Постанова

від 18.10.2023 по справі 496/5782/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7042/23

Справа № 496/5782/21

Головуючий у першій інстанції Горяєв І.М.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 03 липня 2023 року про відмову в забезпеченні доказів, постановлену під головуванням судді Горяєва І.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в належному оформленні спадщини на земельні ділянки та встановлення факту родинних відносин, проживання однією сім`єю, -

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про забезпечення позову доказами, відповідно до якої просили витребувати від Усатівської сільської ради та ОСОБА_3 документи на право користування земельною ділянкою №58; витребувати від сектору № і відділу №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області завірені належним чином документи та відомості: до якої форми власності, кому і з якого року, на підставі яких документів належать земельні ділянки по АДРЕСА_1 : №56-а діючий власник ОСОБА_4 , зараз на праві спадщини ОСОБА_1 , №58 колишній власник ОСОБА_3 , зараз власник відсутній, №60 діючий власник ОСОБА_2 . Надати витяги з державного земельного кадастру щодо вказаних земельних ділянок, надати площу вказаних земельних ділянок, посилаючись на те, що витребувані докази будутьефективним способом захисту прав позивачів.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 03 липня 2023 року заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову доказами залишена без задоволення.

Не погодившисьзухвалоюсуду,ОСОБА_1 звернувся досуду запеляційною скаргою,в якійпросить ухвалусуду скасувати,ухвалити новерішення посуті заявипозивачів провитребування доказів,посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд відмовляючи у забезпеченні позову доказами перешкоджає встановленню фактичних обставин справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Шепель В.С., представник ОСОБА_3 просить ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для її скасування.

В судове засідання призначене на 18 жовтня 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 172-174 т. 3).

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , адвоката Шепеля В.С., представника ОСОБА_3 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на наступне.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову доказами, суд першої інстанції виходив з того, що заява не містить жодного обґрунтування необхідності забезпечення доказів, зокрема, даних, що засіб доказування може бути втрачено або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Більше того, заява не містить навіть припущень щодо ймовірності виникнення таких обставин у майбутньому, зокрема щодо знищення чи зміни такої інформації на підставі вимог ст. 116 ЦПК України.

Однак, з таким висновком суду, колегія суддів не погоджується, з тих підстав, що він не відповідає обставинам справи та до нього суд дійшов з порушенням норм процесуального права, які регулюють порядок вирішення даного питання.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до положень статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; 5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів; 6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто, забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.

Слід відмітити, що цивільним процесуальним законодавством передбачено механізм витребування доказів як способу забезпечення доказів ст. 116 ЦПК України та витребування доказів за ст. 84 ЦПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про забезпечення позову доказами, відповідно до якої просили витребувати від Усатівської сільської ради та ОСОБА_3 документи на право користування земельною ділянкою №58; витребувати від сектору № і відділу №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області завірені належним чином документи та відомості: до якої форми власності, кому і з якого року, на підставі яких документів належать земельні ділянки по АДРЕСА_1 : №56-а діючий власник ОСОБА_4 , зараз на праві спадщини ОСОБА_1 , №58 колишній власник ОСОБА_3 , зараз власник відсутній, №60 діючий власник ОСОБА_2 . Надати витяги з державного земельного кадастру щодо вказаних земельних ділянок, надати площу вказаних земельних ділянок.

В обґрунтування своїх вимог зазначили, що витребувані докази будуть ефективним способом захисту прав позивачів, оскільки справа стосується визнання права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , що також стосується спірних земельних ділянок АДРЕСА_2 , 58, АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим необхідно встановити правовий статус вказаних земельних ділянок.

Також заявники зазначили, що зверталися до Усатівської сільради та ОСОБА_3 щодо надання правовстановлюючих документів на земельну ділянку АДРЕСА_4 , проте відповіді не отримали.

Колегія суддів звертає увагу, що механізм сприяння сторонам, у яких виникають складнощі в отриманні доказів і які вони не можуть одержати самостійно, передбачено ч.3 ст.83, 84, ч.3 ст. 177 ЦПК України.

Однак, незважаючи на те, що законодавець в ЦПК України відмежував ці поняття та закріпив різними статтями, суд першої інстанції помилково, ототожнив витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як сприяння суду сторонам в поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно залишив без задоволення заяву на підставі ст. 116 ЦПК України, не взявши до уваги положення ст. 84 ЦПК України для витребування доказів.

Враховуючи зазначені норми закону, обставини справи, відсутність в ухвалі обґрунтувань відмови в порядку ст. 84 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, ухвала суду скасуванню з направленням питання щодовитребування доказів для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 03 липня 2023 року скасувати, питання щ одо витребування доказів направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 30 жовтня 2023 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова