Постанова

від 25.10.2023 по справі 922/2161/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/2161/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників сторін:

від позивача Ченцов О.Д.;

від відповідача Шамаєв В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2012Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2023 (суддя Хотенець П.В., повний текст складено 06.02.2023) у справі №922/2161/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївський машинобудівний завод", м.Зміїв Харківської області,

до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків,

про визнання недійсним повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зміївський машинобудівний завод" (далі ТОВ "Зміївський машинобудівний завод") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі - ПрАТ "Харківенергозбут"), в якому просило визнати недійсним, з моменту підписання, повідомлення ПрАТ "Харківенергозбут" від 15.09.2022 про припинення дії договору на поставку електроенергії №011УЗ від 01.01.2019 з ТОВ "Зміївський машинобудівний завод". Позовні вимоги мотивовані відсутністю підстав для відключення електричної енергії та розірвання укладеного між сторонами договору в односторонньому порядку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.01.2023 у справі №922/2161/22 позов задоволено повністю. В основу рішення покладено висновки суду про те, що ПрАТ "Харківенергозбут" безпідставно посилаючись на п.3.1.6 та підпункт 16 пункту 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) винесло повідомлення про припинення дії договору на поставку електроенергії №011УЗ від 01.01.2019. ТОВ "Зміївський машинобудівний завод" за серпень 2022 року спожито електроенергії на суму 124 342,73 грн. та за липень 2022 року на суму 95 190,74 грн., усього на суму 219 533,47 грн. Наявна на момент надіслання повідомлення заборгованість позивача у розмірі 218 657,41 грн. є меншою ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців (серпня та липня 2022 року).

Не погодившись із означеним рішенням, ПрАТ "Харківенергозбут" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на сукупність наступних обставин:

- судом першої інстанції невірно визначено правову природу договору та не з`ясовано обставини справи. Так, між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії споживачу, а не про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що є різними видами договорів у розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ. Внаслідок означеного Господарським судом Харківської області зроблено висновок, який не відповідає обставинам справи, про те, що договором не було передбачено умову одностороннього розірвання договору за ініціативою відповідача;

- місцевий господарський суд помилково вважав доведеними обставини неможливості виконання позивачем договірних зобов`язань перед відповідачем у зв`язку з форс-мажорними обставинами. Лист Торгово-промислової палати України не є підставою звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання. Крім того форс-мажорні обставини у разі їх підтвердження звільняють сторони від відповідальності за невиконання зобов`язань, у той час як дострокове розірвання договору не є відповідальністю;

- місцевий господарський суд неправильно розтлумачив пп.6 п.3.1.6 Розділу ІІІ ПРРЕЕ, а саме помилково вважає, що попередніми місяцями у розумінні цього пункту ПРРЕЕ є саме ті, що безпосередньо передують розрахунковому місяцю, оскільки Правилами не встановлено, що вартість спожитої електричної енергії підсумовується за найближчі попередні місяці;

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 задоволено апеляційну скаргу ПрАТ "Харківенергозбут", скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2023 у справі №922/2161/22 та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

В основу постанови покладено висновки суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є належним та ефективним способом захисту порушеного права, оскільки розглядаючи таку вимогу суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Постановою Верховного Суду від 05.09.2023 касаційну скаргу ТОВ "Зміївський машинобудівний завод" задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі №922/2161/22 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Скеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив наступне. Суд апеляційної інстанції мав встановити, який договір укладений між сторонами шляхом приєднання та його зміст. Також суд апеляційної інстанції мав дослідити повідомлення від 15.09.2022 про припинення дії договору про постачання електричної енергії, яке було направлено позивачу, з урахуванням вимог змісту договору, який був фактично укладений сторонами шляхом приєднання (тобто, чи є таке повідомлення відмовою від договору в односторонньому порядку або виключно попередженням споживача про можливе розірвання такого договору). Також у даному випадку важливим є встановлення, чи направлене звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним повідомлення про припинення дії договору на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням певних дій відповідачем.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 відкрито апеляційне провадження з нового розгляду у справі №922/2161/22 та призначено розгляд апеляційної скарги ПрАТ "Харківенергозбут" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2023 у справі №922/2161/22 на 24.10.2023 о 12:30 год. Запропоновано сторонам у строк по 18.10.2023 (включно) подати пояснення по суті розглядуваного спору з урахуванням постанови Верховного Суду.

На поштову адресу суду 18.10.2023 від ТОВ "Зміївський машинобудівний завод" надійшли пояснення (у межах визначеного судом строку), за змістом яких позивач зазначає, що рішення ПрАТ "Харківенергозбут", яке викладене в повідомленні про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу від 15.09.2022, за своєю правовою природою є правочином односторонньою відмовою від договору. З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, задовольняючи вимогу позивача про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо способу захисту прав позивача. Позивач також зауважує, що відповідач трактує слова «за два попередніх місяці» на свій розсуд, у той час як значення слова «попередній» - є такий, що передує чомусь (отже, двома попередніми місяцями перед вереснем є липень та серпень).

На поштову адресу суду 20.10.2023 від ПрАТ "Харківенергозбут" надійшли пояснення (направлені на адресу суду у межах визначеного судом строку), за змістом яких відповідач зазначає наступне. З урахуванням п.13.4 договору, п.6.1.24 ПРРЕЕ та виходячи зі змісту ст.188 Господарського кодексу України (далі ГПК України), оскаржуване повідомлення від 15.09.2023 є виключно попередженням споживача про можливе розірвання такого договору, а не відмовою від договору в односторонньому порядку. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав (визнання недійсним повідомлення про припинення договору) є самостійною підставою для відмови у позові.

У зв`язку з хворобою головуючого судді Медуниці О.Є. сторони повідомлені про перенесення судового засідання, призначеного на 24.10.2023 о 12:30 год., на 25.10.2023 о 12:30 год.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 25.10.2023 відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.01.2019 між ТОВ "Зміївський машинобудівний завод" (далі споживач) та ПрАТ "Харківенергозбут" (далі постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №011УЗ (далі договір).

Судова колегія звертає увагу, що позивач помилково додав до позовної заяви публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг замість договору про постачання електричної енергії споживачу, який було укладено між сторонами. Сторонами не заперечується той факт, що між ними укладено саме договір на постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання заяви-приєднання. Наведене, разом з іншим, підтверджено позивачем за змістом поданих під час нового розгляду справи письмових пояснень та безпосередньо у судовому засіданні 25.10.2023.

Як убачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, за період лютий 2022 серпень 2022 ТОВ "Зміївський машинобудівний завод" спожито електроенергії на загальну суму 1 076 896,16 грн., а оплачено 858 238,75 грн. Отже, заборгованість ТОВ "Зміївський машинобудівний завод" за спожиту електроенергію перед ПрАТ "Харківенергозбут" становить 218 657,41 грн.

12.10.2022 позивач отримав від відповідача повідомлення від 15.09.2022, за змістом якого ПрАТ "Харківенергозбут" повідомляє ТОВ "Зміївський машинобудівний завод" про припинення 06.10.2022 дії договору постачання електричної енергії споживачу №011УЗ від 01.01.2019 та припинення постачання електричної енергії з 00:00:00 год. 07.10.2022.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.598 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У контексті положень ч.1 ст.188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст.188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18.

Відповідно до п.3.1.6 ПРРЕЕ за наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, електропостачальник (крім постачальника універсальних послуг та постачальника останньої надії) має право розірвати договір про постачання електричної енергії згідно з його умовами, якщо інше не передбачено умовами договору (комерційною пропозицією).

Пунктом 3.2.15 ПРРЕЕ унормовано, що у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу.

Електропостачальник має право, зокрема, за наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, розірвати договір про постачання електричної енергії споживачу згідно з його умовами (підпункт 16 п.5.2.1 ПРРЕЕ).

Відповідно до ч.6 ст.56 означеного Закону України Про ринок електричної енергії постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Згідно з ч.7 ст.56 цього Закону умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначається, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

За умовами пункту 13.4 договору про постачання електричної енергії споживачу постачальник має право розірвати цей договір достроково, повідомивши споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадках якщо: 1) споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з договором, за умови, що постачальник здійснив попередження споживачу про можливе розірвання цього договору; 2) споживач іншим чином суттєво порушив умови договору і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів.

Як убачається зі змісту повідомлення про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу, останнє обґрунтоване тим, що станом на 15.09.2022 (дата підписання повідомлення) у споживача наявний борг за спожиту електричну енергію, більший ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців. Повідомлення викладене з посиланням на п.3.1.6 та пп.16 п.5.2.1 ПРРЕЕ.

Верховний суд, скасовуючи постанову апеляційного суду у цій справі, вказав на необхідність ретельного дослідження також змісту повідомлення - чи є воно повідомленням про розірвання договору, припинення правовідносин чи це тільки попередження, яке не впливає на права позивача.

У випадку коли Законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, у межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №910/11397/18, на яку обґрунтовано посилається позивач у своїх поясненнях по справі.

У справі, що розглядається матеріалами справи підтверджено та сторонами не оспорюється, що станом на 15.09.2022 (дата підписання повідомлення) борг позивача становив 218 657,41 грн.

З наявних у матеріалах справи рахунків за електричну енергію вбачається, що ТОВ "Зміївський машинобудівний завод" за серпень 2022 липень 2022 спожито електроенергії на загальну суму 219 533,47 грн., зокрема за серпень 2022 - на суму 124 342,73 грн., за липень 2022 - на суму 95 190,74 грн.

Враховуючи зазначене више, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про те, що наявний на момент повідомлення про припинення відповідачем дії договору борг позивача (у розмірі 218 657,41 грн) був меншим ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців (серпня та липня 2022 року).

У зв`язку із наведеним у відповідача відсутні підстави для застосування п.3.1.6 ПРРЕЕ та надсилання позивачу повідомлення від 15.09.2022 про припинення дії договору на поставку електроенергії №011УЗ від 01.01.2019.

За змістом апеляційної скарги ПрАТ "Харківенергозбут" зазначає, що місцевий господарський суд неправильно розтлумачив пп.6 п.3.1.6 Розділу ІІІ ПРРЕЕ, а саме помилково вважає, що попередніми місяцями у розумінні цього пункту ПРРЕЕ є саме ті, що безпосередньо передують розрахунковому місяцю, оскільки Правилами не встановлено, що вартість спожитої електричної енергії підсумовується за найближчі попередні місяці.

За твердженнями скаржника, станом на день підписання повідомлення загальний борг позивача (218 657,41 грн.) був більшим, ніж вартість спожитої електричної енергії за два попередні місяці (червень 2022 та липень 2022), яка склала 175 339,89 грн. (80 149,15 грн. за червень 2022 та 95 190,74 грн. за липень 2022).

Судова колегія відхиляє означені твердження апелянта, оскільки останній трактує слова за два попередніх місяці на власний розсуд. Значення слова попередній - є такий, що передує чомусь. Відтак, вересню передує серпень. Отже, двома попередніми місяцями перед вереснем (місяць, у якому складено повідомлення) є липень та серпень.

За змістом апеляційної скарги ПрАТ "Харківенергозбут" посилається на те, що ТОВ "Зміївський машинобудівний завод" обрано неналежний спосіб захисту прав. З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювіання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 та у постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, від 18.10.2022 у справі №912/4031/20, від 13.09.2022 у справі №910/9727/21.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання визначені положеннями ст.20 ГК України та ст.16 ЦК України, серед яких, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 5 ГПК України унормовано, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1). У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.2).

У контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та у постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, від 04.10.2022 у справі №914/2476/20, від 08.11.2022 у справі №917/304/21.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, від 04.10.2022 у справі №914/2476/20, від 08.11.2022 у справі №917/304/21.

Східний апеляційний господарський суд зазначає, що односторонню відмову від договору у випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин. За загальним правилом одностороння відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо сторона договору направила відповідну заяву (лист, повідомлення) надавши суду докази такого направлення та отримання її іншою стороною.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №910/18029/21, незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб.

Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов`язків призводить волевиявлення одного суб`єкта цивільного права.

За змістом положень ч.3 ст.202 ЦК України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.

Як зазначалося вище за текстом постанови, відповідно до пункту 13.4 укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу постачальник має право розірвати цей договір достроково, повідомивши споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадках якщо, зокрема, споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з договором, за умови, що постачальник здійснив попередження споживачу про можливе розірвання цього договору.

Дослідивши зміст повідомлення від 15.09.2022, яке було направлене відповідачем позивачу, судова колегія встановила наступне. Цим повідомленням ПрАТ «Харківенергозбут» повідомило ТОВ "Зміївський машинобудівний завод" про припинення 06.10.2022 дії договору про постачання електричної енергії споживачу №011УЗ від 01.01.2019 та припинення постачання електричної енергії з наступного дня після припинення дії договору о 00:00:00 год. 07.10.2022.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору та на підставі аналізу змісту повідомлення від 15.09.2022, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що таке повідомлення є саме відмовою постачальника від договору в односторонньому порядку, а не попередженням споживача про можливе розірвання такого договору, як стверджує відповідач.

Судова колегія також звертає увагу на те, що повідомлення позивача відповідачем було здійснено за 20 днів до очікуваної дати розірвання договору (п.13.4 договору).

За таких обставин судова колегія вважає, що позовна заява ТОВ "Зміївський машинобудівний завод" спрямована безпосередньо на усунення несприятливих наслідків (недопущення розірвання договору поставки відповідачем в односторонньому порядку), пов`язаних із вчиненням відповідачем повідомлення про припинення дії договору.

За таких обставин суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на обрання позивачем неналежного способу захисту прав.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, Господарський суд Харківської області з посиланням на п.12.1 публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 дійшов висновку, що ТОВ "Зміївський машинобудівний завод" не могло своєчасно, у повному обсязі, виконати свої договірні зобов`язання перед відповідачем у зв`язку із форс-мажорними обставинами.

Разом з тим, як зазначалося вище за текстом постанови, оскільки між сторонами по справі укладено договір постачання електричної енергії споживачеві, а не договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, посилання суду першої інстанції на умови останнього є безпідставними.

При цьому судова колегія вважає вірними твердження апелянта про те, що місцевий господарський суд помилково вважав доведеними обставини неможливості виконання позивачем договірних зобов`язань перед відповідачем у зв`язку із форс-мажорними обставинами, з огляду на наступне.

У контексті положень ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України №44(5) від 18.12.2014) єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат Торгово-промислової палати України (далі ТПП України) чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Аналогічна правова позиція підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

З положень пунктів 6.1, 6.2 Регламенту вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається суд першої інстанції, адресований всім, кого це стосується, носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Означений лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (у розглядуваному випадку позивача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.

Судова колегія звертає увагу, що позивачем не надано жодних належних та допустимих у контексті норм ГПК України доказів, які б підтвердили наявність саме у ТОВ "Зміївський машинобудівний завод" форс-мажорних обставин, що стали причиною неможливості виконання зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу.

Отже, помилковими є посилання Господарського суду Харківської області в оскаржуваному рішенні на лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, як на доказ настання для позивача форс-мажорних обставин. У свою чергу, означене не призвело до ухвалення місцевим господарським судом невірного по суті рішення.

Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції покладається на висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Отже враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Разом з тим, Верховний Суд скеровуючи справу №922/2161/22 на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду у постанові від 05.09.2023 зазначив, що розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, має бути здійснений за результатами нового розгляду справи.

З огляду на означене, враховуючи результат нового розгляду справи, судова колегія зазначає про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2023 у справі №922/2161/22 залишити без змін.

Витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 4 962,00грн стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.126; код ЄДРПОУ 42206328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївський машинобудівний завод" (63400, Харківська область, Зміївський р-н, м.Зміїв(з), вул.Залізнична, буд.115; код ЄДРПОУ 25189895).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.10.2023.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка