Постанова

від 21.02.2024 по справі 916/309/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 916/309/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр естетичного виховання "Золоті Сторінки" - Якових Є. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023

(суддя Рога Н. В.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023

(судді Поліщук Л. В., Богатир К. В., Таран С. В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр естетичного виховання "Золоті Сторінки"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська ініціатива "Зелений театр"

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр естетичного виховання "Золоті Сторінки" (далі - ТОВ "Центр естетичного виховання "Золоті Сторінки", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська ініціатива "Зелений театр" (далі - ТОВ "Міська ініціатива "Зелений театр", відповідач-2), в якій просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 25.10.2022 № 10-06-02639 про відмову у продовженні договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 16.08.2016;

- визнати недійсним договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022, укладений РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ "Міська ініціатива "Зелений театр".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач-1 не підтвердив факт надсилання позивачу листа від 18.03.2022, на який посилається у листі від 25.10.2022, а тому неналежне надсилання відповідачем-1 листа про відмову у продовженні договору оренди призвело до порушення права орендаря очікувати на стабільність орендних правовідносин. Оскільки заяв про припинення або зміну умов договору від відповідача-1 не надходило, то позивач мав правомірні очікування на автоматичне продовження дії договору. Відповідач-1 уклав із відповідачем-2 договір зберігання спірного нерухомого майна, що позбавляє позивача можливості використовувати орендоване ним майно, порушуючи його права та інтереси.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. РВ ФДМУ по Одеській області (орендодавець), та ТОВ "Центр естетичного виховання "Золоті Сторінки" (орендар) 16.08.2016 уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, обліковий №56012, літ. "Г", загальною площею 105,80 м2, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А, які під час приватизації не увійшли до статутного капіталу підприємства, але обліковується на балансі ЗАТ "Одеса-Чай" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, проведену ТОВ "Одеська регіональна експертна компанія" станом на 31.05.2016, та становить 389 412,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об`єкта з продажу книг, виданих українською мовою.

2.2. Договір укладений строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 16.08.2016 по 16.07.2019 включно (пункт 10.1 договору).

2.3. Орендодавець та орендар 24.10.2019 уклали договір про внесення змін до договору оренди від 16.08.2016, яким внесли зміни до договору оренди:

- розділ 5 договору оренди доповнили пунктом 5.16. - "5.16. Здійснити нову незалежну оцінку об`єкту оренди";

- розділ 3 договору оренди доповнили пунктом 3.12. - "3.12. Після отримання нової незалежної оцінки об`єкту оренди здійснити перерахунок орендної плати з обов`язковим внесенням відповідних змін до договору оренди від 16.08.2016";

- пункт 9.4 розділу 9 договору оренди доповнили підпунктом й) - "й) у разі невиконання п. 3.12, п. 5.16 цього договору";

- підпункт 10.1 договору оренди доповнили реченням - "Продовжити термін дії цього договору до 16.06.2022 виключно при умові виконання орендарем п. 5.16, 3.12 цього договору".

2.4. Орендодавець та орендар 29.01.2020 уклали договір про внесення змін до договору оренди від 16.08.2016 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого:

- пункт 1.1. договору виклали в такій редакції: "1.1.Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, обліковий № 56012, літ. "Г", площею 105,80 м2, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А, що під час приватизації не увійшло до статутного капіталу ЗАТ "Одеса-Чай", та обліковується на балансі ТОВ "Центр естетичного виховання "Золоті Сторінки", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП "Дніпротех І Ко" станом на 31.10.2019 і становить: 401 934,00 грн";

- пункт 3.1. договору оренди виклали в такій редакції: "3.1.Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2019 року: 1 673,05 гривень";

- пункт 12.2. розділу 12 "Додатки" виклали в такій редакції: "12.2. До цього договору додаються: Розрахунок орендної плати від 29.01.2020. Розрахунок орендної плати від 16.08.2016 вважати таким, що втратив чинність. Акт приймання-передачі від 29.01.2020. Акт приймання-передачі від 16.08.2016 вважати таким, що втратив чинність".

2.5. Орендодавець та орендар 29.01.2020 підписали акт приймання-передачі державного нерухомого майна.

2.6. ТОВ "Центр естетичного виховання "Золоті Сторінки" за 4 місяці до закінчення строку дії договору звернулося до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях з листом від 16.02.2022 № 16/02-2022, в якому просило продовжити дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 16.08.2016. В якості додатку до вказаного листа зазначено виписку з Єдиного державного реєстру, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

2.7. Позивач зазначив, що:

- не отримавши відповіді на вказаний лист, звернувся до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях з листом від 08.07.2022 № 08/07-2022, в якому просив надати відповідь на лист від 16.02.2022 № 16/02-2022;

- не отримавши відповіді на лист від 08.07.2022 № 08/07-2022, звернувся за наданням правової допомоги до адвоката, який на адвокатський запит від 26.09.2022 (повторно направлений 19.10.2022) отримав лист РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 25.10.2022 № 10-06-02639, в якому вказано, що відповідно до вимог пункту 9 статті 18, статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, враховуючи існуючу заборгованість з орендної плати на дату подання заяви на продовження договору оренди від 16.08.2016 перед Державним бюджетом України за користування державним майном у сумі 14 821,08 грн, відсутність страхування майна, а також ненадання звіту про незалежну оцінку майна, РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях не надало згоду на продовження договору оренди, про що було повідомлено орендаря листом від 18.03.2022 № 11-06-00863 (копія додається), який надіслано "Укрпоштою" простою кореспонденцією.

2.8. 20.06.2022 РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях отримало заяву ТОВ "Міська ініціатива "Зелений театр", в якій, посилаючись на те, що відповідач-2 є власником нежитлових будівель та споруд колишнього "Зеленого театру", які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1Е, просить розглянути можливість передачі на зберігання з правом використання за призначенням приміщення (бомбосховище), розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 2, з метою забезпечення діяльності Зеленого Театру, забезпечення безпеки працівників та відвідувачів.

2.9. РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях (орган управління) та ТОВ "Міська ініціатива "Зелений театр" (зберігач), за погодженням Головного управління ДСНС України в Одеській області, Департаменту з питань цивільного захисту оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації, 24.06.2022 уклали договір № 52 про безоплатне зберігання об`єкту державної власності - захисної споруди цивільного захисту № 56012, за умовами якого орган управління передав, а зберігач прийняв на себе зобов`язання щодо зберігання захисної споруди цивільного захисту № 56012, її інженерно-технічне та спеціальне обладнання, засоби зв`язку тощо, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1а, яка в процесі приватизації не увійшла до статутного капіталу ЗАТ "Одеса-Чай", протягом дії цього договору, строк якого закінчується 01.06.2023 (пункти 1.1, 7.2); зберігач здійснює зберігання безоплатно (пункт 1.3); зберігач не має права користуватись майном, яке йому передано на зберігання, не за цільовим призначенням; даний договір не є підставою для використання зберігачем переданого йому майна для господарських, культурних та побутових потреб (пункт 3.1).

2.10. Орган управління та зберігач 24.06.2022 підписали акт приймання-передачі за договором № 52 про безоплатне зберігання об`єкту державної власності - захисної споруди цивільного захисту № 56012, за яким зберігач прийняв у безоплатне зберігання захисну споруду цивільного захисту - сховище № 56012, розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Маразлівська, 1а.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 16.05.2023 задовольнив позов частково. Визнав недійсним договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022 та відмовив у решті позову.

3.2. Зазначив, що договір оренди є таким, що продовжився на період дії воєнного стану та протягом 4 місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір.

3.3. Врахувавши чинність договору оренди, суд дійшов висновку, що у РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях відсутнє право на передачу об?єкта оренди третім особам, а оспорюваний договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022 є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, у зв?язку з чим підлягає визнанню недійсним.

3.4. Суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 25.10.2022 № 10-06-02639 з огляду на неефективність способу захисту права, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

3.5. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 17.10.2023 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 25.12.2023 РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях подало до Верховного Суду касаційну скаргу (у новій редакції) на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023, в якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсним договору про безоплатне зберігання від 24.06.2023 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у вказаній частині відмовити.

4.2. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначив порушення судами попередніх інстанцій пункту 9 статті 18, статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо вимог для продовження договору оренди, не врахування вимог абзацу 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо строку дії договору оренди, вимог пункту 136 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 щодо форми заяви, яка подається для продовження договору оренди, вимог Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 253 щодо значимості об`єкта оренди як бомбосховища під час воєнного стану. Зазначає також, що суди попередніх інстанцій не врахували, що законодавство не передбачає надіслання орендарю відмови у продовженні договору оренди цінним листом з описом вкладення.

4.3. На думку скаржника, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.03.2023 у справі № 922/3965/21 щодо застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині наявності підстав для непродовження договірних відносин з позивачем.

4.4. Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування у подібних правовідносинах абзацу 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ щодо того, що орендодавець висловив свою волю на припинення договору оренди та повідомив про це орендаря ще до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 № 634.

4.5. Вказує також на те, що суди не дослідили зібрані докази у справі, зокрема, фотофіксацію занедбаного стану об`єкту оренди, чим порушили статтю 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.6. Крім того, як стверджує скаржник, позивач обрав неналежний спосіб захисту прав, оскільки обставини непродовження договору оренди нерухомого майна та укладення з відповідачем-2 договору про безоплатне зберігання не пов`язані між собою, а тому позивач не є особою, чиї права порушуються внаслідок укладення зазначеного договору.

5. Позиції інших учасників справи

5.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

5.2. Відповідач-2 правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Звертаючись з касаційною скаргою відповідач-1 просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсним договору про безоплатне зберігання від 24.06.2023 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити.

6.4. Судова колегія враховує, що скаржник у касаційній скарзі не ставить під сумнів висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправним і скасування рішення відповідача-1 від 25.10.2022 № 10-06-02639. Крім того, позивач та відповідач-2 також не скористалися правом на касаційне оскарження судових рішень першої та другої інстанцій в частині мотивів відмови у позові, наведених у них. Тому правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій в цій частині колегія суддів не перевіряє.

Щодо договору оренди

6.5. Положеннями статті 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) унормовано, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

6.6. 27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон № 157-ІХ), який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.

6.7. Враховуючи те, що спірний договір оренди укладено сторонами на строк до 16.06.2022 (договір від 24.10.2019), тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 157-ІХ.

6.8. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України. Зокрема, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, тобто до 23.08.2022.

6.9. Отже, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, закінчення строку спірного договору оренди (16.06.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.

6.10. Водночас у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховна Рада України Законом від 01.04.2022 № 2181-IX внесла зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-ІХ та доповнила пунктом 61, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

6.11. На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022 (далі - Постанова № 634).

6.12. У пункті 5 Постанови № 634 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

6.13. Пунктом 16 Постанови № 634 орендодавцям державного та комунального майна постановлено забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022.

6.14. Правовий аналіз наведених нормативних приписів вказаної Постанови № 634 дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за умови, зокрема, що строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану.

6.15. З огляду на викладене та, враховуючи вимоги пункту 16 Постанови № 634, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що положеннями нормативно-правового акта, який набув чинності 01.06.2022, на орендодавця державного та комунального майна покладений обов`язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 Постанови № 634, починаючи з 24.02.2022.

6.16. Скаржник посилається на те, що, він висловив свою волю щодо припинення договору оренди та повідомив про це орендаря ще до набрання чинності Постановою № 634, що зумовлює застосування до правовідносин абзацу 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ, а саме, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені. Тому договір припинив свою дію 16.06.2022.

6.17. З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що на момент повідомлення орендодавцем орендаря договір оренди не завершився, а строк його дії збігав 16.06.2022. Тобто, на момент закінчення дії договору діяли законодавчі приписи Закону №157-ІХ в редакції Закону від 01.04.2022 № 2181-IX (пункт 61) та Постанови № 634, яка набрала чинності 01.06.2022 (пункту 5).

6.18. Зміст наведених норм права свідчить про автоматичне продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану. При цьому для продовження договору оренди на строк до припинення чи скасування воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, окреме рішення орендодавця не вимагається, про що прямо зазначено у пункті 5 Постанови № 634. Винятки з цього правила прямо передбачено пунктом 5 Постанови № 634 (балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону), але їх наявність в межах цього спору суди попередніх інстанцій не встановили та відповідач-1 на ці обставини не посилався.

6.19. Отже, зважаючи на наявність прямої нормативної вказівки, про яку йдеться у пункті 61 Закону №157-ІХ та пунктах 5, 16 Постанови № 634, за відсутності передумови для припинення договору оренди під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 вказаної Постанови № 634, договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану є продовженими автоматично, починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, а тому не вважаються такими, що припинили свою дію у строк, визначений абзацом 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ.

6.20. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема щодо закінчення строку дії договору, який припадає на період дії воєнного стану в Україні, зважаючи на наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір оренди вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пункту 61 Закону №157-ІХ та пунктів 5, 16 Постанови № 634.

6.21. Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій пункту 9 статті 18, статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо вимог для продовження договору оренди, абзацу 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо строку дії договору оренди, пункту 136 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 щодо форми заяви, яка подається для продовження договору оренди, а також посилання щодо порядку повідомлення орендодавцем орендаря про своє рішення в частині продовження строку дії договору оренди.

6.22. Щодо доводу касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2023 у справі № 922/3965/21 щодо застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині наявності підстав для непродовження договірних відносин з позивачем, колегія суддів зазначає, що до правовідносин у зазначеній скаржником справі застосовувався Закон № 157-ІХ у редакції станом на 19.07.2020 (дата закінчення строку дії договору оренди), що, відповідно, виключало застосування Закону № 157-ІХ в редакції Закону від 01.04.2022 № 2181-IX, яким внесені зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-ІХ, та Постанови № 634, які підлягали до застосування у межах правовідносин у цій справі. Тому відсутні підстави вважати, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій мав бути врахований висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2023 у справі № 922/3965/21 щодо застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції станом на 19.07.2020.

6.23. Крім того, скаржник, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, також посилається на неврахування судами попередніх інстанцій того, що законодавство не передбачає надіслання відмови у продовженні договору оренди цінним листом з описом вкладення (лист від 18.03.2022). Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено відсутність у матеріалах справи будь-яких належних доказів надіслання відповідачем-1 позивачу свого рішення, оформленого листом від 18.03.2022 і такі висновки не суперечать позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у зазначеній постанові щодо порядку надіслання орендодавцем повідомлення орендарю та доведення факту такого надіслання належними доказами.

Щодо договору зберігання

6.24. З підстав поданого позову вбачається, що позивач вважає, що його право як орендаря порушено укладенням між відповідачами спірного договору зберігання і позивач прагне захистити це порушене право, не будучи стороною договору.

6.25. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20.03.2019 у справі № 587/2110/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 387/515/18), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України). Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

6.26. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 викладено правову позицію, за змістом якої під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права; судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

6.27. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

6.28. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач-2 за договором зберігання від 24.06.2022 № 52 є зберігачем захисної споруди цивільного захисту № 56012, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1а. Суди також встановили, що відповідачі 24.06.2022 підписали акт приймання-передачі за договором № 52 про безоплатне зберігання об`єкту державної власності - захисної споруди цивільного захисту № 56012, за яким зберігач (відповідач-2) прийняв у безоплатне зберігання захисну споруду цивільного захисту - сховище № 56012, розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Маразлівська, 1а. Тобто об`єкт зберігання за договором зберігання одночасно є об`єктом оренди за договором оренди, укладеним відповідачем-1 з позивачем.

6.29. Аналізуючи умови договорів оренди та зберігання спірного майна можна дійти висновку про те, що і орендар за договором оренди, і зберігач за договором зберігання мають одночасно однакові правомочності щодо володіння та користування цим майном. Тобто, здійснюючи фактично володіння та користування спірним майном за договором зберігання, відповідач-2 таким чином порушує право позивача щодо можливості володіти та користуватися цим майном за договором оренди.

6.30. Таким чином, суди попередніх інстанцій, врахувавши, що договір оренди є таким, що продовжений в силу імперативних приписів законодавства і позивач, відповідно, є користувачем об`єкта оренди, який одночасно є об`єктом зберігання за спірним договором зберігання, укладеним між відповідачами, дійшли обґрунтованого висновку, що оспорений договір зберігання є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача як орендаря, тобто користувача орендованого приміщення, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

6.31. Щодо посилання скаржника на не дослідження судами доказів фотофіксації занедбаного об`єкту оренди, чим, на переконання скаржника, порушено статтю 79 ГПК України, колегія суддів зазначає, що такі доводи є прагненням відповідача-1 довести наявність істотного порушення позивачем умов договору оренди, що може проявлятися у погіршенні стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору, що має наслідком доведення суду наявність підстав для припинення договірних відносин з позивачем за наведених обставин. Проте, предметом дослідження у цій справі не є встановлення обставин невиконання чи неналежного виконання позивачем умов договору оренди, в тому числі, щодо використання майна за цільовим призначенням та утримання майна в належному стані.

6.32. Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тому і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні, яке відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, немає.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №916/309/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Н. Волковицька

С. Могил