Постанова

від 30.10.2023 по справі 916/3631/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3631/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,КОНДОМІНІМУМ 16

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023, повний текст якого складено та підписано 11.07.2023

у справі №916/3631/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ОДЕССА ЕНЕРГО СТРОЙ

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,КОНДОМІНІМУМ 16

про стягнення,-

головуючий суддя Рога Н.В.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

Справа розглянута без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ОДЕССА ЕНЕРГО СТРОЙ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,КОНДОМІНІМУМ 16 про стягнення заборгованості у розмірі 382 957 грн, інфляційних втрат у розмірі 160 057 грн 11 коп., 3% річних у розмірі 25 079 грн 68 коп., неустойки у розмірі 23 317 грн 80 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами Договору №15-05/21 від 15.05.2020 про надання послуг з ремонту внутрішніх електричних мереж житлового багатоквартирного будинку за адресою: Одеська обл., м.Южне, пр.Миру, буд.16 в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.07.2023р. у справі №916/3631/22 (суддя Щавинська Ю.М.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОНДОМІНІМУМ 16» про стягнення заборгованості у розмірі 382 957 грн, інфляційних втрат у розмірі 160 057 грн 11 коп., 3% річних у розмірі 25 079 грн 68 коп., неустойки у розмірі 23 317 грн 80 коп. задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОНДОМІНІМУМ 16» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» заборгованість у розмірі 382 957 грн, інфляційні втрати у розмірі 160 057 грн 11 коп., 3% річних у розмірі 25 079 грн 68 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 521 грн 39 коп. У задоволенні решти позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором №15-05/21 від 15.05.2020, та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованість в сумі 382 957 грн грн., а також 3% річних у розмірі 25 079 грн 68 коп. та інфляційні втрати у розмірі 160 057 грн 11 коп.

Разом з тим господарський суд, врахувавши заяву відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) у розмірі 23 317 грн 80 коп., відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16» пені у розмірі 23 317 грн 80 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 у справі №916/3631/22 скасувати в частині стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОНДОМІНІМУМ 16» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» заборгованість у розмірі 382 957 грн, інфляційні втрати у розмірі 160 057 грн 11 коп., 3% річних у розмірі 25 079 грн 68 коп., в іншій частині рішення залишити без змін.

Заявник апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не з`ясовані обставини, які мають значення для справи а також вказує на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що станом на дату укладання оспорюваного правочину, голова правління мала права укладати угоди, договори на суму, що не перевищує 50 000 грн, без відповідного погодження його умов загальними зборами.

На думку скаржника, ТОВ «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» укладаючи зазначений договір знав (повинен був занити) про наявні обмеження повноважень представника ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16» так як вказані відомості містились в відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника. Але незважаючи на це, вчинив з відповідачем правочин не переконавшись у погодженні його умов загальними зборами.

Апелянт вважає, що не з`ясування судом першої інстанції вказаних обставин є підставою для скасування рішення в частині задоволених вимог позивача.

Крім того, скаржник посилається на те, що будь-які роботи за спірним договором не виконувались про що позивачу відомо та підтверджено негайно направленим на адресу останнього листом про помилковість підписання єдиного за спірним договором, а отже, і обов`язку їх оплачувати у апелянта не виникло.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 клопотання відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,КОНДОМІНІМУМ 16 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023, повний текст якого складено та підписано 11.07.2023 у справі №916/3631/22. Розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,КОНДОМІНІМУМ 16 ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2020р. між ТОВ «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» як Виконавцем та ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16» як Замовником був укладений Договір №15-05/21 про надання послуг з ремонту внутрішніх електричних мереж житлового багатоквартирного будинку за адресою: Одеська обл., м.Южне, пр.Миру, буд.16.

Згідно п.3.1 Договору ціна послуг є договірною та на момент укладення Договору становить 382 957 грн.

10.10.2020р. уповноваженими представниками ТОВ «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» та ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16» було підписано Акт здачі-прийняття виконаних робіт за Договором №15-05/21 від 15.05.2020р. на суму 382 957 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до п.4.2 Договору Замовник повинен провести повний розрахунок за виконані роботи (надані послуги) протягом 3-х банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт.

Таким чином, за розрахунком позивача, кінцевою датою оплати є 15.10.2020р.

Але, як зазначає позивач, у встановлений строк оплату виконаних робіт здійснено не було, у зв`язку із чим позивач 08.11.2022р. направив на адресу ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16» претензію №1/11 з пропозицією виконати свої зобов`язання по оплаті, але відповіді та задоволення не отримав. За таких обставин, позивач був вимушений звернути до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за виконані роботи у розмірі 382 957 грн.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до п.6.3 Договору у разі порушення строку оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику неустойку у розмірі 0,1% від загальної вартості робіт за договором за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного пункту Договору, а також з урахуванням положень ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ТОВ «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» нарахувало відповідачу пеню у загальному розмірі 23 317 грн 80 коп. за період з 15.10.2020р. по 14.04.2021р.

Також, позивач зазначив, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми законодавства, позивач нарахував відповідачу за період прострочення з 15.10.2020р. по 22.12.2022р. 3% річних у розмірі 25 079 грн 68 коп., а також інфляційні втрати з період жовтень 20202р. - жовтень 2022р. у розмірі 160 057 грн 11 коп., які також просить суд стягнути з ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16».

У відповіді на відзив позивач зауважив, що йому нічого не відомо про Акт здачі-прийняття виконаних робіт, підписаний сторонами за Договором №15-05/21 від 15.05.2020р. 20.10.2020р., а підставою позову є Акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 10.10.2020р.

Щодо направлення на адресу ТОВ «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» повідомлення №288 від 21.10.2020р. щодо помилковості підписання Акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 20.10.2020р., на підтвердження чого відповідачем до суду надано копію кур`єрської накладної ТОВ «КСД ЕКСПРЕС» №2388661, позивач зазначив, що згідно листа кур`єрської служби доставки КСД від 03.04.2023 р. №30423-1 накладна №2388661 в базі даних кур`єрської служби доставки КСД не була зареєстрована і в службі відсутні дані про прийом документів та оформлення зазначеної накладної у жовтні 2020р., чи у будь-який інший період. При цьому, у будь-якому разі накладна №2388661 не могла бути фізично використана до 14.01.2022р. - дати її отримання кур`єрською службою від виробника.

За таких обставин, позивач вважає, що кур`єрська накладна ТОВ «КСД ЕКСПРЕС» №2388661 не може бути прийнята судом у якості доказу.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що Акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 20.10.2020р. зі сторони ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16» був підписаний помилково, а інформація, зазначена у цьому Акті не відповідає дійсності, адже роботи за Договором №15-05/21 від 15.05.2020р. ТОВ «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» не виконувались взагалі. Про недійсність Акту на адресу ТОВ «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» було направлено повідомлення №288 від 21.10.2020р., що підтверджується копією кур`єрської накладної (з описом). За інформацією ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16» зазначене повідомлення отримане позивачем 23.10.2020р. і відповіді на це повідомлення відповідачем отримано не було.

Таким чином, відповідач вважає, що у зв`язку із невиконанням ТОВ «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» обумовлених у Договорі №15-05/21 від 15.05.2020р. робіт, помилковістю підписання Акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 20.10.2020р. зі сторони ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16», у Замовника відсутнє зобов`язання щодо оплати таких робіт.

Крім того, відповідач надав заяву про застосування строків позовної давності, у які зазначає, що позивач, звернувшись до суду із позовної заявою 26.12.2022р., пропустив річний строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки у розмірі 23 317 грн 80 коп, що відповідно до положень ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 пп. 5, 8 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст.180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалось вище, 15.05.2020р. між ТОВ «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» (Виконавець) та ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16» (Замовник) було укладено Договір №15-05/21, відповідно до п.1.1 якого на умовах даного Договору Замовник доручає, а Виконавець забезпечує надання послуг «Ремонт внутрішніх електричних мереж житлового багатоквартирного будинку», код за ДК 21-2015:45310000-3 «Електромонтажні роботи», у багатоквартирному будинку, адреса: Одеська обл., м. Южне, пр. Миру, 16, ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16».

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вірно встановлено господарським судом, за своєю правовою природою Договір №15-05/21 є договором підряду.

Відповідно до п.9.1 Договору цей Договір застосовується до взаємовідносин, які виникли з дня підписання цього Договору, відповідно до ст.631 п.3 Цивільного кодексу України, та діє по 31.12.2020р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ст. 175 Господарського кодексу України законодавець зазначив, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, з моменту укладення Договору №15-05/21 між сторонами виникли певні взаємні зобов`язання.

Згідно п.1.3 Договору до виконання взятих на себе зобов`язань Виконавець приступає після підписання сторонами цього Договору, та зобов`язується надати послуги, зазначені у п.1.1 Договору, до 31.12.2020р.

У п.3.1 Договору сторони домовилися, що ціна на момент укладання Договору згідно договірної ціни складає 382 957 грн (без ПДВ).

Перелік робіт та їх вартість наведені у додатку №1 до Договору.

При цьому, відповідно до п.5.1.1 договору Виконавець зобов`язаний виконувати комплекс електромонтажних робіт згідно проектної документації Замовника, згідно вимог нормативних документів: «Правил улаштування електроустановок», «Правил технічної експлуатації електричних станцій та мереж», Правил техніки безпеки під час експлуатації електричних станцій та мереж, Систем технічного обслуговування та ремонту енергетичного обладнання.

За приписами ч.ч.1,2 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Замовник, згідно п.5.2.4 Договору, зобов`язався прийняти надані послуги шляхом підписання акту здавання-приймання виконаних робіт і направити один примірник оформленого акту на адресу Виконавця.

За матеріалами справи, 10.10.2020р. сторонами за Договором №15-05/21 був підписаний Акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), який містить перелік виконаних Виконавцем монтажних робіт, які прийняті Замовником без зауважень (сторони претензій одна до одної не мають), та згідно якого роботи виконані на суму 382 957 грн (без ПДВ).

Посилання скаржника на помилкове підписання зазначеного Акту здачі-прийняття до уваги колегією суддів не приймається, адже, по-перше, малоймовірним є підписання Акту здачі-прийняття виконаних робіт без огляду здійсненої роботи; по друге, відсутні докази звернення Замовника до Виконавця після підписання Договору з претензіями у зв`язку із невиконанням робіт у встановлений Договорі строк або із порушенням проектної документації; по-третє, у повідомленні про недійсність Акту здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за Договором №15-05/21 від 15.05.2020р. мова йде про Акт підписаний 20.10.2020р., натомість, як вже зазначалося вище, підставою для звернення до суду є Акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за Договором №15-05/21 від 15.05.2020р., складений сторонами 10.10.2020р. і доказів наявності акту від 20.10.2020р. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав вважати недостовірними обставини щодо укладення сторонами у справі Договору №15-05/21 від 15.05.2020р., виконання ТОВ «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» робіт, перелічених у додатку №1 до цього Договору на суму 382 957 грн та прийняття цих робіт Замовником - ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16».

Згідно ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до розділу 4 Договору Замовник здійснює оплату у розмірі 382 957 грн, вказаної у п.3.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 60-ти банківських днів з моменту отримання та підписання Договору (п.4.1). Остаточна оплата за виконані роботи Замовник здійснює протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п.4.2).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт 10.10.2020р. оплату за виконані роботи ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16» мало здійснити у строк до 15.10.2020р., чого не зробив. За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 382 957 грн обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Така правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду від 25.01.2022р. у справі №904/3886/21.

За умовами п.6.1 Договору за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором до сторін застосовуються штрафні санкції згідно з Договором та діючим законодавством.

Відповідно до п.6.3 Договору у разі порушення строку оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику неустойку в розмірі 0,1% від загальної вартості робіт за Договором за кожен день прострочення.

За змістом ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, згідно із п.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи зазначені приписи законодавства, а також порушення відповідачем умов Договору щодо оплати виконаних робіт, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 23 317 грн 80 коп. за період з 15.10.2020р. по 14.04.2021р.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписами п.п.3.4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

14.03.2023р. відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) у розмірі 23 317 грн 80 коп., з урахуванням того, що ТОВ «ОДЕССА ЕНЕРГОСТРОЙ» пропущено встановлений ст.258 строк позовної давності.

Позивачем у справі доказів наявності поважних причин пропущення позовної давності у частині пред`явлення вимоги про стягнення неустойки до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСББ «КОНДОМІНІМУМ 16» пені у розмірі 23 317 грн 80 коп.

Крім того, за приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що він зроблений арифметично вірно і стягненню з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 25 079 грн 68 коп. та інфляційні втрати у розмірі 160 057 грн 11 коп.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Доводи апелянта з приводу неповно встановлених обставин судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,КОНДОМІНІМУМ 16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023р. у справі №916/3631/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено

„30 жовтня 2023 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький