Постанова

від 16.10.2023 по справі 904/4213/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4213/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Верхогляд Т.А.- доповідач

судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від відповідача:Сиромятников Е.О., представник;

від позивача: Соколик І.В., представник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 року (повне рішення складено 24.05.2023 року) та додаткове рішення від 22.05.2023 року (повне рішення складено 02.06.2023 року) у справі №904/4213/22 (суддя В.Г. Бєлік)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-пром" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК", код ЄДРПОУ 21172627, адреса: Харківська область, Лозівський район, с.Веселе, вул. Абрикосова, буд.4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт", с.Варварівка, Юр`ївський район, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 472 101,04 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-пром" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" суму штрафних санкцій за договором поставки № П2912К від 18.12.2020 року у загальному розмірі 472 101,04 грн., яка складається з наступних сум: 3% річних - 61 996,31 грн. та інфляційні втрати 410 104,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № П2912К від 18.12.2020 року в частині своєчасної оплати поставленого за цим договором товару.

Одночасно позивачем було заявлено, що він очікує понести витрати на правову допомогу та орієнтовний розмір цих витрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 року у справі №904/4213/22 позов задоволено.

З ТОВ "Павлоградзернопродукт" на користь ТОВ "Легіон Агро-пром" (з урахуванням ухвали про виправлення помилки від 01.06.2023 року), стягнуто 3% річних у розмірі 61 996,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 410 104,73 грн., а також судовий збір у розмірі 7 081,52 грн.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № П2912К від 18.12.2020 року в частині своєчасної оплати вартості 20% поставленого товару, що є підставою для стягнення на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат у визначених позивачем сумах.

11.05.2023 року (в межах п`ятиденного строку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-пром" подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та докази, які підтверджують здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 190 953,10 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 року у справі №904/4213/22 заяву ТОВ "Легіон Агро-пром" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Павлоградзернопродукт" на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 543,00 грн. В решті заяви відмовлено.

Додаткове рішення обґрунтовано тим, що виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець та тривалість розгляду справи, а також врахувавши, що вимога про стягнення за рахунок відповідача витрат позивача на винагороду адвокату за досягнення бажаного для клієнта результату є передчасною, наявні підстави для задоволення заяви у розмірі 24 543,00 грн.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду, ТОВ "Павлоградзернопродукт" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення у справі, яким стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 2 746,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 28 807,07грн.

Також апелянт просить скасувати додаткове рішення суду в частині задоволення заяви позивача та відмовити у її задоволенні в повному обсязі, а у разі, якщо суд дійде висновку про її задоволення, то зменшити розмір таких витрат до 2 000,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- судом помилково застосовані до спірних правовідносин положення абз.2 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, оскільки вони суперечать умовам договору та не відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.04.2023 року у справі №916/1349/21;

- на думку скаржника у даному випадку необхідно застосовувати ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами у договорі встановлено, що 20% вартості поставленого товару сплачується відповідачем після реєстрації позивачем податкової накладної, і ця подія не являється такою дією, яка має неминуче настати; при цьому п.4.3 договору не встановлено строк (термін) виконання відповідачем обов`язку зі сплати вказаної частини товару;

- узгодження сторонами у договорі про здійснення оплати 20 процентів поставленого товару після реєстрації накладних може свідчити як про таку сплату через день, так і через рік, тому у договорі відсутній період часу протягом якого повинна бути здійснена остаточна оплата та відсутня вказівка на певний момент у часі;

- за твердженням скаржника, вимога про сплату 1 152 282,98 грн. була отримана ним 04.10.2022 року, тому решту вартості товару він мав сплатити протягом семи днів - у строк до 11.10.2022 року, отже штрафні санкції почали нараховуватись з 12.10.2022 року (першого дня прострочки); таким чином, стягненню з відповідача підлягають річні та інфляційні втрати за період з 12.10.2022 року по 09.11.2022 року;

- у даному випадку необхідність застосування ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України у тому числі, підтверджується висновками Центрального апеляційного господарського суду у справі 904/4159/22; з огляду на релевантність обставин цієї справи та справи 904/4159/22 такі висновки можуть бути враховані під час розгляду справи №904/4213/22;

Щодо неправомірності додаткового рішення апелянт вказує, що воно підлягає скасуванню оскільки:

- в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем гонорару адвокату Соколик І.В.;

- акти приймання наданих послуг від 15.11.2022 року та від 11.05.2023 року не можуть бути взяті до уваги, так як вони складені та підписані всупереч положенням п.6.6 договору про надання правової допомоги;

- розрахунок судових витрат та детальний опис наданих послуг також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки складені адвокатом в односторонньому порядку, не підписані з боку позивача, тому не підтверджують реальність наданих послуг та їх обсяг;

- необхідність "гонорару успіху" не обґрунтована позивачем та не оплачена останнім;

- суд першої інстанції поклав на відповідача витрати у розмірі, який не відповідає рівню складності справи та обсягу виконаних адвокатом послуг, при цьому покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у очевидно завищеному розмірі, з урахуванням відсутності доказів сплати гонорару адвокату, вказує на наміри позивача безпідставно збагатитись за рахунок відповідача.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача: Антонік С.Г. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 року та на додаткове рішення від 22.05.2023 року у справі №904/4213/22. Розгляд справи призначено на 23.08.2023 року на 14:00 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 02.08.2023 року у зв`язку зі звільненням судді Антоніка С.Г., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б..

Ухвалою суду від 04.09.2023 року колегією суддів у вказаному складі дану справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи призначено на 04.10.2023 на 15:10 год. Також цією ухвалою замінено позивача ТОВ "Легіон Агро-пром" на його правонаступника , яким є Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК".

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-пром" (постачальником) укладено договір № П2912К, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити соняшник відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна кількість товару, що поставляється - 4000,00 тон ± 10%.

Строк поставки товару - до 8 січня 2021 року (п.3.1. договору).

Перехід права власності на товар відбувається в момент відвантаження товару, що підтверджується ТТН, або актом прийому-передачі (п. 3.3. договору).

Не пізніше ніж через 15 (п`ятнадцять) календарних днів з дня виникнення у покупця податкових зобов`язань з податку на додану вартість за цей товар, постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.5. договору).

Згідно з п. 4.1. договору ціна товару без ПДВ 16 016,07 грн. за тону.

У п.4.2 договору узгоджено, що сума договору без ПДВ складає 64 066 680,00 грн. ± 10%. ПДВ 20% - 12 813 336,00 грн. ± 10%. Загальна сума договору становить 76 880 016,00 грн. ± 10%.

У п.4.3. договору сторонами погоджено, що оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином: 80% оплата згідно рахунка постачальника за фактом поставки товару та 20% вартості поставленого товару покупець сплачує після реєстрації постачальником податкової накладної, з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 6.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 45 362 490,62 грн, що підтверджується видатковими накладними, які скріплені печатками та підписані уповноваженими представниками сторін договору:

- № 62 від 20.12.2020 року на суму 2 077 839,56 грн;

- №63 від 21.12.2020 року на суму 2 172 079,55 грн;

- №64 від 22.12.2020 року на суму 4 695 659,02 грн;

- №65 від 23.12.2020 року на суму 1 995 759,58 грн;

- №66 від 24.12.2020 року на суму 496 659,90 грн;

- №67 від 24.12.2020 року на суму 2 065 679,57 грн;

- №68 від 25.12.2020 року на суму 1 996 139,58 грн;

- №69 від 26.12.2020 року на суму 1 788 659,63 грн;

- №70 від 27.12.2020 на суму 1 997 849,58 грн;

- №71 від 28.12.2020 року на суму 4 102 289,14 грн.

Обставини поставки та отримання товару відповідачем не заперечуються.

Відповідачем було частково сплачено за отриманий товар грошові кошти на загальну суму 44 210 207,64 грн, що підтверджується наданими до справи платіжними дорученнями:

- № 3185 від 21.12.2020 року на загальну суму 14 991 603,12 грн;

- № 3211 від 22.12.2020 року на загальну суму 5 189 401,08 грн;

- № 3215 від 23.12.2020 року на загальну суму 4 997 201,04 грн;

- № 3217 від 23.12.2020 року на загальну суму 3 459 600,72 грн;

- № 3244 від 24.12.2020 року на загальну суму 4 997 201,04 грн;

- № 3303 від 29.12.2020 року на загальну суму 3 075 200,64 грн;

- № 197 від 25.01.2021 року на загальну суму 6 000 000,00 грн;

- № 234 від 28.01.2021 року на загальну суму 1 500 000,00 грн.

ТОВ "Легіон Агро-пром" сформовано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:

- 14.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 1 від 20.12.2020 року на суму 2 077 839,56 грн. (ПДВ 346306,59 грн.);

- 14.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 2 від 21.12.2020 року на суму 12 913 763,56 грн. (ПДВ 2152293,93 грн.);

- 14.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 3 від 22.12.2020 року на суму 5 189 401,08 грн. (ПДВ 864900,18 грн.);

- 14.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 4 від 23.12.2020 року на суму 4 997 201,04 грн. (ПДВ 832866,84 грн.);

- 14.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 5 від 23.12.2020 року на суму 3 459 600,72 грн. (ПДВ 576600,12 грн.);

- 14.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 6 від 24.12.2020 року на суму 4 997 201,04 грн. (ПДВ 832866,84 грн.);

- 14.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 7 від 29.12.2020 року на суму 3 075 200,64 грн. (ПДВ 512533,44 грн.);

- 21.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 1 від 03.01.2021 року на суму 1 452 994,49 грн. (ПДВ 242165,75 грн.);

- 21.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 2 від 04.01.2021 року на суму 423 509,92 грн. (ПДВ 70584,99 грн.);

- 21.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 8 від 11.01.2021 року на суму 159 219,97 грн. (ПДВ 26536,66 грн.);

- 26.01.2021грн. зареєстрована податкова накладна № 3 від 04.01.2021 року на суму 449 539,91 грн. (ПДВ 74923,32 грн.);

- 26.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 4 від 05.01.2021року на суму 2 421 739,49 грн. (ПДВ 403623,25 грн.);

- 26.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 4 від 05.01.2021 року на суму 2 421 739,49 грн. (ПДВ 403623,25 грн.);

- 26.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 5 від 06.01.2021 року на суму 1 609 489,66 грн. (ПДВ 268248,28 грн.);

- 26.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 6 від 08.01.2021 року на суму 1589919,66 грн. (ПДВ 264986,61 грн.);

- 26.01.2021 року зареєстрована податкова накладна № 7 від 09.01.2021 року на суму 545 869,88 грн. (ПДВ 90978,31 грн.);

За умовами п.4.3 договору 20% вартості поставленого товару покупець сплачує після реєстрації постачальником податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України.

Отже, враховуючи, що останні податкові накладні було зареєстровано 26.01.2021 року, то з 27.01.2021 року для відповідача настав строк оплати 20% постановленого за договором товару.

Станом на 26.01.2021 року сума заборгованості склала 2 652 282,98 грн.

Встановлено, що 28.01.2021 року відповідачем проведена часткова оплата в розмірі 1 500 000,00 грн. і з цієї дати заборгованість перед позивачем становить 1 152 282,98 грн.

Позивач з метою досудового врегулювання спору 28.09.2022 року на адресу відповідача направив вимогу (претензію) про вжиття ним всіх заходів по погашенню простроченої заборгованості у розмірі 1 152 282,98 грн., з урахуванням інфляційного збільшення та 3 % річних за увесь час прострочення. Вказана вимога отримана відповідачем 04.10.2022 року.

09.11.2022 року покупцем здійснено оплату залишку основної суми боргу в розмірі 1 152 282,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6632 від 09.11.2022 року.

Згідно позовних вимог у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати позивач нарахував до стягнення 3% річних у сумі 61 996,31 грн. та інфляційні втрати у сумі 410 104,73 грн. за загальний період з 27.01.2021 року по 09.11.2022 року включно. Вказані суми відповідачем не сплачено в добровільному порядку, що стало причиною звернення позивача до суду.

На думку колегії суддів суд першої інстанції при вирішенні спору надав належну оцінку правовідносинам сторін та наданим доказам і висновки суду скаржник не спростував.

Так, за приписами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Одночасно, за змістом ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок.

У договорі поставки №П2912К від 18.12.2020 року сторони встановили термін, який визначили вказівкою на подію, а саме - реєстрацію податкових накладних.

За умовами п.4.3 укладеного між сторонами договору, 20% вартості поставленого товару покупець сплачує після реєстрації постачальником податкових накладних.

Враховуючи реєстрацію позивачем останніх податкових накладних 26.01.2021 року, строк оплати 20 % вартості поставленого товару настав 27.01.2021 року.

Між тим, відповідачем оплата залишку боргу проведена з порушенням встановлених сторонами строків (частина - 28.01.2021 року та остаточно - 09.11.2022 року).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом встановлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за договором №П2912К від 18.12.2020 року в частині своєчасної оплати поставленого за цим договором товару та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 3% річних у сумі 61 996,31 грн. та інфляційних втрат у сумі 410 104,73 грн.

Розрахунок заявлених до стягнення позивачем сум трьох процентів річних та інфляційних втрат перевірено апеляційним господарським судом та визнано його арифметично правильним.

Одночасно, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника щодо необхідності застосування у даному випадку положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм права.

Є необґрунтованими і доводи скаржника про те, що сторонами не встановлений строк сплати відповідачем 20% боргу за договором поставки.

Як зазначено вище, строк оплати частини вартості поставленого товару погоджено сторонами в п. 4.3 договору шляхом вказівки на подію - після реєстрації постачальником податкової накладної, що відповідає приписам ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Така податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Матеріали даної справи свідчать про те, що позивачем своєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, що не заперечується скаржником.

Відповідно до абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Отже, направлення квитанції про реєстрацію податкової накладної здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Викладене підтверджує факт обізнаності покупця про реєстрацію податкових накладних, зокрема і 26.01.2021 року.

Твердження скаржника про виникнення у нього обов`язку зі сплати 20% вартості поставленого товару у строк до 11.10.2022 року, який він розраховує після отримання вимоги від позивача про сплату боргу, не приймаються судом як обґрунтовані, оскільки обов`язок з оплати виникає у нього саме після реєстрації накладних в силу приписів ст.253 Цивільного кодексу України та положень договору поставки.

З огляду на викладене розрахунки, надані скаржником, не можуть бути враховані судом, оскільки здійснені з урахуванням невірно визначеного ним періоду прострочення грошового зобов`язання.

Крім того, з огляду на положення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець не був позбавлений права надіслати в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних.

Докази звернення скаржника з такими запитами в матеріалах даної справи відсутні.

При цьому спосіб отримання відповідачем зареєстрованих у встановленому законом порядку податкових накладних (як від позивача, або з Єдиного реєстру податкових накладних) не може нівелювати встановленого Податковим кодексом України порядку включення сум податку у вартість товару та сплату його покупцем при його придбанні.

Те, що постачальник за якихось причин не направив податкові накладні безпосередньо покупцю, не звільняє останнього від обов`язку з оплати товару у повному обсязі, оскільки сам факт реєстрації податкової накладної (а не її направлення контрагенту) в Єдиному реєстрі податкових накладних (та прийняття їх органами податкової служби) дає право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Докази, що такі заходи отримання інформації щодо реєстрації постачальником видаткових накладних, відповідачем були вжиті, суду не надані.

З цих підстав необґрунтованими є й доводи скаржника про те, що у даному випадку сторонами не встановлений строк сплати відповідачем боргу за договором поставки, оскільки такі доводи спростовуються вищевикладеним та положеннями п.4.3 договору.

Посилання в апеляційній скарзі на релевантність висновків, зроблених Центральним апеляційним господарським судом у справі №904/4159/22 також не приймаються до уваги, оскільки не є обов`язковими для справи №904/4213/22 в силу приписів Господарського процесуального кодексу України.

Щодо додаткового рішення слід зазначити наступне:

Як зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-пром" звернулося з заявою про понесення ним витрат на правову допомогу, а також подало докази, які підтверджують понесення ним цих витрат у загальному розмірі 190 953,10 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 01/28-04 від 28.04.2021 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-пром" (клієнтом) та Адвокатом Соколик Іриною Володимирівною (адвокатом); ордери на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1111843 від 15.11.2022 року та серії ВІ № 1087064 від 11.05.2023 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 3157 від 05.11.2019 року; додаток до договору про надання правової допомоги № 01/28-04 від 28.04.2021 року; акти від 15.11.2022 року та від 11.05.2023 року приймання наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 01/28-04 від 28.04.2021 року.

Відповідно до розділу І договору клієнт доручає, а адвокат приймає доручення на надання професійної правничої допомоги, представництво та захист інтересів клієнта, зокрема: правове консультування, обслуговування та супроводження справ та будь-яких питань (у тому числі, але не виключно, трудового, корпоративного характеру тощо) клієнта за завданням та замовленням клієнта, що пов`язане із взаємовідносинами клієнта з юридичними та фізичними особами (будь-якими іншими суб`єктами підприємниької діяльності, громадськими організаціями, банківськими установами, контролюючими органами, органами державної влади та місцевого самоврядування тощо); у цивільних, господарських, адміністративних справах і справах про адміністративні порушення в господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції, зі всіма правами, наданими чинним законодавством України позивачеві, відповідачеві, третім особам, кредитору, боржнику, стягувачу, потерпілому, у тому числі, з правом підпису та подання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, інших документів, повної та часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову та підстави позовних вимог, укладення мирових угод, знайомитися з матеріалами судових справ, надавати пояснення, заявляти відводи та клопотання, засвідчувати копії документів, що долучаються до матеріалів справ, оскаржувати дії та рішення органів управління юридичної особи, органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Згідно з п.6.1. договору адвокат має право на отримання гонорару у зв`язку з виконанням доручення клієнта в порядку, встановленому даним договором. Гонорар полягає в оплаті послуг адвоката з виконання доручення.

Клієнт сплачує на користь адвоката в якості оплати послуг адвоката з виконання доручення та надання професійної правничої допомоги - супроводження справи в суді, у розмірах, визначених відповідно до додатку до даного договору, також компенсацію понесених адвокатом витрат, пов`язаних з відрядженням адвоката і здійсненням ним обов`язкових платежів від імені та в інтересах клієнта з метою виконання договору. Сума витрат адвоката може бути скорегована (змінена) сторонами в залежності від фактично понесених витрат адвоката (п.п. 6.1., 6.2. договору).

Згідно з п. 6.3. договору винагорода за досягнення бажаного для клієнта результату виконання адвокатом доручення обумовлюється окремо та за згодою сторін складає 10% від фактично стягненої за рішенням суду суми на користь клієнта.

Відповідно до п. 6.5. договору клієнт сплачує адвокату гонорар готівкою або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок адвоката протягом 30 календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції.

У п. 6.6. договору сторони узгодили, що після отримання оплати за надані послуги та надання обсягу послуг в повному обсязі або частинами, сторони підписують акт приймання наданих послуг.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року (п. 8.1. договору).

15.11.2022 року сторонами складено та підписано акт надання послуг до вказаного договору, згідно з яким сторони підтвердили, що виконавець надав замовнику послуги, перелічені у цьому акті , а вартість послуг складає 139 000,00 грн. Також в акті зазначено, що зазначену суму замовник зобов"язався сплатити протягом 30 календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції (т.2 а.с.246).

11.05.2023 року сторонами підписано акт приймання наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 01/28-04 від 28.04.2021 року, який містить докладний опис наданих послуг та відповідно до якого їх вартість склала 190 953,10 грн., яку замовник також зобов`язався сплатити протягом 30 календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 12 ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

За ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.3 ч.4, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позву на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. ст. 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 року адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 1 цього Закону визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 року, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Одночасно слід зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за надання правової допомоги, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи розумність цих витрат.

Стосовно даної справи, то апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, надаючи оцінку переліку виконаних робіт прийнятих замовником, судом правильно враховано, що аналіз документів, складання розрахунку позовних вимог та попереднього орієнтованого розрахунку судових витрат, збір та підготовка письмових доказів (додатків до позову) є складовими частинами роботи з підготовки позову.

Такий вид роботи як підготовка копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу є технічною роботою, яка не потребує спеціальних юридичних знань та не пов`язана з розглядом справи.

Також, як вказано вище, у п. 6.3. договору про надання правової допомоги № 01/28-04 від 28.04.2021 року сторонами передбачена винагорода за досягнення бажаного для клієнта результату виконання адвокатом доручення.

У цьому зв`язку місцевим господарським судом було обґрунтовано зазначено, що станом на час вирішення питання про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу рішення суду від 09.05.2023 року не набрало законної сили та не пред`являлось до примусового виконання, доказів добровільного його виконання відповідачем позивач також не надав. Отже, на момент розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення фактичне стягнення за рішенням суду від 09.05.2022 року у справі № 904/4213/22 не відбулося, кінцевий результат для клієнта адвоката ще не настав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у частині, в якій відмовлено у задоволенні заяви позивача, додаткове рішення не оскаржується апелянтом.

З урахуванням обставин, викладених в заяві позивача про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу, наданих ним документів в їх сукупності, загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності судових, витрат заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-пром" обгрунтовано задоволена судом в частині стягнення з відповідача витрат на таку допомогу у сумі 24 543,00 грн., яка складається з підготовки позовної заяви 20 000, 00 грн. та відповіді на відзив 2 500,00 грн; а також участі адвоката в судових засіданнях - 2 043,00 грн.

Доводи скаржника про те, що у матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем гонорару адвокату судом не приймаються до уваги, оскільки з положень п.1 ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України слідує, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено ( аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).

У даному випадку, обсяг наданих послуг, виконаних робіт та їх вартість підтверджується договором про надання правової допомоги №01/28-04 від 28.04.2021 року, актами приймання надання послуг від 15.11.2022 року та від 11.05.2023 року і наведеним у цих актах детальним описом робіт (наданих послуг) за вказаним договором, підписаними представниками сторін.

Згідно з протоколами судових засідань від 23.03.2023 року, 22.03.2023 року, 19.04.2023 року та 09.05.2023 року представник позивача адвокат Соколик Ірина Володимирівна була присутня у цих засіданнях, її повноваження підтверджуються свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю та зазначеними вище ордерами.

Доводи апеляційної скарги про те, що акти приймання наданих послуг від 15.11.2022 року та від 11.05.2023 року складені всупереч положенням п.6.6 договору про надання правової допомоги, оскільки підписані до здійснення оплати таких послуг, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що відносини між позивачем та його адвокатом стосовно наданої останнім правової допомоги та виконання/ невиконання сторонами умов договору про надання цієї допомоги не являються предметом дослідження у даній справі. Вказаний договір є дійсним і докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Твердження скаржника про покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу у завищеному розмірі, який не відповідає рівню складності справи та обсягу виконаних адвокатом послуг, про наявність підстав для стягнення з нього лише 2 000,00 грн. таких витрат, а також про намір позивача безпідставно збагатитись за рахунок відповідача ґрунтуються на припущеннях та фактично зводяться до узагальненого заперечення апелянтом понесених позивачем витрат. Докази в обґрунтування цих доводів відповідачем не надані, зокрема, власні розрахунки, які б свідчили про таке необґрунтоване завищення.

Щодо участі представника у засіданнях в режимі відеоконференції апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що за сталою позицією Верховного Суду участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді є невідворотними складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта, тому цей час також підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин інші доводи скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи та не спростовують висновків суду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, скаржником належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Під час апеляційного перегляду справи апелянт не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 року у справі №904/4213/22 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 року у справі №904/4213/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 30.10.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя О.Г.Іванов