Постанова

від 03.10.2023 по справі 911/358/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. Справа№ 911/358/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Щербина А.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 03.10.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2023 (повний текст складено 25.05.2023)

у справі №911/358/22 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області

до Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України;

2) Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна» Інституту культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України

про скасування рішення та визнання права власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі, прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі, позивач) до Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі, відповідач), за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі, третя особа-1), Державного підприємства Дослідне господарство «Озерна» Інституту культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі, третя особа-2) про скасування рішень державного реєстратора від 27.05.2021 за індексними номерами 58389637 та 58390307 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002 за Маловільшанською сільською радою Білоцерківського району Київської області з одночасним припиненням речових прав Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002; та визнання за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним реєстратором Маловільшанської сільської ради прийняті рішення №58389637 та №58390307 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002 за Маловільшанською сільською радою, чим порушені вимоги статей 78, 116 Земельного кодексу України та його перехідних положень, статей 10, 23, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 40, 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/358/22 позовні вимоги задоволено частково.

Замінено Головне управління Держгеокадастру у Київській області на його процесуального правонаступника - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Визнано за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002.

Присуджено до стягнення з Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на користь Київської обласної прокуратури судовий збір за наступними реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

В решті позовних вимог провадження у справі закрито.

Ухвалюючи рішення в частині закриття провадження у справі, суд першої інстанції встановив, що наказом Міністерства юстиції України №3588/5 «Про задоволення скарги» вже скасовані рішення державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Кошового В.П. від 27.05.2021 за індексними номерами №58389637 та №58390307 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами №3220484100:10:005:0008, №3220484100:09:010:0002, які є предметом спору в даній справі, а отже, відсутній предмет спору в цій частині.

У частині задоволення позову про визнання за державою в особі позивача права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002 рішення суду мотивоване тим, що названі земельні ділянки мають статус земель державної форми власності та відсутнє рішення Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про передачу об`єкта нерухомого майна - спірних земельних ділянок з державної у комунальну власність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 14.06.2023 (про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду) Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/358/22 в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:

- суд першої інстанції при прийнятті рішення не надав належної правової оцінки та не дослідив той факт, що наказ Міністерства юстиції України від 08.10.2022 №3588/5 «Про задоволення скарги» був скасований рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2022 у справі №640/37374/21, тому в зазначеному аспекті рішення державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Кошового В.П. від 27.05.2021 за індексними номерами №58389637 та №58390307 були чинними, а при прийнятті рішення у місцевого господарського суду були відсутні підстави для закриття провадження у справі;

- зареєстроване право комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002 на підставі рішень державного реєстратора №58389637 та №58390307 за Маловільшанською сільською радою відбулось на підставі закону, як того вимагають приписи пункту 58 статті 4 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021, та на підставі пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України та на момент реєстрації комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002 на підставі вказаних рішень державного реєстратора за відповідачем у даній справі право власності на них ні за позивачем, ні за третьою особою-2 зареєстровано не було.

Також, скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2023.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

03.10.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому прокурор просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві прокурор наголосив на тому, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2022 у справі №640/37374/21 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року №3588/5 «Про задоволення скарги» щодо скасування рішення від 27 травня 2021 року №№ 58389637, 58390307, прийняті державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошового В.П. (пункт 2 щодо скасування рішень державного реєстратора №№ 58389637, 58390307) скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким адміністративне провадження у справі в зазначеній частині закрито, а тому посилання скаржника на рішення суду від 24.11.2022 є безпідставними.

Щодо рішення суду в частині закриття провадження у справі, то прокурор зазначив, що станом на дату звернення до суду з позовом у даній справі відомості щодо скасування рішень державного реєстратора №№ 58389637, 58390307 про державну реєстрацію за Маловільшанською сільською радою Білоцерківського району Київської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні й відповідно до даного реєстру власником спірних земельних ділянок залишається Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області, тобто наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року №3588/5 не виконано. Більш того, законодавча норма, яка регулювала прийняття вказаного наказу, визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2022 №9-рІІ(2022) у справі №3-270/2019(6302/19).

Прокурор вказує, що рішення державного реєстратора Маловільшанської сільської ради №58389637 та №58390307 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002 за Маловільшанською сільською радою прийняте з порушенням вимог статей 78, 116 Земельного кодексу України та його перехідних положень, статей 10, 23, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 40, 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, державним реєстратором не було встановлено невідповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів для реєстрації вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, невідповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містять у Державному земельному кадастрі, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, внаслідок чого державу в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області позбавлено права розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002.

Позивач та треті особи письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 апеляційну скаргу Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/358/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/358/22, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/358/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

13.07.2023 матеріали справи №911/358/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 апеляційну скаргу Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/358/22 залишено без руху, роз`яснено Маловільшанській сільській раді Білоцерківського району Київської області, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 10 860,00 грн.

25.07.2023 на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2023 Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області подала через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №208 від 24.07.2023 про доплату судового збору у сумі 10 860,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 поновлено Маловільшанській сільській раді Білоцерківського району Київської області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/358/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/358/22, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/358/22 на час апеляційного оскарження, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 12.09.2023.

11.09.2023 (про що свідчить дата формування в системі «Електронний суд») до суду апеляційної інстанції від Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №911/358/22, яке мотивоване відрядженням його представника Кравченка Сергія Олексійовича з 12.09.2023 по 13.09.2023 до міста Рівне в межах виконання обов`язків арбітражного керуючого (ліквідатора) у справі №Б11/195-08/3 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Ставищепродтовари», на підтвердження чого до клопотання додано копію залізничного квитка та копію ухвали Господарського суду Київської області від 04.09.2019.

12.09.2023 через канцелярію суду апеляційної інстанції від Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №911/358/22, яке мотивоване тим, що адвокат Новогребельська Ірина Миколаївна перебуває на стаціонарному лікуванні, що підтверджується долученою до клопотання медичною довідкою №1045.

У судове засідання, призначене на 12.09.2023, з`явився представник прокуратури.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 клопотання Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України та Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області про відкладення розгляду справи №911/358/22 задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.10.2023.

У судовому засіданні 03.10.2023 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 03.10.2023 з`явилися представники прокуратури та відповідача.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень третім особам та довідкою про доставку копії ухвали від 12.09.2023 до електронного кабінету позивача.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та третіх осіб.

У судовому засіданні представник прокуратури заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 22.01.2003 №29 затверджено технічну документацію щодо складання державного акту на право постійного користування землею Дослідному господарству ім. 9 січня Інституту цукрових буряків УААН України (перейменовано у подальшому на Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України», третя особа-2 у даній справі).

На підставі вказаного розпорядження Дослідному господарству ім. 9 січня Інституту цукрових буряків УААН України Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002628 від 28.01.2005 на земельну ділянку площею 1289,3 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У подальшому, 15.02.2017 за ДП «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України» на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33960738 та №33955916 зареєстровано право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484100:09:010:0002.

На підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.08.2017 №36784485, №36787275 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості щодо власника вищевказаних земельних ділянок - Головне управління Держгеокадастру у Київській області та право користувача - ДП «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України».

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.12.2019 №10-10233/15-19-сг передано Озернянській сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 951,16 га на території Білоцерківського району Київської області з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484100:09:010:0002.

Рішенням Озернянської сільської ради від 27.12.2019 №32-441 вищевказані земельні ділянки загальною площею 951,16 га прийнято з державної у комунальну власність, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки за Озернянською сільською радою від 13.03.2020 №51599538 та №516000388).

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.11.2019 у справі №910/14002/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019, визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №002628 від 28.01.2005, виданий Білоцерківською райдержадміністрацією Ради народних депутатів на підставі розпорядження Білоцерківської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 22.01.2003 №29 Дослідному господарству ім. 9 січня Інституту цукрових буряків УААН.

Водночас, рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №911/2783/20 за позовом державного підприємства «Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.12.2019 №10-10233/15-19-сг.

Суди у межах справи №911/2783/20 встановили, що недійсність Державного акту свідчить лише про відсутність правопосвідчувального документу, при цьому не відміняє підстав надання земельної ділянки в постійне користування, відповідно, не відміняє підстав набуття такого права. При цьому, саме наведене Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 22.01.2003 року №29 є правовою підставою виникнення у позивача відповідного права постійного користування землею, яке було оформлено шляхом складення Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002628 від 28.01.2005 року. Сама по собі недійсність Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №002628 від 28.01.2005 року, що може мати місце у зв`язку з недоліками його оформлення, свідчить про відсутність правопосвідчувального документа, однак не відміняє і не скасовує відповідного права постійного користування, яке виникло не на підставі Державного акту, а на підставі відповідного рішення уповноваженого органу, яке є чинним.

На виконання рішення суду у справі №911/2783/20 наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20.04.2021 №10-1717/15-21-сг визнано скасованим наказ від 21.12.2019 №10-10233/15-19-сг, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про повернення земельним ділянкам з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484100:09:010:0002 статусу земель державної форми власності, а саме - рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2021 №58163611 зареєстровано право державної власності в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484100:10:005:0008, а рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2021 №58164214 зареєстровано право державної власності в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484100:09:010:0002.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021 внесено зміни до значної кількості законодавчих актів України, зокрема, Земельного кодексу України.

Державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Кошовим В.П. 27.05.2021 з посиланням на положення зазначеного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» серія та номер №1423-IX від 28.04.2021 прийняті рішення №58389637, №58390307 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484100:09:010:0002 за Маловільшанською сільською радою Білоцерківського району Київської області.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, зазначає, що при прийнятті рішень №58389637, №58390307 щодо державної реєстрації комунальної форми власності на вищевказані земельні ділянки за Маловільшансько сільською радою, державним реєстратором Кошовим В.П. були порушені вимоги статей 78, 116 Земельного кодексу України та його Перехідних положень, статті 10, 23, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 40, 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, а саме не встановлено невідповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, невідповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному земельному кадастрі, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, внаслідок чого державу в особі позивача в даній справі позбавлено права розпорядження (власності) земельними ділянками з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484100:09:010:0002.

Станом на дату подання позову спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані на праві комунальної власності за Маловільшанською сільською радою.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказує, що реєстрація права

комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002 за Маловільшанською сільською радою на підставі рішень державного реєстратора №58389637 та №58390307 відбулась на підставі закону, як того вимагають приписи пункту 58 статті 4 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021, та на підставі пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Колегія суддів зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Водночас, тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно частин 4, 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави в даній справі в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Київській області, якого у процесі розгляду справи судом першої інстанції було замінено на його процесуального правонаступника - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що спірні земельні ділянки віднесені до земель сільськогосподарського призначення.

За змістом пунктів «е», «є-1» статті 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, серед іншого, належить організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у порядку, встановленому законом; розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту 50 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 (далі, Положення; у редакції, що діяла як станом на дату звернення прокурора до суду з цим позовом, так і станом на дату прийняття рішення), Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Із наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, яке затверджене наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 №248 (чинне станом на дату подання позову в даній справі): управління є територіальним органом Держгеокадастру та підпорядковане йому (частина 1); завданням управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Київської області (частина 3); управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Київської області (пункт 17 частини 4).

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, яке затверджене наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 №603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 23.09.2022 №276 та наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 №85) та чинне станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, позивач відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Київської області (пункт 15 частини 4).

Спірні правовідносини виникли з приводу розпорядження земельними ділянками державної форми власності сільськогосподарського призначення, а отже прокурор правильно визначив позивача у цій справі.

Матеріалами справи підтверджується, що прокурор звертався до Головного управління Держгеокадастру у Київській області листом від 28.12.2021 №15/1-1226вих-21 у порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому детально описав фактичні обставини даного спору та просив надати йому інформацію про те, чи вживалися управлінням заходи, спрямовані на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповіді на вказаний лист управління прокурору не надало, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Листом від 28.01.2022 за №15/2-97вих-22 прокурор повідомив Головне управління Держгеокадастру у Київській області про те, що прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права комунальної власності та визнання права власності на них за державою в особі управління.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з вказаним позовом, колегія суддів вважає, що у цій справі прокурором належним чином обґрунтовано підстави щодо представництва.

Щодо суті заявлених позовних вимог судом апеляційної встановлено наступне.

Позивачем у позові заявлено вимогу про скасування рішень державного реєстратора Кошового В.П. від 27.05.2021 за індексними номерами 58389637 та 58390307 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002 за Маловільшанською сільською радою Білоцерківського району Київської області з одночасним припиненням речових прав Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002;

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Прокурор зазначає, що державна реєстрація 27.05.2021 права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002 за Маловільшанською сільською радою Білоцерківського району Київської області суперечить Земельному кодексу України.

Приписами частин 1 та 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна» Інституту культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України зверталося до Міністерства юстиції України зі скаргою від 28.05.2021 №85 щодо рішень від 27.05.2021 №58389637, №58390307, прийнятих Державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошовим В.П. про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484100:09:010:0002.

Наказом Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 08.10.2021 №3588/5 вирішено:

1. Скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України від 28.05.2021 №85 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення від 27.05.2021 №№ 58389637, 58390307, прийняті державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району і Київської області Кошовим В.П.

3. Тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Маловільшанської сільської ради і Білоцерківського району Київської області Кошовому В.П. строком на 3 (три) місяці.

4. В іншій частині вимог відмовлено.

5. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

6. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Колегія суддів враховує посилання скаржника на те, що наказ Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 08.10.2021 №3588/5 був предметом оскарження в адміністративній справі №640/37374/21 за позовом державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Київської області Кошового В.П. до Міністерства юстиції України, третя особа Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна», чому суд першої інстанції мав би надати оцінку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2022 у справі №640/37374/21 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 08.10.2021 №3588/5.

Назване рішення суду мотивоване тим, що спірний наказ від 08.10.2021 №3588/5 не містить будь-яких мотивів чи обґрунтувань анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У вказаному наказі наявне лише посилання на висновок Колегії від 16.09.2021 за результатами розгляду скарги, але і у вказаному висновку, окрім пропозиції анулювання доступу державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутнє належне та достатнє обґрунтування тому, чому саме анулювання має бути застосовано. Водночас, суд вказав, що у межах цієї адміністративної справи вирішується виключно публічно-правовий спір щодо правомірності видачі наказу Міністерства юстиції України від 08.10.2021 №3588/5, а саме з дотриманням порядку розгляду скарги та прийняття відповідного рішення.

У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №640/37374/21 задоволено частково апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України». Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2022 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 08.10.2021 №3588/5 «Про задоволення скарги» щодо скасування рішення від 27.05.2021 №№ 58389637, 58390307, прийняті державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошовим В.П. (пункт 2) -скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким адміністративне провадження у справі в зазначеній частині - закрито. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2022 залишено без змін.

Названа постанова, яка є чинною, мотивована тим, що державний реєстратор у спірних правовідносинах, що склалися, не має права на звернення до суду з метою оскарження пункту 2 наказу в жодному виді провадження, а тому провадження у цій частині справи підлягає закриттю.

Отже, станом на дату прийняття судом оскаржуваного в даній справі судового рішення та даної постанови наказом Міністерства юстиції України №3588/5 «Про задоволення скарги», який не скасований, зокрема у пункті 2 останнього, вже скасовані рішення державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Кошового В.П. від 27.05.2021 за індексними номерами №58389637 та №58390307 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами №3220484100:10:005:0008, №3220484100:09:010:0002, а тому відсутній предмет спору в цій частині й провадження в цій частині було обґрунтовано закрите судом першої інстанції.

Стосовно викладених прокурором у поясненнях щодо апеляційної скарги доводах про те, що оскільки станом на дату звернення до суду з позовом у даній справі відомості щодо скасування рішень державного реєстратора №№ 58389637, 58390307 про державну реєстрацію за Маловільшанською сільською радою Білоцерківського району Київської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні й відповідно до даного реєстру власником спірних земельних ділянок залишається Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області, а тому наявний предмет спору в цій частині й суд, відповідно, не повинен був закривати у ній провадження, судом до уваги не приймаються, оскільки невнесення на підставі наказу Мін`юста №3588/5 від 08.10.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомостей щодо власника не свідчить про чинність самих рішень державного реєстратора від 27.05.2021 №№ 58389637, 58390307. Неналежне виконання Мін`юстом вказаного наказу може бути підставою для звернення до такого органу в передбаченому законом порядку з вимогою про його виконання.

Посилання прокурора на те, що наказ Мін`юсту №3588/5 від 08.10.2021 втратив чинність, оскільки не був виконаний у встановлений строк, судом відхиляються, оскільки Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» таких положень не містить.

Посилання прокурора на рішення Конституційного Суду України від 16.11.2022 №9-рІІ(2022) у справі №3-270/2019 (6302/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12 травня 2022 року №2255-IX, а саме «скасування рішення державного реєстратора» також не впливають на висновки суду щодо чинності вищезазначеного наказу Мін`юсту, оскільки за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, якщо інше не встановлено самим рішенням (у даному випадку у пункті 2 резолютивної частини рішення КСУ встановлено, що названий припис втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення).

Отже, визнання неконституційним названого положення Закону не впливає на чинність наказу Мін`юсту №3588/5 від 08.10.2021, прийнятого на підставі чинних станом на дату його прийняття норм Закону.

Щодо позовних вимог про визнання за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002, то дана вимога підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24.

За змістом пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Як підтверджується матеріалами даної справи, спірні земельні ділянки з 2003 року на підставі Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 22.01.2003 №29 використовуються третьою особою-2 у даній справі, яка є державним підприємством Національної академії аграрних наук України, а тому такі земельні ділянки в силу наведеної норми не можуть вважатися земельними ділянками комунальної власності.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Однак, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, найменування якого було змінене на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, та яке є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, рішень про вилучення спірних земельних ділянок у третьої особи-2 та передачу спірних земельних ділянок з державної у комунальну власність не приймалось.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно із частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права на земельні ділянки є визнання права.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не визнає право власності позивача на спірні земельні ділянки як землі державної власності, наразі право власності на земельні ділянки (як право комунальної власності) у реєстрі значиться за відповідачем.

З огляду на зазначені правові норми, обраний прокурором спосіб захисту прав позивача шляхом визнання за ним права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 та 3220484100:09:010:0002 є ефективним у визначених правовідносинах, а задоволення таких позовних вимог усуне невизначеність щодо особи правоволодільця такою земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/358/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/358/22 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Маловільшанську сільську раду Білоцерківського району Київської області.

Матеріали справи №911/358/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.10.2023.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка