Постанова

від 17.10.2023 по справі 916/309/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/309/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання - І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: Є.В. Якових

від відповідачів:

1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: Н.А. Десятова

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська ініціатива «Зелений театр»: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 (суддя Н.В. Рога, м.Одеса, повний текст складено 19.05.2023)

у справі № 916/309/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки»

до відповідачів:

1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях;

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська ініціатива «Зелений театр»

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог. Процесуальні дії суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» (надалі також - ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі також - Регіональне відділення), Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська ініціатива «Зелений театр» (надалі також - ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр») про:

-визнання протиправним і скасування рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №10-06-02639 від 25.10.2022 про відмову у продовженні договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016;

-визнання недійсним договору про безоплатне зберігання від 24.06.2022, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міська ініціатива «Зелений театр».

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 16.08.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавцем) та ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за яким ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» передано в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 А, яке під час приватизації не увійшло до статутного капіталу підприємства, але обліковується на балансі Закритого акціонерного товариства «ОДЕСА-ЧАЙ» (надалі також - ЗАТ «ОДЕСА-ЧАЙ»), на строк до 16.07.2019.

В подальшому, договорами про внесення змін від 24.10.2019 та від 29.01.2020 дію договору оренди продовжено до 16.06.2022.

16.02.2022, тобто за 4 місяці до закінчення строку дії договору, ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях із листом №16/02-2022 про продовження дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016.

Як зазначає позивач, лише 25.10.2022 він отримав листа Регіонального відділення, в якому останнє відмовило у продовженні договору оренди з підстав існуюючої заборгованості з орендної плати, відсутності договору страхування майна, ненадання звіту про незалежну оцінку майна.

Позивач вважає, що відмова у продовженні договору оренди нерухомого майна є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що, по-перше, звіт про незалежну оцінку об`єкту оренди було надано та здійснено перерахунок орендної плати. По-друге, за даними позивача, за ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» не рахується заборгованість з орендної плати у розмірі, який став підставою для відмови у продовженні дії договору оренди.

Окрім того, з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», позивач вважає, що лише на підставі довідки балансоутримувача та із наданням строку на усунення порушень може бути прийняте рішення про відмову у продовженні дії договору оренди.

Також позивач, посилаючись на пункт 10.4. договору оренди, зазначив, що оскільки строк чинності договору закінчився 16.06.2022 (до цього він був продовжений на 3 роки) і протягом місяця Регіональним відділенням не було направлено заяви про припинення цього договору або зміну його умов, то договір оренди вважається продовженим на той самий строк - три роки.

Натомість, як було з`ясовано в подальшому позивачем, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, фактично не припинивши орендні правовідносини із ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» та не отримавши об`єкт оренди від орендаря, щодо спірного об`єкту нерухомості уклало з ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022.

Вважаючи, що рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про відмову у продовженні договору оренди від 16.08.2016 є протиправним та підлягає скасуванню, позивач вважає, що договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022, укладений між Регіональним відділенням та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр», підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 позовну заяву задоволено частково. Визнано недійсним договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр». В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідачів по 1342,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що договір оренди є таким, що продовжився з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №10-06-02639 від 25.10.2022 про відмову у продовженні договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016, з огляду на неефективність способу захисту права, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

Врахувавши чинність договору оренди №209840911458 від 16.08.2016, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у Регіонального відділення відсутнє право на передачу об`єкту оренди третім особам, і оспорюваний договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр», є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки», у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у частині визнання недійсним договору про безоплатне зберігання від 24.06.2022, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр», та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що такі обставини, як наявність заборгованості зі сплати орендної плати станом на дату подання заяви про продовження договору оренди, відсутність договору страхування майна, ненадання звіту про незалежну оцінку майна, слугували підставами для відмови скаржником, як орендодавцем майна, у продовженні строку дії договору оренди.

Також апелянт вказав, що ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» не виконувало свої обов`язки за договором, оскільки: об`єкт оренди - захисна споруда цивільного захисту (сховище) №56012 не використовувався орендарем за цільовим призначенням з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу книг, виданих українською мовою; захисна споруда перебуває в незадовільному стані; внутрішні приміщення не використовуються, захаращені сміттям; капітальний та поточний ремонт приміщення не здійснювався; обладнання цивільного захисту відсутні.

Отже, скаржник наголосив на тому, що бездіяльність позивача щодо утримання протирадіаційного укриття у належному стані не може бути залишено без відповідного реагування, особливо під час дії воєнного стану. Через неможливість використання захисних споруд цивільним населенням створюється загроза для життя та здоров`я людей.

Також апелянт зазначив, що ненадання необхідних документів до заяви про продовження договору - звіту про незалежну оцінку майна, невиконання своїх обов`язків за договором, наявність заборгованості зі сплати орендної плати, відсутність договору страхування, та враховуючи закінчення строку дії договору, Регіональне відділення прийняло рішення не продовжувати договір оренди з ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки».

Регіональне відділення також вказало про те, що частина перша статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду. Листом від 18.03.2022 №11-06-00863 Регіональне відділення підтвердило свій намір не продовжувати договір оренди.

Твердження позивача стосовно того, що Регіональне відділення не надало відповіді на лист позивача від 16.02.2022 №16/02-2022 є помилковим, тому що у додатках до позовної заяви позивач надав копію листа від 18.03.2022 №11-06-00863.

Щодо укладеного з ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» договору зберігання апелянт зазначив, що цей договір укладений з метою захисту громадян України та використанням приміщень, у разі необхідності, як бомбосховища. При цьому апелянт зазначив, що Господарський суд Одеської області при винесенні оспорюваного рішення в частині визнання недійсним договору про безоплатне зберігання від 24.06.2022 недостатньо з`ясував та проаналізував фактичні обставини, матеріали справи та їх відповідність нормам законодавства України, в результаті чого неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Позиція ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» щодо апеляційної скарги позивача

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що апелянт не підтвердив факт надсилання листа від 18.03.2023, на який він посилається у листі від 25.10.2022, що свідчить про недобросовісне ставлення апелянта до орендних правовідносин з позивачем та призвело до порушення права орендаря очікувати на стабільність даних орендних правовідносин. Наданий апелянтом реєстр на відправку простої кореспонденції від 18.03.2022 не містить жодних маркувань про прийняття листів співробітниками (операторами) АТ «Укрпошта», а отже, не є належним доказом, що підтверджує дісність відправлення. Також не надано відповідного розрахункового документа на підтвердження здійсненої операції з пересилання поштового відправлення.

Крім того, позивач звернув увагу на те, що з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634, дія договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 16.08.2016 продовжується на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Отже, позиція апелянта щодо правомірності відмови у продовженні дії договору оренди є помилковою.

Також позивач зазначив, що беручи до уваги чинність договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладення договору про безоплатне зберігання від 24.06.2022 між Регіональним відділенням та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» є протиправним та суперечить умовам чинного законодавства України, оскільки у скаржника на момент вчинення правочину були відсутні правові підстави та взагалі будь-яке право на передання об`єкта оренди третім особам. При цьому, на переконання позивача, є очевидним, що договір про безоплатне зберігання фактично не створює для сторін жодних вигідних умов та позбавляє державний бюджет реального доходу. Окрім того, договір зберігання не відповідає своїй правовій меті, оскільки направлений не на здійснення зберігання речі, а на її безпосереднє використання.

Позиція ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр»

ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» у відзиві на апеляційну скаргу підтримало апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у повному обсязі.

Відповідач зазначив, що у червні 2022 року ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» звернулося до Регіонального відділення із заявою, відповідно до якої, з метою забезпечення діяльності Зеленого Театру, забезпечення безпеки працівників та відвідувачів, просило розглянути можливість передачі на зберігання з правом використання за призначенням бомбосховища.

24.06.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» був укладений договір №52 про безоплатне зберігання об`єкту державної власності захисної споруди цивільного захисту № 56012, основною метою якого є: вживання всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання та утримання майна протягом строку зберігання та підтримання його у постійній готовності до використання за призначенням, згідно з вимогами нормативних документів; утримання переданого майна на умовах договору та відповідно до вимог Порядку створення утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017р. №138.

Відповідач вказав, що він не має права користуватись майном, яке йому передано на зберігання, не за цільовим призначенням. Даний договір не є підставою для використання майна для господарських, культурних та побутових потреб. Тобто, зазначений договір укладений з метою захисту громадян України та використання приміщень, у разі необхідності, як бомбосховища.

Також відповідач зазначив, що Регіональне відділення мало усі підстави для укладення з ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» договору про безоплатне зберігання об`єкту державної власності, в той же час, Регіональне відділення належним чином довело факти неналежного виконання ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» умов договору оренди.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/309/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.06.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/309/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/309/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

23.06.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/309/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі № 916/309/23 залишено без руху з підстав відсутності доказів доплати судового збору у розмірі 304,50 грн, доказів надсилання копії апеляційної скарги з додатками відповідачу, та відсутності заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі № 916/309/23 із зазначенням поважних причин пропуску Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях цього строку. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

В межах встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.06.2023 строку від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/309/23 (вх.№1672/23/Д1 від 06.07.2023 та вх.№2028/23 від 06.07.2023).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 поновлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/309/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/309/23. Встановлено учасникам справи строк до 10.08.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 10.08.2023 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/309/23.

09.08.2023 від ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №1672/23/Д3 від 09.08.2023).

09.08.2023 від ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №1672/23/Д4 від 09.08.2023).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 розгляд справи №916/309/23 призначено на 05.09.2023 о 12:00 год.

29.08.2023 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення (вх.№1672/23/Д5 від 29.08.2023). Додаткові пояснення такого самого змісту були надані скаржником 30.08.2023 через скриньку суду (вх.№1672/23/Д6 від 30.08.2023).

04.09.2023 від представника ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» - адвоката Якових Є.В. надійшла заява (вх.№1672/23/Д7 від 04.09.2023), в якій позивач повідомив, що між ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» було досягнуто домовленості щодо права користування нежитловими приміщеннями протирадіаційного укриття, обліковий №56012, літ. «Г», площею 105,8 кв.м, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 1-А, які закріплено у договорі про врегулювання спору у господарській справі №916/309/23 від 04.09.2023. До зазначеної заяви долучено копію вказаного договору від 04.09.2023.

04.09.2023 від представника ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» - адвоката Якових Є.В. надійшло клопотання (вх.№1672/23/Д8 від 04.09.2023) про відкладення розгляду справи, яке мотивоване участю адвоката у слідчих діях в рамках кримінального провадження за підслідністю Національного антикорупційного бюро України.

05.09.2023 від директора ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» надійшло клопотання (вх.№1672/23/Д9 від 05.09.2023) про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що між позивачем та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» було досягнуто домовленості щодо права користування нежитловими приміщеннями протирадіаційного укриття, обліковий №56012, літ. «Г», площею 105,8 кв.м, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 1-А, які закріплено у відповідному договорі про врегулювання спору у господарській справі №916/309/23 від 04.09.2023.

05.09.2023 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшло клопотання (вх.№1672/23/Д10 від 05.09.2023), яке мотивоване неможливістю участі в судовому засідання представника скаржника у зв`язку із відпускною компанією та великою завантаженістю співробітників відділу правового забезпечення Регіонального відділення у інших судових справах регіону.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/309/23 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Клопотання ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» (вх.№1672/23/Д9 від 05.09.2023) про відкладення розгляду справи залишено без розгляду з підстав того, що вказане клопотання не скріплене кваліфікованим електронним підписом. Клопотання ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» (вх.№1672/23/Д8 від 04.09.2023) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (вх.№1672/23/Д10 від 05.09.2023) про відкладення розгляду справи задоволено. Розгляд справи № 916/309/23 відкладено на 17.10.2023 об 11:30 год.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.10.2023, було порушено питання щодо наданих апелянтом додаткових письмових пояснень (вх.№1672/23/Д5 від 29.08.2023, вх.№1672/23/Д6 від 30.08.2023).

Встановивши, що письмові пояснення фактично є доповненням до апеляційної скарги, які були надані поза межами строку, встановленого частиною першою статті 266 Господарського процесуального кодексу України для їх подання, залишила вказані письмові пояснення без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Розглядаючи в судовому засіданні заяву ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» (вх.№1672/23/Д7 від 04.09.2023) про залучення нового доказу - копії договору про врегулювання спору у господарській справі №916/309/23 від 04.09.2023, укладеного між ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр», колегія суддів виходила з наступного.

Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - позивача).

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №46/603.

Відхиляючи заявлене апелянтом клопотання про залучення нових доказів, суд апеляційної інстанції враховує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20.

Таким чином, відсутність існування наданого позивачем доказу станом на момент прийняття рішення господарським судом першої інстанції виключає прийняття апеляційним судом вказаного доказу, у зв`язку з чим колегія суддів не приймає до розгляду в якості доказу копію договору про врегулювання спору у господарській справі №916/309/23 від 04.09.2023, укладеного між ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр», але долучає до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники сторін надали усні пояснення, відповідно до яких представник скаржника підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі та просила її задовольнити. Представник ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» заперечував проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив відмовити у її задоволенні.

ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного на 17.10.2023, повідомлене належним чином, проте не скористалось своїм правом участі в ньому.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

16.08.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, як орендодавцем, та ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки», як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна №209840911458 (надалі - договір), що належить до державної власності, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, обліковий №56012, літ. «Г», загальною площею 105,80 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А, які під час приватизації не увійшли до статутного капіталу підприємства, але обліковується на балансі Закритого акціонерного товариства «ОДЕСА-ЧАЙ» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «Одеська регіональна експертна компанія» станом на 31.05.2016 та становить 389412,00 грн.

Пунктом 1.2. договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об`єкта з продажу книг, виданих українською мовою.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (пункт 2.1. договору).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2. договору).

Згідно із пунктами 2.4., 2.5. обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця. Орендоване нерухоме майно залишається на балансі балансоутримувача із зазначенням того, що цей об`єкт є орендованим.

Правовідносини щодо сплати орендної плати урегульовані в розділі 3 договору «Орендна плата». Так, відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2016 р.) - 1622,55 грн.

Обов`язки орендаря визначено у розділі 5 договору «Обов`язки орендаря». Зокрема, орендар зобов`язується: використовувати орендоване майно відповідно до його мети використання (згідно пункту 1.2.) та умов цього договору (пункт 5.1.); своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (пункт 5.3.); забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу (пункт 5.4.); своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна (пункт 5.7.); протягом 15 днів з моменту укладення цього договору застрахувати орендоване майно на весь термін дії договору оренди; постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь термін оренди майно було застрахованим (пункт 5.8.)

У розділі 9 договору передбачена відповідальність і вирішення спорів за договором. При цьому пунктом 9.4. визначено підстави, які надають право орендодавцю вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків, а саме, якщо орендар: а) передав об`єкт оренди у користування в суборенду; б) своїми діями створює загрозу пошкодження об`єкту оренди; в) не здійснив страхування об`єкту оренди відповідно до пункту 5.8. та не застрахував об`єкт оренди у подальшому на весь термін дії цього договору; г) не сплачує орендну плату протягом 3-х місяців підряд або несвоєчасно сплачує орендну плату; д) змінив мету використання об`єкту оренди без дозволу орендодавця та балансоутримувача; є) перешкоджає або протидіє орендодавцю та балансоутримувачу у проведенні перевірки використання, збереження об`єкту оренди та умов виконання договору; ж) не укладає договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання об`єкту оренди, надання комунальних послуг орендарю, у тому числі зі сплати податку на землю відповідно до вимог чинного законодавства; з) не виконує вимоги протипожежної безпеки; і) в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 16.08.2016 по 16.07.2019 включно (пункт 10.1. договору).

У розділі 12 договору оренди визначено, що його додатками є розрахунок орендної плати та акт приймання-передавання орендованого майна.

16.08.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавцем) та ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» (орендарем) укладено акт приймання - передавання державного нерухомого майна, яке під час приватизації не увійшло до статутного капіталу підприємства, але обліковується на балансі Закритого акціонерного товариства «ОДЕСА-ЧАЙ», відповідно до якого орендодавцем передано об`єкт оренди орендарю.

24.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавцем) та ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» (орендарем) укладено договір про внесення змін до договору оренди від 16.08.2016 (обліковий номер договору №209840911458), яким внесено такі зміни до договору оренди:

-розділ 5 договору оренди доповнено пунктом 5.16. наступного змісту:

« 5.16. Здійснити нову незалежну оцінку об`єкту оренди»;

-розділ 3 договору оренди доповнено пунктом 3.12. наступного змісту:

« 3.12. Після отримання нової незалежної оцінки об`єкту оренди здійснити перерахунок орендної плати з обов`язковим внесенням відповідних змін до договору оренди від 16.08.16р.»;

-пункт 9.4. розділу 9 договору оренди доповнено підпунктом й) наступного змісту:

«й) у разі невиконання п.3.12., п. 5.16. цього договору»;

-підпункт 10.1. договору оренди доповнено реченням такого змісту:

«Продовжити термін дії цього договору до 16.06.2022р. виключно при умові виконання орендарем п.5.16., 3.12. цього договору».

29.01.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавцем) та ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» (орендарем) укладено договір про внесення змін до договору оренди від 16.08.2016 (обліковий номер договору №209840911458) нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого:

-пункт 1.1. договору викладено в такій редакції:

« 1.1.Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, обліковий №56012, літ. «Г», площею 105,80 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А (далі - Майно), що під час приватизації не увійшло до статутного капіталу Закритого акціонерного товариства «ОДЕСА-ЧАЙ», та обліковується на балансі товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «ДНІПРОТЕХ І К0» станом на 31.10.2019р. і становить: 401934,00 грн. (чотириста одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири) гривень»;

-пункт 3.1. договору оренди викладено в такій редакції:

« 3.1.Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами та доповненнями) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2019р.: 1673,05 гривень»;

-пункт 12.2. розділу 12 «Додатки» викладено в такій редакції:

« 12.2. До цього договору додаються:

Розрахунок орендної плати від 29.01.2020р. Розрахунок орендної плати від 16.08.16р. вважати таким, що втратив чинність.

Акт приймання-передачі від 29.01.2020р. Акт приймання-передачі від 16.08.16р. вважати таким, що втратив чинність».

Пунктами 4, 5 договору про внесення змін від 29.01.2020 передбачено, що додатки до цих змін є їх невід`ємною та складовою частиною. Ці зміни діють з моменту підписання та є невід`ємною та складовою частиною договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016.

29.01.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавцем) та ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» (орендарем) підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, обліковий №56012, літ. «Г», площею 105,80 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А, що під час приватизації не увійшло до статутного капіталу Закритого акціонерного товариства «ОДЕСА-ЧАЙ», та обліковується на балансі ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «ДНІПРОТЕХ І К0» станом на 31.10.2019 і становить 401934,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та неоспорено сторонами, ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» листом від 16.02.2022 №16/02-2022 (за 4 місяці до закінчення строку дії договору) звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якому просило продовжити дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 16.08.2016. В якості додатку до вказаного листа зазначено виписку з Єдиного державного реєстру, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позивач зазначив, що не отримавши відповіді на вказаний лист, він звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з листом від 08.07.2022 №08/07-2022, в якому просив надати відповідь щодо розгляду листа від 16.02.2022за вих.№16/02-2022.

Також позивач зазначив, що не отримавши відповіді і на лист від 08.07.2022 №08/07-2022, він звернувся за наданням правової допомоги до адвоката, який на адвокатський запит від 26.09.2022 (повторно направлений 19.10.2022) отримав відповідь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, надану листом від 25.10.2022 за вих.№10-06-02639, з якої стало відомо про відмову у продовженні договору оренди від 16.08.2016.

Так, із наявної в матеріалах справи копії листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 25.10.2022 за вих.№10-06-02639, наданого на адвокатський запит, вбачається, що Регіональне відділення підтвердило отримання 17.02.2022 заяви ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» від 16.02.2022 про продовження договору оренди державного майна.

Також Регіональне відділення у листі від 25.10.2022 за вих.№10-06-02639 повідомило, що відповідно до вимог пункту 9 статті 18, статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, враховуючи існуючу заборгованість з орендної плати на дату подання заяви на продовження договору оренди від 16.08.2016 №209840911458 перед Державним бюджетом України за користування державним майном у сумі 14821,08 грн, відсутність страхування майна, а також ненадання звіту про незалежну оцінку майна, Регіональне відділення не надало згоду на продовження договору оренди, про що повідомило ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» листом від 18.03.2022 №11-06-00863 з додатком (копія додається), який було надіслано «Укрпоштою» простою кореспонденцією на адресу: 65122, м.Одеса, вул.Тролейбусна, 36/2, приміщення 31.

Копія листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 18.03.2022 №11-06-00863 про ненадання згоди на продовження договору оренди також наявна в матеріалах справи.

Поряд з цим, 20.06.2022 Регіональним відділенням отримано заяву ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр», в якій товариство, зазначивши, що є власником нежитлових будівель та споруд колишнього Зеленого Театру, які знаходяться за адресою: м.Одеса, вул.Маразліївська, буд. 1Е, просило розглянути можливість передачі на зберігання з правом використання за призначенням бомбосховища, розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Маразліївська, 2, з метою забезпечення діяльності Зеленого Театру, забезпечення безпеки працівників та відвідувачів.

24.06.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як органом управління, та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр», як зберігачем, за погодженням Головного управління ДСНС України в Одеській області, Департаменту з питань цивільного захисту оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації, укладено договір №52 про безоплатне зберігання об`єкту державної власності - захисної споруди цивільного захисту №56012, за умовами якого: орган управління передає, а зберігач приймає на себе зобов`язання щодо зберігання захисної споруди цивільного захисту №56012, її інженерно-технічне та спеціальне обладнання, засоби зв`язку тощо, що розташована за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 1а, яка в процесі приватизації не увійшла до статутного капіталу ЗАТ «Одеса-Чай», протягом дії цього договору, строк якого закінчується 01.06.2023 (пункти 1.1., 7.2); зберігач здійснює зберігання безоплатно (пункт 1.3.); зберігач не має права користуватись майном, яке йому передано на зберігання, не за цільовим призначенням; даний договір не є підставою для використання зберігачем переданого йому майна для господарських, культурних та побутових потреб (пункт 3.1.).

24.06.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як органом управління, та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр», як зберігачем, підписано акт приймання-передачі за договором №52 про безоплатне зберігання об`єкту державної власності - захисної споруди цивільного захисту №56012, відповідно до якого зберігачем прийнято на безоплатне зберігання захисну споруду цивільного захисту - сховища №56012, розташованою за адресою: м.Одеса, вул. Маразлівська, 1а.

05.07.2022 в.о. начальника Регіонального відділення видано наказ №475 «Щодо обстеження об`єкту державної власності - захисної споруди цивільного захисту №56012, який у процесі приватизації не увійшов до статутного капіталу ЗАТ «Одеса-Чай» та надання доступу», відповідно до якого наказано створити комісію з обстеження об`єкту державної власності - захисної споруди цивільного захисту №56012, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 1А; провести обстеження майна із залученням дільничого за місцем розташування майна та представника зберігача майна - ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр»; за необхідності та за допомогою матеріально-технічних засобів забезпечити доступ до майна; оформити результати обстеження відповідним актом та надати керівнику на затвердження.

06.07.2022 відбулося обстеження захисної споруди цивільного захисту (сховища) №56012, розташовану за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 1а, за результатами якого складено акт обстеження від 06.07.2022. Під час обстеження, зокрема, встановлено, що внутрішні приміщення захисної споруди в незадовільному стані, захаращені сміттям; обладнання цивільного захисту, передбачене Вимогами щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.07.2018 №579, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 30.07.2018 №879/32331, - відсутнє; електропостачання відсутнє.

Позиція суду апеляційної інстанції

Вирішуючи спір у даній справі Господарський суд Одеської області встановив, що у строк, визначений Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX, позивач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області із заявою про продовження терміну дії договору оренди від 16.08.2016 №209840911458, що не заперечується сторонами у справі.

18.03.2022 Регіональним відділенням було прийнято рішення про відмову у продовженні договору оренди від 16.08.2016 №209840911458, яке було викладено у листі від 18.03.2022 за вих.№11-06-00863.

При цьому суд першої інстанції погодився з позицією відповідача, що ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» не дотримано частини восьмої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» при зверненні до орендодавця із заявою про продовження договору, оскільки не надано звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.

Крім того, місцевий господарський суд встановив, що станом на дату звернення із заявою про продовження договору за ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» рахувалась заборгованість з орендної плати, що свідчить про порушення умов договору.

Водночас, суд вказав, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях не дотримано вимог законодавства по належному повідомленню ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» про прийняте рішення про відмову у продовженні договору оренди №209840911458, у зв`язку з чим орендар не був належним чином повідомлений про прийняте орендодавцем рішення Так, наданий відповідачем реєстр на відправку простої кореспонденції від 18.03.2022, скріплений печаткою Регіонального відділення, сам по собі не є належним доказом відправки листа від 18.03.2022, яким відмовлено позивачу у продовженні договору оренди №209840911458. Інших доказів на підтвердження прийняття рішення про відмову у продовженні договору, існування такого листа станом на 18.03.2022 та направлення листа на адресу орендаря - ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки», відповідачем до матеріалів справи не надано.

В той же час, суд першої інстанції, розглядаючи спір, дійшов висновку, що договір оренди від 16.08.2016 №209840911458 є таким, що продовжився з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 25.10.2022 №10-06-02639 про відмову у продовженні договору оренди, не є ефективним способом захисту невизнаного права, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині. При цьому суд зауважив, що лист Регіонального відділення від 25.10.2022 №10-06-02639 носить інформаційний характер та за своєю природою не є рішенням про відмову у продовженні договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016.

Також суд першої інстанції зазначив, що звертаючись до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, викладеного у листі від 25.10.2022 №10-06-02639, про відмову у продовженні договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016, позивач прагне досягти правової визначеності шляхом підтвердження судом певного факту - наявності у нього права оренди на майно, однак такі доводи можуть розглядатися господарським судом лише при існуванні та розгляді відповідного спору між сторонами, який ґрунтується на запереченні відповідного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи із вказаної норми процесуального закону, Південно-західний апеляційний господарський суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги у частині визнання недійсним договору про безоплатне зберігання від 24.06.2022, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр».

Визнаючи недійсним договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022 суд першої інстанції виходив з того, що має місце автоматичне продовження договору оренди від 16.08.2016 №209840911458 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, у зв`язку з чим у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було відсутнє право на передачу об`єкту оренди ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр».

Перевіряючи висновки Господарського суду Одеської області щодо продовження договору оренди апеляційний суд зазначає таке.

За змістом положень статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 Цивільного кодексу України, та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

При цьому співвідношення між нормами Цивільного кодексу України і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Цивільного кодексу України або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Цивільного кодексу України, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту (рішення Конституційного Суду України від 10.12.2009 у справі №1-46/2009).

Об`єктом оренди є майно, яке належить до державної власності, тому на спірні правовідносини поширюються також положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Під час укладення договору оренди від 16.08.2016 №209840911458 сторони керувалися Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.11992 № 2269-XII.

03.10.2019 було прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ. У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином, оскільки договір оренди від 16.08.2016 №209840911458 укладений до набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, при цьому його дію було продовжено в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, - до 16.06.2022 включно, до зазначеного терміну вказаний договір зберігав свою чинність та продовжував діяти.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022. Зокрема, Указом від 17.05.2022 №341/2022 дію воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб, тобто до 23.08.2022, та наразі є також продовженим.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, закінчення строку договору оренди (16.06.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.

Водночас, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом від 01.04.2022 N 2181-IX внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №157-IX та доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яка набрала законної сили 01.06.2022.

У пункті 5 Постанови № 634 від 27.05.2022 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Відповідно до пункту 16 Постанови № 634 від 27.05.2022 орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24.02.2022.

Правовий аналіз наведених нормативних приписів вказаної постанови дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов:

-строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;

-відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону №157-IX.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 №917/565/22.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд, у питанні критеріїв вибору та особливостей застосування вказаного нормативно-правового акта в залежності від набрання ним чинності та його дії на момент виникнення спірних правовідносин, виходить з такого.

Приписами частини першої статті 58 Конституції України унормовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.97 № 1-зп, від 09.02.99 N 1-рп/99, від 05.04.2001 N 3-рп/2001, від 13.03.2012 N 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 N 1-рп/99).

Таким чином, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено в пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 N 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися 1) негайно (безпосередня дія); 2) шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма); 3) шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Під зворотною (ретроактивною) дією акта цивільного/господарського законодавства розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності.

Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства.

Отже, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.97 у справі N 1-зп/1997).

Водночас, цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а, по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта), під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги пункту 16 Постанови №634 від 27.05.2022, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказаними положеннями нормативно-правового акта, який набув чинності 01.06.2022, на орендодавця державного та комунального майна покладено обов`язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24.02.2022. Тобто, має місце надання зворотної сили нормативно-правовому акту в часі (ретроактивна дія) шляхом прямої вказівки про це в такому нормативно-правовому акті, і такий темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України, оскільки ретроактивна дія вказаної Постанови уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану, який запроваджено в Україні з 24.02.2022.

Отже, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, зокрема, що строк дії договору оренди закінчився 16.06.2022, тобто у період дії воєнного стану, та відсутність повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону №157-IX, а також приписи Постанови № 634 від 27.05.2022, апеляційний суд вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що такий договір вважається продовженим починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця.

Апеляційний суд зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у апеляційній скарзі, зокрема, щодо наявності заборгованості зі сплати орендної плати станом на дату подання заяви про продовження договору оренди, відсутності договору страхування майна, ненадання звіту про незалежну оцінку майна, невикористання орендованого майна за цільовим призначенням, а також стосовного того, що захисна споруда перебуває в незадовільному стані, внутрішні приміщення не використовуються, захаращені сміттям, капітальний та поточний ремонт приміщення не здійснювався, обладнання цивільного захисту відсутні, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для автоматичного продовження договору оренди в силу прямої вказівки нормативно-правового акту, з урахуванням встановлених обставин щодо надання орендодавцем відмови у продовженні договору оренди без дотримання вимог статті 19 Закону № 157-IX, пункту 5 постанови №634 від 27.05.2022, адже відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону № 157-IX.

При цьому колегія суддів враховує також й те, що наданий відповідачем реєстр на відправку простої кореспонденції від 18.03.2022, скріплений печаткою Регіонального відділення, сам по собі не є належним доказом відправки листа від 18.03.2022, яким відмовлено позивачу у продовженні договору оренди №209840911458, оскільки вказаний реєстр не містить жодних маркувань про прийняття листів співробітниками (операторами) АТ «Укрпошта», а отже, не є належним доказом, що підтверджує дісність відправлення, та крім того, Регіональним відділенням не надано відповідного розрахункового документа на підтвердження здійсненої операції з пересилання поштового відправлення.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 Цивільного кодексу України).

У статті 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція діє доки не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша);

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга);

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя);

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта);

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята);

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи із змісту статті 215 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2020р. у справі №910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, враховуючи чинність договору оренди від 16.08.2016 №209840911458, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюваний договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр», є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки», у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволенні позову в частині визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про безоплатне зберігання, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/309/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.10.2023 (у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії С.В. Таран у відпустці).

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран