Постанова

від 25.10.2023 по справі 914/1294/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. Справа №914/1294/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка представників сторін:

від ТОВ Національна компанія Укрексперт Янівська Г.Я. адвокат ордер серія ВС № 12175200 від 18.07.2023

від ТОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури Сеньків А.І. адвокат ордер серія ВС № 1162808 від 29.09.2022

від ТОВ Адміністратор Янівська Г.Я. адвокат довіреність за №1 від 05.09.2022

від ТОВ Компанія управління проектами Акрополь Янівська Г.Я. адвокат довіреність за №1/05-09 від 05.09.2022

від ФОП Стецик М.Б. не з`явилися

від ФОП Янівської Г.Я. Янівська Г.Я.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт за № 1/14-06-23 від 14.06.2023

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 суддя: Козак І.Б. м. Львів, повний текст рішення складено 18.05.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт, м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури, м. Львів,

про стягнення заборгованості 1 175 834,59 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури, м. Львів

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт, м. Київ

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю Адміністратор, м. Львів

до відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю Компанія управління проектами Акрополь, м. Львів

до відповідача-4 фізичної особи-підприємця Стецик Марти Богданівни, м. Київ

до відповідача-5 фізичної особи-підприємця Янівської Галини Ярославівни, с. Банюнин, Кам`янка-Бузький район,

про визнання недійсними договорів

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

17.06.2022 в Господарський суд Львівської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт (надалі ТОВ «НК Укрексперт») з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури (надалі ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури») про стягнення заборгованості 1 175 834,59 грн. на підставі укладених договорів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 04.05.2022 ТОВ «НК Укрексперт», ФОП Янівська Г.Я., ФОП Стецик М.Б., ТОВ «Адміністратор» та ТОВ «КУП Акрополь» (надалі - первісні кредитори) уклали чотири договори про відступлення права вимоги (цесії), за змістом яких передано право вимоги, боржником за якими виступає ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», а саме:

ТОВ «Адміністратор» - договори позички від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 та від 01.01.2020, сума основного боргу 371 000,00 грн., 3% річних 23 667,57 грн., інфляційні втрати 85 290,50 грн., пеня 38 365,85 грн., сума зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги), а всього 518 323,92 грн.

ТОВ «КУП Акрополь» - договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017 сума основного боргу 81 000,00 грн., 3% річних 3 972,53 грн., інфляційні втрати 18 435,60 грн., пеня 4 864,44 грн., сума зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги) - 108 272,57 грн.

ФОП Стецик М.Б. договір про надання консультаційних послуг від 19.01.2019 сума основного боргу 98 000,00 грн., 3% річних 6 862,68 грн., інфляційні втрати 23 745,40 грн., пеня 9 706,28 грн., сума зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги) 138 314,36 грн.

ФОП Янівська Г.Я. договір про надання юридичних послуг від 10.10.2019 сума основного боргу 63 000,00 грн., 3% річних 4 411,73 грн., інфляційні втрати 15 264,90 грн., пеня 6 239,75 грн., сума зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги)- 88 916,38 грн.

Таким чином, ТОВ «Національна компанія Укрексперт» набуло на підставі договорів, право вимоги про стягнення з ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" 613 000,00 грн. - суми основного боргу, 38 914,51 - 3% річних,142 736,40 інфляційних втрат та 59 176,32 - пені.

22.07.2022 в Господарський суд Львівської області звернулося ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» із зустрічним позовом до: ТОВ "НК "Укрексперт"; товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами "Акрополь" (надалі - ТОВ "КУП "Акрополь"); товариства з обмеженою відповідальністю "Адміністратор" (надалі - ТОВ "Адміністратор"); фізичної особи-підприємця Стецик Марти Богданівни та до фізичної особи-підприємця Янівської Галини Ярославівни про визнання недійсними договорів в межах розгляду справи № 914/1294/22, а саме:

-п. 1.3 договорів позички від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 та від 01.01.2020 та пунктів 3 актів приймання-передачі від 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 та від 31.12.2020, у зв`язку з тим, що зазначені договори не містять інформації щодо змісту наданих позичкодавцем послуг;

-договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 23.10.2017 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019 на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначений договір укладений під впливом обману та не спрямований на реальне настання правових наслідків;

-договору про надання юридичних послуг від 10.10.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019 на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначений договір укладений під впливом обману та не спрямований на реальне настання правових наслідків;

-договору про надання консультативних послуг від 19.01.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019 на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначений договір укладений під впливом обману та не спрямований на реальне настання правових наслідків;

-договорів на проведення оцінки нерухомого майна № 09/17-НЖ від 01.11.2017, № 10/17-НЖ від 15.11.2017, № 11/17-НЖ від 04.12.2017, №10/18-нж від 10.10.2018, №11/18-нж від 10.11.2018, №12/18-нж від 10.12.2018, №10/19-нж від 05.10.2019, №11/19-нж від 05.11.2019, №12/19-нж від 10.12.2019 та актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 20.11.2017, 14.10.2018, 14.11.2018, 14.12.2018, 11.10.2019, 10.11.2019 та 14.12.2019 на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначені договори укладені під впливом обману та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 зустрічні позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним договір про проведення оцінки нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019, укладений між ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ «УКРЕКСПЕРТ» та ТОВ «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» та акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 11.10.2019 на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначений договір укладений під впливом обману та не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсними п. 1.3 договорів позички від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 та від 01.01.2020 та пункт 3 актів приймання-передачі від 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 та від 31.12.2020, договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 23.10.2017 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договору про надання юридичних послуг від 10.10.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договору про надання консультативних послуг від 19.01.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договорів на проведення оцінки нерухомого майна № 09/17-НЖ від 01.11.2017, № 10/17-НЖ від 15.11.2017, № 11/17-НЖ від 04.12.2017, №10/18-нж від 10.10.2018, №11/18-нж від 10.11.2018, №12/18-нж від 10.12.2018 та актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 20.11.2017, 14.10.2018, 14.11.2018, 14.12.2018 в зв`язку з застосуванням строку позовної давності.

Також, відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсними договорів на проведення оцінки нерухомого майна №11/19-нж від 05.11.2019, №12/19-нж від 10.12.2019 та актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 10.11.2019 та 14.12.2019 в зв`язку з тим, що зазначені договори та акти в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані та судом не досліджені.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Національна компанія Укрексперт» 38 000,00 грн. основного боргу, 2914,03 грн. 3% річних, 9587,40 грн. інфляційних втрат, 757,52 грн. судового збору на підставі договору на проведення оцінки нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019.

Відмовлено в задоволенні решти первісних позовних вимог у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку, що підставою стягнення, договори (п. 1.3 договорів позички від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 та від 01.01.2020 та пункт 3 актів приймання-передачі від 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 та від 31.12.2020, договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 23.10.2017 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договору про надання юридичних послуг від 10.10.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договору про надання консультативних послуг від 19.01.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договорів на проведення оцінки нерухомого майна № 09/17-НЖ від 01.11.2017, № 10/17-НЖ від 15.11.2017, № 11/17-НЖ від 04.12.2017, №10/18-нж від 10.10.2018, №11/18-нж від 10.11.2018, №12/18-нж від 10.12.2018 та актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 20.11.2017, 14.10.2018, 14.11.2018, 14.12.2018) про визнання недійсними яких заявлено зустрічний позов, є недійсними на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначені договори укладені під впливом обману та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, однак враховуючи застосування строку позовної давності в недійсності таких судом відмовлено. А тому суд дійшов висновку про відмову в стягненні за такими договорами.

Також, судом відмовлено в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» на користь ТОВ «Національна компанія Укрексперт» 6806,68 грн. пені за договором на проведення оцінки нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019 у зв`язку з тим, що зазначений договір не передбачає такого виду відповідальності за невиконання зобов`язань як стягнення пені.

Стягнуто з ТОВ «Національна компанія Укрексперт» на користь ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» 2 481,00 грн. судового збору за зустрічним позовом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач (ТОВ «НК Укрексперт») просить апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та задоволити первісні позовні вимоги в повному об`ємі, в задоволенні вимог зустрічного позову відмовити, в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що:

-акт звірки за період з 31.12.2017 до 01.12.2020 свідчить про визнання ТОВ «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» розміру заборгованості, яка виникла на підставі договорів позички та актів виконаних робіт;

-вимога про стягнення основного боргу 81 000,00 грн., 3% річних 3 972,53 грн., інфляційних втрат 18 435,60 грн., пені 4 864,44 грн., суми зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги) - 108 272,57 грн. за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017 підлягає задоволенню, оскільки договір між сторонами виконувався та підписано акт виконаних робіт від 31.12.2019;

-судом першої інстанції не взято до уваги дорожню карту ТОВ «Компанія управління активами «Акрополь», яка складена на виконання договору про надання інформаційно-консультаційних послуг;

-судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення грошових коштів за договором про надання юридичних послуг ;

Також, апелянт не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині визнання недійсним договору про проведення оцінки нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019, укладеного між ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ «УКРЕКСПЕРТ» та ТОВ «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ», а також акту приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 11.10.2019.

Узагальнені заперечення відповідача (товариства з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури)

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що жоден зі спірних договорів не передбачає відповідальності у вигляді сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначає, що відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином вважає, що застосування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за спірними договорами є безпідставним, що правильно враховано судом першої інстанції.

У судове засідання 20.09.2023 з`явилися представники ТОВ Національна компанія Укрексперт, ТОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури, ТОВ Адміністратор, ТОВ Компанія управління проектами Акрополь та Янівська Г.Я., представник ФОП Стецик М.Б. в судове засідання не з`явилися, подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

У судовому засіданні позивач (апелянт - ТОВ Національна компанія Укрексперт) підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник ТОВ Адміністратор, ТОВ Компанія управління проектами Акрополь та Янівська Г.Я. також підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник відповідача (ТОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури) заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

02.04.2008 Національною спілкою художників України (надалі - НСХУ) (установник управління), в особі заступника голови Зінченка В.Д., та ТОВ «Компанія управління проектами Акрополь» (управитель), в особі директора Оленчина Р.Б., укладено договір довірчого управління, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В.Я. 02.04.2008 за реєстраційним № 2126, (надалі - договір довірчого управління), за змістом якого управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) в управління на певний строк майно (Будівлі та споруди цілісного майнового комплексу ЛФСКС по вул. Мучна, 32 у м. Львові), а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління та вказаної ним особи (вигодонабувача) (п. 1 договору довірчого управління).

Відповідно до п. 2 договору довірчого управління мета довірчого управління - довірче управління буде здійснюватися відповідно із тими цілями, які ставить установник управління (отримання максимально високої доходності від управління майном, збереження об`єкту управління, набуття конкретних вигод, і т. д.).

Згідно з п. 3.1., 3.2., 3.3. договору довірчого управління основні завдання довірчого управління: забезпечити безпечне функціонування, виробничу та комерційну експлуатацію об`єктів управління. Основні завдання довірчого управителя: впорядкування землекористування під нерухомими об`єктами та забезпечення сплати земельного податку у встановленому законом порядку.

Рішенням №1 від 02.12.2008 Національною спілкою художників України створено підприємство об`єднання громадян (релігійні організації, профспілки) Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури та передано до статутного капіталу нерухоме майно у м. Львові по вул. Мучна, 32.

У наступному рішенням Національної спілки художників України підприємство об`єднання громадян (релігійні організації, профспілки) Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури було реорганізовано шляхом перетворення у ТОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури, до якого передано усе майно підприємства, що реорганізується, зокрема, і нерухоме майно по вул. Мучна, 32 м. Львів відповідно до акту приймання-передачі від 01.03.2017.

Таким чином, ТОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури є власником нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32 та стороною договору довірчого управління, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав № 305393409 від 20.07.2022.

01.01.2017, 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 ТОВ «АДМІНІСТРАТОР» (позичкодавець) та ТОВ «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» (користувач) укладено договори позички, за змістом яких позичкодавець передає користувачу в безоплатне користування на строк, що обумовлений цим договором, позичку, яку користувач зобов`язується повернути позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договорів позички користувач зобов`язується компенсувати позичкодавцю витрати по збереженню скульптур і робіт майстрів Львівської обласної організації Національної спілки художників України, що знаходяться в будівлі, котра передається у позичку. Сума таких витрат визначається в акті, який підписується сторонами в момент закінчення дії даного договору та повернення позички.

23.10.2017 ТОВ «КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ АКРОПОЛЬ» (виконавець) та ТОВ «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» (клієнт) укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг, за змістом якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати інформаційні консультаційні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору про надання інформаційно-консультаційних послуг виконавець на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступних інформаційно-консультаційних послуг:

- щодо можливостей та перспектив розвитку ведення господарської діяльності, що передбачена статутом клієнта;

- надання інформації та ідентифікацію діючих та потенційних конкурентів на вказаному ринку;

- проведення розрахунків цін, збір відомостей про їх динаміку за період 2015 по 2017;

- визначення попиту на послуги, прогноз перспективи його розвитку;

- збір відомостей та аналіз потенційних замовників послуг;

- прогноз стану кон`юктури ринку на 2018-2020;

- інших видів інформаційно-консультаційних послуг, що стосується статутної діяльності клієнта.

19.01.2019 ФОП Стецик М.Б. та ТОВ «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» укладено договір про надання консультативних послуг за змістом якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання про надання послуг з консультування з питань комерційної діяльності, консультування з питань інформатизації, усного та письмового перекладу, послуг у сфері зв`язків з громадськістю.

10.10.2019 між ФОП Янівською Г.Я. та ТОВ «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» укладено договір про надання юридичних послуг, за змістом якого виконавець зобов`язується відповідно до умов договору надати замовнику юридичні послуги, що полягають у виконанні поточних конкретних юридичних доручень замовника щодо здійснення конкеретних дій або надання юридичних послуг (п. 1 договору).

ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ «УКРЕКСПЕРТ» та «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» укладено договори на проведення оцінки нерухомого майна № 09/17-НЖ від 01.11.2017, № 10/17-НЖ від 15.11.2017, № 11/17-НЖ від 04.12.2017, №10/18-нж від 10.10.2018, №11/18-нж від 10.11.2018, №12/18-нж від 10.12.2018, №10/19-нж від 05.10.2019, №11/19-нж від 05.11.2019, №12/19-нж від 10.12.2019, за змістом яких замовник доручає та сплачує, а оцінювач бере на себе зобов`язання щодо визначення вартості нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Мучна, 32.

Обговорюючи первісні позовні вимоги в частині виникнення в ТОВ «Національна компанія Укрексперт» права вимоги до ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» апеляційним господарським судом встановлено, що 04.05.2022 ТОВ «НК Укрексперт», ФОП Янівська Г.Я., ФОП Стецик М.Б., ТОВ «Адміністратор» та ТОВ «КУП Акрополь» (надалі - первісні кредитори) уклали чотири договори про відступлення права вимоги (цесії), за змістом яких передано право вимоги, де боржником є ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», а саме:

ТОВ «Адміністратор» - договори позички від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 та від 01.01.2020, сума основного боргу 371 000,00 грн., 3% річних 23 667,57 грн., інфляційні втрати 85 290,50 грн., пеня 38 365,85 грн., сума зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги) - 518 323,92 грн.

ТОВ «КУП Акрополь» - договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017 сума основного боргу 81 000,00 грн., 3% річних 3 972,53 грн., інфляційні втрати 18 435,60 грн., пеня 4 864,44 грн., сума зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги) - 108 272,57 грн.

ФОП Стецик договір про надання консультаційних послуг від 19.01.2019 сума основного боргу 98 000,00 грн., 3% річних 6 862,68 грн., інфляційні втрати 23 745,40 грн., пеня 9 706,28 грн., сума зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги) - 138 314,36 грн.

ФОП Янівська договір про надання юридичних послуг від 10.10.2019 сума основного боргу 63 000,00 грн., 3% річних 4 411,73 грн., інфляційні втрати 15 264,90 грн., пеня 6 239,75 грн., сума зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги) - 88 916,38 грн.

Загальна сума основного боргу за договорами про відступлення права вимоги (цесії) становить 613 000,00 грн., 3% річних 38 914,51 грн., інфляційні втрати 142 736,40 грн., пеня 59 176,32 грн., сума зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги) - 853 827,23 грн., що є предметом первісних позовних вимог.

Предметом зустрічних позовних вимог є визнання недійсними:

-п. 1.3 договорів позички від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 та від 01.01.2020 та пунктів 3 актів приймання-передачі від 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 та від 31.12.2020, у зв`язку з тим, що зазначені договори не містять інформації щодо змісту наданих позичкодавцем послуг;

-договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 23.10.2017 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019 на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначений договір укладений під впливом обману та не спрямований на реальне настання правових наслідків;

-договору про надання юридичних послуг від 10.10.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019 на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначений договір укладений під впливом обману та не спрямований на реальне настання правових наслідків;

-договору про надання консультативних послуг від 19.01.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019 на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначений договір укладений під впливом обману та не спрямований на реальне настання правових наслідків;

-договорів на проведення оцінки нерухомого майна № 09/17-НЖ від 01.11.2017, № 10/17-НЖ від 15.11.2017, № 11/17-НЖ від 04.12.2017, №10/18-нж від 10.10.2018, №11/18-нж від 10.11.2018, №12/18-нж від 10.12.2018, №10/19-нж від 05.10.2019, №11/19-нж від 05.11.2019, №12/19-нж від 10.12.2019 та актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 20.11.2017, 14.10.2018, 14.11.2018, 14.12.2018, 11.10.2019, 10.11.2019 та 14.12.2019 на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначені договори укладені під впливом обману та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсними п. 1.3 договорів позички від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 та від 01.01.2020 та пункт 3 актів приймання-передачі від 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 та від 31.12.2020, договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 23.10.2017 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договору про надання юридичних послуг від 10.10.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договору про надання консультативних послуг від 19.01.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договорів на проведення оцінки нерухомого майна № 09/17-НЖ від 01.11.2017, № 10/17-НЖ від 15.11.2017, № 11/17-НЖ від 04.12.2017, №10/18-нж від 10.10.2018, №11/18-нж від 10.11.2018, №12/18-нж від 10.12.2018 та актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 20.11.2017, 14.10.2018, 14.11.2018, 14.12.2018 в зв`язку з застосуванням строку позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №902/538/14).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною другою статті 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цc18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18, пункт 61), № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18, пункт 62) та № 522/2110/15-ц (провадження №14-247цс18, пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19, пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-27-цс19, пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс-19, пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19, пункт 28).

Апеляційним господарським судом встановлено підставність заявленого зустрічного позову (порушено право, за захистом якого той звернувся до суду) та враховано, що позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсними, зокрема, п. 1.3 договорів позички від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 та від 01.01.2020 та пунктів 3 актів приймання-передачі від 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 та від 31.12.2020, договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 23.10.2017 та акт здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договір про надання юридичних послуг від 10.10.2019 та акт здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договір про надання консультативних послуг від 19.01.2019 та акт здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договір на проведення оцінки нерухомого майна № 09/17-НЖ від 01.11.2017, № 10/17-НЖ від 15.11.2017, № 11/17-НЖ від 04.12.2017, №10/18-нж від 10.10.2018, №11/18-нж від 10.11.2018, №12/18-нж від 10.12.2018, та акти приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 20.11.2017, 14.10.2018, 14.11.2018, 14.12.2018.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивач за зустрічним позовом звернувся до Господарського суду Львівської області 22.07.2022.

Таким чином судом враховано, що позивачем за первісним позовом подано до Господарського суду Львівської області заяву про застосування спливу строку позовної давності.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються лише відмови в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення за договорами позички, надання інформаційно-консультативних послуг, надання юридичних послуг та про проведення оцінки нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019.

Під час апеляційного перегляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а тому суд не реалізовує надане ч.4 ст. 269 ГПК України право на вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговорюючи питання про відмову в стягненні коштів за первісними позовними вимогами, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає, що рішення суду в цій частині мотивоване тим, що підставою стягнення, договори (п. 1.3 договорів позички від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 та від 01.01.2020 та пункт 3 актів приймання-передачі від 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 та від 31.12.2020, договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 23.10.2017 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договору про надання юридичних послуг від 10.10.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договору про надання консультативних послуг від 19.01.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договорів на проведення оцінки нерухомого майна № 09/17-НЖ від 01.11.2017, № 10/17-НЖ від 15.11.2017, № 11/17-НЖ від 04.12.2017, №10/18-нж від 10.10.2018, №11/18-нж від 10.11.2018, №12/18-нж від 10.12.2018 та актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 20.11.2017, 14.10.2018, 14.11.2018, 14.12.2018) про визнання недійсними яких заявлено зустрічний позов, є недійсними на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначені договори укладені під впливом обману та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, однак враховуючи застосування строку позовної давності в недійсності таких судом відмовлено.

Щодо договору позички.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині посилання на те, що акт звірки за період з 31.12.2017 до 01.12.2020 свідчить про визнання ТОВ «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» розміру заборгованості, яка виникла на підставі договорів позички та актів виконаних робіт, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з акту звірки до договорів позички за період з 31.12.2017 до 01.12.2020, такий не містить посилання на розрахунки (не відображає руху коштів) щодо господарських операцій.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" він не є, ні первинним, ні зведеним документом бухгалтерського обліку. Таким чином, спростовуються доводи апеляційної скарги і в цій частині.

Щодо договору про надання інформаційно-консультативних послуг.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що вимога про стягнення основного боргу 81 000,00 грн., 3% річних 3 972,53 грн., інфляційних втрат 18 435,60 грн., пені 4 864,44 грн., суми зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги) - 108 272,57 грн. за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017 підлягає задоволенню, оскільки договір між сторонами виконувався та підписано акт виконаних робіт від 31.12.2019, апеляційний суд зазначає, що акт виконаних робіт від 31.12.2019 містить загальну інформацію про зміст послуг без належної детальної конкретизації змісту послуг, кількості залучених до її надання осіб, без посилання на підсумковий документ, який би містив у письмовому чи в електронному вигляді результат здійсненої позивачем послуги (аналітики).

Зазначені в акті приймання-передачі відомості для ідентифікації змісту наданої послуги не дають можливості визначити зміст господарської операції, а саме не визначено чого стосується послуга щодо надання інформації та аналіз потенційних замовників послуг.

На вимогу суду позивачем, в якості реальності надання послуг за актом приймання-передачі, подано штатний розпис з такого вбачається чисельність штатних одиниць 7,5 одиниць, з яких 3 інженери, 1 електромонтер, 3 працівники охорони, 2 юрисконсульта на пів-ставки, офіс-адміністратор, головний бухгалтер і керівник. При цьому, в штатному переліку відсутні працівники (фахівці) у сфері надання консультаційних послуг передбачених спірним договором.

Отже, є недоведеною (непідтвердженою належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у їх сукупності) обставин виникнення у ТОВ «КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ АКРОПОЛЬ» вимог до ТОВ «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» на суму основного боргу 81 000,00 грн., 3% річних 3 972,53 грн., інфляційних втрат 18 435,60 грн., пені 4 864,44 грн., суми зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги) - 108 272,57 грн.

Крім того, апелянтом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не підтверджено первинними документами факт надання інформаційно-консультаційних послуг за договором про надання інформаційно-консультативних послуг від 23.10.2017.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги дорожню карту ТОВ «Компанія управління активами «Акрополь», яка складена на виконання договору про надання інформаційно-консультаційних послуг апеляційний господарський суд зазначає, що зі змісту дорожньої карти не вдається за можливе встановити, що ця карта була розроблена саме ТОВ «КУП Акрополь», відсутні будь-який підпис відповідальної особи, дата, печатка підприємства-розробника, а тому судом першої інстанції правильно не взято до уваги як належний доказ з врахуванням стандарту доказування в господарському процесі.

Відповідно до частини третьої статті 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з частиною першою статті 76 ГПК України. Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.11.2019, у справі № 909/887/18, що взята судом до уваги.

З цих підстав є необгрунтованими доводи апеляційної скарги про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за договором про надання інформаційно-консультативних послуг від 23.10.2017.

Щодо договору про надання юридичних послуг.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення грошових коштів за договором про надання юридичних послуг колегія суддів зазначає наступне.

Первісні позовні вимоги в цій частині обгрунтовані посиланням на договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги за договором про надання юридичних послуг передано ТОВ «Національна компанія Укрексперт» (новий кредитор) від ФОП Янівської Г.Я. (первісний кредитор).

Разом з тим вказаний договір про відступлення права вимоги не породжує правових наслідків у вигляді переходу до первісного позивача права вимоги за договором про надання юридичних послуг від 10.10.2019.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з договору про надання юридичних послуг від 10.10.2019 відступлення права вимоги та/або переведення боргу за ним допускається виключно за наявності письмової згоди іншої сторони (п. 9.4 договору), а в даному випадку-боржником-відповідачем за первісним позовом.

Зважаючи на положення договору та приписи ст. 516 ЦК України, для виникнення правовідносин з відступлення права вимоги, необхідним є існування двох складових (двох юридичних фактів у юридичному складі): по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним кредиторами, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання боржником згоди на відступлення права вимоги, оскільки така на виконання ст. 516 ЦК України вимагається п. 9.4. договору і є також обов`язковою до виконання (ст. 629 ЦК України).

Письмова згода відповідача на відступлення ФОП Янівською Г.Я. права вимоги на користь позивача (ТОВ «Національна компанія Укрексперт») не надавалась, така відсутня в матеріалах справи.

Відсутність згоди боржника на відступлення права вимоги, не зумовлює нікчемності договору цесії між новим та первісним кредиторами. Відсутність згоди боржника на відступлення права вимоги свідчить, що договір цесії між новим та первісним кредиторами не породив правових наслідків для боржника, тобто не відбулося відступлення права вимоги від первісного кредитора ФОП Янівської Г.Я. до первісного позивача.

Подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 357/7048/22, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

За таких обставин спростовуються доводи апеляційної скарги про стягнення грошових коштів за договором про надання юридичних послуг.

Щодо договору про проведення оцінки нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ «УКРЕКСПЕРТ» (оцінювач) та ТОВ «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» (замовник) укладено договір про проведення оцінки нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019, за змістом якого визначено загальну вартість робіт в сумі 38 000,00 грн.

Судом першої інстанції задоволено позовну вимогу про визнання недійсним договору про проведення оцінки нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019 з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не подані належні підтверджуючі докази виконання договору. Судом зазначено, що сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №242/16 та 277/19 (а.с.78, 79, т.2), наказ від 01.03.2013 про прийняття на роботу Романчук О.Б. на посаду експерта-оцінювача не підтверджує реальне вчинення дій на виконання оспорюваного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт оскаржує судове рішення в частині визнання недійсним договору про проведення оцінки нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019, укладеного між ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ «УКРЕКСПЕРТ» та ТОВ «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ», а також акту приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 11.10.2019.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом сторонами не подано доказів, які би підтверджували настання правових наслідків, що обумовлені зазначеним договором про проведення оцінки нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд з врахуванням встановлених обставин по справі вважає безпідставними наведені доводи апелянта та погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору про проведення оцінки нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019.

Одночасно, апеляційний господарський суд зазначає, що ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ «УКРЕКСПЕРТ» (оцінювач) та ТОВ «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» (замовник) укладено договір про проведення оцінки нерухомого майна №12/18-нж від 10.12.2018, за змістом якого визначено загальну вартість робіт в сумі 38 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд задоволив частково первісні позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» на користь ТОВ «Національна компанія Укрексперт» 38 000,00 грн основного боргу, 2914,03 грн. 3% річних, 9587,40 грн. інфляційних втрат, 757,52 грн. судового збору на підставі договору про проведення оцінки нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019.

Апеляційний господарський суд зазначає, що співставивши пункти 3.1. договору про проведення оцінки нерухомого майна №12/18-нж від 10.12.2018 та договору про проведення оцінки того ж нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019 вбачається, що вартість робіт за договором 2018 року та за договором 2019 року становить 38 000,00 грн. та свідчить, що оцінка того самого майна вже проводилася в 2018 році.

З врахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що місцевим господарським судом помилково зазначено підставу для стягнення (за первісними позовними вимогами) договір про проведення оцінки нерухомого майна №10/19-нж від 05.10.2019 замість договір про проведення оцінки нерухомого майна №12/18-нж від 10.12.2018.

При цьому, наведена описка в судовому рішення не тягне за собою підстав для зміни чи скасування судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.

Обговорюючи питання щодо недійсності актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг за оскаржуваними договорами, апеляційний господарський суд зазначає, що акти приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих актів не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені акти є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2022 у справі № 904/3241/20).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З цих підстав інші аргументи апеляційної скарги не аналізуються судом, оскільки не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про часткове задоволення первісних позовних вимог та часткове задоволення зустрічних позовних вимог.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що жоден зі спірних договорів не передбачає відповідальності у вигляді сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання, тому застосування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за спірними договорами є безпідставним знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та відповідають встановленим обставинам по справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на наведене, аргументи, викладені відповідачем за зустрічним позовом про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт за № 1/14-06-23 від 14.06.2023 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 45 063,78 грн., який сплачено згідно платіжної інструкції за № 520 від 14.06.2023.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт за № 1/14-06-23 від 14.06.2023 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 у справі № 914/1294/22 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 45 063,78 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 25.10.2023