Рішення

від 23.10.2023 по справі 922/3466/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2023м. ХарківСправа № 922/3466/23

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕРПРОМ" (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 1/3, ідентифікаційний код 37660422) про стягнення 393 079,23 грн. за участю представників сторін:

позивача - адвоката Буркової О.М.

відповідача - адвоката Коваля О.Ю., керівника Ковальчук М.М.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕРПРОМ" (відповідач) про стягнення пені у розмірі 324 508,77 грн та штрафу у розмірі 68 570,46 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 5 896,19 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №01-222890-21 від 18.01.2022 в частині строків поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3466/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на04 вересня 2023 року об 11:10. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

01.09.2023 до суду надійшло клопотання відповідача (вх.№23463), в якому він просив суд надати додатковий час для подання відзиву на позовну заяву до 15.09.2023.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 04.09.2023, відповідно до якої задоволено клопотання відповідача (вх.№23463 від 01.09.2023) та продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 15.09.2023.

Втім відповідач не подав до суду до 15.09.2023 відзив на позовну заяву та вдруге подав до суду клопотання (вх.№ 26516 від 02.10.2023) про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву до 16.10.2023.

Проте в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 02.10.2023, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.10.2023 о 15:40 год та про відмову у задоволенні клопотання відповідача (вх.№ 26516 від 02.10.2023) про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву до 16.10.2023.

09.10.2023, тобто після закриття підготовчого провадження у справі, до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№27356), в якому він просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 99%, прийняти до розгляду відзив на позовну заяву та врахувати той факт, що відповідач не зміг надати його у встановлений судом строк у зв`язку з відсутністю у штаті спеціалістів в області права та у зв`язку з неможливістю зібрати необхідні документи, сподіваючись на те, що між сторонами буде укладена угода про зміну строку поставки товару відповідно до усної домовленості, згідно якої відповідач направив позивачу листа, на який на цей час відповідачем не отримано відповіді.

Ухвалою суду від 09.10.2023 відзив на позовну заяву (вх.№27356 від 09.10.2023) залишено без розгляду на підставі положень ст. 118 та 207 ГПК України у зв`язку з тим, що відповідачем не доведено поважність причин, які перешкоджали йому подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 09.10.2023 про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 15:00 год 23.10.2023.

23.10.2023 за вх.№28746 через підсистему "Електронний суд" та до канцелярії суду за вх.№28845 надійшли письмові промови представника відповідача у судових дебатах, в яких він посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 просить суд зменшити розмір пені та штрафу на 80% від розміру позовних вимог.

Вказане клопотання обгрунтоване зокрема тим, що загальний розмір нарахованих позивачем санкцій становить майже 400 тис.грн., що є значною сумою, яка може вплинути не тільки на загальний стан платоспроможності відповідача, а і на можливість виконання господарських зобов`язань, які є предметом позову. Сума договору (п. 2.4) складає 979578,00 грн, таким чином розмір неустойки за позовними вимогами складає 40% від загальної вартості поставки. Відповідач вважає, що сума нарахованої позивачем неустойки у вигляді штрафу та пені формально відповідає умовам укладеного між сторонами договору, але згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 слідує, що закон наділяє суд повноваженням зменшити розмір штрафних санкцій у випадку коли їхній розмір є неспівмірним. Відповідачем зазначено, що інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Зазначене свідчить про невідповідність розміру заявлених до стягнення санкцій наслідкам порушення зобов`язання відповідачем та вважає, що вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а заявлена сума санкцій є надмірним тягарем для відповідача. Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що встановлення такого значного розміру санкцій, несумісне з принципом розумності, справедливості та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача, які б він не отримав за умови належного виконання відповідачем зобов`язань за договором. Відповідач вважає обґрунтованим зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу на 80%, що відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства та таке зменшення на його думку сприятиме оптимальному балансу інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Відповідачем також зазначено, що виконання договору в частині закупівлі товару, який мав бути поставлений позивачу, припав на початок повномасштабної військової агресії. Період постачання до 31.07.2023 припав на найтяжкий період війни для всього міста Харкова, що є загальновідомим фактом. Підприємство відповідача, яке зареєстровано та проводить господарську діяльність у м. Харкові безумовно зіткнулось з безпрецедентними обставинами непереборної сили, позивачу відомо, що постачальником обладнання передбаченого договором були підприємства країни агресора. Введені з початку війни санкції зробили виконання зобов`язань по поставці неможливими. Відповідач зробив великі зусилля та знайшов можливість поставки необхідного обладнання в Китайській Народній Республіці, про що було належним чином повідомлено позивача і цей факт не потребує доказування, але поставка з КНР була ускладнена тим, що порт м. Одеса було заблоковано і товари з Китаю неможливо було доставити до України взагалі. На підставі викладеного, відповідач вважає, що невиконання зобов`язань відповідачем договору безумовно є наслідком дії непереборної сили, про що відповідач належним чином повідомив позивача листами № 607 та 607/1 від 31.05.2022, на які посилається сам позивач у позові.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі та відмовити у клопотанні відповідача про зменшення розміру пені та штрафу.

Представник відповідача у судовому засіданні просив зменшити розмір пені та штрафу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників сторін, господарським судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 18.01.2022 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕРПРОМ" (Постачальник) було укладено договір поставки № 01-222890-21 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити товар в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в Додатку 1 до Договору (далі - товар), а ПОКУПЕЦЬ зобов`язується прийняти належним чином поставлений товар та оплатити його на умовах Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору предмет закупівлі (за ДК 021:2015): 42630000-1 Металообробні верстати Преси гідравлічні електромонтажні в комплекті.

Відповідно до п. 1.3. Договору найменування, асортимент, одиниця вимірювання, характеристики товару, інші вимоги до товару, документів тощо визначаються згідно з Додатком 1 до Договору та іншими умовами Договору відповідно.

Згідно з п. 2.4. Договору ціна товару (з усіма витратами пов`язаними з поставкою (передачею) товару) визначена в Додатку 1 до Договору.

Згідно Специфікації (Додаток №1 до Договору) відповідач зобов`язався поставити позивачу товар на загальну суму 979 578,00 грн: Прес гідравлічний електромонтажний ПГа-100 з маслостанцією гідравлічною СНГ-700 АВ та комплектом матриць на суму 239 400,00 грн з ПДВ (без ПДВ 199 500,00 грн), Прес гідравлічний електромонтажний ПН-100 з маслостанцією гідравлічною та комплектом матриць в кількості 3 комплектів на загальну суму 740 178,00 грн з ПДВ (616 815,00 грн без ПДВ).

Відповідно до п. 2.5. Договору ціна Договору становить 816 315,00 грн. (вісімсот шістнадцять тисяч триста п`ятнадцять гривень 00 копійок), крім того ПДВ - 163 263,00 грн (сто шістдесят три тисячі двісті шістдесят три гривні 00 копійок), всього з ПДВ - 979 578,00 грн. (дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Умовами п. 4.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний поставити Товар Одержувачу(ам) (уповноваженому представнику Покупця) з дати укладення договору по 31.12.2021 включно, за адресою (місцем) поставки товару згідно з Додатком 1 до Договору на умовах DDP згідно з Міжнародними правилами «Інкотермс» (редакція 2010 року).

Одержувачами товару за цим Договором є ВП «Будівництво і ремонт» та Північне територіальне управління обслуговування мережі Дирекції експлуатації та розвитку мережі НЕК «Укренерго» згідно з Додатком 1 до Договору.

Ураховуючи лист відповідача від 30.12.2021 № 598, Додатковою угодою № 1 від 18.01.2022 до Договору строк поставки товару був перенесений по 31.05.2022 включно.

Крім того, Додатковою угодою № 2 від 16.06.2022 до Договору строк поставки товару був перенесений та встановлений новий строк поставки по 31.07.2022 включно, з урахуванням листів постачальника від 31.05.2022 № 607, 607/1.

Відповідно до п. 3.3 Договору покупець здійснює оплату на наступних умовах:

- аванс не більше 20% від загальної вартості товару протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з дати отримання рахунку (після набрання Договором чинності).

- подальша оплата здійснюється за умови прийняття Одержувачем (уповноваженим представником Покупця) товару на всю суму авансового платежу протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з дати підписання Сторонами видаткової накладної та за наданим Постачальником рахунком (після підписання Одержувачем (уповноваженим представником Покупця) видаткової накладної).

Згідно з п.п. 3.8.1. п.3.8. Договору сторони домовились, що після оплата за даним договором здійснюється Покупцем лише за умови підписання Покупцем видаткової накладної про приймання товару.

Відповідно до п. 4.11. Договору датою поставки (передачі) Товару визнається дата підписання ПОКУПЦЕМ видаткової накладної. З дати підписання видаткової накладної ПОКУПЦЕМ (уповноваженим представником ПОКУПЦЯ) до ПОКУПЦЯ переходить право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару.

Згідно з п. 11.1 Договору, у редакції Додаткової угоди № 2 від 16.06.2022, Договір набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами та діє до 31.08.2022, а в частині гарантійних зобов`язань-до повного виконання (щодо кожної одиниці Товару).

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до рахунку відповідача №16 від 18.01.2023 позивач здійснив оплату авансу у розмірі 195 915,60 грн платіжним дорученням № 4018 від 20.01.2022.

Позивачем зазначено, що 16.03.2023 відповідач поставив товар лише частково (Прес гідравлічний електромонтажний ПГа-100 з маслостанцією гідравлічною СНГ-700 AB та комплектом матриць) на суму 239 400,00 грн з ПДВ (без ПДВ 199 500,00 грн), що підтверджується видатковою накладною № 41 від 16.03.2023, тобто з простроченням на 227 днів.

Згідно рахунку відповідача №63 від 10.05.2023 позивач здійснив доплату зазначеного товару на суму 43 484,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №АУIП-2422 від 26.05.2023.

За твердженням позивача, залишок товару (Преси гідравлічні електромонтажні ПН-100 з маслостанцією гідравлічною та комплектом матриць в кількості 3 комплектів) на суму 740 178,00 грн з ПДВ (616 815,00 грн без ПДВ) взагалі відповідач не поставив.

За порушення строку поставки обумовленого у Договорі товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 324 508,77 грн та штраф у розмірі 68 570,46 грн на підставі п. 7.3. Договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Як зазначено судом вище, Додатковою угодою № 2 від 16.06.2022 до Договору строк поставки товару був перенесений та встановлений новий строк поставки по 31.07.2022 включно, з урахуванням листів постачальника від 31.05.2022 № 607, 607/1.

Судом установлено, що відповідачем було поставлено товар лише частково на суму 239 400,00 грн з ПДВ (без ПДВ 199 500,00 грн) (Прес гідравлічний електромонтажний ПГа-100 з маслостанцією гідравлічною СНГ-700 AB та комплектом матриць), що підтверджується видатковою накладною № 41 від 16.03.2023, тобто з простроченням на 227 днів, при цьому залишок товару (Преси гідравлічні електромонтажні ПН-100 з маслостанцією гідравлічною та комплектом матриць в кількості 3 комплектів) на суму 740 178,00 грн з ПДВ (616 815,00 грн без ПДВ) взагалі відповідач не поставив.

Позивач, у свою чергу, виконав свої договірні зобов`язання належним чином, на виконання п. 3.3. Договору відповідно до рахунку відповідача №16 від 18.01.2023 здійснив оплату авансу у розмірі 195 915,60 грн платіжним дорученням № 4018 від 20.01.2022 та згідно рахунку відповідача №63 від 10.05.2023 здійснив доплату поставленого 16.03.2023 товару на суму 43 484,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №АУIП-2422 від 26.05.2023.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок несвоєчасної поставки товару, а тому у позивача виникло право на нарахування до стягнення з відповідача пені у розмірі 324 508,77 грн та штрафу у розмірі 68 570,46 грн на підставі п. 7.3. Договору.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У частині 2 статті 9 Цивільного кодексу України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. по справі №17/543).

За змістом частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.

Згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За приписами п. 7.3 Договору за порушення строків поставки Постачальник сплачує Покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка) вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник повинен додатково сплатити Покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.11. Договору за прострочення виконання ПОСТАЧАЛЬНИКОМ зобов`язань за Договором нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже згідно з п. 7.11. Договору нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а цей період нарахування пені збільшено за взаємною згодою сторін до 1 року.

Як установлено судом вище, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок несвоєчасної поставки товару.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та штрафу на підставі п. 7.3. Договору, суд дійшов висновку, що вказане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 324 508,77 грн пені та 68 570,46 грн штрафу є обґрунтованими.

Водночас, представник відповідача у судових дебатах, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, просить суд зменшити розмір пені та штрафу.

Вказане клопотання обгрунтоване зокрема тим, що загальний розмір нарахованих позивачем санкцій становить майже 400 тис.грн., що є значною сумою, яка може вплинути не тільки на загальний стан платоспроможності відповідача, а і на можливість виконання господарських зобов`язань, які є предметом позову. Сума договору (п. 2.4) складає 979578,00 грн, таким чином розмір неустойки за позовними вимогами складає 40% від загальної вартості поставки. Відповідач вважає, що сума нарахованої позивачем неустойки у вигляді штрафу та пені формально відповідає умовам укладеного між сторонами договору, але згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 слідує, що закон наділяє суд повноваженням зменшити розмір штрафних санкцій у випадку коли їхній розмір є неспівмірним. Відповідачем зазначено, що інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Зазначене свідчить про невідповідність розміру заявлених до стягнення санкцій наслідкам порушення зобов`язання відповідачем та вважає, що вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а заявлена сума санкцій є надмірним тягарем для відповідача. Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що встановлення такого значного розміру санкцій, несумісне з принципом розумності, справедливості та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача, які б він не отримав за умови належного виконання відповідачем зобов`язань за договором. Відповідачем також зазначено, що виконання договору в частині закупівлі товару, який мав бути поставлений позивачу, припав на початок повномасштабної військової агресії. Період постачання до 31.07.2023 припав на найтяжкий період війни для всього міста Харкова, що є загальновідомим фактом. Підприємство відповідача, яке зареєстровано та проводить господарську діяльність у м. Харкові безумовно зіткнулось з безпрецедентними обставинами непереборної сили, позивачу відомо, що постачальником обладнання передбаченого договором були підприємства країни агресора. Введені з початку війни санкції зробили виконання зобов`язань по поставці неможливими. Відповідач зробив великі зусилля та знайшов можливість поставки необхідного обладнання в Китайській Народній Республіці, про що було належним чином повідомлено позивача і цей факт не потребує доказування, але поставка з КНР була ускладнена тим, що порт м. Одеса було заблоковано і товари з Китаю неможливо було доставити до України взагалі. На підставі викладеного, відповідач вважає, що невиконання зобов`язань відповідачем договору безумовно є наслідком дії непереборної сили, про що відповідач належним чином повідомив позивача листами № 607 та 607/1 від 31.05.2022, на які посилається сам позивач у позові.

Представник позивача, у свою чергу, просив суд відмовити у клопотанні відповідача про зменшення розміру пені та штрафу.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Системний аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Поряд з цим, досліджуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 висловила правову позицію щодо застосування норм статей 233 ГК України та 625 ЦК України, які носять універсальний характер, та дійшла висновку, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Тобто, таке право на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду).

Суд приймає до уваги обставини, які перешкоджали відповідачу виконати умови Договору з поставки спірного товару у строк по 31.07.2022, зокрема, у зв`язку з веденням на території України воєнного стану з 24.02.2022, про що відповідачем було належним чином повідомлено позивача листами № 607 та 607/1 від 31.05.2022, на які посилається сам позивач у позові та з урахуванням яких було укладено Додаткову угоду №2 від 16.06.2023 до договору про перенесення та встановлення нового строку поставки товару по 31.07.2022 включню, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, ураховуючи відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача (324 508,77 грн) на 80%, що дорівнює 64 901,75 грн та зменшити суму штрафу, який підлягає стягненню з відповідача (68 570,46 грн) на 80%, що дорівнює 13 714,09 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню частково у розмірі 78 615,84 грн, з яких: пеня у розмірі 64 901,75 грн та штраф у розмірі 13 714,09 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 5 896,19 грн покласти на відповідача у повному обсязі, оскільки у разі зменшення розміру пені та штрафу судовий збір підлягає стягненню саме з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 549, 551, 611, 612-629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 233 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 78 615,84 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕРПРОМ" (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 1/3, ідентифікаційний код 37660422) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) пеню у розмірі 64 901,75 грн та штраф у розмірі 13 714,09 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

В решті позову відмовити.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 5 896,19 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕРПРОМ" (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 1/3, ідентифікаційний код 37660422).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕРПРОМ" (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 1/3, ідентифікаційний код 37660422) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) судовий збір у розмірі 5 896,19 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕРПРОМ" (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 1/3, ідентифікаційний код 37660422).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "01" листопада 2023 р.

СуддяІ.О. Чистякова