Постанова

від 31.10.2023 по справі 201/6552/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6146/23 Справа № 201/6552/22 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкритов залісудових засіданьДніпровського апеляційногосуду вмісті Дніпросправу,що виниклаз цивільнихправовідносин запозовом ОСОБА_1 до Приватногоакціонерного товариства«Проектний іпроектно-конструкторськийінститут «Металургавтоматика»про стягненнязаборгованості задоговором пронадання правовоїдопомоги таза зустрічнимпозовом Приватногоакціонерного товариства«Проектний іпроектно-конструкторськийінститут «Металургавтоматика»до ОСОБА_1 про визнаннянедійсним договорупро наданняправової допомоги,в якійподана апеляційнаскарга Приватнимакціонерним товариством«Проектний іпроектно-конструкторськийінститут «Металургавтоматика»на рішенняЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від26квітня 2023року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика»-Товариства про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач посилався на те, що між ним як адвокатом і відповідачем 31 грудня 2021 року було укладено договір про надання правничої допомоги № 631-12 Договір, за змістом пунктом 1.1 якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов`язання надавати правову (юридичну) допомогу, шляхом правового супроводу, в обсязі та на умовах, передбачених зазначеним договором.

Згідно пункту 2 додатку до Договору абонентська плата (гонорар) адвоката сторонами визначено в розмірі 7 500,00грн за один календарний місяць, щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно звітів та актів приймання-передачі, позивачем надано послуги за укладеним договором в період з січня 2022 року по 05 серпня 2022 року загальною сумою 43 676,67 грн, які відповідачем не сплачені.

Ураховуючи викладене, позивач за первісним позовом виклав вимоги про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором про надання правничої допомоги в розмірі 43 676,67 грн, інфляційні витрати в розмірі 1 607,78 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 361,51 грн, а всього 45 645,96 грн.

У грудні 2022 року ПрАТ «Проектнийі проектно-конструкторськийінститут «Металургавтоматика» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання правової допомоги.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилався на те, що членом наглядової ради Товариства є рідний брат позивача, заступником директора їх матір, ОСОБА_2 , яка фактично не працювала. Дійсно 31 грудня 2021 року між сторонами у справі було укладено договір про надання правничої допомоги № 631-12. Та позивач у липні 2022 року надавав відповідачу, згідно цього договору, правову (юридичну) допомогу шляхом правового супроводу. 22 липня 2022 року уклав зі своєю матір`ю ОСОБА_2 договір № 25-07 про надання правової допомоги і направив відповідачу адвокатський запит, в якому зазначав, що ОСОБА_3 29 липня 2022 року звільнено з посади заступника директора і у зв`язку з наданням правової допомоги просив надати інформацію про суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні і компенсації за невикористану нею відпустку, про дані заробітної плати, починаючи з 01 січня 2022 року до дати звільнення тощо.

Посилаючись на порушення положень статей 26, 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позивач за зустрічним позовом виклав вимогу про визнання недійсним укладеного між сторонами 31 грудня 2021 року договору про надання правничої допомоги № 631-12.

Рішенням Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від26квітня 2023року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 борг по оплаті наданої правової допомоги в розмірі 43 676,67 грн, інфляційні витрати в розмірі 1 607,78 грн, 3 % річних в розмірі 361,51 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн, а всього 46 638,36 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Товариства, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклало вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство посилалося на те, що ОСОБА_1 , представляючи інтереси своєї матері і уклавши із нею 25 липня 2022 року договір про надання правової допомоги № 25-07 та направляючи запит до ПрАТ «Проектнийі проектно-конструкторськийінститут «Металургавтоматика» від 12 вересня 2022 року, і одночасно надаючи правову допомогу і відповідачу на підставі договору № 631-12 від 31 грудня 2021 року, діяв всупереч положенням статей 26, 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики.

Крім того, апелянт зазначав, що в даному випадку позивач за первісним позовом як адвокат усвідомлював, що виконання договору з відповідачем може призвести до конфлікту інтересів із його родичами матір`ю, що фактично не працювала, проте мала намір отримувати виплати від відповідача, та братом, який займав посаду члена наглядової ради.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа і смс-повідомлення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 грудня 2021 року між ОСОБА_1 як адвокатом, та ПрАТ «Проектнийі проектно-конструкторськийінститут «Металургавтоматика»як клієнтом, було укладено договір про надання правничої допомоги № 631-12 (а.с.8-15).

Згідно актів приймання-передачі від 31 січня 2022 року, 28 лютого 2022 року, 31 березня 2022 року, 30 квітня 2022 року, 31 травня 2022 року, 30 червня 2022 року, 31 липня 2022 року та 05 серпня 2022 року (а.с.17-31) і звітів до них, сторони погодили надання послуг позивачем як адвокатом, які прийняті відповідачем без зауважень.

Позивач за первісним позовом зазначав, що загальна вартість послуг склала 43 676,67 грн і ця сума не виплачена йому дотепер. Товариство наявність заборгованості на заперечувало.

05 серпня 2022 року зазначений договір був розірваний (а.с.16).

25 липня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка до 29 липня 2022 року обіймала посаду заступника директора ПрАТ «Проектнийі проектно-конструкторськийінститут «Металургавтоматика», було укладено договір № 25-07 про надання правничої допомоги (а.с.98-101).

Згідно додатку до цього договору, позивач за первісним позовом надав ОСОБА_2 послуги щодо проведення перемовин з ПП «Віктор і сини» з питань гарантійного обслуговування автомобіля (а.с.102), а 07 вересня 2022 року послуги з оформлення документів для проведення скорингу клієнта у банку (а.с.103).

12 вересня 2022 року позивач за первісним позовом, діючи на підставі договору № 25-07 від 25 липня 2022 року, направив відповідачу за первісним позовом адвокатський запит, в якому зазначав, що ОСОБА_3 29 липня 2022 року звільнено з посади заступника директора і у зв`язку з наданням правової допомоги просив надати інформацію про суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні і компенсації за невикористану нею відпустку, про дані заробітної плати, починаючи з 01 січня 2022 року до дати звільнення тощо (а.с.77).

30 вересня 2022 року договір № 25-07 про надання правничої допомоги був розірваний (а.с.104).

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство отримало юридичні послуги відповідно до договору про надання юридичних послуг та зобов`язано сплатити на користь ОСОБА_1 борг по оплаті наданої правової допомоги у визначеному позивачем розмірі, а також суми на підставі статті 625 ЦК України. Наведений позивачем за первісним позовом розрахунок заборгованості підтверджений наявними в матеріалах справи доказами та не спростований Товариством.

Зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору про надання правової допомоги суд вважав недоведеними та необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Відповідно до положень статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу ІІІ Книги п`ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони за результатом досягнення згоди з усіх істотних умов договору уклали договір про надання правової допомоги, який став обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 911/2768/20, від 30 червня 2021 року у справі № 910/3140/19.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 у справі № 905/1227/17 та у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі № 904/4885/20.

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 916/325/20, від 16 березня 2021 року у справі № 910/3356/20, від 19 лютого 2021 року у справі № 904/2979/20, від 20 січня 2021 року у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 17 червня 2020 року у справі № 910/12712/19 та від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ «Проектнийі проектно-конструкторськийінститут «Металургавтоматика» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання правничої допомоги, оскільки позивач, як адвокат, умови договору виконав у повному обсязі, однак відповідач умови договору не виконав, не оплатив суму за надання позивачем правничої допомоги.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондується обов`язок замовника з її оплати.

При цьому, підстави для визнання оспорюваного договору недійсним відсутні, оскільки спірний договір є укладеним з дотриманням вимог, які встановлені Цивільним кодексом України до договорів про надання послуг. Зміст зазначеного правочину не суперечить законодавству України та актам прийнятих відповідно до нього, не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особи, які вчинили оскаржуваний правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності на момент укладення договору. Волевиявлення учасників правочинів є вільним і відповідає їх внутрішній волі. Сторонами в належній формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов укладеного правочину.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності конфлікту інтересів суд апеляційної інстанції не приймає до уваги як безпідставні.

Згідно пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» конфлікт інтересів суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 9 Правил адвокатської етики під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти, захищати клієнта або надавати йому правову допомогу, якщо до цього він надавав правову допомогу, здійснював захист або представництво іншого клієнта, від якого він отримав конфіденційну інформацію, дотичну до інтересів нового клієнта (частина третя цієї статті).

Відповідно до частин першої та другої статті 20 Правил адвокатської етики адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об`єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат зв`язаний договором про надання правової допомоги, або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення конфлікту інтересів. Адвокат не має права прийняти доручення також якщо конфлікт інтересів пов`язаний з тим, що адвокат отримав від іншого клієнта конфіденційну інформацію, що охоплюється предметом адвокатської таємниці або захищається законодавством в інший спосіб, яка має перспективу бути використаною при наданні правової допомоги новому клієнту.

Проте, ні зустрічна позовна заява, ні апеляційна скарга не містять фактичних даних, які б доводили наявність будь якої суперечності, яка вплинула на об`єктивність або неупередженість адвоката Мельникова А.О. при наданні правничої допомоги ПрАТ «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика».

З доданих до первісного позову актів приймання-передачі наданих послуг та звітів про надання правової допомоги вбачається, що на момент надання відповідної правничої допомоги за договором, ПрАТ «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» не мало жодних претензій до адвоката, в тому числі, щодо належного виконання ним своїх професійних обов`язків.

В кожному акті прийманні-передачі наданих послуг зазначено, що сторони один до одного претензій не мають.

Факт укладення договору № 25-07 від 25 липня 2022 року між позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом та ОСОБА_2 , також не свідчить щодо наявності конфлікту інтересів.

У справі встановлено, що оспорюваний договір укладений 31 грудня 2021 року.

Договір між позивачем за первісним позовом та ОСОБА_2 укладений 25 липня 2022 року, тобто на півроку пізніше.

Відтак обставини недійсності договору, на які посилається апелянт, на момент його укладення не існували.

Крім того, оспорюваний договір розірвано 05 серпня 2022 року, а із запитом до відповідача стосовно виплат ОСОБА_2 при звільненні позивач за первісним позовом в межах укладеного договору від 25 липня 2022 року звернувся 12 вересня 2022 року.

Згідно додатку до договору № 25-07 від 25 липня 2022 року, позивач за первісним позовом надав ОСОБА_2 послуги щодо проведення перемовин з ПП «Віктор і сини» з питань гарантійного обслуговування автомобіля, а 07 вересня 2022 року послуги з оформлення документів для проведення скорингу клієнта у банку.

Таким чином, адвокатом не приймалось жодних взаємовиключних доручень, які б суперечили інтересам будь-кого з клієнтів та особистим інтересам адвоката і його професійним обов`язкам, а тому адвокатом Мельниковим А.О. при наданні правничої допомоги ПрАТ «Проектнийі проектно-конструкторськийінститут «Металургавтоматика» не було допущено конфлікт інтересів.

Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 16 липня 2019 року у справі № 826/7394/16 зробив висновок, що: «сам факт попередньої роботи адвоката в юридичній особі не може бути оцінений як беззаперечне свідчення виникнень конфлікту інтересів при наданні правової допомоги фізичним особам, які є опонентами такої юридичної особи».

Отже, одне лише твердження про те, що адвокат Мельников А.О. надавав правову допомогу ПрАТ «Проектнийі проектно-конструкторськийінститут «Металургавтоматика» та ОСОБА_2 (щодо різних питань, в період відсутності спору між цими особами) недостатньо, щоб довести існування конфлікту інтересів.

Сам по собі факт звернення адвоката Мельникова А.О. в інтересах ОСОБА_2 із адвокатським запитом до відповідача за первісним позовом не є доказом допущення адвокатом ОСОБА_1 конфлікту інтересів, тому що цей запит не порушує і не суперечить інтересам ПрАТ «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика».

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за своїм змістом, конфлікт інтересів є етичною нормою, встановлення факту наявності або відсутність якого здійснюється за певною процедурою і відноситься до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Відповідно до статті 70 Правил адвокатської етики адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному стягненню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або Вищої кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Адвокат не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов`язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності відносно адвоката.

Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачяться на його користь.

Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.

Тобто, тільки до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належить встановлення наявності або відсутність в діях адвоката порушень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики, у тому числі допущення адвокатом конфлікту інтересів.

Отже, доводи Товариства про порушення адвокатом Мельниковим А.О. норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики і допущення ним конфлікту інтересів є безпідставними та не доведеними.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651-653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору № 631-12 від 31 грудня 2021 року.

Посилання Товариства в апеляційній скарзі на те, що спірний договір було укладено з ОСОБА_1 за наполяганням одного з членів наглядової ради, є безпідставними та не підтверджені належними та допустимим доказами.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що спірний договір № 631-12 від 31 грудня 2021 року було укладено за наполяганням одного з членів наглядової ради ПрАТ «Проектнийі проектно-конструкторськийінститут «Металургавтоматика» або він мав вплив на інших членів наглядової ради.

Відповідно до пункту 7.1 Статуту ПрАТ «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика», затвердженого загальними зборами акціонерів 17 квітня 2018 року, органами управління та контролю Товариства є: загальні збори акціонерів товариства; наглядова рада товариства; директор; ревізор (у разі обрання загальними зборами акціонерів) (а.с.61-74).

Згідно пункту 7.33 Статуту наглядова рада Товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів Товариства, і в межах компетенції, визначеної цим Статутом та законодавством, контролює та регулює діяльність директора Товариства.

Члени наглядової ради Товариства обираються акціонерами під час проведення загальних зборів Товариства у кількості 3 (трьох) членів строком на 3 роки (пункт 7.36 Статуту).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від26квітня 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 жовтня 2023 року.

Судді: