Постанова

від 12.10.2023 по справі 504/639/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4896/23

Справа № 504/639/22

Головуючий у першій інстанції Вінська Н.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області, КП «Ритуальна Служба» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 грудня 2022 року у складі судді Вінської Н.В.,

встановив:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області та КП «Ритуальна Служба» Фонтанської сільської ради про визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі розпорядження сільського голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 16 квітня 2021 року №136/2021-кР, ОСОБА_1 призначено на посаду директора КП «Ритуальна служба» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області з 19 квітня 2021 року. В той же день він уклав контракт з засновником КП «Ритуальна служба» - Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області від імені якого діяла його голова - ОСОБА_2 . Зазначив, що 10 лютого 2022 року йому стало відомо, що він звільнений з займаної посади через прогул. На його усні звернення щодо ознайомлення та отримання копії розпорядження про звільнення, йому було рекомендовано звернутися до сільської ради з відповідним письмовим запитом. 11 лютого 2022 року він звернувся до сільської ради з запитом про повідомлення причин та підстав для звільнення та отримання копії відповідного розпорядження. 18 лютого 2022 року позивач отримав відповідь сільської ради за №02-20/906, якою фактично було відтерміновано надання остаточної відповіді та копій запитуваних документів. Проте, з соціальних мереж йому стало відомо, що розпорядженням секретаря Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 09 лютого 2022 року №52/2022-кР-тр його звільнено з посади директора КП «Ритуальна служба» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області з 09 лютого 2022 року за п.4 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з прогулом, а саме, відсутністю на роботі без поважних причин 07 лютого 2022 року (з 12:00 до 17:00, тобто більше трьох годин) та 08 лютого 2022 року (протягом всього дня, тобто більше трьох годин). Також, з тексту розпорядження вбачається, що працівниками сільської ради були складені акти про відсутність працівника на роботі від 07.02.2022; про відсутність працівника на роботі від 08.02.2022; про відмову від надання письмових пояснень та ознайомлення з розпорядженням. Вказані акти стали підставою для прийняття розпорядження про звільнення позивача. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним і скасувати розпорядження секретаря Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №52/2022-кР-тр від 09.02.2022 року «Про звільнення директора КП «Ритуальна служба» Фонтанської сільської ради Олександра Ліпатова»; поновити його на посаді директора КП «Ритуальна служба» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області; стягнути з КП «Ритуальна служба» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на його користь середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу за період з 09 лютого 2022 року і по день поновлення на роботі, з урахуванням суми 397, 84 грн. на день.

Рішенням Комінтернівськогорайонного судуОдеської областівід 26.12.2022позов ОСОБА_1 задоволено уповному обсязі. Скасовано розпорядження секретаря Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області N52/2022-кР-тр від 09.02.2022 року "Про звільнення директора КП "Ритуальна служба" Фонтанської сільської ради Олександра Ліпатова".Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства "Ритуальна служба" Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області допустивши негайне виконання рішення суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Стягнуто з КП "Ритуальна служба" Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 90 707, 52 гривень.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області оскаржила його до суду апеляційної інстанції та просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи. Зазначив, що Рішенням Дев`ятої сесії Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №208- VIII від 22.02.2021 року створено Комунальне підприємство «Ритуальна служба» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області. Відповідно до п.4 рішення визначено місцезнаходження підприємства по вул. Степній, 4, у с. Фонтанка, Одеського району, Одеської області. Директором призначено ОСОБА_1 з яким укладено строковий контракт від 19.04.2021, але його звільнено з займаної посади у зв`язку з порушенням трудового законодавства, про що винесено відповідне розпорядження. Розпорядження про звільнення було ухвалено з підстав відсутності позивача на роботі більш ніж три години 07.02.2022 та увесь день 08.02.2022, що підтверджується відповідними актами та за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП є підставою для розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця. Апелянт зазначив, що судом здійснено хибний висновок про те, що звільнення позивача відбулось неуповноваженою особою, оскільки відповідно до розпорядження Фонтанського сільського голови від 07.02.2022, сільський голова відбула у щорічну основну відпустку з 07.02.2022 по 11.02.2022 включно. З огляду на перебування сільського голови у відпустці його повноваження виконував секретар сільської ради Матвейчук М.І., який і звільнив з посади директора КП «Ритуальна служба» Ліпатова О.І.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

12.10.2023 від представника апелянта надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач КП «Ритуальна Служба» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області в судове засідання 12.10.2023 не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення дев`ятої сесії VIII скликання Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області N208 - VIII від 22 березня 2021 року створено Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області та затверджено його статут.

Розпорядженням сільського голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 16 квітня 2021 року N136/2021-кР ОСОБА_1 призначено на посаду директора Комунального підприємства "Ритуальна служба" Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області з 19 квітня 2021 року.

19 квітня 2021 року між Фонтанською сільською радою, яка є засновником КП "Ритуальна служба" в особі сільського голови Крупиці Н.Г. та ОСОБА_1 підписано контракт, відповідно до умов якого керівник зобов`язується безпосередньо здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством комунального майна, а засновник зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника. На підставі контракту виникають трудові відносини між керівником підприємства та засновником. Керівник діє на засадах єдиноначальності. Керівник підзвітний засновнику у межах, встановлених законодавством, Статутом підприємства та цим контрактом.

Статутом Комунального підприємства "Ритуальна служба" Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, затвердженим рішенням сесії Фонтанської сільської ради від 22 березня 2021 року, передбачено місцезнаходження підприємства: вулиця Степова, 4 с. Фонтанка, Одеській район, Одеської області, України, 67571. Мета діяльності Підприємства - задоволення потреб населення у ритуальних послугах на території місцевих кладовищ, які розташовані в с. Фонтанка, с. Нова Дофінівка та с. Олександрівка.

Основними напрямками діяльності Підприємства є: утримання та благоустрій місцевих кладовищ, які розташовані на території в с. Фонтанка, с. Нова Дофінівка та с. Олександрівка; виготовлення за потребами населення міста ритуальної атрибутики; оформлення, організація та проведення поховання померлих та урн з прахом померлих; продаж та встановлення намогильних споруд; організація та проведення урочисто-траурного ритуалу "Поховання" на кладовищах та у крематорії; утримання місць поховання згідно із встановленими правилами та санітарними нормами, організація надання послуг населенню по догляду за могилами; планування своєї діяльності і перспектив розвитку, враховуючи попит на послуги та потреби забезпечення виробничого і соціального розвитку Підприємства; регулювання відносин з іншими підприємствами організаціями на підставі господарських договорів; забезпечення соціального розвитку трудового колективу Підприємства.

Розпорядженням секретаря Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 09 лютого 2022 року N 52/2022-кР-тр ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП "Ритуальна служба" Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області з 09 лютого 2022 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з прогулом, а саме, відсутністю на роботі без поважних причин 07 лютого 2022 року (з 12:00 до 17:00, тобто більше трьох годин) та 08 лютого 2022 року (протягом всього дня, тобто більше трьох годин).

Підставами для звільнення згідно з розпорядженням є: 1) Акт про відсутність працівника на роботі від 07.02.2022; 2) Акт про відсутність працівника на роботі від 08.02.2022; 3) Акт про відмову від надання письмових пояснень та ознайомлення з розпорядженням.

Суд першої інстанції задовольняючи позов послався на відсутність доказів не виконання позивачем визначених контрактом обов`язків, чи вчинення ним грубого порушення законодавства, а також відсутність доказів того, що додержано визначений законом порядок застосування заходів дисциплінарного стягнення та проведення звільнення позивача. Суд також дійшов висновку, що звільнення позивача відбулося неповноважною особою, оскільки секретар сільради не набув повноважень, які б дозволяли йому звільнити позивача.

Апеляційний суд не погоджується в повній мірі з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За правилами ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі N 761/30967/15-ц).

Робочим місцем працівника вважається певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків. Прогулом необхідно вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Відсутність працівника за фіксованим робочим місцем за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства, не є прогулом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції у справі відсутні правила внутрішнього розпорядку, посадових інструкції директора КП «Ритуальна Служба» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, які діяли б в період з 16 квітня 2021 року по 09 лютого 2022 року з відміткою ОСОБА_1 про їх ознайомлення з визначенням закріпленого за ним робочого місця та робочого часу. Вказані відомості не містяться ні в Контракті з директором комунального підприємства від 19.04.2022 року ні в Статуті КП «Ритуальна Служба».

Наявні у справі акти про відсутність позивача на робочому місці від 07.02.2022 та 08.02.2022, без належним чином його закріпленням за працівником, не є беззаперечними доказами які б доводили факт прогулу позивача.

При цьому суд приймає до уваги специфіку діяльності позивача, яка закріплена у контракті та статуті підприємства, відповідно до яких виконання покладених на останнього обов`язків потребує мобільності та свободи у переміщеннях, зокрема невід`ємною частиною робити керівника КП є виїзди на кладовища територіальної громади, ведення переговорів з замовниками послуг підприємства тощо.

Будь-яких доказів того, що робоче місце позивача обмежується лише приміщенням Фонтанської сільської ради в чітко визначенні часи та дні апелянтом не надано.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року по справі N 273/212/16-ц).

За правилами статей 2, 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, апелянтом не спростовано факт відсутності визначення закріпленого за позивачем конкретного робочого місця ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді, що свідчить про безпідставність звільнення позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП та не доведення порушень вимог ст. 139 КЗпП позивачем.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено наявність підстав для скасування розпорядження про звільнення позивача та поновлення його на роботі, обґрунтованим є висновок суду в частині задоволення позову про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в загальному розмірі 90 707,52 грн. Висновку в цій частині оскаржуваного рішення апелянтом не спростовано.

Разом з тим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що звільнення позивача відбулося неповноважною особою, оскільки секретар сільради не набув повноважень, які б дозволяли йому звільнити позивача.

Згідно з п. 10 ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування» сільський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

Частиною 2 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування» визначено, що у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.

Тобто вказаною нормою визначено обов`язок секретаря сільради виконувати повноваження сільського голови не лише у випадку звільнення голови з посади у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень, але й у випадку неможливості здійснення ним своїх обов`язків.

Враховуючи, що голова сільради перебувала у основній щорічній відпустці з 07.02.2022 по 11.02.2022, повноваженнями на виконання його обов`язків був наділений секретар сільради, яким і було видано оскаржуване розпорядження про звільнення позивача.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивача відбулося неповноважною особою є помилковим та підлягає виключенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахуванням викладеного рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.374,376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 грудня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 30.10.2023

Головуючий:

Судді: