Повістка

від 14.11.2023 по справі 201/6552/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/714/23 Справа № 201/6552/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,

суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання правової допомоги, в якій подано заяву представником ОСОБА_1 - адвокатом Непочатих Вікторією Володимирівною про ухвалення додаткового рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» - Товариства про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач посилався на те, що між ним як адвокатом і відповідачем 31 грудня 2021 року було укладено договір про надання правничої допомоги № 631-12 - Договір, за змістом пункту 1.1 якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов`язання надавати правову (юридичну) допомогу, шляхом правового супроводу, в обсязі та на умовах, передбачених зазначеним договором.

Згідно пункту 2 додатку до Договору абонентська плата (гонорар) адвоката сторонами визначено в розмірі 7 500,00 грн за один календарний місяць, щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно звітів та актів приймання-передачі, позивачем надано послуги за укладеним договором в період з січня 2022 року по 05 серпня 2022 року загальною сумою 43 676,67 грн, які відповідачем не сплачені.

Ураховуючи викладене, позивач за первісним позовом виклав вимоги про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором про надання правничої допомоги в розмірі 43 676,67 грн, інфляційні витрати в розмірі 1 607,78 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 361,51 грн, а всього - 45 645,96 грн.

У грудні 2022 року ПрАТ «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання правової допомоги.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилався на те, що членом наглядової ради Товариства є рідний брат позивача, заступником директора - їх матір, ОСОБА_2 , яка фактично не працювала. Дійсно 31 грудня 2021 року між сторонами у справі було укладено договір про надання правничої допомоги № 631-12. Та позивач у липні 2022 року надавав відповідачу, згідно цього договору, правову (юридичну) допомогу шляхом правового супроводу. 22 липня 2022 року уклав зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 договір № 25-07 про надання правової допомоги і направив відповідачу адвокатський запит, в якому зазначав, що ОСОБА_3 29 липня 2022 року звільнено з посади заступника директора і у зв`язку з наданням правової допомоги просив надати інформацію про суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні і компенсації за невикористану нею відпустку, про дані заробітної плати, починаючи з 01 січня 2022 року до дати звільнення тощо.

Посилаючись на порушення положень статей 26, 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позивач за зустрічним позовом виклав вимогу про визнання недійсним укладеного між сторонами 31 грудня 2021 року договору про надання правничої допомоги № 631-12.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 борг по оплаті наданої правової допомоги в розмірі 43 676,67 грн, інфляційні витрати в розмірі 1 607,78 грн, 3 % річних в розмірі 361,51 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн, а всього - 46 638,36 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ПрАТ «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2023 року залишено без змін.

01 листопада 2023 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Непочатих В.В. про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтована тим те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 800,00 грн.

Вислухавши думку учасників справи, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне заяву задовольнити частково та ухвалити у справі додаткове судове рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Непочатих В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надала: договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/10-2022/24 від 01 жовтня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «НепочатихЛимарева»; додаток № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/10-2022/24 від 01 жовтня 2022 року; звіт про надану правову (правничу) допомогу (а.с.137-139,140,234).

Відповідно до пункту 3.4 договору № 01/10-2022/24 від 01 жовтня 2022 року на вимогу клієнта адвокатське бюро надає звіт про надану правову (правничу) допомогу. Зазначений звіт є документом, в якому зазначено детальний опис наданих послуг та може використовуватись, зокрема, для підтвердження понесених судових витрат на правову (правничу) допомогу в суді.

Згідно звіту адвокат надала клієнту правову допомогу, яка включає перелік виконаних робіт, а саме: складання і подання відзиву на апеляційну скаргу - 7 000,00 грн; виїзд адвоката до суду з метою прийняття участі в судовому засіданні - 4 800,00 грн; а всього - 11 800,00 грн.

Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, до 2 000,00 грн.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачкою на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, а також з урахуванням поданого відповідачем заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що з ПАТ «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги є значно меншим, ніж зазначено у розрахунку адвоката, витрати є неспівмірними зі складністю справи, а тому відсутні підстави для відшкодування таких витрат у зазначеному розмірі.

Наданий представницею позивача розрахунок витраченого нею часу, згідно якого було підготовлено відзив та взято участь в одному судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, безпідставним і таким, що не узгоджується зі складністю справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що підготовка та подання відзиву у справі за договором про надання правової допомоги, а також участь в судових засіданнях у такій категорії справи, не вимагають безпосередньої участі представника, справа такої категорії не вимагає необхідності попереднього опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, формування правової позиції та збирання додаткових доказів.

Таким чином, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Непочатих Вікторії Володимирівни є частково обґрунтованою. З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару.

Ураховуючи, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ПрАТ «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2023 року залишено без змін, однак питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем за первісним позовом на професійну правничу допомогу під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, не вирішено, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Непочатих В.В. та ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Керуючись статтями 141, 270, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Непочатих Вікторії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2023 року.

Судді: