Ухвала

від 13.10.2023 по справі 908/1731/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/95/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.10.2023 Справа № 908/1731/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., розглянувши скаргу Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня №4" від 29.09.2023 за вх. №01-20/301 на неправомірні дії державного виконавця у справі № 908/1731/22

За позовом: Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 4" Запорізької міської ради (вул. Оптимистична, буд. 1, м. Запоріжжя, 69106; код ЄДРПОУ 05498660; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (вул. Теплична, 18, м. Запоріжжя, 69600; код ЄДРПОУ 38983006; електронна пошта: sitz@zimc.zp.ua)

про стягнення 347 593 грн. 51 коп.

орган виконання: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр. Металургів, буд. 6, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 45028225; електронна пошта: info_lb@zpm.zp.dvs.gov.ua)

За участю представників сторін:

Від заявника (позивача): Леухненко Л.П., довіреність №01-20/72 від 27.02.2023;

Бочарникова І.С., Розпорядження №856 к/тр від 09.06.2022, директор;

Від відповідача: не з`явився;

Від ВДВС: Соколенко С.М., довіреність №9 від 13.07.2023;

ВСТАНОВИВ:

02.10.2023 до суду від Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 4" надійшла скарга на неправомірні дії державного виконавця у справі № 908/1731/22 від 29.09.2023 за вх. №01-20/301.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023, враховуючи перебування судді Науменка А.О. у відпустці, вказану скаргу передано на розгляд судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 03.10.2023 вказану скаргу прийнято до розгляду та судове засідання призначено на 13.10.2023 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) учасників справи та Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 13.10.2023 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд".

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду від 03.10.2023 до електронної скриньки, яку отримано відповідачем - 04.10.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника та письмових пояснень по суті скарги не надходило.

Представники Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 4" Запорізької міської ради підтримали скаргу пояснивши, що в Лівобережному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження №62736560 стосовно боржника - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат". До складу зведеного виконавчого провадження входить виконавче провадження ВП № 70852153, яке було відкрито 26.01.2023 з примусового виконання наказу по справі № 908/1731/22 виданого від 21.11.2022 Господарським судом Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 4» Запорізької міської ради, 297 593,51 грн. заборгованості за надані послуги згідно з договором № 31 від 08.02.2022 та 4 463,90 грн. судового збору. Зазначили, що сума 297 593,51 грн. складає суму заборгованості по виплаті заробітної плати медичним працівникам Заявника, які працювали в здоровпункті ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», який не виплатив їм заробітну плату по договору №31 від 08.02.2022 за період з 01.04.2022 по 06.07.2022. Разом з тим, 24.08.2023 при ознайомленні представника КНП «Міська лікарня №4» ЗМР з матеріалами справи випадково стало відомо, що відносно виконавчого провадження ВП №70852153, 26.01.2023 головним державним виконавцем Заводського ВДВС Кеніх О.Й. винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій згідно розпорядження Кабінету Міністрів №36 від 16.01.2019 (зі змінами), так як Боржника - ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» включено до Переліку об`єктів великої приватизації державної власності. Постанова про зупинення виконавчих дій по цьому виконавчому провадженні Заявнику не надходила. Крім цього стало відомо, що це виконавче провадження 26.01.2023 було приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП № 62736560 з іншим виконавчим провадженням щодо цього Боржника. Постанова про приєднання виконавчого провадження №70852153 від 26.01.2023 до зведеного виконавчого провадження Заявнику також не надходила. Заявником до Заводського ВДВС від 09.06.2023 за №01-20/192, від 13.07.2023 за № 01-20/222 були направлені заяви про надання відповіді про хід виконання цього виконавчого провадження. Тільки 25.08.2023 надійшла відповідь від 17.07.2023 № 33142, в якій повідомлено про реорганізацію Заводського ВДВС і утворення Лівобережного ВДВС, а також про зупинення вчинення виконавчих дій по ВП №70852153. З постановою про зупинення вчинення виконавчих дій від 26.01.2023 по ВП №70852153 Заявник не згоден, оскільки в ній відсутні будь-які посилання на норми Законів, на підставі яких вона була винесена. Крім того, ні Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», ні Законом України «Про виконавче провадження» не встановлюється заборона (мораторій) на звернення стягнення на підставі виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню на майно боржника у разі його включення до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Крім того, державний виконавець повинен враховувати і норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Також при винесенні вказаної постанови державним виконавцем порушено ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати, де заробітна плата охороняється від арештів. Зазначені положення Конвенції узгоджуються з Положеннями Конституції України та прийнятим на їх виконання спеціальним законодавством. Постанова про зупинення вчинення виконавчих дій по ВП№ 70852153 головним державним виконавцем Кеніх О.Й. базується на включенні Боржника в список на приватизацію з 2019 року. Проте Боржник весь цей час проводив повноцінну господарську діяльність, укладав договори, де брав на себе повну відповідальність за їх виконання. Так по договору № 31 від 08.02.2022 на перерахування заробітної плати медичним працівникам Стягувача, які працювали в здоровпункті Боржника, була сплачена Боржником частково заробітна плата на суму 204 026,19 грн. Залишилась заборгованість на суму 297 593,51 грн. Проте і ці обставини не були враховані головним державним виконавцем Кеніх О.Й. при винесенні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.

29.08.2023 Заявником була направлена скарга на неправомірні дії виконавця до Господарського суду Запорізької області, але була повернута судом згідно Ухвали суду від 30.08.2023 по справі № 908/1731/22 і отримана Заявником 25.09.2023; що підтверджується витягом з сайту «Укрпошта» і конвертом. Після виправлення всіх недоліків скарга направляється повторно. Про порушення своїх прав Заявнику стало відомо 24.08.2023. Просить суд розглянути вказані обставини як поважність причин пропущення строку на подання скарги і поновити строк для її подання .

На підставі викладеного, заявник просить суд з урахуванням уточнення до скарги від 09.10.2023 за вих. №01-20/328 визнати дії головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кеніх Оксани Йосипівни неправомірними; скасувати Постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 26.01.2023 ВП №70852153 Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зобов`язати поновити виконавче провадження та виконати наказ Господарського суду Запорізької області від 21.11.2022 по справі №908/1731/22.

Відповідно до статті 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно зі статтею 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У частині 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З урахуванням викладених у скарзі обставин, суд вважає за можливе визнати причини пропуску процесуального строку щодо подання до суду скарги на дії або бездіяльність державного виконавця поважними та поновити вказаний строк.

Представник Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заперечив проти задоволення скарги та надав до матеріалів справи письмові заперечення на скаргу від 06.10.2023 за вих. №57374/2, та пояснив, що згідно розпорядження КМУ № 36 від 16.01.2019 ТОВ "ЗТМК" включено до "Переліку об`єктів великої приватизації державної власності", який і досі триває. У зв`язку з чим 26.01.2023 за виконавчими провадженнями № 70852153 та 70852455 винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» - включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. Вважає, що дії державного виконавця при винесені вказаних постанов про зупинення вчинення виконавчих дій за зведеним виконавчим провадженням відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути скаргу по суті.

Розглянувши матеріали справи № 908/1731/22, скаргу та додані до неї документи, заслухавши представників заявника та ВДВС, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.10.2022 у справі №908/1731/22 за позовом Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 4" Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про стягнення 347 593,51 грн., позов задоволено частково. Закрито провадження у справі щодо стягнення 50 000,00 грн. заборгованості. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 4" Запорізької міської ради 297 593,51 грн. заборгованості за надані послуги згідно з договором № 31 віл 08.02.2022 та 4 463,90 грн. судового збору.

Зазначене рішення суду набрало законної сили - 15.11.2022.

21.11.2022 на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 п. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Згідно з п. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення, шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Заявником до Заводського ВДВС від 09.06.2023 за №01-20/192, від 13.07.2023 за № 01-20/222 направлені заяви про надання відповіді про хід виконання ВП №70852153.

Листом від 17.07.2023 за вих. №33142 Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на запит від 13.07.2023 за вих. №33142 Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 4" повідомив, що Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником відповідних реорганізованих відділів. На виконанні у Лівобережному відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження №62736560 відносно боржника ТОВ «ЗТМК» на користь держави, юридичних та фізичних осіб ( в тому числі стягнення заборгованості по заробітній платі). До складу зведеного виконавчого провадження входить виконавче провадження № 70852153, яке було відкрито 26.01.2023 з примусового виконання наказу № 908/1731/22 від 21.11.2022 Господарського суду Запорізької області про стягнення з ТОВ «ЗТМК» на користь КНП «Міська лікарня № 4» ЗМР загальної суми боргу у розмірі 302 057,41 грн. ТОВ "ЗТМК" включено до "Переліку об`єктів великої приватизації державної власності", у зв`язку з чим 26.01.2023 за виконавчим провадженням № 70852153 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

З матеріалів виконавчого провадження №70852153 вбачається, що Заводським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 26.01.2023 щодо виконанні наказу Господарського суду Запорізької області від 21.11.2022 №908/1731/22 прийнято наступні постанови: про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору.

Також 26.01.2023 головним державним виконавцем Заводського ВДВС у м. Запоріжжі Південного МУМЮ (м. Одеса) Кеніх О.Й. прийнято постанову про приєднання виконавчого провадження №70852153 до зведеного виконавчого провадження №62736560, яке веде Заводський ВДВС у м. Запоріжжі Південного МУМЮ (м. Одеса), оскільки статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який викрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Пунктом 14 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.20)2 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження.

Крім того, 26.01.2023 головним державним виконавцем Заводського ВДВС у м. Запоріжжі Південного МУМЮ (м. Одеса) Кеніх О.Й. прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №70852153, у якій встановлено, що згідно розпорядження КМУ №36 від 16.01.2019 ТОВ «ЗТМК» включено до «Переліку об`єктів великої приватизації державної власності» 25.11.2020 КМУ прийнято розпорядження №1475-р «Про внесення зміни в додаток до розпорядження КМУ від 16.01.2019 №36», та постановлено зупинити вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.11.2022 №908/1731/22, до усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Заявник пояснив, що у постанові про зупинення вчинення виконавчих дій не вказані будь-які посилання на норми закону, на підставі яких вони прийнята. Крім того вказана постанова до позивача не надходила та ВДВС стягувачу не направлялась, що підтверджується витягом з електронного журналу вхідної кореспонденції заявника.

Відповідно до п. 7. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.20)2 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція), постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

Згідно з п. 5. Розділу I «Загальні положення» Інструкції основною інформаційною базою про здійснення виконавчого провадження є автоматизована система виконавчого провадження (далі - автоматизована система). Відомості про боржників (крім відомостей щодо боржників, визначених у частині п`ятій статті 9 Закону) вносяться до Єдиного реєстру боржників, що є складовою автоматизованої системи. Механізм функціонування автоматизованої системи визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.

Проаналізувавши зміст оскаржувальної постанови судом встановлено, що дійсно у мотивувальній частині цієї постанови відсутнє посилання на норми Закону України «Про виконавче провадження», на підставі яких прийнято постанову.

Крім того, державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів направлення на адресу стягувача копії постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 26.01.2023 ВП №70852153. Разом з тим суд зазначає, що стягувач як учасник виконавчого провадження №70852153 має право доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження, у якій може самостійно відслідковувати дії вчиненні державним виконавцем.

Встановлені вказані вище порушення, вчинені державним виконавцем при оформленні цієї постанови та надіслання її стягувачу, не можуть буди підставою для її скасування, оскільки вказані обставини не свідчать про її незаконність, враховуючи, що її прийнято державним виконавцем з посиланням на розпорядження КМУ №36 від 16.01.2019 ТОВ «ЗТМК» включено до «Переліку об`єктів великої приватизації державної власності» 25.11.2020 КМУ прийнято розпорядження №1475-р «Про внесення зміни в додаток до розпорядження КМУ від 16.01.2019 №36», що і стало підставою для зупинення виконавчого провадження №70852153.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Згідно ч.2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Пункт 12 ч. 1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» доданий згідно із Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 №2269-VII.

Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 №2269-УП внесені зміни до Закону України «Про виконавче провадження», а саме, статтю 34 «Зупинення вчинення виконавчих дій» доповнено пунктом 12.

Так, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі - включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, до закінчення зазначених обставин.

Згідно розпорядження КМУ № 36 від 16.01.2019 ТОВ "ЗТМК" включено до "Переліку об`єктів великої приватизації державної власності", який і досі триває.

У зв`язку з вищевикладеним, 26.01.2023 за виконавчим провадженням № 70852153 головним державним виконавцем Заводського ВДВС у м. Запоріжжі Південного МУМЮ (м. Одеса) Кеніх О.Й. прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» - включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Крім того, суд зазначає, що законом не обумовлено зупинення вчинення виконавчих дій за категоріями стягнення: чи то стягнення заборгованості по заробітній платі, чи то заборгованість на користь юридичних, фізичних осіб, чи то держави. Зупиняються всі виконавчі провадження до закінчення строку дії зазначених обставин та виконавчі дії не проводяться.

Строки зупинення вчинення виконавчих дій передбачені ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно п. 7 ст. 35 Закону України у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

У пункті 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Законом України «Про виконавче провадження» визначено алгоритм дій державного виконавця при включенні єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, а саме зупинення вчинення виконавчих дій в порядку п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а отже дії державного виконавця при винесені постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 26.01.2023 ВП №70852153 відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо неможливості вжиття заходів для виконання рішення суду в порядку, визначеному Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на який посилається стягувач як на підставу для необхідності здійснення державним виконавцем виконавчих дій, суд зазначає наступне.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.

Зокрема стаття 4 передбачає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи.

Так, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з п.п.2-4, 9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Так, протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо вчинення дій державним виконавцем у відповідності до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з метою виконання виконавчого провадження на користь стягувача, оскільки державним виконавцем, у зв`язку з зупиненням виконавчого провадження №70852153, не можливо вжити заходів щодо звернення стягнення на виявлене у боржника майно та кошти.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом встановлено, що державний виконавець діяв згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», а отже суд приходить до висновку, що підстави для задоволення скарги Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня №4" від 29.09.2023 за вх. №01-20/301 на неправомірні дії державного виконавця у справі № 908/1731/22 відсутні.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 113, 115, 118, 119, 234, 235, 339, 341, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Клопотання Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня №4" про поновлення пропущеного строку для подання цієї скарги до суду задовольнити.

2. В задоволенні скарги Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня №4" від 29.09.2023 за вх. №01-20/301 на неправомірні дії державного виконавця у справі № 908/1731/22 відмовити.

3. Ухвалу суду направити на адреси електронної пошти учасників справи.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст ухвали суду складено: 18.10.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.