Ухвала

від 31.10.2023 по справі 725/2169/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції надані матеріали справи у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12022262020004038 від 29.12.2022 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 , подану на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівців від 19 жовтня 2023 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження обраного запобіжного заходу та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» до 17 грудня 2023 року.

На вказане рішення суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки він, будучи раніше судимий за аналогічні злочини, ніколи не впливав на свідків, потерпілих, не перешкоджав слідству та суду, та належно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки.

Вказує і на те, що він хворіє на гепатит «С» та потребує постійного лікування, яке йому не можуть надати у СІЗО.

Зазначає, що він сприяв слідству, а також наявність соціальних зв`язків.

Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, до апеляційного суду не з`явився, однак, від нього надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги обвинуваченого без його участі, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає проведенню розгляду.

ЄУНСС: 725/2169/23 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8

НП: 11-кп/822/432/23 Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді, який виклав суть ухвали та вимоги апеляційної скарги обвинуваченого, думку обвинуваченого ОСОБА_6 , який в режимі відеоконференції підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав наведених у ній, позицію прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються, зокрема, під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Приписами ст. 331 KПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Із наданих матеріалів справи слідує, що в провадженні Першотравневого районного суду м. Чернівців перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022262020004038 від 29.12.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_6 , та продовжено строк його тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на шістдесят днів, тобто до 17 грудня 2023 року.

З такою ухвалою погоджується і колегія суддів, оскільки суддею під час розгляду клопотання прокурора були в повній мірі досліджені обставини з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, перевірено наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися та продовжують існувати і вони виправдовують тримання під вартою останнього, зважаючи на те, що судовий розгляд ще триває.

Так, на даний час виникла необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , оскільки наявні підстави про те, що ризики не зменшилися.

Зокрема, обґрунтованим та доведеним, на думку судової колегії є посилання суду в рішенні та прокурором у клопотанні на те, що ризики, заявлені під час продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати та не зменшились і свідчать про те, що останній може переховуватися від суду (враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, санкція якого, передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі до восьми років. При цьому, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі, рішення у справах: «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»); іншим чином перешкоджати встановленню істини по справі, а також вчинити інше кримінальне правопорушення (враховуючи відсутність постійного місця роботи та джерела доходу для життя, неодноразове засудження останнього за вчинення умисних злочинів, в тому числі корисливих злочинів проти власності, те, що він вчинив новий умисний корисливий злочин у період непогашеної та незнятої судимості, кількість епізодів, яка свідчить про схильність останнього до вчинення відповідної категорії злочинів, а також небажання стати на шлях виправлення).

Твердження апелянта про те, що висновки суду першої інстанції, які викладені судом у рішенні, не відповідають обставинам справи і що наведенні прокурором у клопотанні ризики є надуманими, не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним і наданими матеріалами провадження.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.

Наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 ряд хронічних захворювань та соціальних зв`язків, про наявність яких було зазначено ним в поданій апеляційній скарзі, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, на думку колегії суддів, ці обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки останнього.

Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров`я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

При цьому, діючі норми права встановлюють, що особа, яка перебуває під вартою, не позбавлена права отримувати належну медичну допомогу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

При цьому, ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошував, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

В ході судового розгляду справи не встановлено обставин, які б вказували, що ОСОБА_6 став менш суспільно-небезпечним і застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу забезпечить його правильну процесуальну поведінку під час розгляду даного кримінального провадження та буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Разом із тим, ухвала судді в частині невизначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави суперечить закону, виходячи із наступного.

Приписами ч. 3 ст. 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Як вбачається із матеріалів провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином проти власності. Вказаний злочин вчинений без застосування насильства або з погрозою його застосування. Відсутні відомості в матеріалах справи і про те, що щодо обвинуваченого, стосовно якого у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений ним.

А отже, суддя, відповідно до вимог закону, зокрема, ч. 3 ст. 183 КПК України, зобов`язаний був визначити розмір застави щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, яке не підпадає під виключення, що встановлені ч. 4 ст. 183 КПК України.

Не визначивши розмір застави, суд неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме ч. 3 ст. 183 КПК України, яка є імперативною нормою та зобов`язувала його визначити розмір застави у цьому кримінальному провадженні.

Приписами п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Враховуючи наведене, беручи до уваги характер та обставини даного кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує йому за інкримінований злочин, дані про його особу, а саме, наявність у нього постійного місця проживання за яким він характеризується посередньо, відсутність його перебування на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах, стан його здоров`я, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає можливим обрання обвинуваченому ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На переконання колегії суддів застава в розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 161 040 (сто шістдесят одна тисяча сорок) грн, у сукупності з покладенням на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України відповідає вимогам міжнародного та національного законодавства та зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого необхідно задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу відповідно до положень ст.ст. 407, 409, 413 КПК України - скасувати.

На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 177, 182, 183, 193, 194, 199, 404, 407, 413, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівців від 19 жовтня 2023 року щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження обраного запобіжного заходу - задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівців, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, із професійно-технічною освітою, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, в Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор» строком до 17 грудня 2023 року.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_6 , обов`язків, передбачених КПК України, визначити запобіжний захід у вигляді застави в межах 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 161 040 (сто шістдесят одна тисяча сорок) грн, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Чернівецького апеляційного суду (рахунок отримувача: UA538201720355259001000082901; банк отримувача: ДКСУ у м. Київ; МФО 820172; код ЄДРПО 42255464).

Обвинувачений або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , наступні обов`язки:

- прибувати до уповноваженого у кримінальному провадженні слідчого, прокурора чи суду з встановленою періодичністю;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він буде перебувати, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування зі потерпілими, свідками, у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти)/ для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 17 грудня 2023 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій особі Державної Установи «Чернівецький слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної Установи «Чернівецький слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення особи з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя доповідач: Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3