Рішення

від 23.10.2023 по справі 161/8285/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/8285/22

Провадження № 2/161/912/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Філюк Т.М.

за участі секретаря судових засідань Октисюк С.В.

представника позивача Полетила П.С.

представника відповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Гуля І.І.

представника відповідача комунального підприємства «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради Качан Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», комунального підприємства «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування та стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика,

в с т а н о в и в :

29 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", КП "Волинський обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф" Волинської обласної ради про відшкодування страхового відшкодування та стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 01.07.2019 близько 13 год 15 хв, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем PEUGEOT Boxer (швидка медична допомога), д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись а/д Луцьк Ківерці Маневичі Любешів КПП Дольськ (Р-14), в напрямку від смт. Маневичі до м. Луцьк, при під`їзді до перехрестя з головною дорогою Київ Ковель Ягодин (М-07) не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав переваги в русі автопоїзду у складі сідлового тягача VOLVO FH 13.500, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом WIELTON NW3, д.н.з. НОМЕР_3 , який належить йому на праві власності, в результаті чого на перехресті вказаних доріг відбулося зіткнення транспортних засобів. Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 17.02.2021 у справі № 164/330/20 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 3 роки. Таким чином, дії ОСОБА_2 знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із виникненням ДТП та спричиненню йому майнової шкоди, яка полягає у пошкодженні сідлового тягача. На момент ДТП винуватець перебував у трудових відносинах із КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради, якому, в свою чергу на праві власності належить автомобіль PEUGEOT Boxer (швидка медична допомога), д.н.з. НОМЕР_1 , який був забезпечений у ПАТ НАСК «Оранта». 30.03.2021 він звернувся до ПАТ НАСК «Оранта» із заявою про здійснення страхового відшкодування, однак, у зв`язку із пропуском на звернення із такою, йому було відмовлено у здійсненні страхової виплати. Вказує, що відповідно до рахунку № НОМЕР_4 від 25.02.2021 року, виданого ТзОВ «Журавлина», запчастини та розхідні матеріали, з врахуванням відповідних робіт, пов`язаних із відновленням завданих належному йому сідловому тягачу механічних ушкоджень, становить 107742,20 грн. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілих становить 100000 гривень. Вважає, що ним при реалізації права на страхове відшкодування було здійснено ряд добросовісних дій для компенсації майнової шкоди, а строк звернення до страховика пропущено через незалежні від нього причини, а тому він має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика винної у спричиненні шкоди особи.

Враховуючи наведене, просить суд стягнути з НАСК «Оранта» страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну в розмірі 100000 гривень, та з КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради - різницю між фактичних розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика на підставі ст.ст. 1187, 1194 ЦК України в розмірі 7742,20 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

Ухвалою від 04 липня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 12 вересня 2022 року постановлено залучити до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, які викладені у позовній заяві, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ НАСК «Оранта» в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову посилаючись на обставини, які були викладені ним у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача комунального підприємства «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради заперечувала щодо задоволення позову.

Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, на момент розгляду даної справи відбуває покарання у вигляді позбавлення волі у ДУ «Городоцький виправний центр (№ 131)» Рівненської області. Заяви, клопотання, пояснення на позовну заяву від ОСОБА_2 на адресу суду не надходили.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , 01.07.2019 близько 13 год 15 хв, керуючи технічно справним автомобілем PEUGEOT Boxer (швидка медична допомога), д.н.з. НОМЕР_1 , з увімкнутими проблисковими маячками синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, рухаючись автодорогою Луцьк Ківерці Маневичі Любешів КПП Дольськ (Р-14), в напрямку від смт. Маневичі до м. Луцьк, при під`їзді до перехрестя з головною дорогою Київ Ковель Ягодин (М-07) проявив безпечність та неуважність під час руху, грубо порушуючи вимоги дорожніх знаків 7.8. «Напрямок головної дороги», 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» та горизонтальної розмітки 1.12. (стоп-лінія), наявних при наближенні до головної дороги, та на виконання яких не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав переваги в русі автопоїзду в складі сідлового тягача VOLVO FH 13.500, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом WIELTON NW3, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі Київ Ковель Ягодин, в напрямку м. Ковель, а продовжив рух, в результаті чого на перехресті вказаних доріг відбулося зіткнення транспортних засобів.

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 17.02.2021 у справі № 164/330/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 3 (три) роки (а.с. 10-22).

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12.10.2021 у справі № 164/330/20 вищевказаний вирок суду першої інстанції в частині призначеної ОСОБА_2 міри покарання було залишено без змін.

Як вбачається зі свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 , сідловий тягач VOLVO FH 13.500, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом WIELTON NW3, д.н.з. НОМЕР_3 належать на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

Таким чином, порушення ОСОБА_2 ПДР України знаходяться безпосередньо в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до спричинення сідловому тягачу VOLVO FH 13.500, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом WIELTON NW3, д.н.з. НОМЕР_3 механічних ушкоджень, і завдало ОСОБА_1 , як його власнику матеріальної шкоди.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 на момент настання розглядуваної ДТП перебував у трудових відносинах із КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради. Зазначене підтверджується відповідними Витягами з наказу «Про особовий склад» № 43-ос від 25.01.2019 року, яким ОСОБА_2 було прийнято на посаду водія автотранспортних засобів Маневицького відділення екстреної медичної допомоги та № 629-ос від 18.10.2019 року, яким останнього було звільнено із займаної посади.

У свою чергу, транспортний засіб PEUGEOT Boxer (швидка медична допомога), д.н.з. НОМЕР_1 , яким ОСОБА_2 керував 01.07.2019, перебуває у власності КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради та був закріплений за Маневицьким відділенням екстреної медичної допомоги.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради, як володільця автомобіля PEUGEOT Boxer (швидка медична допомога), д.н.з. НОМЕР_1 , була забезпечена у ПАТ НАСК «Оранта». Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілих становить 100000 грн. Зазначене підтверджується Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів від 11.03.2019 № 1355836.

30.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся з повідомленням про ДТП до ПАТ HACK «Оранта», який є страховиком власника транспортного засобу PEUGEOT Boxer (швидка медична допомога), д.н.з. НОМЕР_1 із заявою про здійснення страхового відшкодування.

Листом ПАТHACK«Оранта» від16.04.2021№ 09-02-22/1-04/3869позивачу повідомленопро відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з тим, що з урахуванням того факту, що ДТП мала місце 01.07.2019, а з заявою він звернувся лише 30.03.2021, тобто після спливу 1 року з моменту настання ДТП, що є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування згідно п. 37.4.1ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Пунктами 1-2 частини 2статті 22 ЦК Українипередбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками розуміються витрати, пов`язані з виправленням пошкодженого майна, а в разі неможливості виправлення (втрати) його дійсна вартість. Фактично збитки є грошовим виразом майнової шкоди.

Як визначено устатті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) врегульованіЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до вимогстатті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з вимогами пункту 22.1.статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно ізЗаконом № 1961-IVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Згідно зстатті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно достатті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Із змісту статті 36 Закону, страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цьогоЗакону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1статті 37 Закону № 1961-IVпідставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону 1961-IV).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).

В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1статті 37 Закону № 1961-IVрічний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина першастатті 259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.

Відповідно до положень статей256,257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріпленастаттею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1статті 37 Закону № 1961-IVвизначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, аніЗакон № 1961-IV, аніЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбаченоЦК Українипри пропуску позовної давності.

ВодночасЦК Українипередбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті263-264, стаття267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченимстаттею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Отже, аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) колегія суддів вважає, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності із загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Вказані висновки висловлені у постанові ВП ВС від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Судом встановлено добросовісність поведінки позивача та спрямованість на відновлення порушеного його права, зокрема те, що 30.03.2021 ОСОБА_1 , після розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , (справа № 509/4443/22), отримавши вирок, звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування та надав всі необхідні документи.

В подальшому 06.10.2021 та 13.12.2021 ОСОБА_1 повторно звернувся до Голови Правління ПАТ HACK «Оранта» з заявою про перегляд справи № 49043, яка мотивована тим, що у зв`язку з судами, які йшли протягом 2-х років, він був позбавлений можливості подати заяву про здійснення страхової виплати, оскільки судове рішення про визнання винним у ДТП, на що отримав відмову у страховій виплаті.

Також суд враховує ту обставину, що лише після ухвалення вироку щодо ОСОБА_2 , судом було скасовано накладений арешт на транспортний засіб належний позивачу, що в свою чергу дало можливість представнику ПАТ «НАСК «Оранта» оглянути 05.03.2021 напіввпричеп WIELTONNW3,д.н.з. НОМЕР_3 , про що складено відповідний протокол (акт) огляду.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 діяв добросовісно, звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування, реалізувавши відповідне право, враховуючи тривалість розгляду справи, та встановлення вини ОСОБА_2 у вчинені ДТП, яка мала місце 01.07.2019, не залежали від волі позивача, а остаточне рішення по кримінальному провадженню, яким було встановлено винуватість ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було ухвалене Волинським апеляційним судом 12 жовтня 2021 року, з позовом позивач звернувся 29.06.2022 в межах трирічного строку позовної давності, а тому, на переконання суду, потрепілий пропустив річний строк звернення дострахової компанії з поважних причин, а тому не втратив право на відшкодування шкоди зі страхової компанії через пропуск річного строку. Матеріали спраив містять достатньо доказів, які вказують на те, що рроцесуальна поведінка позивача була спрямована на активну реалізацію волевиявлення з метою отримання страхового відшкодування матеріального збитку, спричиненого в результаті ДТП.

На обґрунтування понесених витрат на відновлення транспортного засобу (понесених матеріальних витрат), ОСОБА_1 посилається на рахунок ТзОВ фірма «Журавлина» від 25.02.2021 року № Ж100658 та акт виконаних робіт на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту від 25.02.2021 року № 2100643 (а.с. 68-73), а також на платіжне доручення № 120 від 10.03.2021 року, на підставі якого позивачем було сплачено в користь ТзОВ фірма «Журавлина» 107742,20 грн.

Однак, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/103-23/8613-АВ від 07.08.2023, проведеного на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від20.06.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику напівпричепа WIELTON NW3, д.н.з. НОМЕР_3 , та вартість відновлювального ремонту становить 89673, 36 гривень. Даний висновок експерта є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір завданих збитків, а тому саме дана сума підлягає стягненню в користь позивача.

Враховуючи вартість завданих збитків в сумі 89673,36 гривень, які в межах ліміту відповідальності зобов`язана відшкодувати страхова компанія, в задоволенні позовних вимог до відповідача комунального підприємства«Волинський обласнийцентр екстреноїмедичної допомогита медициникатастроф» Волинськоїобласної ради слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 89, 263, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди сумі 89673, 36 гривень

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Відповідач: Комунал ьне підприємство «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради, адреса місцезнаходження: 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Словацького, 28, код ЄДРПОУ: 38527798.

Відповідач: ПАТ Національна страхова компанія «Оранта», адреса місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ: 00034186.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Дата складання повного тексту рішення 01 листопада 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М.Філюк