Рішення

від 13.10.2023 по справі 638/6895/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/6895/22

Провадження № 2/638/1898/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2023 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді за участю: секретаря судового засідання позивача представника позивача- Орос О.В., - ОСОБА_1 , - Нікуліна А.М., - Ходаковського Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехінвест» про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехінвест» про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, в якому просив зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 (далі домоволодіння), шляхом зобов`язання останніх не перешкоджати проведенню технічної інвентаризації домоволодіння та виготовленню технічного паспорту.

Позов мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До спадкового майна входить зазначене вище домоволодіння, яке складається з декількох будинків та споруд. В одному з будинків за вказаною адресою проживає позивач, в іншому будинку проживають відповідачі по справі.

14 січня 2020 року позивач звернувся до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Державним нотаріусом Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Сімаковою О.Г. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 58/02-14, якою відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житлові будинки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі відсутності довідки про технічну характеристику на зазначені будинки та споруди.

Позивачем замовлено в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «ХМБТІ») виготовлення технічної документації на домоволодіння, проте виготовлення технічного паспорту на домоволодіння не є можливим з причини перешкоджання відповідачами співробітнику підприємства доступу до будинків та споруд, розташованих за вказаною адресою.

Таке перешкоджання унеможливлює виготовлення технічної документації на домоволодіння в цілому та отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі. Надали пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позові.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли.

Вирішуючи питання щодо розгляду справи по суті, суд приймає до уваги те, що межіперенесеннярозгляду справи не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка учасниківсправи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Відповідачі не скористались належним їм правом подати до суду відзив на позовну заяву.

Враховуючи необхідністьзабезпечення розумнихстроків розглядусправи,ту обставину,що справаперебуває впровадженні судуз 30листопада 2022року,відповідачі вчисленні судовізасідання нез`являлися,суд приходитьдо висновкущодо відсутностіпідстав длявідкладення судовогозасідання,зважаючи нащо розглядає справу по суті за відсутності відповідачів.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Верховним Судом у постанові від 29 червня 2023 року у цивільні справі № 638/16253/16-ц, яка набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належало домоволодіння на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 25 вересня 1996 року, виданого Харківською державною нотаріальною конторою № 6, та зареєстрованого в КП «ХМБТІ».

Зазначене домоволодіння складається з двох житлових будинків: літ. «Б-1» і літ. «3-1», а також надвірних будівель.

ОСОБА_5 , її син ОСОБА_2 та його дружина проживали у будинку літ. «Б-1 » який складається з чотирьох житлових кімнат, кухні і сіней.

ОСОБА_4 , ОСОБА_3 проживають в будинку літ. «3-1», який складається з двох кімнат, кухні, ванної кімнати та тамбуру. Біля будинку літ. «3-1» знаходяться надвірні будівлі: літня кухня (літ. «И»), сіни (літ. «И»), ганок (літ. «и-01», туалет (літ. «Г»), погреб (літ. «Д»), гараж (літ. «Ж»), душ (літ. «К»).

У будинку літ. «3-1» проживав ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , проживаючи в будинку літ. «3-1» на АДРЕСА_1 , який належав на праві власності ОСОБА_5 , за власні кошти провели реконструкцію на 1-му поверсі будинку, переобладнали літню кухню та об`єднали її з будинком, зруйнували коридор, побудували кухню і новий гараж, а також другий поверх.

Рішенням Виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова від 03 серпня 1982 року № 222/7 буд. АДРЕСА_1 прийнято та введено в експлуатацію, також за вказаним домоволодінням закріплено земельну ділянку розміром 796 кв.м.

Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 13 жовтня 1982 року, виданого начальником районного житлового експлуатаційного об`єднання Дзержинського району, будинок з належними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 належав ОСОБА_7 .

Після смерті ОСОБА_7 , відповідно до рішення Дзержинського районного народного суду м. Харкова від 15 лютого 1983 року право власності на вказане домоволодіння визнано за його сином ОСОБА_8 , який залишався єдиним власником домоволодіння до моменту смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів від 19 липня 1988 року № 188/24 «Про надання дозволу на будівництво будинку на АДРЕСА_1 » надано ОСОБА_6 дозвіл на будівництво будинку на АДРЕСА_1 . Цим рішенням установлено, що житловий будинок на АДРЕСА_1 на підставі рішення Дзержинського районного народного суду м. Харкова від 15 лютого 1983 року належить ОСОБА_8 . До виконавчого комітету ради звернувся син власника будинку, ОСОБА_6 , з проханням дозволити йому побудувати будинок на земельній ділянці батька на місці літньої кухні літ. «А» та сараю літ. «В», з дозволу його батька. Встановлено, що будівництво другого будинку на місці літньої кухні літ. «А» та сараю літ. «В» не порушить санітарні та протипожежні норми.

Після смерті ОСОБА_8 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 25 вересня 1996 року, яке зареєстровано у КП «ХМБТІ», власником домоволодіння є його дружина ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1

За життя ОСОБА_5 було складено заповіт, посвідчений 09 березня 2017 року державним нотаріусом Десятої ХДНК Сімаковою О.Г., зареєстрований в реєстрі за № З-192; 3-193, відповідно до якого ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_2 .

14 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Державним нотаріусом Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Сімаковою О.Г. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 58/02-14, якою відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житлові будинки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі відсутності довідки про технічну характеристику на зазначені будинки та споруди.

Із зазначеної постанови вбачається, що на запит нотаріальної контори ОСОБА_2 було надано відповідь ТОВ «Укртехінвест» за № 1073190 від 04 грудня 2019 року що при проведення технічної інвентаризації 25 листопада 2019 року не надано доступ до обмеження всіх будівель та споруд на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим ТОВ «Укртехінвест» не може завершити роботу по проведенню технічної інвентаризації та надати довідку про технічну характеристику на зазначені будинки та споруди.

Позивачем до позову долучено лист КП «ХМБТІ»від 24листопада 2015року №1602636,складений наім`я ОСОБА_5 ,в якомузазначено,що виготовититехнічний паспортна житловийбудинок знадвірними будівлямита спорудамипо АДРЕСА_1 не єможливим,оскільки приобстеженні від03листопада 2015року ненадано доступув самовільно побудований двоповерховий житловий будинок, розташований за цією адресою.

Відповідно до листа ТОВ «Укртехінвест» від 04 грудня 2019 року № 1073190 при проведенні технічної інвентаризації 25 листопада 2019 року не надано доступ до обстеження всіх будівель та споруд на земельній ділянці, окрім житлового будинку літ. «Б» з прибудовами по АДРЕСА_1 . Враховуючи зазначене, товариство готове завершити роботи по проведенню технічної інвентаризації, виготовити технічний паспорт на житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами, розташовані за вказаною адресою, при умові надання ОСОБА_2 доступу виконавцюдо обстеженнявсіх будівельта спорудна земельнійділянці завказаною адресою.

У вказаних листах КП «ХМБТІ» та ТОВ «Укртехінвест» не зазначено, ким саме не надано доступ до будинків та споруд, які перешкоди чинились тощо.

Матеріали справи не містять будь-яких даних, з яких вбачається, що відповідачі були обізнані про дату та час проведення спеціалістом обстеження всіх будівель і споруд за вказаною вище адресою, що в цей час вони перебували в домоволодінні за місцем проживання та чинили перешкоди у доступі спеціаліста.

На уточнюючі запитання суду щодо виклику працівників поліції з приводу чинення відповідачами перешкод у доступі до домоволодіння спеціаліста товариства, складення спеціалістом акту про ненадання доступу або надання будь-яких доказів того, що саме відповідачі не надавали доступ до домоволодіння та чинили перешкоди, позивачем на надано доказів та переконливих, логічних, послідовних пояснень, з яких суд може достовірно встановити, що саме відповідачі чинили перешкоди у доступі до домоволодіння.

Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, передбачений ст. 391 ЦК України.

За правилами вказаної правової норми власник майна має право вимагати усунення усяких порушень (перешкод) у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Захист від таких порушень права власності здійснюється за допомогою негаторного позову.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Визначальним для захисту права на підставі ст. 391 ЦК України є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач не є власником домоволодіння, проте він є спадкоємцем за заповітом на вказане домоволодіння, який не може набути на нього право власності, зважаючи на відсутність технічної документації.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачі чинять протиправні дії, які порушують права позивача на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом та набуття в подальшому права власності на домоволодіння.

Матеріали справи не містять доказів, що саме відповідачі створюють будь-які перешкоди в виготовленні технічної документації на домоволодіння.

Позивачем не надано до суду будь-яких доказів, з яких вбачається, що діями відповідачів було спричинено позивачу перешкоди у оформленні права власності або обмеження в праві користування домоволодінням.

Тлумачення змісту ст. 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до ч.1ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Позивачем під час звернення до суду або ж судового розгляду клопотання про витребування доказів подано не було.

У відповідності до ч. 7ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також в інших випадках.

Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК).

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи те, що позивачем не надано до суду будь-яких належних доказів стосовно того, що саме діями відповідачів було спричинено перешкоди у оформленні позивачем права власності шляхом чинення перешкод в проведенні технічної інвентаризації та виготовленні технічного паспорту, підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо інших доводів позивача, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехінвест» про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Орос