Постанова

від 15.05.2024 по справі 161/8285/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року

м. Київ

справа № 161/8285/22

провадження № 61-1965 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», комунальне підприємство «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 01 січня 2024 року ускладі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта»), комунального підприємства «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради (далі - КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»), третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування.

Позовна заява мотивована тим, що 01 липня 2019 року о 13 год 15 хв

ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «PEUGEOT Boxer» швидкої медичної допомоги, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою Луцьк - Ківерці - Маневичі - Любешів - контрольно пропускний пункт Дольськ,

в напрямку від смт Маневичі до м. Луцька, при під`їзді до перехрестя з головною дорогою Київ - Ковель - Ягодин не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав переваги в русі автопоїзду у складі сідлового тягача «VOLVO FH 13.500», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «WIELTON NW3», номерний знак НОМЕР_3 , що рухався по головній дорозі.

Він є власником транспортних засобів сідлового тягача «VOLVO FH 13.500», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «WIELTON NW3», номерний знак

НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 .

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 17 лютого

2021 року у справі № 164/330/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, призначено покарання - 5 (п?ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 3 (три) роки. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 визначено рахувати з моменту затримання після набрання вироком законної сили. Цивільний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування моральної та майнової шкоди задоволено частково. Стягнуто з КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідно кожного окремо

по 87 481 грн у відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнуто

з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 50 076 грн у відшкодування витрат на поховання та витрат на спорудження надгробного пам`ятника після смерті ОСОБА_7 , 49 600 грн у відшкодування витрат на поховання та витрат на спорудження надгробного пам`ятника після смерті ОСОБА_8 , а всього кошти на загальну суму 99 676 грн. Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідно кожного окремо по

12 519 грн у відшкодування завданої моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта» відмовлено. У задоволенні цивільного позову комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» про стягнення з ОСОБА_2 6 185,36 грн у відшкодування майнової шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ураховуючи викладене, протиправні дії ОСОБА_2 знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та спричиненням йому майнової шкоди, яка полягає у пошкодженні сідлового тягача.

На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», яке є власником автомобіля «PEUGEOT Boxer» (швидка медична допомога), номерний знак НОМЕР_1 , а цивільно-правова відповідальність водія була застрахована

у ПАТ «НАСК «Оранта». Тому 30 березня 2021 року він звертався до

ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про здійснення страхового відшкодування, проте йому було відмовлено у здійсненні такого відшкодування унаслідок неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, з моменту скоєння ДТП.

Відповідно до рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Журавлина»

від 25 лютого 2021 року № Ж100658 за ремонт вантажного автомобіля та напівпричепа він сплатив 107 742,20 грн, що є сумою заподіяної йому майнової шкоди. Ліміт відповідальності страховика винної у ДТП особи за шкоду заподіяну майну потерпілих становить 100 000 грн. Таким чином, різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика у розмірі 7 742, грн слід стягнути з КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», як власника автомобіля «PEUGEOT Boxer» (швидка медична допомога), номерний знак НОМЕР_1 .

Вважав, що ним при реалізації права на страхове відшкодування було здійснено добросовісні дії для компенсації майнової шкоди, а строк звернення із відповідною заявою до страховика пропущено через незалежні від нього причини, а саме тривалість розгляду кримінальної справи щодо спірної ДТП, а тому він має право на відшкодування шкоди у межах страхової суми за рахунок страховика винної

у спричиненні шкоди особи.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути

з ПАТ «НАСК «Оранта» на свою користь страхове відшкодування у межах ліміту відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну у розмірі 100 000 грн, та із КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика у розмірі 7 742,20 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської областівід 23 жовтня

2023 року у складі судді Філюк Т. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану унаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 89 673,36 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 діяв добросовісно, 30 березня 2021 року звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування, реалізувавши відповідне право, враховуючи тривалість встановлення вини ОСОБА_2 у вчинені спірної ДТП, яка відбулась 01 липня 2019 року, що не залежало від волі позивача. Остаточне судове рішення у кримінальній справі № 164/330/20, яким встановлено вину ОСОБА_2

у вчиненні ДТП було ухвалене Волинським апеляційним судом 12 жовтня

2021 року. З позовом ОСОБА_1 звернувся 29 червня 2022 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, як потерпілий, пропустив річний строк звернення до страховика з поважних причин, а тому не втратив право на відшкодування шкоди зі страхової компанії через пропуск річного строку. Процесуальна поведінка позивача була спрямована на активну реалізацію волевиявлення з метою отримання страхового відшкодування матеріального збитку, спричиненого в результаті ДТП.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення зі страховика у рахунок відшкодування майнової шкоди позивача 89 673,36 грн, розмір якої підтверджується висновком експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 07 серпня 2023 року № СЕ-19/103-23/8613-АВ, здійсненої на виконання ухвали суду першої інстанції.

Суд першої інстанції послався на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95 цс 20.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 16 листопада 2023 року доповнено рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2023 року, стягнуто з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь ОСОБА_1 понесені витрати

на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн та витрати на проведення експертизи в сумі 6 022,80 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджено договором про надання правової допомоги від 01 червня 2022 року, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Полетилом П. С., актом прийому передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 23 жовтня 2023 року, квитанцією, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив Полетилу П. С. 20 000 грн за договором про надання правової допомоги.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позов ОСОБА_1 було задоволено частково, лише щодо вимог до ПАТ «НАСК «Оранта», тому з урахуванням вимог виваженості, розумності та справедливості, зі страховика на користь позивача підлягає стягненню 10 000 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 01 січня 2024 року апеляційну скаргу ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 вперше звернувся до страховика ПАТ «HACK «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб, унаслідок ДТП, яка сталася ще 01 липня 2019 року, лише 30 березня 2021 року. Як підставу пропуску річного строку для такого звернення, що передбачено підпунктом 37.1.4 пункту 37.1

статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач вказав тривалий розгляд судом кримінальної справи щодо встановлення винної у вчиненні ДТП особи і її засудження. Інших незалежних від нього причин пропуску строку на подання заяви про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 не навів та не надав доказів на підтвердження того, що ним здійснювались розумні заходи для отримання відшкодування за рахунок страховика.

Апеляційний суд послався на ту саму постанову Великої Палати Верховного Суду, що й районний суд, але дійшов протилежного висновку.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові до КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про відшкодування шкоди не оскаржено, тому апеляційним судом у цій частині не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі судові рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 161/8285/22 з Луцького міськрайонного суду Волинської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що після настання ДТП, унаслідок якої йому було завдано майнової шкоди, він особисто звернувся до страховика щодо виплати страхового відшкодування, проте страховик повідомив йому, що слід звертатися з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування після ухвалення судового рішення судом щодо винної у ДТП особи.

Одразу після винесення вироку Маневицького районного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року у справі № 164/330/20 ОСОБА_1 30 березня 2021 року письмово звернувся до ПАТ «HACK «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування. Проте листом ПАТ «HACK «Оранта» від 16 квітня 2021 року йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з пропуском річного строку на звернення до страховика з відповідною заявою про сплату страхового відшкодування. Він неодноразово повторно звертався до страховика з відповідною заявою, проте йому також було відмовлено в їх задоволенні з тих самих підстав.

Вищевказані обставини свідчать про те, що позивачем при реалізації права на страхове відшкодування було здійснено ряд добросовісних дій для відшкодування майнової шкоди. Зазначене підтверджує добросовісну поведінку позивача, яка була спрямована на отримання страхового відшкодування. Лише унаслідок надмірно тривалого терміну досудового розслідування та судового розгляду у кримінальній справі № 164/330/20 щодо встановлення винної у ДТП особи

ОСОБА_1 було пропущено річний строк на звернення до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування.

Доводи особи, яка подала відзив

У березні 2024 року ПАТ «HACK «Оранта» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Позивач, маючи право на отримання відшкодування завданих йому майнових збитків під час ДТП, яка відбулась 01 липня

2019 року, проявив бездіяльність, оскільки звернувся до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування лише 30 березня 2021 року, тобто з пропуском визначеного законом річного строку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 липня 2019 року ОСОБА_2 , який працює водієм у КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», керуючи автомобілем «PEUGEOT Boxer» (швидка медична допомога), номерний знак

НОМЕР_1 , рухаючись з увімкнутими проблисковими маячками синього кольору та спеціальним звуковим сигналом автодорогою Луцьк - Ківерці - Маневичі - Любешів - контрольно пропускний пункт Дольськ, в напрямку від смт Маневичі до м. Луцьк, при під`їзді до перехрестя з головною дорогою Київ - Ковель - Ягодин проявив безпечність та неуважність під час руху, грубо порушуючи вимоги дорожніх знаків 7.8. «Напрямок головної дороги», 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» та горизонтальної розмітки 1.12. (стоп-лінія), наявних при наближенні до головної дороги, та на виконання яких не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав переваги в русі автопоїзду в складі сідлового тягача «VOLVO FH 13.500», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «WIELTON NW3», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався по головній дорозі Київ - Ковель - Ягодин, в напрямку м. Ковель, а продовжив рух, в результаті чого на перехресті вказаних доріг відбулося зіткнення транспортних засобів.

Факт перебування ОСОБА_2 на час вчинення вказаної ДТП у трудових відносинах із КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» підтверджується відповідними витягами з наказів «Про особовий склад» від 25 січня2019 року № 43-ос, яким ОСОБА_2

було прийнято на посаду водія автотранспортних засобів цього підприємства

та від 18 жовтня 2019 року № 629-ос про його звільнення.

Транспортний засіб «PEUGEOT Boxer» (швидка медична допомога), номерний знак НОМЕР_1 , належить КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради та закріплений за Маневицьким відділенням екстреної медичної допомоги.

На час зазначеної ДТП цивільно-правова відповідальність КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради, як власника автомобіля «PEUGEOT Boxer» (швидка медична допомога) було застрахована у ПАТ НАСК «Оранта», що підтверджується договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів від 11 березня 2019 року № 1355836. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілих

становить 100 000 грн.

ОСОБА_1 є власником транспортних засобів сідлового тягача «VOLVO FH 13.500», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «WIELTON NW3», номерний знак НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 .

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 17 лютого

2021 року у справі № 164/330/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, призначено покарання - 5 (п?ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 3 (три) роки. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 визначено рахувати з моменту затримання після набрання вироком законної сили. Цивільний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування моральної та майнової шкоди задоволено частково. Стягнуто з КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідно кожного окремо

по 87 481 грн у відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнуто

з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 50 076 грн у відшкодування витрат на поховання та витрат на спорудження надгробного пам`ятника після смерті ОСОБА_7 , 49 600 грн у відшкодування витрат на поховання та витрат на спорудження надгробного пам`ятника після смерті ОСОБА_8 , а всього кошти на загальну суму 99 676 грн. Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідно кожного окремо по 12 519 грн

у відшкодування завданої моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта» відмовлено. У задоволенні цивільного позову комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» про стягнення з ОСОБА_2 6 185,36 грн у відшкодування майнової шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судом при розгляді справи № 164/330/20 встановлено, що унаслідок ДТП пасажири автомобіля швидкої медичної допомоги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від отриманих тяжких тілесних ушкоджень померли, а пасажир ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Під час дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби були механічно пошкоджені та потребували відновлювального ремонту.

30 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПАТ «HACK «Оранта», яке є страховиком цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «PEUGEOT Boxer» (швидка медична допомога), номерний знак НОМЕР_1 , з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та подав письмову заяву про здійснення страхового відшкодування.

ПАТ HACK «Оранта» листом від 16 квітня 2021 року № 09-02-22/1-04/3869 повідомило позивача про відмову йому у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із пропуском останнім річного строку на подання відповідної заяви про страхове відшкодування.

Згідно з висновком експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 07 серпня 2023 року № СЕ-19/103-23/8613-АВ від 07 серпня 2023 року вартість матеріального збитку, завданого власнику напівпричепа «WIELTON NW3», номерний знак

НОМЕР_3 , у результаті його пошкодження унаслідок спірної ДТП складає 89 673,36 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження

№ 14-176 цс 18.

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 1 статті 35.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суд від 14 грудня 2021 року у справі

№ 147/66/17, провадження № 14-95 цс 20, зазначено, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з огляду на принцип добросовісності визначає, якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відтак, право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним,

а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження

№ 12-104 гс 18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі

№ 465/4287/15 (провадження № 14-406 цс 19) дійшла правового висновку про те, що зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає.

Із аналізу положень спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 цього Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про те, що позивач

звернувся до ПАТ «HACK «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб лише 30 березня 2021 року, тобто з пропуском визначеного положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річного строку для такого звернення, оскільки спірна ДТП сталася 01 липня 2019 року. Отже, обґрунтованим є висновок страховика про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Посилання позивача на тривалість розгляду кримінальної справи щодо встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні спірної ДТП, апеляційний судом правильно визнано безпідставними, оскільки існування кримінального провадження не може свідчити про неможливість звернення потерпілого до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, чи пред`явлення позову про відшкодування шкоди за спірне ДТП. Такі висновки спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині.

При цьому цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану ДТП, наступає незалежно від вини завдавача шкоди.

Подібний за змістом правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20281/21 (провадження № 61-9642 св 22), від 17 квітня 2024 року у справі № 552/7011/22 (провадження № 61-2109 св 24),

від 24 квітня 2024 року у справі № 243/880/23 (провадження № 61-18255 св 23).

Отже, позивачем не доведено добросовісності своїх дій при зверненні до страховика з вказаною заявою.

Посилання касаційної скарги на те, що після настання спірної ДТП, унаслідок якої позивачу було завдано майнової шкоди, останній особисто звернувся до страховика щодо виплати страхового відшкодування, проте страховик повідомив йому, що слід звертатися з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування після ухвалення судового рішення судом щодо винної у ДТП особи, на увагу не заслуговують, оскільки, по-перше, належними та допустимими доказами не підтверджені, по-друге, не спростовують обов`язок потерпілого подати страховику відповідну заяву про виплату страхового відшкодування у визначений підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк, чи звернутися до суду з відповідним позовом у цей строк, який є преклюзивним.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 01 січня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець