Постанова

від 29.02.2024 по справі 200/3/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року справа №200/3/20-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гайдар А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Лещенко Олени Дмитрівни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 р. у справі № 200/3/20-а (головуючий І інстанції Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської районної державної адміністрації, Маріупольської районної військової адміністрації Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

21 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся досуду з позовом до відповідача, Маріупольської районної державної адміністрації, Маріупольської районної військової адміністрації Донецької області, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 04 січня 2022 року, просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки та грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити: вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки належних виплат з 18.12.2019 по день фактичного розрахунку.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з липня 2015 року він працював в Мангушській районній державній адміністрації. 17 жовтня 2018 року був звільнений. 15 жовтня 2019 року рішенням суду його було поновлено на посаді завідуючого сектору у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської райдержадміністрації з 18 жовтня 2018 року. 15 жовтня 2019 року розпорядження голови Мангушської райдержадміністрації змінено структуру райдержадміністрації. Посада завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту райдержадміністрації в зміненій структурі відсутня. 16 жовтня 2019 року наказом керівника апарату Мангушської райдержадміністрації позивача поновлено на попередній посаді з 18 жовтня 2018 року. 18 жовтня 2019 року листом керівника Мангушської РДА позивача повідомлено про наступне звільнення з посади завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту у зв`язку зі зміною структури Мангушської РДА, також в наказі передбачено, що попередження позивача про звільнення відбувається у зв`язку із ліквідацією сектору. 03 грудня 2019 року позивач електронною поштою надіслав відповідачу заяву про звільнення на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України. Останнім днем його роботи було визначено 17 грудня 2019 року. В той же день позивача ознайомлено із наказом про звільнення з посади, а також доручено провести остаточні розрахунки. Позивач вказує, що при звільненні йому не були виплачені всі належні суми, і тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 р. у справі № 200/3/20-а в задоволенні позову відмовлено.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

01 липня 2015 року позивач вступив на державну службу в Першотравневій (після перейменування Мангушській) райдержадміністрації, того ж дня склав присягу державного службовця.

01 листопада 2017 року позивач був призначений на посаду завідувача сектором у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської райдержадміністрації.

16 жовтня 2018 року наказом керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації №54-к Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідуючого сектору у справах сім`ї, молоді та спорту ОСОБА_1 з 17 жовтня 2018 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України (поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння).

11 липня 2019 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/11520/18-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Мангушської районної державної адміністрації про визнання незаконними дій щодо безпідставного звільнення за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, скасування наказу керівника апарату райдержадміністрації від 16.10.2018 №54-к про звільнення, як протиправного, поновлення на посаді завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської районної державної адміністрації з дня звільнення, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.10.2018 по день поновлення на роботі з урахуванням встановленої надбавки, стягнення моральної шкоди в сумі 20000,00 грн., було відмовлено повністю.

15 жовтня 2019 року постановою Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/11520/18-а були частково задоволенні позовні вимоги ОСОБА_1 : скасований наказ керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації від 16.10.2018 №54-к про звільнення ОСОБА_1 , останнього поновлено на посаді завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської районної державної адміністрації з 18.10.2018, зобов`язано Мангушську районну державну адміністрацію Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.10.2018 по 15.10.2019 з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

16 жовтня 2019 року наказом керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації №53/15-19 Про поновлення на роботі ОСОБА_1 поновлений на посаді завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської районної державної адміністрації з 18 жовтня 2018 року.

17 грудня 2019 року наказом керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації №66/15-19 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту райдержадміністрації за власним бажаннями у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, частина 3 статті 38 Кодексу законів про працю України та статті 86 Закону України Про державну службу.

02 червня 2020 року постановою Верховного Суду у справі №200/11520/18-а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року було скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

25 серпня 2020 року постановою Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/11520/18-а було залишено без змін рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року.

21 квітня 2021 року постановою Верховного Суду у справі №200/11520/18-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

07 грудня 2021 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/11520/18-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Мангушської районної державної адміністрації, Маріупольської районної державної адміністрації про визнання незаконними дій щодо безпідставного звільнення за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, скасування наказу керівника апарату райдержадміністрації від 16.10.2018 №54-к про звільнення, як протиправного, поновлення на посаді завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської районної державної адміністрації з дня звільнення, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.10.2018 по день поновлення на роботі з урахуванням встановленої надбавки, стягнення моральної шкоди в сумі 20000,00 грн, відмовлено в повному обсязі.

07 вересня 2023 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі №200/11520/18-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року залишено без змін.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами частини 1, 2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною 5 статті 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у […] адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі №200/11520/18-а, яке набрало законної сили 07 вересня 2023 року, встановлений факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність державного службовця, відповідність накладеного дисциплінарного стягнення характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини ОСОБА_1 , та відповідність вимогам чинного законодавства наказу керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2018 року №54-к про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади ОСОБА_1 з 17 жовтня 2018 року.

Станом на день постановлення рішення в даній справі, ОСОБА_1 є особою, яка звільнена з державної служби ще 17 жовтня 2018 року.

Враховуючи зазначене, накази керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2019 року №53/15-19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту Мангушської районної державної адміністрації з 18 жовтня 2018 року, та від 17 грудня 2019 року №66/15-19 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади завідувача сектору у справах сім`ї, молоді та спорту райдержадміністрації за власним бажаннями у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, частина 3 статті 38 Кодексу законів про працю України та статті 86 Закону України Про державну службу, є нечинними, безвідносно від того, чи видавалися відповідачем відповідні накази, чи ні.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі №200/11520/18-а вказані накази де-юре знищені, позбавлені законної сили, а тому не обумовлюють жодних правових наслідків.

Відповідно, для вирішення даного спору юридичним фактом, який породжує правові наслідки як для відповідача, так і для позивача є тільки факт законного звільнення останнього з посади державної служби 17 жовтня 2018 року.

Після законного звільнення з державної служби з 17 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та відповідачем припинилися трудові відносини у процесі проходження державної служби, які регулюється Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) як загальним законом, та Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII), як спеціальним законом і тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося законно, останній не перебував у вимушеному прогулі з 18 жовтня 2018 року по 16 жовтня 2019 року, а тому не має права на отримання щорічної відпустки за цей час, і, як наслідок, права на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні.

У зв`язку із наведеним, ОСОБА_1 не має права на отримання вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, яка передбачена статтею 44 КЗпП України, та грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, що встановлена частиною 2 статті 54 Закону №889-VIII.

Щодо середнього заробітку за весь час затримки належних виплат з 18.12.2019 по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.

За час перебування на державній службі у зв`язку із виконанням, в подальшому скасованого, судового рішення ОСОБА_1 була виплачена відповідна винагорода за виконану роботу та компенсація на 5 днів невикористаної відпустки (том 1, а.с. 157). Ця обставина не є спірною.

Оскільки, після звільнення за наказом керівника апарату Мангушської районної державної адміністрації №66/15-19 від 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 виплачені всі належні йому виплати, відсутні правові підстави для застосування до відповідача спеціального виду відповідальності, який передбачений статтею 117 КЗпП України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до відповідача, слід відмовити повністю.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача Лещенко Олени Дмитрівни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 р. у справі № 200/3/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 р. у справі № 200/3/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 29 лютого 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяА.А. Блохін

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв