.2017 року встановлено, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є займання ізоляції електричної мережі, яка була прокладена за непрохідною перегородкою в зіткненні з горючими оздоблювальними будівельними матеріалами, у результаті аварійного режиму роботи електропроводки, з перевантаження електромережі, та слідством чого далі відбулося коротке замикання, що узгоджується зі змістом акту про пожежу від 08.12.2016 року, згідно з яким попередньою причиною пожежі є коротке замикання електромережі.

Встановивши дані обставини та надавши належну оцінку доказам, якими ці обставини підтверджуються, суд першої інстанції набув обґрунтованого висновку, що саме на позивача, як на власника приміщення і споживача електроустановок покладається зобов`язання забезпечити безпечну експлуатацію і належний технічний стан електромережі у приміщенні, що було передано наймачу і що при передачі відповідачам приміщень в оренду, позивачем, який є споживачем за договором електропостачання, не було попереджено відповідачів про незадовільний стан електропроводки та прокладення електромереж у розріз з технічними нормативами.

При цьому, судом враховано, що з висновку експерта Швець В.В., при візуальному обстеженні приміщень відповідачі, не будучи спеціалістами в галузі електротехніки, не могли самостійно виявити невідповідність електроустановок в офісних приміщеннях ДСТУ Б В.2.7-19 як в момент передачі приміщень в оренду, так і в процесі використання приміщень за цільовим призначенням.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом вимоги ТОВ «УкрНДІВІП» до ТОВ «Одеса Спец Профіль» та ФОП ОСОБА_2 від 28.11.2016 року про припинення використання електроприладів (електрообігрівачів), що збільшує навантаження на електропроводку і може призвести до непередбачуваних наслідків, яку відмовився отримувати ОСОБА_2 , що засвідчено підписами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 (т.1 а. с. 154) не можуть бути взятими до уваги з огляду на таке.

Звернення ТОВ «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» до ТОВ «Одеса Спец Профіль» та ФОП ОСОБА_2 , яке іменовано вимогою, про обізнаність з якою заперечують відповідачі, не містить номеру реєстрації вихідної кореспонденції, а відмова ОСОБА_2 в її отриманні посвідчена особами, які є працівниками ТОВ «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів».

Також зі змісту вимоги вбачається, що її видачі передувала перевірка електрогосподарства ТОВ «УкрНДІВІП» під час якої в орендованих приміщеннях виявлені електроприлади, експлуатація яких не передбачена у даних приміщеннях.

Проте позивачем до справи не додано акт перевірки електрогосподарства ТОВ «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» з фіксацією виявлених порушень експлуатації електроприладів в орендованих приміщеннях.

Крім того, слід звернути увагу, що дана вимога датована 28.11.2016 року, в той час, як згідно з поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про використання орендарями електрообігрівачів ТОВ «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» дізналося у перших числах грудня 2016 року без конкретизації дати.

Також слід зазначити, що у первісній редакції позову «ТОВ Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» взагалі не посилалось на виявленні під час перевірки електрогосподарства, порушення експлуатації електроприладів і про існування вимоги до орендарів про припинення їх використання та про ознайомлення з вимогою орендаря (орендарів) і відмову ОСОБА_2 від підпису про ознайомлення та не додало до позову зазначені документи.

Вказані обґрунтування були наведені в заяві про збільшення позовних вимог, а вимога до орендарів додана до даної заяви фактично через один рік після звернення до суду з позовом.

При таких обставинах, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги вимогу ТОВ «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» про припинення ТОВ «Одеса Спец Профіль» та ФОП ОСОБА_2 використання електрообігрівачів через збільшення навантаження, як належний, достатній і достовірний доказ реального та фактичного попередження орендодавцем орендаря (орендарів) про те, що використання електрообігрівачів збільшує навантаження на електричну проводку і може призвести до негативних наслідків, у зв`язку з чим використання даних електрообігрівачів слід припинити.

В свою чергу наведені доводи апеляційної скарги правильність висновку суду не спростовують з наведених вище обґрунтувань.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не взято до уваги висновок комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження № 25048/522 від 15.01.2019 року, відповідно до якого технічною причиною пожежі на 2-му поверсі виробничого корпусу, що знаходиться на території ТОВ «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є загоряння горючого навантаження у приміщенні № 1 внаслідок довготривалого перевантаження в даному приміщенні, що сприяло нагріванню ізоляційного матеріалу електричних проводів та її руйнації в подальшому, не можуть бути взятими до уваги, оскільки не впливають на обґрунтованість висновку районного суду заснованого на тому, що на позивача, як на власника приміщення і споживача електроустановок покладається зобов`язання забезпечити безпечну експлуатацію і належний технічний стан електромережі у приміщенні, що було передано наймачу і що при передачі відповідачам приміщень в оренду, позивачем, який є споживачем за договором електропостачання, не було попереджено відповідачів про незадовільний стан електропроводки та прокладення електромереж у розріз з технічними нормативами.

Інші доводи апеляційної скарги по суті зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 30.10.2023 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова