Рішення

від 30.10.2023 по справі 200/3/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 року Справа№200/3/20-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольської районної державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку позивач, ОСОБА_1 , додав до суду адміністративний позов до відповідача, Маріупольської районної державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_3, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 04 січня 2022 року, просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки та грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити: вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки належних виплат з 18.12.2019 по день фактичного розрахунку.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з липня 2015 року він працював в Мангушській районній державній адміністрації. 17 жовтня 2018 року був звільнений. 15 жовтня 2019 року рішенням суду його було поновлено на посаді завідуючого сектору у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської райдержадміністрації з 18 жовтня 2018 року. 15 жовтня 2019 року розпорядження голови Мангушської райдержадміністрації змінено структуру райдержадміністрації. Посада завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту райдержадміністрації в зміненій структурі відсутня. 16 жовтня 2019 року наказом керівника апарату Мангушської райдержадміністрації позивача поновлено на попередній посаді з 18 жовтня 2018 року. 18 жовтня 2019 року листом керівника Мангушської РДА позивача повідомлено про наступне звільнення з посади завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту у зв`язку зі зміною структури Мангушської РДА, також в наказі передбачено, що попередження позивача про звільнення відбувається у зв`язку із ліквідацією сектору. 03 грудня 2019 року позивач електронною поштою надіслав відповідачу заяву про звільнення на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України. Останнім днем його роботи було визначено 17 грудня 2019 року. В той же день позивача ознайомлено із наказом про звільнення з посади, а також доручено провести остаточні розрахунки. Позивач вказує, що при звільненні йому не були виплачені всі належні суми, і тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Представник Мангушської районної державної адміністрації у відзиву на позовну заяву зазначив, що 15 жовтня 2019 року постановою Першого апеляційного адміністративного суду у справі №200/11520/18-а позивача поновлено на посаді завідувача сектором у справах сім`ї молоді та спорту райдержадміністрації з дати звільнення та зобов`язано нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. 16 жовтня 2019 року прийнято наказ керівника апарату райдержадміністрації, яким позивача поновлено на посаді та внесені зміни до трудової книжки, здійснено оплату за час вимушеного прогулу з дати звільнення у повному обсязі, позивача допущено до виконання попередніх обов`язків. На думку відповідача, посилання позивача на те, що його поновлено на посаді, якої фактично в штаті не існувало, не мають правового значення, оскільки позивач був допущений до роботи та йому виплачувалась заробітна плата. 17 жовтня 2019 року позивача попередили про скорочення посади завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту райдержадміністрації з 17 грудня 2019 року, та запропонували вакантні посади за переліком, відповідно до його професійної компетентності, але він відмовився від переведення на ці посади, що підтверджується листом від 02 грудня 2019 року. Всі доводи позивача, зазначені у заяві про звільнення, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки всі розрахунки з позивачем були проведені в день його звільнення, крім вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку. Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Маріупольська районна державна адміністрація, ІНФОРМАЦІЯ_3 відзиву на позовну заяву не подала, але в клопотанні від 10 жовтня 2023 року вказала на те, що позовні вимоги не визнає повністю і вважає їх необґрунтованими, неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству України, просила відмовити в їх задоволенні.

08 січня 2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.

06 лютого 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про залишення частини позовних вимог без розгляду: залишені без розгляду вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати надбавки за інтенсивність праці за жовтень 2018 - грудень 2018 року; зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку за інтенсивність праці у розмірі 100% посадового окладу за жовтень 2018 - грудень 2018 року.

29 вересня 2020 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду позов задоволено частково.

25 листопада 2020 року постановою Першого апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

30 листопада 2021 року постановою Верховного Суду судові рішення місцевого та апеляційного судів були скасовані повністю і справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Внаслідок автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Циганенку А.І.

12 січня 2022 року справа прийнята до провадження суддею Циганенком А.І.

12 січня 2022 року від Мангушської районної державної адміністрації витребувані докази.

19 січня 2022 року відмовлено в задоволенні у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

02 лютого 2022 року підготовче засідання не відбулося у зв`язку із неякою сторін.

21 лютого 2022 року заява ОСОБА_1 про залучення до участі у справі співвідповідача задоволена частково: допущена заміна відповідача (Мангушська районна державна адміністрація) його правонаступником (Маріупольська районна державна адміністрація Донецької області).

21 лютого 2022 року від Маріупольської районної державної адміністрації Донецької області витребувані докази.

21 лютого 2022 року продовжений строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначене на 01 березня 2022 року.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25 квітня 2022 року.

21 квітня 2022 року на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон України від 21 квітня 2022 року №2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» про затвердження Указу Президента України від 18 квітня 2022 року №259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року на 30 діб.

Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб.

Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 07 лютого 2023 року №2915-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.

23 лютого 2023 року на електронні адреси сторін направлений судовий запит про необхідність повідомлення суду про поштову адресу, контактні телефони та/або електронну пошту представників сторін для надсилання копій процесуальних документів з метою забезпечення реалізації прав учасника справи.

23 лютого 2023 року від Міністерства соціальної політики України витребувані відомості, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_1

20 березня 2023 року допущена заміна відповідача (Маріупольська районна державна адміністрація Донецької області) його правонаступником (Маріупольська районна державна адміністрація, ІНФОРМАЦІЯ_3).

22 березня 2023 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №200/11520/18-а.

27 вересня 2023 року провадження у справі поновлено.

24 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та вирішено провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

01 липня 2015 року позивач вступив на державну службу в Першотравневій (після перейменування - Мангушській) райдержадміністрації, того ж дня склав присягу державного службовця.

01 листопада 2017 року позивач був призначений на посаду завідувача сектором у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської райдержадміністрації.

16 жовтня 2018 року наказом керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації №54-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідуючого сектору у справах сім`ї, молоді та спорту ОСОБА_1 » з 17 жовтня 2018 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України (поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння).

11 липня 2019 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/11520/18-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Мангушської районної державної адміністрації про визнання незаконними дій щодо безпідставного звільнення за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, скасування наказу керівника апарату райдержадміністрації від 16.10.2018 №54-к про звільнення, як протиправного, поновлення на посаді завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської районної державної адміністрації з дня звільнення, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.10.2018 по день поновлення на роботі з урахуванням встановленої надбавки, стягнення моральної шкоди в сумі 20000,00 грн., було відмовлено повністю.

15 жовтня 2019 року постановою Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/11520/18-а були частково задоволенні позовні вимоги ОСОБА_1 : скасований наказ керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації від 16.10.2018 №54-к про звільнення ОСОБА_1 , останнього поновлено на посаді завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської районної державної адміністрації з 18.10.2018, зобов`язано Мангушську районну державну адміністрацію Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.10.2018 по 15.10.2019 з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

16 жовтня 2019 року наказом керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації №53/15-19 «Про поновлення на роботі» ОСОБА_1 поновлений на посаді завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської районної державної адміністрації з 18 жовтня 2018 року.

17 грудня 2019 року наказом керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації №66/15-19 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту райдержадміністрації за власним бажаннями у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, частина 3 статті 38 Кодексу законів про працю України та статті 86 Закону України «Про державну службу».

02 червня 2020 року постановою Верховного Суду у справі №200/11520/18-а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року було скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

25 серпня 2020 року постановою Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/11520/18-а було залишено без змін рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року.

21 квітня 2021 року постановою Верховного Суду у справі №200/11520/18-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

07 грудня 2021 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/11520/18-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Мангушської районної державної адміністрації, Маріупольської районної державної адміністрації про визнання незаконними дій щодо безпідставного звільнення за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, скасування наказу керівника апарату райдержадміністрації від 16.10.2018 №54-к про звільнення, як протиправного, поновлення на посаді завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської районної державної адміністрації з дня звільнення, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.10.2018 по день поновлення на роботі з урахуванням встановленої надбавки, стягнення моральної шкоди в сумі 20000,00 грн, відмовлено в повному обсязі.

07 вересня 2023 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі №200/11520/18-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року залишено без змін.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами частини 1, 2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною 5 статті 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у […] адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі №200/11520/18-а, яке набрало законної сили 07 вересня 2023 року, встановлений факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність державного службовця, відповідність накладеного дисциплінарного стягнення характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини ОСОБА_1 , та відповідність вимогам чинного законодавства наказу керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2018 року №54-к про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади ОСОБА_1 з 17 жовтня 2018 року.

Отже, станом на день постановлення рішення в даній справі, ОСОБА_1 є особою, яка звільнена з державної служби ще 17 жовтня 2018 року.

Таким чином, накази керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2019 року №53/15-19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської районної державної адміністрації з 18 жовтня 2018 року, та від 17 грудня 2019 року №66/15-19 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту райдержадміністрації за власним бажаннями у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, частина 3 статті 38 Кодексу законів про працю України та статті 86 Закону України «Про державну службу», є нечинними, безвідносно від того, чи видавалися відповідачем відповідні накази, чи ні.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі №200/11520/18-а вказані накази де-юре знищені, позбавлені законної сили, а тому не обумовлюють жодних правових наслідків.

Відповідно, для вирішення даного спору юридичним фактом, який породжує правові наслідки як для відповідача, так і для позивача є тільки факт законного звільнення останнього з посади державної служби 17 жовтня 2018 року.

Отже, після законного звільнення з державної служби з 17 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та відповідачем припинилися трудові відносини у процесі проходження державної служби, які регулюється Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) як загальним законом, та Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII), як спеціальним законом.

Отже, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося законно, останній не перебував у вимушеному прогулі з 18 жовтня 2018 року по 16 жовтня 2019 року, а тому не має права на отримання щорічної відпустки за цей час, і, як наслідок, права на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні.

У зв`язку із наведеним, ОСОБА_1 не має права на отримання вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, яка передбачена статтею 44 КЗпП України, та грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, що встановлена частиною 2 статті 54 Закону №889-VIII.

Щодо середнього заробітку за весь час затримки належних виплат з 18.12.2019 по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.

За час перебування на державній службі у зв`язку із виконанням, в подальшому скасованого, судового рішення ОСОБА_1 була виплачена відповідна винагорода за виконану роботу та компенсація на 5 днів невикористаної відпустки (том 1, а.с. 157). Ця обставина не є спірною.

Оскільки, після звільнення за наказом керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації №66/15-19 від 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 виплачені всі належні йому виплати, відсутні правові підстави для застосування до відповідача спеціального виду відповідальності, який передбачений статтею 117 КЗпП України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до відповідача, слід відмовити повністю.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову повністю, витрати на правничу допомогу, понесені позивачем за договором №40 про надання правничої допомоги, який був укладений останнім 17 грудня 2019 року з адвокатським бюро "Правнича допомога", покладаються на позивача (квитанції від 16.03.2020 про сплату на рахунок АБ "Правнича допомога" грошових коштів в сумі 1681,60 грн.).

Питання про поворот виконання додаткового рішення про розподіл судових витрат від 13 жовтня 2020 року судом не вирішується у зв`язку із відсутністю відповідної заяви відповідача.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір», а відповідачем не подано доказів понесення судових витрат, що компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі відмови в задоволенні вимог позивача, звільненого від спати судових витрат (частина 5 статті 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Маріупольської районної державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_3 (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, б. 39, код ЄДРПОУ 44002033, е-mail: mrpl.rda@dn.gov.ua, телефон: НОМЕР_3 ) про

визнання протиправною бездіяльності відносно виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки та грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати,

зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки належних виплат з 18.12.2019 по день фактичного розрахунку, відмовити повністю.

Повний текст рішення складений 30 жовтня 2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко