Рішення

від 21.09.2023 по справі 910/6041/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2023Справа № 910/6041/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Керівника Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури в інтересах територіальної громади села Погреби Броварського району Київської області в особі Зазимської сільської ради Броварського району Київської областідоФонду державного майна України Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях ОСОБА_6 ( ОСОБА_1 ОСОБА_2 провизнання недійсним наказу (в частині), визнання недійсним договору купівлі-продажуПредставники сторін:від прокуратуриВакуленко М.Г.від позивачаЗаворотнюк М.С. від відповідача-1Губський В.М.від відповідача-2Амольченко Ю.В.від відповідача-3не з`явилисьвід відповідача-4не з`явилисьвід відповідача-5Якимчук М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Погреби Броварського району Київської області в особі Погребської сільської ради Броварського району Київської області з вимогами до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_5 про визнання недійсним наказу (в частині), визнання недійсним договору купівлі-продажу, відповідно якої позивач просить суд:

- визнати недійсним наказ Фонду державного майна України від 21.06.2005 № 1611 в частині включення нежитлової будівлі колишнього "Будинку культури" за адресою: АДРЕСА_1 до переліку об`єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта державної власності - нежитлової будівлі колишнього "Будинку культури", загальною площею 486,3 кв. м, що знаходиться на балансі СГ ТОВ "Нова Україна" та розташований по АДРЕСА_1 від 21.09.2005, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_5 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 позовну заяву керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Погреби Броварського району Київської області в особі Погребської сільської ради Броварського району Київської області повернуто заявникові.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва 15.05.2019 скасовано, справу № 910/6041/19 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 № 05-23/2314, у зв`язку з перебуванням судді Борисенко І.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/6041/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2019, справу передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

16.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов запит Північного апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи, у зв`язку із надходженням касаційної скарги ОСОБА_5 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2019.

Супровідним листом від 18.09.2019 матеріали справи № 910/6041/19 направлено до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 23.10.2019 касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2019 скасовано, справу направлено до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 апеляційну скаргу Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва 15.05.2019 скасовано, справу передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 17.08.2020 касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 - без змін.

26.08.2020 матеріали справи № 910/6041/19 повернулися до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 позовну заяву залишено без руху.

22.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 зобов`язано Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування "Прозорий офіс" Броварської міської ради Київської області протягом п`яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про місце проживання/перебування фізичної особи ОСОБА_5 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

27.10.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування "Прозорий офіс" Броварської міської ради Київської області надійшла інформація на запит суду, відповідно до якої інформацію щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_5 за вказаною у запиті адресою можна отримати у Погребській сільській раді Броварського району Київської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 зобов`язано Погребську сільську раду Броварського району Київської області протягом п`яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про місце проживання/перебування фізичної особи ОСОБА_5 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/6041/19, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.12.2020.

13.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

16.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-3 надійшло повідомлення про смерть відповідача-3.

17.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Зазимської міської ради Броварського району Київської області надійшла інформація щодо доступу до персональних даних.

27.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

02.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 зупинено провадження у справі № 910/6041/19 до залучення до участі у справі правонаступників відповідача-3.

24.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Броварської місцевої прокуратури Київської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/6041/19 з метою отримання інформації щодо встановлення правонаступників відповідача-3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 поновлено провадження у справі № 910/6041/19; державного нотаріуса Броварської міської державної нотаріальної контори Броварського району Київської області зобов`язано надати інформацію щодо правонаступників відповідача-3 - ОСОБА_5 ; зупинено провадження у справі № 910/6041/19 до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_5 .

07.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

22.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Державного нотаріуса Журавської Валентини Вікторівни надійшло повідомлення про неможливість надати інформацію.

30.08.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Державного нотаріуса Журавської Валентини Вікторівни надійшло повідомлення про надання інформації.

28.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку з отриманням інформації щодо спадкоємців відповідача-3 - ОСОБА_5 .

07.11.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла заява про залучення сторони правонаступника у справі, а саме заявник просить суд замінити Погребську сільську раду Броварського району Київської області на її правонаступника - Зазимську сільську раду Броварського району Київської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 замінено позивача - Погребську сільську раду Броварського району Київської області на її правонаступника - Зазимську сільську раду Броварського району Київської області; змінено найменування стягувача з прокуратури Київської області на Київську обласну прокуратуру.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 поновлено провадження у справі № 910/6041/19, залучено до участі у справі в якості правонаступників відповідача-3 - ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; постановлено звернутися із запитом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання/перебування вказаних фізичних осіб.

30.11.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Зазимської сільської ради Броварського району Київської області надійшли відповіді на запити суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 підготовче засідання у справі № 910/6041/19 призначено на 09.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі № 910/6041/19 описку.

09.01.2023 до Господарського суду міста Києва від Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури надійшла заява про залучення сторони правонаступника у справі.

У підготовчому засіданні 09.01.2023 судом оголошено перерву до 23.01.2023.

19.01.2023 до Господарського суду міста Києва від Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури надійшла заява про залучення сторони правонаступника у справі.

У підготовчому засіданні 23.01.2023 судом оголошено перерву до 09.02.2023.

У підготовчому засіданні 09.02.2023 судом оголошено перерву до 23.02.2023.

23.02.2023 до Господарського суду міста Києва від надійшла заява про перенесення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 23.02.2023 судом оголошено перерву до 20.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 зобов`язано Фонд державного майна України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

20.03.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли пояснення

У підготовчому засіданні 20.03.2023 судом оголошено перерву до 20.04.2023.

05.04.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-5 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

20.04.2023 до Господарського суду міста Києва від Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

20.04.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-5 надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 20.04.2023 судом оголошено перерву до 22.05.2023.

16.05.2023 до Господарського суду міста Києва від Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

22.04.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-5 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 22.05.2023 судом оголошено перерву до 05.06.2023.

23.05.2023 до Господарського суду міста Києва від Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури надійшли заперечення

01.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-5 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

05.06.2023 до Господарського суду міста Києва від Зазимської сільської ради Броварського району Київської області надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 05.06.2023 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.07.2023.

Розгляд справи по суті, призначений на 27.07.2023, не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2023, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про призначення розгляду справи по суті на 21.09.2023

Представник відповідачів 3 та 4 в судове засідання не з`явились, про поважні причини суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судове засідання 21.09.2023 з`явились прокурор, представники позивача та відповідачів 1, 2, 5.

Представники прокуратури та позивача надали пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідачів 1, 2, 5 надали пояснення, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог та просять суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 21.09.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Наказом Фонду державного майна України від 21.06.2005 № 1611 до переліку об`єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, включено нежитлову будівлю колишнього "Будинку культури" загальною площею 486,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

21.09.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (продавець за договором) та ОСОБА_5 (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу об`єкта державної власності - нежитлова будівля колишнього "Будинку культури" загальною площею 486,3 кв.м, що знаходиться на балансі СГ ТОВ "Нова Україна" і орендується приватним підприємцем В.Г. шляхом викупу, засвідчений приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Єлістратовою Світланою Василівною та зареєстрований в реєстрі за № 5632.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю нежитлову будівлю "Будинку культури" загальною площею 486,3 кв.м. (згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 15.09.2003 виконкомом Погребської сільської ради Броварського району та зареєстрованого Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації 15.09.2003 за реєстраційним № 2655577, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8393614 від 20.09.2005), що знаходиться на балансі СГ ТОВ "Нова Україна" та розташований за адресою: АДРЕСА_1 і є об`єктом приватизації згідно наказу Фонду державного майна України від 21.06.2005 № 1611, а покупець зобов`язується прийняти вказаний об`єкт і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення даного договору та державної реєстрації (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору покупець зобов`язаний внести 93 427 грн 20 коп. за придбаний об`єкт приватизації, протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об`єкт приватизації.

Відповідно до пункту 3.2 договору передача об`єкта приватизації продавцем і прийняття об`єкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

У відповідності до підписаного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та громадянином України ОСОБА_5 акту прийому-передачі державного майна від 22.09.2005, продавець передав, а покупець прийняв продане 21.09.2005 шляхом викупу майно, а саме: нежитлову будівлю "Будинку культури" загальною площею 486,3 кв.м., що знаходиться на балансі СГ ТОВ "Нова Україна" та розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8741645 від 25.10.2005 за ОСОБА_5 було зареєстровано право приватної власності нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог, прокурор стверджує, що включення спірного майна до переліку об`єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, є незаконним, оскільки спірне майно підпадало під включення до групи Ж, як об`єкт соціально-побутового призначення, та відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" повинно було передано в комунальну власність. У зв`язку з чим, прокурор вказує, що спірне майно вибуло у приватну власність всупереч встановленому законом порядку, а договір порушує інтереси територіальної громади села Погреби Броварського району Київської області.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно частин 1, 3 статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. До повноважень державних органів приватизації відпостіться в тому числі й здійснення повноваження власника державного майна у процесі приватизації .

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" за рішенням державного органу приватизації об`єкти соціально-побутового призначення в разі відмови трудових колективів підприємств, що приватизуються, від приватизації цих

об`єктів можуть передаватися у комунальну власність відповідних територіальних громад відповідно до законодавства. У разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об`єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок

коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, а також за наявності згоди відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації та корпоратизації на базі вказаного підприємства,

зазначені об`єкти можуть передаватися у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України у безстрокове безоплатне користування такому товариству за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу. Подальша приватизація таких об`єктів здійснюється відповідно до закону.

Як встановлено судом, Регіональним відділенням ФДМУ по Київській області у 1993 році відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" здійснювалася приватизація радгоспу ім. Кірова шляхом його перетворення в КСП "Нова Україна".

Відповідно до Плану приватизації державного майна радгоспу імені Кірова, затвердженого начальником Регіонального відділення фонду Державного майна України по Київській області 29.12.1993, об`єкти соціальної сфери, до яких входив будинок культури с. Погреби, не увійшли до статутного капіталу КСП "Нова Україна" та передаються трудовому колективу, в баланс підприємства, яке несе витрати на їх утримання.

Відповідно до пункту 1.3. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМ України та Мінекономіки України від 19.05.1999 № 908/68 та зареєстрованого в Мін`юсті України органом, уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є державні органи приватизації.

Пунктом 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначені способи управління державним майном, яке не увійшло до

статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, якими, серед інших є: здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших нормативно-правових актів та передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Приватним підприємцем Сергієнком Віктором Гавриловичем (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, будівля будинку культури площею 486,30 кв.м., розміщене за адресою: вул. Кірова, 55, с. Погреби, Броварського району, Київської області, що знаходиться на балансі КСП "Нова України", вартість якого визначена експертним шляхом і становить 76 589 грн.

Згідно пункту 10.1. договору оренди, цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 01 серпня 2003 року до 01 серпня 2008 року включно.

Відповідно до пункту 10.7. договору оренди, чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, приватизації орендованого майна.

При передачі в оренду, дане майно знаходилось в непридатному, занедбаному стані, не використовувалось та потребувало ремонту та значних вкладень, що підтверджується Висновком про вартість майна станом на 30.06.2003, виконаного Приватним підприємством "Гарант-Експерт", Актом комісійного обстеження технічного стану будівлі будинку культури с. Погреби, вул. Кірова, 55, та листом КСП "Нова Україна" від 23.12.2003 № 04-12/53.

Протоколом засідання комісії з обстеження державного майна КСП "Нова Україна", що було передано в комунальну власність с. Погреби станом на 1 червня 1997 року від 18 травня 2005 року, встановлено, що будівля недіючого будинку культури та будівля неіснуючої лазні не увійшли до статутного фонду КСП "Нова Україна" (нині - СГ ТОВ "Нова Україна") і є державним майном.

Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 149988779 від 18.12.2018, 15.09.2003 в Реєстр було внесено запис про реєстрацію спірного майна Держави в особі Верховної ради, форма власності - загальнодержавна, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, б/н, 15.09.2003, виконком Погребської сільської ради.

Як вбачається з листа ліквідатора КСП "Нова Україна" від 23.12.2003 № 04-12/53, з метою збереження державного майна, останній звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області з пропозицією включення об`єкту в перелік для приватизації, з огляду на те, що об`єкт державної власності - будівля будинку культури, розташована за адресою с. Погреби вул. Кірова, 55, Київської області, Броварського району, що рахується на балансі колективного сільськогосподарського підприємства, перебуває в занедбаному стані та протягом останніх семи років не використовувався за призначенням.

Державна програма приватизації на 2000 - 2002 роки затверджена Законом України "Про Державну програму приватизації" (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об`єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

Відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації здійснюється класифікація об`єктів приватизації, згідно з якою:

- до групи А відносяться - цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об`єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси;

- до групи Ж відносяться - незалежно від вартості об`єкти охорони здоров`я, освіти, культури, мистецтва та преси, фізичної культури і спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об`єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об`єктів санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах), у тому числі об`єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, у разі їх невключення до складу майна, що передається в комунальну власність або приватизується, крім об`єктів, які не підлягають приватизації відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Порядок та умови відчуження об`єктів права державної власності визначаються Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, а тому віднесення Приміщення об`єктів приватизації групи А відноситься до компетенції відповідача-1.

Як вбачається з Аудиторського висновку Про фінансування здійснених покращень орендованого майна (не житлове приміщення - будівля будинку культури по вул. Кірова, 55 в с. Погреби площею 486,3 кв.м.) за рахунок власних коштів СПД Сергієнка Віктора Гавриловича, станом на квітень 2005 року орендарем за власний рахунок з дозволу орендодавця (лист регіонального відділення від 25.09.2003 № 5.14/2228) були здійснені невід`ємні поліпшення орендованого державного майна вартістю більше ніж 25% від вартості об`єкта.

Згідно з пункту 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, орендар, у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (приміщення), одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової і відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що спірне майно вже станом на момент укладання договору оренди багато років не використовувалося за призначенням та не належало до об`єктів соціально-культурного призначення у сфері культури, нежитлове приміщення, будівля будинку культури площею 486,30 кв.м., розміщене за адресою: вул. Кірова, 55, с. Погреби, Броварського району, Київської області, є індивідуально визначеним майном віднесеним до об`єктів державної власності та віднесено до групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами визнання акта недійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначений законом компетенції, органу який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Перевіряючи правомірність дій або рішень, суди, не втручаючись у дискрецію останнього, з`ясовує і визначає наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним оскаржуваних дій або рішень з огляду на відповідність реалізації дискреції закону та на узгодженість дій/рішень, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, процедурними нормами, обставинами справи тощо.

Аналіз статті 19 Конституції України дає підстави для висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом».

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень (у тому числі делегованих) виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач-1 при прийнятті оскаржуваного рішення, діяв у межах делегованих йому повноважень із застосуванням норм чинного законодавства України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьої, п`ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що прокурором та позивачем не доведено та не надано доказів наявності фактичних обставин, які б свідчили про недодержання вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України, в момент вчинення договору купівлі-продажу об`єкта державної власності - нежитлової будівлі колишнього "Будинку культури", загальною площею 486,3 кв. м, що знаходиться на балансі СГ ТОВ "Нова Україна" та розташований по вул. Кірова, 55, с. Погреби, Броварського району Київської області від 21.09.2005, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Сергієнком Віктором Гавриловичем".

Суд зауважує, що за приписами статей 77, 78, 87 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи; на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Тоді, як суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що прокурором та позивачем не доведено в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Щодо заявленої вимоги відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В зв`язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог прокурора та про відсутність порушення права позивача, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 30.10.2023

Суддя Н.Плотницька