Постанова

від 16.01.2024 по справі 638/6895/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» січня 2024 року

м. Харків

справа № 638/6895/22

провадження № 22ц/818/483/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідачі ОСОБА_3 , представниця відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехінвент»

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року в складі судді Орос О.В.

в с т а н о в и в:

У листопаді 2022 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехінвент», про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До спадкового майна входить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з декількох будинків та споруд. В одному з будинків за вказаною адресою проживає він, в іншому будинку відповідачі.

Вказав, що звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак постановою державного нотаріуса Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Сімакової О.Г. від 14 січня 2020 року № 58/02-14 відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житлові будинки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі відсутності довідки про технічну характеристику на зазначені будинки та споруди.

Зазначив, що він двічі замовляв у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» виготовлення технічної документації на домоволодіння. Проте, технічний паспорт виготовити неможливо, оскільки відповідачі перешкоджають співробітнику підприємства у доступі до будинків та споруд, розташованих за вказаною адресою. Такі дії унеможливлюють виготовлення технічної документації на домоволодіння в цілому та отримання ним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Просив зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні майном шляхом зобов`язання їх не перешкоджати проведенню технічної інвентаризації домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та виготовлення технічного паспорту.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року, в якому ухвалою суду від 07 листопада 2023 року виправлено описку, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд не врахував, що саме відповідачі проживають у будинку літ «З-1» по АДРЕСА_1 , в якому провели реконструкцію, та перешкоджають проведенню інвентаризації успадкованого ним домоволодіння, що підтверджується листами Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 24 листопада 2015 року і 04 грудня 2019 року.

12 січня 2024 року до суду апеляційної інстанції від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану у третьої особи призупинено дію трудового договору з усіма працівниками, тому проведення технічної інвентаризації на сьогодні є неможливим. Підкреслив, що під час проведення технічної інвентаризації 25 листопада 2019 року не надано доступу до всіх будівель і споруд на земельній ділянці, окрім житлового будинку літ «Б-1» з прибудовами. Просив розглядати справу за відсутності третьої особи.

В суді апеляційної інстанції позивач на його представник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити. Позивач пояснив, що він проживає в будинку літ «Б-1». Відповідачі це друга дружина його брата та їх спільний син проживають в будинку літ «З-1». Цей будинок відповідачі перебудували. Він є спадкоємцем за заповітом на все домоволодіння. Проте, не може зробити технічний паспорт, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на все домоволодіння, оскільки відповідачі чинять йому перешкоди в цьому.

До суду апеляційної інстанції інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів того, що саме діями відповідачів спричинено перешкоди у оформленні ним права власності шляхом чинення перешкод в проведенні технічної інвентаризації та виготовленні технічного паспорту, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що по АДРЕСА_1 розташоване домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків: літ «Б-1» і літ «3-1», а також надвірних будівель.

Рішенням Виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова від 03 серпня 1982 року № 222/7 будинок АДРЕСА_1 прийнято та введено в експлуатацію. Також за вказаним домоволодінням закріплено земельну ділянку розміром 796 кв м.

Власником будинку з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 був ОСОБА_8 на підставі свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 13 жовтня 1982 року, виданого начальником районного житлового експлуатаційного об`єднання Дзержинського району.

Після смерті ОСОБА_8 рішенням Дзержинського районного народного суду м. Харкова від 15 лютого 1983 року право власності на вказане домоволодіння визнано за його сином ОСОБА_9 , який залишався єдиним власником домоволодіння до моменту смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів від 19 липня 1988 року № 188/24 «Про надання дозволу на будівництво будинку на АДРЕСА_1 » надано ОСОБА_10 сину власника ОСОБА_9 дозвіл на будівництво будинку на АДРЕСА_1 , на земельній ділянці батька на місці літньої кухні літ «А» та сараю літ «В» з дозволу його батька. Встановлено, що будівництво другого будинку на місці літньої кухні літ «А» та сараю літ «В» не порушить санітарні та протипожежні норми.

Після смерті ОСОБА_9 власницею домоволодіння стала його дружина ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25 вересня 1996 року.

У будинку літ «Б-1» проживала ОСОБА_7 , її син ОСОБА_1 та його дружина. Будинок складається з чотирьох житлових кімнат, кухні і сіней.

У будинку літ «3-1» проживав ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його дружина ОСОБА_5 і син ОСОБА_3 . Будинок складається з двох кімнат, кухні, ванної кімнати та тамбуру. Біля будинку літ «3-1» знаходяться надвірні будівлі: літня кухня (літ «И»), сіни (літ «И»), ганок (літ «и-01», туалет (літ «Г»), погреб (літ «Д»), гараж (літ «Ж»), душ (літ «К»).

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , проживаючи в будинку літ «3-1» по АДРЕСА_1 , який належав на праві власності ОСОБА_7 , за власні кошти провели реконструкцію на першому поверсі будинку, переобладнали літню кухню та об`єднали її з будинком, зруйнували коридор, побудували кухню і новий гараж, а також другий поверх.

Вказані обставини встановлені судами при розгляді справи № 638/16253/16-ц за позовом ОСОБА_7 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про поновлення порушеного права та зобов`язання вчинити дії, у задоволенні якого відмовлено рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року та постановою Верховного Суду від 29 червня 2023 року (а. с. 92-97, 107-118).

Як вбачається з листа Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 24 листопада 2015 року № 1602636 на ім`я ОСОБА_7 , виготовити технічний паспорт на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 не є можливим, оскільки при обстеженні від 03 листопада 2015 року не надано доступу до самовільно побудованого двоповерхового житлового будинку, розташованого за цією адресою (а. с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

01 липня 2019 року нотаріусом Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 390/2019 після смерті ОСОБА_7 (а. с. 8).

За життя ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений 09 березня 2017 року державним нотаріусом Десятої Харківської державної нотаріальної контори Сімаковою О.Г., зареєстрований в реєстрі за № 3-192; 3-193, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 (а. с. 9).

З листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвент» від 04 грудня 2019 року № 1073190 на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що при проведенні технічної інвентаризації 25 листопада 2019 року не надано доступу до обстеження всіх будівель та споруд на земельній ділянці, окрім житлового будинку літ «Б» з прибудовами по АДРЕСА_1 . Враховуючи зазначене, товариство готове завершити роботи з проведення технічної інвентаризації, виготовити технічний паспорт на житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами, розташовані за вказаною адресою при умові надання ОСОБА_1 доступу виконавцю до обстеження всіх будівель та споруд на земельній ділянці за вказаною адресою (а. с. 12).

14 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Однак, державним нотаріусом Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Сімаковою О.Г. винесено постанову № 58/02-14, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житлові будинки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі відсутності довідки про технічну характеристику на зазначені будинки та споруди (а. с. 10).

У домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а. с. 13, 18, 19).

У травні 2020 року ОСОБА_5 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, в якому просили визнати за ОСОБА_5 право власності на частину житлового будинку літера «З-2», по АДРЕСА_1 , як належну їй як дружині частку у спільній власності подружжя; визнати за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно, а саме, на частину житлового будинку літера «З-2» по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, а саме на частину житлового будинку літера «З-2» по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення оскаржено в апеляційному порядку (а. с. 99-105).

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першоюстатті 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Устатті 391 ЦК Українипередбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Таким чином у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю (негаторний позов).

Як зазначено в правовому висновку Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №235/457/17 (провадження №61-18367св18), відповідно до положень статей391,396 ЦК Українипозов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаного з позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Аналіз наведених норм права свідчить, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав - позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Відповідні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021року у справі № 761/8238/18, від 21 червня 2022 року у справі № 289/1162/16-ц, від 07 грудня 2023 року у справі №490/5238/21.

За змістом статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені устатті 1219 ЦК України(статті1218,1231 ЦК України).

Згідно вимог частини другоїстатті 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першоюстатті 1268 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно доглави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина другастатті 1299 ЦК України).

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №303/6974/16-ц, від 04 червня 2020 року у справі №760/16793/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі №355/340/17-ц.

Відповідно до частини першоїстатті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першоюстатті 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третястатті 1296 ЦК України).

Отже чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України«Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України«Оформлення права на спадщину»).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Проте відсутність реєстрації права власності відповідно доЗакону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №235/457/17 (провадження №61-18367св18), від 02 вересня 2020 року у справі №522/19969/16-ц (провадження №61-13225св19).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_7 , яка була власницею домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , який складався з будинків літ «Б-1», літ «З-1» з надвірними будівлями.

На теперішній час, як пояснив ОСОБА_1 , замість будинку літ «З-1» з`явився самовільно збудований двоповерховий будинок, який виходить за межами ділянки. Доступ до будинку літ «Б-1» ОСОБА_1 надав. Однак, доступу виконавцю для обстеження всіх будівель та споруд на земельній ділянці за вказаною адресою, зокрема, самовільно збудованої нерухомості не надано.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що доказів того, що відповідачі чинять в цьому перешкоди, у нього немає.

Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідачі перешкоджають в доступі виконавцю для обстеження всіх будівель та споруд на земельній ділянці за вказаною адресою, зокрема, самовільно збудованої нерухомості.

Оскільки доказів того, що відповідачі перешкоджали виконавцю обстежувати всі будівлі та споруди на земельній ділянці за вказаною адресою, зокрема, самовільно збудовану нерухомість, виходячи з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем будинків літ «Б» та літ «З-1», а не самовільно збудованого двоповерхового будинку, який відповідачі перейменували в літ «З-2», підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з урахуванням положень статей391,396ЦК України не вбачається.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення та він звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю другої групи, підстав для перерозподілу судового збору за перегляд справи апеляційним судом не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.375, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 16 січня 2024 року.