Постанова

від 01.01.2024 по справі 161/8285/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/8285/22 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/59/24 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 січня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», комунального підприємства «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради, третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2023 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Покликався на те, що 01 липня 2019 року о 13 год. 15 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем PEUGEOT Boxer (швидка медична допомога), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись а/д Луцьк Ківерці Маневичі Любешів КПП Дольськ, в напрямку від смт. Маневичі до м. Луцьк, при під`їзді до перехрестя з головною дорогою Київ Ковель Ягодин не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав переваги в русі автопоїзду у складі сідлового тягача VOLVO FH 13.500, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом WIELTON NW3, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником яких він є, що рухався по головній дорозі.

Крім того позивач вказував, що вироком Маневицького районного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року у кримінальній справі водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а тому, дії останнього знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням ДТП та спричиненням йому майнової шкоди, яка полягає у пошкодженні сідлового тягача. На момент ДТП засуджений ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із відповідачем КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради, який є власником автомобіля PEUGEOT Boxer (швидка медична допомога), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований у ПАТ НАСК «Оранта». У зв`язку із цим, він 30 березня 2021 року звертався до ПАТ НАСК «Оранта» із заявою про здійснення страхового відшкодування, однак, у здійсненні страхової виплати йому було відмовлено із-за неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, з моменту скоєння ДТП.

Також позивач зазначав, що відповідно до рахунку № НОМЕР_4 від 25 лютого 2021 року, виданого ТзОВ «Журавлина», за ремонт вантажного автомобіля та напівпричепа до нього він сплатив товариству 107742 грн 20 коп., що є сумою заподіяної йому майнової шкоди. Ліміт відповідальності страховика винного у ДТП транспортного засобу застрахованого у ньому за шкоду заподіяну майну потерпілих становить 100000 гривень. Вважає, що ним при реалізації права на страхове відшкодування було здійснено ряд добросовісних дій для компенсації майнової шкоди, а строк звернення із відповідною заявою до страховика пропустив через незалежні від нього причини, тривалість розгляду кримінальної справи щодо ДТП, а тому він має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика винної у спричиненні шкоди особи.

Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на свою користь страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну в розмірі 100000 грн, та із КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради - різницю між фактичних розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика в розмірі 7742 грн 20 коп., та 20000 грн - понесені судові витрати на правову допомогу.

Під час розгляду справи ухвалою суду першої інстанції від 12 вересня 2022 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, було залучено засудженого ОСОБА_2 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2022 року позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 89673 грн 36 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2023 року стягнуто з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн та витрати на проведення експертизи в розмірі 6022 грн 80 коп.

Вважаючи оскаржувані рішення необґрунтованими, прийнятим судом без з`ясування всіх обставин справи, відповідач ПАТ НАСК «Оранта» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дав неналежну правову оцінку зібраним доказам і як наслідок зробив невірний висновок про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог щодо виплати страхового відшкодування позивачу.

Крім того відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не враховано позицію викладену у постанові від 03 жовтня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 753/5293/16-ц де було зроблено висновок, що відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вказаний у пункті 37.1.4 статті 37 зазначеного вище Закону строк є присічним і поновленню не підлягає.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , вважаючи висновки суду правильними, а вимоги апеляційної скарги поданої відповідачем безпідставними, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові до КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради про відшкодування шкоди учасника справи не оскаржується і апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов частково в частині стягнення страхового відшкодування з ПАТ «НАСК «Оранта», суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 , як потерпіла від ДТП особа, хоча і пропустив річний строк подання заяви страховику про виплату страхового відшкодування, однак має право на отримання даної грошової суми, оскільки його дії були добросовісними, а причиною пропуску строку був тривалий розгляд кримінальної справи щодо встановлення винної у ДТП особи.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Встановлено, що 01 липня 2019 року, ОСОБА_2 , який працює водієм у КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», керуючи автомобілем PEUGEOT Boxer (швидка медична допомога), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись з увімкнутими проблисковими маячками синього кольору та спеціальним звуковим сигналом автодорогою Луцьк Ківерці Маневичі Любешів КПП Дольськ, в напрямку від смт. Маневичі до м. Луцьк, при під`їзді до перехрестя з головною дорогою Київ Ковель Ягодин проявив безпечність та неуважність під час руху, грубо порушуючи вимоги дорожніх знаків 7.8. «Напрямок головної дороги», 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» та горизонтальної розмітки 1.12. (стоп-лінія), наявних при наближенні до головної дороги, та на виконання яких не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав переваги в русі автопоїзду в складі сідлового тягача VOLVO FH 13.500, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом WIELTON NW3, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі Київ Ковель Ягодин, в напрямку м. Ковель, а продовжив рух, в результаті чого на перехресті вказаних доріг відбулося зіткнення транспортних засобів.

Внаслідок ДТП пасажири автомобіля швидка медична допомога ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , від отриманих тяжких тілесних ушкоджень, померли, а пасажир ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Під час дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби були механічно пошкоджені та потребували відновлювального ремонту.

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року у кримінальній справі, який в частині призначеної засудженому міри покарання залишений без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 3 (три) роки.

Також, з наявних в матеріалах справи письмових доказів, встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортних засобів сідлового тягача VOLVO FH 13.500, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом WIELTON NW3, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7 . Засуджений ОСОБА_2 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради. Зазначене підтверджується відповідними витягами з наказів «Про особовий склад» № 43-ос від 25 січня2019 року, яким ОСОБА_2 було прийнято на посаду водія автотранспортних засобів даного підприємства та № 629-ос від 18 жовтня 2019 року про його звільнення.

Транспортний засіб PEUGEOT Boxer (швидка медична допомога), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким ОСОБА_2 керував 01 липня 2019 року, належить КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради та був закріплений за Маневицьким відділенням екстреної медичної допомоги.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради, як власника автомобіля PEUGEOT Boxer (швидка медична допомога), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта». Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілих становить 100000 грн. Зазначене підтверджується договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів від 11 березня 2019 року № 1355836.

Крім того з приєднаних до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що 30 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 вперше звернувся до відповідача ПАТ HACK «Оранта», який є страховиком власника транспортного засобу PEUGEOT Boxer (швидка медична допомога), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та подав письмову заяву про здійснення страхового відшкодування.

Однак відповідач ПАТ HACK «Оранта» листом від 16 квітня 2021 року № 09-02-22/1-04/3869 повідомив позивача про відмову йому у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із пропуском останнім річного строку на подання заяви про страхове відшкодування.

у зв`язку із пропуском останнім річного строку на поданння заяви про страхове відшкодування.

Після чого позивач ОСОБА_1 повторно звертався з відповідними заявами до відповідача ПАТ HACK «Оранта» про виплату йому страхового відшкодування як потерпілій у ДТП особі, яка зазнала матеріальної шкоди, на що отримав письмові відмови страховика.

Згідно висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 07 серпня 2023 року у судовій автотоварознавчій експертизі вартість матеріального збитку, завданого власнику напівпричепа WIELTON NW3, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП від 01 липня 2019 року, складає 89673 грн 36 коп.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Указана норма кореспондується із статтею 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Таким чином, у спорах пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року в справі № 753/5293/16-ц, строк, зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є присічним і поновленню не підлягає.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19) та Верховним Судом в постановах від 21 березня 2019 року у справі № 758/16132/16-ц (провадження № 61-30263св18), від 01 липня 2019 року у справі № 513/1275/14-ц (провадження № 61-22420св18) та від 05 лютого 2020 року у справі № 748/1893/18 (провадження № 61-11557св19).

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, зазначено, що «право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності…

..Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 вперше звернувся до страховика ПАТ HACK «Оранта» із заявою про страхове відшкодування за пошкоджений транспортний засіб, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди яка сталася ще 01 липня 2019 року, лише 30 березня 2021 року. Як підставу пропуску річного строку для такого звернення останній вказав тривалий розгляд судом кримінальної справи щодо встановлення винної у вчиненні ДТП особи і її засудження. Інших незалежних від нього причин пропуску строку на подання заяви про виплату страхового відшкодування позивач ОСОБА_1 не навів та не надав жодних належних і допустимих доказів, що ним здійснювались розумні заходи для отримання відшкодування за рахунок страховика.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача про виплату стразового відшкодування є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Оскільки зазначені обставини не були взяті судом першої інстанції до уваги та не враховані ним під час ухвалення рішення, то на думку колегії суддів, оскаржуване відповідачем рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ПАТ HACK «Оранта» є обґрунтованими, а оскаржуване ним рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2022 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи і як наслідок неправильним застосуванням норм матеріального права, в силу вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Отже, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як наслідок скасування основного рішення у цій справі.

Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді