Ухвала

від 19.12.2023 по справі 914/1294/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1294/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Янівська Г.Я. (адвокат)

відповідача за первісним позовом - Сеньків А.І. (адвокат)

відповідача 1 за зустрічним позовом - Янівська Г.Я. (адвокат)

відповідача 2 за зустрічним позовом - Янівська Г.Я. (адвокат)

відповідача 3 за зустрічним позовом - Янівська Г.Я. (адвокат)

відповідача 4 за зустрічним позовом - не з`явився

відповідача 5 за зустрічним позовом - Янівська Г.Я. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія Укрексперт"

на рішення господарського суду Львівської області від 09.05.2023 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія Укрексперт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури"

про стягнення заборгованості 1 175 834,59 грн,

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія Укрексперт";

товариства з обмеженою відповідальністю "Адміністратор";

товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь";

фізичної особи-підприємця Стецик Марти Богданівни;

фізичної особи-підприємця Янівської Галини Ярославівни

про визнання недійсними договорів.

ВСТАНОВИВ:

17.06.2022 в Господарський суд Львівської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" (далі - ТОВ "НК Укрексперт", Позивач за первісним позовом) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" (далі - ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", Відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості 1 175 834,59 грн. на підставі укладених договорів цесії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.05.2022 ТОВ "НК Укрексперт", ФОП Янівська Г.Я., ФОП Стецик М.Б., ТОВ "Адміністратор" та ТОВ "КУП Акрополь" (далі - первісні кредитори) уклали чотири договори про відступлення права вимоги (цесії), за змістом яких передано право вимоги, боржником за якими виступає ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", а саме:

ТОВ "Адміністратор" - договори позички від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 та від 01.01.2020, сума основного боргу 371 000,00 грн., 3% річних 23 667,57 грн., інфляційні втрати 85 290,50 грн., пеня 38 365,85 грн., сума зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги), а всього 518 323,92 грн.

ТОВ "КУП Акрополь" - договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017 сума основного боргу 81 000,00 грн., 3% річних 3 972,53 грн., інфляційні втрати 18 435,60 грн., пеня 4 864,44 грн., сума зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги) - 108 272,57 грн.

ФОП Стецик М.Б. договір про надання консультаційних послуг від 19.01.2019 сума основного боргу 98 000,00 грн., 3% річних 6 862,68 грн., інфляційні втрати 23 745,40 грн., пеня 9 706,28 грн., сума зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги) 138 314,36 грн.

ФОП Янівська Г.Я. договір про надання юридичних послуг від 10.10.2019 сума основного боргу 63 000,00 грн., 3% річних 4 411,73 грн., інфляційні втрати 15 264,90 грн., пеня 6 239,75 грн., сума зі штрафними санкціями (передана за договором про відступлення права вимоги)- 88 916,38 грн.

Таким чином, позивач за первісним позовом зазначає, що ТОВ "НК Укрексперт" набуло на підставі договорів право вимоги про стягнення з ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" 613 000,00 грн. - суми основного боргу, 38 914,51 - 3% річних, 142 736,40 інфляційних втрат та 59 176,32 - пені.

Крім цього, між товариством з обмеженою відповідальністю "НК Укрексперт" та ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" укладено низку договорів на проведення оцінки нерухомого майна: №11/17-НЖ, №10/17-НЖ, №09/17-НЖ, №10/18-НЖ.11/18-НЖ, №12/18-НЖ, №10/19-нж,11/19-нж, №12/19-нж. Актами приймання-передачі від 20.11.2017, 14.10.2018, 14.11.2018, 14.12.2018, 11.10.2019,10.11.2019, 14.12.2019 року передано послуг на суму 216 000 грн., з яких відповідачем не було оплачено на суму 211 000,00 грн. Станом на 1 травня 2022 року, на суму заборгованості відповідачу нараховано 18 934,53 - 3% річних, 60 015,10 - втрати від інфляції, 32057,73 - пені.

22.07.2022 в господарський суд Львівської області звернулося ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" із зустрічним позовом до: ТОВ "НК Укрексперт"; товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами "Акрополь" (далі - ТОВ "КУП "Акрополь"); товариства з обмеженою відповідальністю "Адміністратор" (далі - ТОВ "Адміністратор"); фізичної особи-підприємця Стецик Марти Богданівни та до фізичної особи-підприємця Янівської Галини Ярославівни про визнання недійсними договорів в межах розгляду справи № 914/1294/22, а саме:

- пункту 1.3 договорів позички від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 та від 01.01.2020 та пунктів 3 актів приймання-передачі від 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 та від 31.12.2020, у зв`язку з тим, що зазначені договори не містять інформації щодо змісту наданих позичкодавцем послуг;

- договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019 на підставі частини п`ятої статті 203, статті 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначений договір укладений під впливом обману та не спрямований на реальне настання правових наслідків;

- договору про надання юридичних послуг від 10.10.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019 на підставі частини п`ятої статті 203, статті 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначений договір укладений під впливом обману та не спрямований на реальне настання правових наслідків;

- договору про надання консультаційних послуг від 19.01.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019 на підставі частини п`ятої статті 203, статті 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначений договір укладений під впливом обману та не спрямований на реальне настання правових наслідків;

-договорів на проведення оцінки нерухомого майна від 01.11.2017 № 09/17-НЖ, від 15.11.2017 № 10/17-НЖ, від 04.12.2017 № 11/17-НЖ, від 10.10.2018 №10/18-нж, від 10.11.2018 №11/18-нж, від 10.12.2018 №12/18-нж, від 05.10.2019 №10/19-нж, від 05.11.2019 №11/19-нж, від 10.12.2019 №12/19-нж та актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 20.11.2017, 14.10.2018, 14.11.2018, 14.12.2018, 11.10.2019, 10.11.2019 та 14.12.2019 на підставі частини п`ятої статті 203, статті 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначені договори укладені під впливом обману та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.05.2023 (суддя Козак І.Б.) первісні позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" на користь ТОВ "НК Укрексперт" 38 000,00 грн основного боргу, 2 914,03 грн 3% річних, 9 587,40 грн інфляційних втрат, 757,52 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Зустрічні позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним Договір про проведення оцінки нерухомого майна від 05.10.2019 №10/19-нж, укладений між ТОВ "НК Укрексперт" та ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" та Акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 11.10.2019, підписаний вказаними юридичними особами.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "НК Укрексперт" на користь ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" 2 481,00 грн судового збору за зустрічним позовом.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.10.2023, (колегія суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) рішення господарського суду Львівської області від 09.05.2023 залишено без змін.

Позивач за первісним позовом, не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 в частині задоволення зустрічної позовної заяви ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічної позовної заяви - відмовити, а первісну позовну заяву задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач за первісним позовом заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга ТОВ "НК Укрексперт" подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Натомість, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Натомість, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах, колегія суддів зазначає таке.

Позивач за первісним позовом, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що суди апеляційної та першої інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду:

- від 17.06.2020 у справі № 913/420/19;

- від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20;

- від 21.01.2015 у справі №6-197цс14;

- від 17.07.2019 у справі №752/11866/16-ц;

- від 19.04.2018 у справі №905/1198/17;

- від 24.10.2018 у справі №905/3062/17;

- від 05.03.2019 у справі №910/1389/18;

- від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

У справі № 913/420/19 фермерське господарство "Васильок- 2018" (далі - ФГ "Васильок- 2018") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним договору інвестування від 26.12.2017, укладеного між ФГ "Васильок-2018" і Селянським фермерським господарством "Агродар" (далі - СФГ "Агродар"), предметом якого є земельна ділянка загальною площею 11,1845 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0121, розташована на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області (далі - Куземівська сільрада). Позов обґрунтовано тим, що спірний договір інвестування є удаваним і містить ознаки іншого правочину - договору оренди земельної ділянки. При цьому зміст договору суперечить вимогам статей 4-6, 8, 15, 17 Закону України "Про оренду землі", статей 93, 95 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

У справі 910/16579/20, перед судом касаційної інстанції постало питання про визначення спільних і відмінних рис між фіктивним і фраудаторним правочинами, можливість кваліфікації із застосуванням положень статей 3, 13, 215, 234 Цивільного кодексу України як фраудаторного правочину, вчиненого у процедурі банкрутства боржником з метою позачергового задоволення вимог окремого кредитора через дочірню компанію (афілійовану особу) боржника, з повним фінансуванням цього правочину самим боржником.

У справі № 6-197цс14 розглядався спір про визнання договору про співробітництво по інвестуванню будівництва недійсним, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири.

У справі № 752/11866/16-ц Верховний Суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укранет" на рішення голосіївського районного суду м. Києва від 16.11.2016 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21.02.2017. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 23.08.2011 між ним як клієнтом та ТОВ "Аструм Капітал" як брокером укладено договір на брокерське обслуговування № 485076-Б, за змістом якого брокер взяв на себе зобов`язання надати позивачу як клієнту послуги щодо вчинення правочинів з цінними паперами та/або деривативами від свого імені, за його рахунок на підставі разових замовлень, а він взяв на себе зобов`язання прийняти від брокера все виконане за укладеним договором, сплатити обумовлену сторонами винагороду та відшкодувати понесені брокером витрати, а також здійснити інші необхідні для виконання разових замовлень клієнта дії. Сторони шляхом укладення додаткової угоди до цього договору можуть врегулювати порядок та умови надання послуг, спрямованих на вчинення правочинів з деривативами.

У справі № 905/1198/17 позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 2 133 302,34 грн., з яких 1 125 891,70 грн. основний борг, 89 577,79 грн. 3% річних, 917 832,74 грн. інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 02.07.2012 № 27-06 (далі - Договір поставки) в частині розрахунків за поставлений товар, що підтверджується накладною від 02.12.2013 № 115, довіреністю від 02.12.2013 № 310, листом від 02.12.2013 №182/1, претензією від 14.08.2015 № 3805/05 та актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2014 по 30.09.2014.

У справі № 905/3062/17 розглядався спір про стягнення з дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості в розмірі 7 283 065,75 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору №2-222/3 від 30.11.2012 в частині здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи.

У справі № 910/1389/18 розглядався спір про стягнення з відповідача 1 624 515,73 грн основного боргу, 988 946,61 грн інфляційних втрат та 148 282,19 грн три відсотки річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладених з позивачем договорів про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких № 06/129-14 від 29.08.2014 та № 06/168-14 від 11.12.2014 не виконав в повному обсязі свої зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару (дизельного палива).

У справі № 916/1727/17 розглядався спір про стягнення 360 219, 98 грн, з яких: 295 918, 92 грн - основний борг, 36 436, 08 грн - пеня, 5 191, 39 грн - 3% річних та 22 612, 34 грн - інфляційні втрати (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №200/07 від 01.01.2008 щодо оплати отриманого від позивача товару.

У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, таке.

02.04.2008 між Національною Спілкою Художників України (далі - НСХУ) (Установник управління), в особі заступника голови Зінченка В.Д., та ТОВ "КУП "Акрополь" (Управитель), в особі директора Оленчина Р.Б., укладено Договір довірчого управління, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В.Я. 02.04.2008 за Р. № 2126, (далі - Договір довірчого управління).

Відповідно до пункту 1 Договору довірчого управління за договором управління майном одна сторона (Установник управління) передає другій стороні (Управителеві) на певний строк майно (Будівлі та споруди цілісного майнового комплексу ЛФСКС по вул. Мучна, 32 у м. Львові) в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління та вказаної ним особи (Вигодонабувача).

Рішенням №1 від 02.12.2008 НСХУ створено підприємство об`єднання громадян (релігійні організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" та передано до статутного капіталу нерухоме майно у м. Львові по вул. Мучна, 32.

У подальшому підприємство об`єднання громадян (релігійні організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" було реорганізовано НСХУ шляхом перетворення у ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", до якого передано усе майно підприємства, що реорганізується, зокрема, і нерухоме майно по вул. Мучна, 32 м. Львів відповідно до Передавального акту від 01.03.2017.

Таким чином, ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" стало власником нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32 та стороною Договору довірчого управління, що підтверджується інформацією з ДРРП від 20.07.2022 № 305393409.

Згідно з пунктом 2 Договору довірчого управління: "Мета довірчого управління - Довірче управління буде здійснюватися відповідно із тими цілями, які ставить Установник управління (отримання максимально високої доходності від управління майном, збереження об`єкту управління, набуття конкретних вигод, і т. д.)".

Згідно з підпунктами 3.1., 3.2., 3.3 пункту 3 Договору довірчого управління: "Основні завдання довірчого управління: Забезпечити безпечне функціонування, виробничу та комерційну експлуатацію об`єктів управління. Основні завдання довірчого управителя: Впорядкувати у встановленому законом порядку землекористування під об`єктами управління: провести відведення земельної ділянки, необхідної для обслуговування ЦМК в орендне користування, у власність, розробити проект землеустрою, землевідводу. Забезпечити сплату земельного податку у встановленому законом порядку".

У зв`язку з невиконанням ТОВ "КУП "Акрополь" умов договору, НСХУ як засновник ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", на засіданні правління прийняла рішення про припинення Договору довірчого утримання, що підтверджується Витягом з протоколу засідання Правління НСХУ №5 від 07.04.2022 від 20.04.2022.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2022 по справі 380/17518/21 зупинено експлуатацію будівель за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32.

Між ТОВ "НК Укрексперт" та ФОП Янівська Г.Я., ФОП Стецик М.Б., ТОВ "Адміністратор", ТОВ "КУП Акрополь" (первісні кредитори) укладені чотири договори про відступлення права вимоги (цесії) від 04.05.2022, якими було передано наступні права вимоги, боржником по яких виступає ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" (Боржник, Відповідач у даній справі):

01.01.2017, 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 ТОВ "Адміністратор" (позичкодавець) та ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" (користувач) укладено договори позички, за змістом яких позичкодавець передає користувачу в безоплатне користування на строк, що обумовлений цим договором, позичку, яку користувач зобов`язується повернути позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим договором (пункт 1.1 договору).

Листами від 31.05.2022 цеденти (попередні кредитори) надіслали боржнику -фабриці повідомлення про заміну кредитора.

Відповідно до пункту 1.3 договорів позички користувач зобов`язується компенсувати позичкодавцю витрати по збереженню скульптур і робіт майстрів Львівської обласної організації Національної спілки художників України, що знаходяться в будівлі, котра передається у позичку. Сума таких витрат визначається в акті, який підписується сторонами в момент закінчення дії даного договору та повернення позички.

23.10.2017 ТОВ "КУП Акрополь" (виконавець) та ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури"(клієнт) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, за змістом якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати інформаційні консультаційні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору про надання інформаційно-консультаційних послуг виконавець на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступних інформаційно-консультаційних послуг:

- щодо можливостей та перспектив розвитку ведення господарської діяльності, що передбачена статутом клієнта;

- надання інформації та ідентифікацію діючих та потенційних конкурентів на вказаному ринку;

- проведення розрахунків цін, збір відомостей про їх динаміку за період 2015 по 2017;

- визначення попиту на послуги, прогноз перспективи його розвитку;

- збір відомостей та аналіз потенційних замовників послуг;

- прогноз стану кон`юктури ринку на 2018-2020;

- інших видів інформаційно-консультаційних послуг, що стосується статутної діяльності клієнта.

19.01.2019 ФОП Стецик М.Б. та ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" укладено договір про надання консультаційних послуг за змістом якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання про надання послуг з консультування з питань комерційної діяльності, консультування з питань інформатизації, усного та письмового перекладу, послуг у сфері зв`язків з громадськістю.

10.10.2019 між ФОП Янівською Г.Я. та ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" укладено договір про надання юридичних послуг, за змістом якого виконавець зобов`язується відповідно до умов договору надати замовнику юридичні послуги, що полягають у виконанні поточних конкретних юридичних доручень замовника щодо здійснення конкеретних дій або надання юридичних послуг (п. 1 договору).

ТОВ "НК Укрексперт" та "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" укладено договори на проведення оцінки нерухомого майна № 09/17-НЖ від 01.11.2017, № 10/17-НЖ від 15.11.2017, № 11/17-НЖ від 04.12.2017, №10/18-нж від 10.10.2018, №11/18-нж від 10.11.2018, №12/18-нж від 10.12.2018, №10/19-нж від 05.10.2019, №11/19-нж від 05.11.2019, №12/19-нж від 10.12.2019, за змістом яких замовник доручає та сплачує, а оцінювач бере на себе зобов`язання щодо визначення вартості нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Мучна, 32.

Загальна сума заборгованості Відповідача за первісним позовом перед первісними кредиторами складала 613 000,00 грн (чистий борг) та у зв`язку із нарахуванням штрафних санкцій за прострочення зобов`язання дана сума збільшилась до 853 827,23 грн. Розрахунки заборгованості здійснено на момент відступлення права вимоги первісними кредиторами та надавались Відповідачу разом із відповідним повідомленням про відступлення права вимоги.

Між ТОВ "НК Укрексперт" та ТОВ "ЛФСКС" укладено низку договорів на проведення оцінки нерухомого майна 11/17-НЖ, 10/17-НЖ, 09/17-НЖ, 10/18-НЖ.11/18-НЖ, 12/18-НЖ, 10/19-нж,11/19-нж, 12/19-нж.

Актами приймання-передачі від 20.11.2017, 14.10.2018, 14.11.2018, 14.12.2018, 11.10.2019,10.11.2019, 14.12.2019 року передано послуг на суму 216 000 грн., з яких відповідачем 1 не було оплачено на суму 211 000,00 грн.

На суму заборгованості Відповідачу нараховано пеню, втрати від інфляції та 3% річних (18934,53 - 3% річних, 60015,10 - втрати від інфляції, 32057,73 - пеня), у зв`язку з чим загальна сума боргу становить 322 007,36 (триста двадцять дві тисячі сім грн. 36 коп.). Відповідна інформація, разом з розрахунком заборгованості, надсилалась Відповідачу у претензії.

Станом на дату винесення рішення заборгованість відповідачем за первісним позовом не оплачена.

Рішенням господарського суду Львівської області зустрічні позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним договір про проведення оцінки нерухомого майна від 05.10.2019 №10/19-нж, укладений між ТОВ "НК Укрексперт" та ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" та акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 11.10.2019 на підставі частини п`ятої статті 203, статті 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначений договір укладений під впливом обману та не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо:

- визнання недійсними пункту 1.3 договорів позички від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 та від 01.01.2020 та пункту 3 актів приймання-передачі від 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 та від 31.12.2020,

- договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019,

- договору про надання юридичних послуг від 10.10.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019,

- договору про надання консультаційних послуг від 19.01.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019,

- договорів на проведення оцінки нерухомого майна від 01.11.2017 № 09/17-НЖ, від 15.11.2017 № 10/17-НЖ, від 04.12.2017 № 11/17-НЖ, від 10.10.2018 №10/18-нж, від 10.11.2018 №11/18-нж, від 10.12.2018 №12/18-нж та актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 20.11.2017, 14.10.2018, 14.11.2018, 14.12.2018 в зв`язку з застосуванням строку позовної давності.

Також відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсними договорів на проведення оцінки нерухомого майна від 05.11.2019 №11/19-нж, від 10.12.2019 №12/19-нж та актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 10.11.2019 та 14.12.2019 в зв`язку з тим, що зазначені договори в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані та судом не досліджені.

Рішенням господарського суду Львівської області первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" на користь ТОВ "НК Укрексперт" 38 000,00 грн основного боргу, 2914,03 грн. 3% річних, 9587,40 грн інфляційних втрат, 757,52 грн судового збору на підставі договору на проведення оцінки нерухомого майна від 05.10.2019 №10/19-нж.

Відмовлено в задоволенні решти первісних позовних вимог у зв`язку з тим, що підставою стягнення, договори: (п. 1.3 договорів позички від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 та від 01.01.2020 та пункт 3 актів приймання-передачі від 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 та від 31.12.2020, договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договору про надання юридичних послуг від 10.10.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договору про надання консультаційних послуг від 19.01.2019 та акту здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019, договорів на проведення оцінки нерухомого майна № 09/17-НЖ від 01.11.2017, № 10/17-НЖ від 15.11.2017, № 11/17-НЖ від 04.12.2017, №10/18-нж від 10.10.2018, №11/18-нж від 10.11.2018, №12/18-нж від 10.12.2018 та актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 20.11.2017, 14.10.2018, 14.11.2018, 14.12.2018) про визнання недійсними яких заявлено зустрічний позов, є недійсними на підставі частини п`ятої статті 203, статті 215 ЦК України у зв`язку з тим, що зазначені договори укладені під впливом обману та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, однак враховуючи застосування строку позовної давності в недійсності таких - судом відмовлено. А тому суд дійшов висновку про відмову в стягненні за такими договорами.

Також, судом відмовлено в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" на користь ТОВ "НК Укрексперт" 6 806,68 грн пені за договором на проведення оцінки нерухомого майна від 05.10.2019 №10/19-нж у зв`язку з тим, що зазначений договір не передбачає такого виду відповідальності за невиконання зобов`язань як стягнення пені.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду, щодо договору про надання юридичних послуг, зазначив додатково про те, що з договору про надання юридичних послуг від 10.10.2019 відступлення права вимоги та/або переведення боргу за ним допускається виключно за наявності письмової згоди іншої сторони (пункт 9.4 договору), а в даному випадку-боржником-відповідачем за первісним позовом. Письмова згода відповідача на відступлення ФОП Янівською Г.Я. права вимоги на користь позивача (ТОВ "Національна компанія Укрексперт") не надавалась, така відсутня в матеріалах справи. Враховуючи зазначене та з врахуванням пункту 9.4 договору про надання послуг, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що договір цесії між новим та первісним кредиторами не породив правових наслідків для боржника.

Враховуючи вище наведене, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності.

Крім того, не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Такі ж висновки були викладені і в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №916/112/20.

У справі, яка переглядається, судами надано оцінку всім доказам, що були надані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 914/1294/22.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, враховуючи відзив на касаційну скаргу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "НК Укрексперт" на рішення господарського суду Львівської області від 09.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 914/1294/22.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження, зазвичай, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія Укрексперт" на рішення господарського суду Львівської області від 09.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 914/1294/22.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова