Постанова

від 30.10.2023 по справі 638/5319/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/5319/23 Головуючий суддя І інстанції Невеніцин Є.В.

Провадження № 22-ц/818/1409/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Інші справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Бурлака І.В., Пилипчук Н.П.,

розглянувши упорядку письмовогопровадження безповідомлення учасниківсправи апеляційнускаргу Харківської міської ради на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року у справі № 638/5319/23 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ "Дівалекс Плюс", третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВАЛЕКС ПЛЮС»про скасування державної реєстрації права власності з відкриттям розділу на нежитлові будівлі літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; визнання недійсним та скасування акту прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС» від 21.09.2021 року №2664,2665; скасування державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» по АДРЕСА_1 за ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС»; зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 від нежитлових будівель літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» по АДРЕСА_1 з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від05 червня 2023 року було повернуто позивачу позовну заяву з мотивів поєднання у одному позові вимог, які мають розглядатися у порядку господарського та цивільного судочинства, роз`єднання яких є неможливими.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник Харківської міської ради Гусєва А.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вважає ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.06.2023 у справі № 638/5319/23 прийнятою з порушенням вимог ч. 1, ч. 4 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України, п. 3, 6, 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру станом на 24.09.2021 по АДРЕСА_1 право власності від ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС» на нежитлову будівлю літ. «В-1», площею 31,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416491363101); нежитлову будівлю літ. «Г-1», площею 32,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416489563101); нежитлову будівлю літ. «Д-1», площею 26,9 кв.м (реєстраційний номероб`єкта 2416485263101).

Зауважує, що директором ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС» є ОСОБА_1 . Отже, ОСОБА_1 з метою уникнення цивільної відповідальності відчужив спірні будівлі ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС», директором якої є він же, а тому спірний акт також підлягає скасуванню та визнанню недійсним. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року в справі № 910/2861/18.

Зазначає, що в обґрунтування пред`явленого у даній справі позову Харківська міська рада посилалась на те, що за даними Реєстру за ОСОБА_1 по

АДРЕСА_1 , 22.07.2021 вперше із відкриттям розділу зареєстровано право власності на нежитлові будівлі на підставі довідки та технічного паспорту. А в подальшому ОСОБА_1 вказані вище об`єкти нерухомого майна вніс до статутного капіталу до ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС» на підставі акту прийому - передачі майна № 2664, 2665 від 21.09.2021 кожного об`єкту окремо. Наразі власником спірних нежитлових будівель є ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС».

Зауважує, що Харківська міська рада зазначала, що ОСОБА_1 не набув права власності на спірні нежитлові будівлі літ. В-1, літ. Г-1, літ. Д-1, оскільки довідка та технічний

паспорт не є правовстановлюючими документами у розумінні вимог ч. 1 ст. 27, ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та їх обтяжень», а отже таке майно не могло бути відчужено як внесок до статутного капіталу ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС». Обґрунтовуючи підвідомчість означеного спору суду загальної юрисдикції Харківська міська рада послалась на приписи ч. 1 ст. 19 ЦПК України, за якими суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Також Харківська міська рада вказувала про те, що саме ОСОБА_1 набув право власності на спірні нежитлові будівлі за вказаною адресою без законних підстав, а відтак не мав права їх відчужувати на користь ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС», а також з огляду на те, що право власності на спірні об`єкти наразі зареєстровані за ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС», а відтак спір щодо скасування державної реєстрації та припинення права власності за всіма набувачами підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тоді як решта позовних вимог до Товариства у даній справі є похідними і їх задоволення залежить від основної вимоги (пред`явленої до ОСОБА_1 ). Відповідачами у даній справі за наведеними позовними вимогами є фізична особа ОСОБА_1 (первісний власник спірного нерухомого майна), та ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС» (за яким спірне майно наразі зареєстровано в Реєстрі), тоді як між означеними сторонами відсутні господарські відносини, беручи до уваги відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору в частині означених вимог господарським судом, а також враховуючи підстави та обґрунтування позовних вимог міської ради, які зводяться до скасування усіх правовстановлюючих документів, правочинів та реєстраційних дій щодо відповідачів, вчинених з 22.07.2021 стосовно спірних об`єктів нерухомого майна, приходимо до висновку про те, що означені вимоги не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

Вказує, що спірний акт прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС» від 21.09.2021 за своєю правовою природою є правочином, що підтверджує волевиявлення його сторін, має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно, а також є підставою для державної реєстрації відповідних речових прав, у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок до статутного капіталу. Разом із тим, стороною цього правочину також є фізична особа ОСОБА_1 .. Спір у справі № 638/5319/23 безпосередньо не стосується корпоративних прав позивача (щодо діяльності чи управління ОСОБА_1 ,), так само як фактично не стосується і реалізації учасником ОСОБА_1 корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС», у той час як сторони у даній справі не пов`язані між собою ні господарськими відносинами, ні відносинами, пов`язаними з управлінням юридичною особою ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС». Більше того, вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог щодо визнання недійсним в частині акту прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС» від 21.09.2021, та скасування державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» по АДРЕСА_1 за ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС», а за правилами цивільного судочинства - в іншій частині позовних вимог, які є основними по відношенню до попередніх, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності. Неприпустимість такого поділу невідривно поєднаних між собою вимог також висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року в справі № 469/1346/18.

Слід додатково зазначити, що вирішення вимоги міської ради про скасування державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» по АДРЕСА_1 за ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС» прямо не віднесено законом до господарського судочинства, тоді як така вимога є похідною від попередніх вимог, пред`явлених до фізичної особи ОСОБА_1 , та безпосередньо залежить від вирішення основної вимоги. Вважає, що внаслідок цього спір у даній справі не є корпоративним, між сторонами відсутні господарські правовідносини в розумінні статті 3 Господарського кодексу України, які є визначальним при віднесенні такого спору до компетенції господарських судів. Відтак, незважаючи на наявність в одного з відповідачів статусу юридичної особи, суд І інстанції дійшов помилкового висновку про визначення належності цього спору, який містить ряд пов`язаних між собою позовних вимог, до господарської юрисдикції.

Також звертає увагу, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» по АДРЕСА_1 за ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС» є похідними від основних вимог про припинення права власності за відповідачем- ОСОБА_1 на це нерухоме майно, а тому цей спір повністю має розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа (п. 33 постанови від 01.03.2018 у справі № 461/12052/15-ц, п. 34 постанови від 06.06.2018 у справі № 727/8505/15-ц, постанову від 23.01.2019 у справі № 210/2104/16-ц). Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду, зокрема господарського. Верховний Суд вже розглядав подібні спори, що виникають у сфері державної реєстрації права власності, де у одному процесі вимоги пред`явлені як до фізичної особи (основна вимога) та юридичної особи (похідна вимога), а саме у справі №372/3737/19 від 06.07.2022.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи зміст позовних вимог, предмет спору, обґрунтування позову та суб`єктивний склад сторін, спір про визнання недійсним вищевказаного Акту приймання-передачі майна, який за його змістом укладений між учасником та товариством з обмеженою відповідальністю, позовна вимога про скасуваннядержавної реєстрації права власності на нежитлові будівлі літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» по АДРЕСА_1 за ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС»не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відносяться до компетенції господарського суду. Разом з тим, представником позивача також заявлено вимоги і до ОСОБА_1 .

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Повертаючи позовнузаяву Харківськоїміської ради,суд першоїінстанції виходивз того,що позивачемпорушено правилаоб`єднаннявимог,оскільки ускарзі об`єднановимоги,які належитьрозглядати заправилами різногосудочинства (цивільногота господарського),атому,застосовуючи аналогіюзакону,на підставіп.2ч.4ст.185ЦПК Україниповернув позовнузаяву позивачеві.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наявністю таких підстав для повернення заяви.

У п.п. 33 постанови ВП ВС від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 булинаведені правовівисновки проте,що визнання протиправнимі скасуваннярішення,запису щододержавної реєстраціїправа орендина земельнуділянку вДержавному реєстріречових правна нерухомемайно затретьою особоює захистомправ позивачана земельнуділянку відїх порушенняіншою особою,за якоюзареєстровано аналогічнеправо щодотого жсамого нерухомогомайна. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

З огляду на вищевказані висновки, які суд апеляційної інстанції враховує відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, оскільки відповідачами у даній справі є учасники корпоративних відносин, зокрема ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС, чиє право на нерухоме майно, яке було внесено до статутного капіталу, оспорюється та щодо якого було здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.,який такожоспорюється позивачем,-томуколегія суддівпогоджується зтим,що вцій частиніпозов підлягаєрозгляду упорядку господарськогосудочинства.У даномуспорі позивачне бувучасником спірнихправовідносин,які пов`язаніз внесеннямучасником ТОВ«ДІВАЛЕКС ПЛЮС»фізичною особою ОСОБА_1 до статутногокапіталу цьоготовариства прававласності наспірні нежитловіприміщення,а томуцей спірне підлягаєрозгляду упорядку адміністративногосудочинства. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він в цій частині має вирішуватися за правилами господарського судочинства, як правильно визначив суд першої інстанції.

Наведене свідчить, що доводи скарги не спростовують висновки суду про те, що основний спір, який у даному випадку виник за вимогами про визнання недійсним та скасування акту прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС» від 21.09.2021 року №2664,2665; скасування державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» по АДРЕСА_1 за ТОВ «ДІВАЛЕКС ПЛЮС», - стосується одностороннього правочину учасника цього товариства щодо його пайового внеску у формі спірних нежитлових приміщень, та державної реєстрацію юридичних наслідків цього правочину, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК є корпоративним і підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Що стосується інших вимог, які були заявлені до вищевказаного учасника товариства фізичної особи, то він залежить від вирішення вищевказаного господарського спору про скасування реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення за вищевказаним товариством, а тому мають похідний характер від основних, що мають господарський характер. З огляду на це, їх окремий одночасний розгляд в судах господарської та цивільної юрисдикції є неможливий до розгляду господарського спору, а тому відсутні підстави для роз`єднання цих позовів згідно ст. 188 ЦПК України. Отже суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до згаданої норми п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України повернув позовну заяву позивачеві.

Наведені з цього приводу доводи скарги не спростовують висновків суду, які є законними та обґрунтованими, доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, а наведена у скарзі касаційна практика не є релевантною до обставин цієї справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційнускаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Повний текст судового рішення складений 30 жовтня 2023 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді І.В. Бурлака.

Н.П. Пилипчук.